Журналістська освіта у всіх країнах світу стоїть перед новими викликами через стрімкий розвиток медіатехнологій, а також через нову інформаційну та віртуальну реальності, породжені цим розвитком.
Розуміння методів дослідження може допомогти громадськості відрізняти достовірні наукові твердження від хибних. Люди, які довіряють точній науці, більш схильні повірити й у псевдонауку, зазначається у новій статті, що вийшла у Journal of Experimental Social Psychology. Пропонуємо переклад головних тез дослідження.
Поява автоматизованої журналістики неминуче вносить корективи у навчальні програми журналістських факультетів, принаймні на Заході. Як викладачі журналістики модифікують навчальні програми для інтеграції змін, пов’язаних із автоматизацією професії, особливо у контексті верифікації новин – вивчали американські дослідниці Амміна Котарі (Ammina Kothari) та Андреа Хікерсон (Andrea Hickerson). Публікуємо ключові результати їхнього дослідження “Проблеми і виклики журналістської освіти в епоху штучного інтелекту”, опублікованого у журналі Media Practice and Education.
Порівняно з європейськими колегами, українські викладачі журналістики вважають роль розслідувача менш важливою. Такі результати дослідження European Journalism Training Association презентував на публічній доповіді представник асоціації Ніко Дрок.
Які потреби мають викладачі факультетів журналістики, яких знань чи вмінь їм не вистачає для якісної роботи із студентами? Про це ми запитували викладачів журфаків напередодні запуску проєкту Journalism Teachers’ Academy. Опитування не стосувалося змісту предметів, а лише методології викладання.
Навчання на журналіста: чого студенти очікують від журфаків та які формати занять їх цікавлять
Російська агресія та збройний конфлікт поставили українських журналістів в нові умови роботи. Як система журналістської освіти реагує на ці виклики — в опитуванні УІМК.