Що таке імерсивна журналістика, які у неї сильні та слабкі сторони та які перспективи стати звичною практикою журналістських редакцій — в огляді дослідження іспанських науковців Сюзани Херери Дамас та Марії Хосе Бенітез де Грасіа.
У 2011 р. Нонні Де ла Пенья (Nonny De la Pena) та Роберт Ернандес (Robert Hernandez) взяли участь у конференції в Університеті Південної Каліфорнії, присвяченій економічній нестабільності. Саме тоді де ла Пенья запропонувала колезі ідею: «Подивіться на цю людину та спробуйте уявити собі, як це – стояти голодним у чергах за їжею». Через рік їй вдалося реалізувати проєкт «Голод у Лос-Анджелесі», який фактично відтворив діабетичну кризу, яку переживає людина, чекаючи своєї черги в продовольчому банку. Її групі Immersive Journalism вдалося розробити у стінах університетській лабораторії ICT Mixed Reality Lab обладнання, що допомогло глядачеві візуалізувати та пройти всі етапи очікування від першої особи. Ця ідея поклала початок новій формі журналістики – імерсивній Імерсивна – та, що дозволяє зануритися в подію. Хоча більшість експертів вважають, що імерсивна журналістика все ще перебуває на стадії експериментів, Сюзана Херера Дамас (Susana Herrera Damas) з Університету Карлоса III та Марія Хосе Бенітез де Грасіа (Maria Jose Benitez de Gracia) з Університету Ізабели I у Мадрид у своїй статті прогнозують перспективи імерсивності для майбутніх журналістів.
Імерсивна журналістика: що ми маємо уявляти?
Нонні Де ла Пенья, дискутуючи про імерсивну журналістику, розуміє під нею «виробництво новин у формі, за якої люди можуть отримати досвід від першої особи про події чи конкретну ситуацію». Такий формат поширення історій став можливий завдяки двом винаходам: окулярам віртуальної реальності Oculus Rift та екшн-камерам GoPro для запису сферичного відео високої якості.
Використання цього обладнання дозволило суттєво знизити вартість відео записів і сприяло їх швидкому застосуванню у сфері медіа. Першими, хто приєднався до нового формату медіа, були New York Times у 2015 році з повнометражним фільмом «Прогулянка Нью-Йорком». Згодом їх наслідували Discovery, USA Today, Associated Press, The Washington Post, ABC News, Frontline, CNET, The Wall Street Journal і Vice News, а також європейські Euronews, BBC, RTVE.
У 2017 році група Нонні Де ла Пенья за допомогою фотограмметрії та відеограмметрії представила ще два імерсивні проєкти. Це були «Після самотності», що засуджував психологічну шкоду, яку може завдати ізоляція ув’язненим і «Танення Гренландії» з метою показати наслідки зміни клімату під час експедиції NASA.
Крім цих робіт, набули широкого поширення журналістські матеріали, створені шляхом комп’ютерних зображень. Одним із перших був проєкт «Жнива змін» (2014), опублікований газетою Des Moines Register, присвячений повсякденному життю родини фермерів у Айові. Для відтворення тривимірного графічного зображення були використані 360◦ відео та фотографії з високою роздільною здатністю.
Ще один проєкт був представлений The Wall Street Journal у квітні 2015 р. під назвою «Чи є Nasdaq мильною бульбашкою?». Він охоплював зростання та падіння фондового індексу у різні періоди за останні два десятиліття у вигляді тривимірного графіку.
У 2016 році The Guardian запустила ініціативу «6×9», своєрідний віртуальний досвід одиночного ув’язнення, коли глядач поміщається в ізолятор, відтворений за аналогами одиничних камер США, і навіть може почути справжні голоси та звуки, характерні для в’язниці.
Тож імерсивна журналістика передбачає подачу новин з використанням передових технологій, що дозволяють аудиторії отримати доступ до події, керувати нею і бути присутнім на місці події. Зв’язок між діями глядача, наприклад, поворотом голови, та зображеннями створює ілюзію перебування всередині ситуації.
Чого очікувати від імерсивної журналістики?
Намагаючись скласти детальне уявлення про імерсивну журналістику, Сюзана Херера Дамас та Марія Хосе Бенітез де Грасіа організували дві фокус-групи за участю 15 науковців і практиків. Головними критеріями відбору учасників були рівень експертних знань, репутація у галузі, бажання взяти участь у дослідженні та неупередженість поглядів. Географія залучених експертів охопила Іспанію (7), США (3), Португалію (1), Норвегію (1), Колумбію (1) та Бразилію (2). Ключові питання дискусії стосувалися позицій та очікувань експертів стосовно імерсивної форми медіа.
На думку учасників, однією з беззаперечних переваг імерсивної журналістики виступає здатність переносити глядачів у важкодоступні або навіть віддалені місця подій, створюючи відчуття кращого чи повнішого розуміння певної реальності. Такий формат взаємодії з аудиторією дозволяє переноситися у просторі та часі, як журналістам, так і глядачам. Наприклад, виставка дослідників космосу, The Infinite, наочно демонструє переваги імерсивного формату, які додатково підкреслюють цінність журналістських матеріалів.
Окрім того, експерти згадували посилення емпатії, оскільки глядач більше не є пасивним споживачем, якому розповідають новини, а стає «користувачем», який може взаємодіяти з інформацією. Тож імерсивна журналістика дозволяє краще зрозуміти становище іншої людини і пережити її досвід. Більше не потрібно уявляти, як новина мала б бути опублікованою на шпальтах газет або висвітлена на радіо чи телебаченні. Через інструменти імерсивної журналістики глядач може жити тим, що відбувається довкола. Враховуючи сучасну «інфотоксикованість» суспільства та хапливе споживання інформації у соціальних мережах, імерсивна журналістика здатна спонукати людину зупинитись і усвідомити причини сьогочасних криз.
Виклики: до чого варто бути готовими?
Однією з вад імерсивної журналістики є необхідність мати спеціалізовані пристрої на кшталт окулярів віртуальної реальності. Тут експерти згадують брак фінансування, з яким стикаються чимало великих журналістських компаній. Той факт, що окупність інвестицій не гарантована, означає, що монетизація залишається невирішеною проблемою і, відповідно, паралізує експерименти з імерсивною формою новин.
Дехто з учасників вказує на ризик виникнення кіберхвороби, або навіть емоційного перенасичення, коли глядачеві бракує досвіду для відокремлення події від власних відчуттів, і він чи вона стають емоційно вразливими. Віртуальна реальність настільки потужна, що варто бути дуже обережними з її використанням через психологічну шкоду, яку може завдати її неправильне використання.
У цьому контексті медіа, мотивовані бажанням першими випробувати імерсивну технологію, вже припустилися кількох помилок. Спершу почали виробляти цей тип контенту занадто інтенсивно, не розуміючи, що імерсивний формат потребує часу на виробництво новини, пост-продакшн, дизайн викладення та власне споживання. Згодом, далася взнаки відсутність культури інновацій у деяких менеджерів відділу новин, які не змогли об’єднати імерсивну журналістику з потребами і вподобаннями аудиторії. Наприклад, залишається відкритим питання, хто саме отримує користь від публікації медіа новини на платформах Oculus, Facebook чи YouTube, не знаючи, що саме ці платформи збираються робити з журналістськими матеріалами у майбутньому? Тож, імерсивні журналісти мають цікавитися, як аудиторія споживає контент і чому саме надає перевагу глядач. Імерсивна журналістика повинна охоплювати більше новітніх просторів на кшталт форумів або спільнот однодумців (Discord, TikTok, Twitch, Patreon тощо).
Ще один шлях удосконалення імерсивних медіа – це поглиблення знань про імерсивні технології, у тому числі за допомогою університетських академічних програм. Наприклад, в Instagram є платформа доповненої реальності Spark AR5, тож, майбутнім журналістам, варто почати вивчати її та активно співпрацювати зі стартапами, які пропонують технологічні новинки. Наразі не існує ані теорій, ані навчальних посібників з імерсивної журналістики, тож, варто замислитися над створенням академічної основи для підготовки відповідних фахівців. Низка подібних ініціатив вже має місце у межах бакалаврської програми Колумбійського коледжу у Чикаго (курс «Імерсивні медіа»).
Імерсивна журналістика – це про перспективу?
Результати дослідження Сюзани Херера Дамас та Марії Хосе Бенітез де Грасіа виявили схожість між теоретиками і практиками щодо сильних і слабких сторін імерсивної журналістики. Зокрема, серед ключових переваг були названі перенесення глядача у важкодоступні віддалені місця, наближення до нових реалій і розміщення в центрі подій, а також інтерактивність самої новини. Криза, яка вражає сьогоднішню журналістику, змушує поставитися до цих можливостей з особливим інтересом. З іншого боку, експерти погоджуються, що потреба у спеціалізованих пристроях, висока вартість обладнання, специфічні фізичні та економічні ризики, ослаблюють позиції імерсивних медіа.
Тому в найближчому майбутньому видається доцільним скористатися наявними інтернет-платформами для забезпечення присутності медіа у нових просторах. Інші пропозиції включають партнерство зі стартапами і професіоналами з приводу технологічних інновацій, запровадження спеціальних курсів в університеті та поступове впорядкування нових знань у навчальні посібники. Подальший розвиток імерсивної журналістики також передбачає розуміння шляхів споживання інформації глядачами, узгодження правил викладення імерсивної оповіді, а також коригування кодексу етики журналістів, враховуючи суттєву емоційну вразливість аудиторії, яка залучається до імерсивності.
Головне зображення: скріншот першої сторінки розділу іммерсивних проєктів на сайті New York Times