Щороку NiemanLab запитує журналістів, дослідників та медіаекспертів, чого вони очікують від прийдешнього року для журналістики. Пропонуємо добірку прогнозів про журналістику, журналістську освіту та технології на прийдешній рік.
Поява штучного інтелекту (ШІ) суттєво змінила журналістську професію щодо збору, обробки і розповсюдження інформації.
Як журналісти конструюють ідею майстерності і як сприймають свою професійну роль після отримання нагород — у своєму дослідженні вивчають Джой Кібарабара зі Стокгольмського університету, Девід Черyйот з Гронінгенського університету та Бенджамін Муінді з Університету Зетек у Кенії.
Існує поширена думка про те, що різноманітність новин з часом зменшується через мінливі економічні обставини. Це очікування особливо стосується газетних видань. Перевірити цю теорію вирішили європейські науковці Ерік де Вріс (Erik de Vries), Ренс Влігентарт (Rens Vliegenthart) і Стефан Вальграве (Stefaan Walgrave), дослідивши газетні публікації за двадцятирічний період у чотирьох європейських країнах.. Публікуємо короткий виклад їхнього дослідження, результати якого опубліковані у журналі Journalism Studies.
Вища освіта під час війни зазнала змін і стикнулася із низкою викликів. Про те, як заклади освіти реагували на нові обставини, які реалії зараз у переміщених університетів та як зробити так, щоб вища освіта України працювала продуктивніше обговорювали під час презентації результатів та обговорення дослідження «Університети в облозі: виклики для української системи вищої освіти після повномасштабного вторгнення Росії в Україну». Подія відбулася 9 листопада в Українському кризовому медіацентрі.
Як журналісти та політичні діячі оцінюють роль місцевої журналістики в житті громади? Чи може надмірний патріотизм стати перешкодою для кращих рішень? Наскільки ефективним є висвітлення подій через «географічну призму» і чи може воно призвести до поляризованої дискусії? Відповіді на ці питання шукали норвезькі дослідниці Анна Ларсен (Anna Grøndahl Larsen) та Аня Напер (Anja Aaheim Naper). Публікуємо стислий виклад результатів їхнього дослідження, опублікованого у журналі Journalism Studies.
Цифрові медіаплатформи стрімко набувають популярності серед споживачів інформації. Люди все частіше шукають новини у соцмережах (наприклад, Facebook або Twitter) і все рідше заходять на сайти видань та ЗМІ. Чи знижує така тенденція довіру до новин? Наскільки відрізняється позиція щодо цифрових медіаплатформ у власників медіа та журналістів-практиків?
Що таке імерсивна журналістика, які у неї сильні та слабкі сторони та які перспективи стати звичною практикою журналістських редакцій — в огляді дослідження іспанських науковців Сюзани Херери Дамас та Марії Хосе Бенітез де Грасіа.
Про роль інтернету в поширенні пропаганди війни та дезінформації і пошук механізмів, як унеможливити використання соціальних медіа з метою поширення дезінформації та пропаганди війни говорили під час другої онлайн-конференції «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації».
Заклики до «денацифікації» українців, що лунають у російських ЗМІ, — це не свобода слова. Люди, які їх виголошують усно чи письмово, — не журналісти: їхні статті й сюжети — така ж частина воєнної стратегії, як і робота військових інженерів, що програмують траєкторії польоту крилатих ракет. Що ті, що інші не беруть участь у бойових діях, але яким би був хід війни без них?
Чи можливий міжнародний трибунал над російськими пропагандистами, які підтримують війну? Які інші способи притягнення до відповідальності можливі?
За останні 20 років світом журналістики прокотилася хвиля змін, які суттєво змінили обличчя професії. З’явився новий термін «гібридна журналістика», який для багатьох теоретиків і практиків досі залишається невизначеним. Вчені з Міланського університету Серджіо Сплендоре (Sergio Splendore) та Маргеріта Брамбілла (Margherita Brambilla) у своїй статті пропонують детальніше поглянути на новий формат роботи медіа.