Російська агресія та збройний конфлікт поставили українських журналістів в нові умови роботи. Як система журналістської освіти реагує на ці виклики — в опитуванні УІМК.
Відсутні стандартизовані редакційні практики, бракує інституалізації професійних стандартів, уніфікованих підходів до вживання термінології конфлікту не лише на рівні журналістів, а й на рівні політиків та чиновників. Саме тому ГО «Український інститут медіа та комунікації» ініціював і реалізував проєкт, спрямований на підвищення спроможності викладачів та викладачок тих вишів, які готують журналістів, викладати теми, пов’язані зі збройним конфліктом. У межах цього проєкту у 2019 році було проведено опитування викладачів та викладачок журналістики.
Які тенденції ми побачили
Онлайн-опитування викладачів/ок факультетів / кафедр журналістики виявило такі тенденції:
- У більшості вишів (із тих, які взяли участь в онлайн-опитуванні) немає окремого предмета, присвяченого проблематиці збройного конфлікту, проте викладачі/ки включають відповідні теми в наявні навчальні курси.
- Викладання тем, пов’язаних зі збройним конфліктом, викликає проблеми етичного та політичного характеру. Зокрема, більшість опитаних вказувала на поляризацію студентської аудиторії при обговоренні таких тем, а також недостатнє розуміння контексту подій в Україні студентами.
- Для ефективного викладання тем, пов’язаних із збройним конфліктом, викладачам/кам найбільше не вистачає знань про особливості роботи журналістів в умовах збройного конфлікту та знань про світовий досвід висвітлення конфліктів.
- Більшість опитаних вказала на відсутність необхідної актуальної навчальної та методичної літератури.
- Викладачі/ки досить високо оцінили свої знання із журналістської етики та професійних стандартів. Проте опитані зауважували, що студенти/ки не мають відповідних знань. Тому виникає питання, чи є ефективним спосіб, в який передаються ці знання студентській аудиторії.
- Опитані посередньо оцінили свої знання термінології конфлікту з точки зору міжнародного права та українського законодавства. Найнезрозумілішою для них є тема побудови миру.
Як ми проводили дослідження
Ми хотіли з’ясувати, які потреби мають викладачі журналістики під час теми висвітлення збройного конфлікту в Україні. Запитання в онлайн-анкеті стосувалися:
- необхідності викладання дисциплін чи тем в окремих курсах, пов’язаних зі збройним конфліктом;
- наявності у закладах вищої освіти предметів із означеної теми;
- проблем, які виникають під час викладання означеної тематики;
- наявності необхідної методичної та навчальної літератури;
- компетентностей викладачів;
- оцінки знань студентів;
- інструментів професійного розвитку викладачів.
Анкета була розіслана на 98 адрес, які включали як загальні адреси кафедр/факультетів журналістики, так і персональні адреси викладачів. Ми отримали 35 відповідей від викладачів 20 вишів.
Результати
Майже всі опитані (94,3%) вважають, що викладати дисципліни чи теми в окремих курсах, пов’язаних із висвітленням збройного конфлікту, необхідно.
Однак 62,9% відповіли, що окремих дисциплін, присвячених висвітленню збройних конфліктів, у їхньому університеті немає. Ці теми порушуються в межах інших курсів.
Які виникають проблеми
Викладачі означили низку проблем, які виникають при викладанні відповідних тем:
- знання та компетенція самих викладачів;
- етика висвітлення збройного конфлікту;
- вплив політичного дискурсу на позицію студентів та викладачів щодо збройного конфлікту;
- розуміння природи самого збройного конфлікту;
- брак літератури та інших матеріалів;
Більшість опитаних викладачів вказує на недостатність навчальної літератури відповідної тематики та методичних матеріалів.
Найбільше проблем — у розумінні та сприйнятті подій в Україні, зокрема й тих, які стосуються збройного конфлікту. Також більшість викладачів вказувала на те, що ця тема розділяє студентів.
Рівень компетентності викладачів та потреби
Викладачі також оцінили власну компетентність за 5-бальною шкалою. Вони досить високо оцінюють свої знання з:
- журналістських стандартів в умовах збройного конфлікту: 42,9% (15) поставили бал 4, а 20% (7) — 5;
- журналістської етики: бал 4 поставили 45,7% (16), а бал 5 — 17,1% (6);
- «мови ворожнечі»/дискримінації: бал 4 поставили 48,6% (17), а 5 — 28,6% (10);
- верифікації інформації: бал 4 поставили 45,7% (16); пропаганди та дезінформації: бал 4 поставили 48,6% (17).
Більш критично опитані оцінили такі теми:
- знання термінології конфлікту з точки зору міжнародного права: більшість поставили бал 3 — 45,7% (16);
- розуміння теми в розрізі українського законодавства: бал 3 поставили 45,7% (16);
- тема миробудування: 37,1% (13) опитаних оцінили свої знання на 3, 17,1% (6) — обрали бал 2, і 22,9% (8) відзначили повний брак компетенції у цій темі (зокрема обрали бал 1).
Також для ефективного викладання тем, пов’язаних зі збройним конфліктом, викладачам найбільше не вистачає знань про особливості роботи журналістів в умовах збройного конфлікту та світовий досвід висвітлення конфліктів. На другому місці потреба у професійних практичних навичках, на третьому — потреба у навчальній літературі. Найменше викладачів потребують знань про сучасні методики викладання.
Робота зі студентами із зони збройного конфлікту
97,1% сказали, що серед їхніх студентів є такі. А 88,7% опитаних зазначили, що потребують якісніших знань із психології для роботи із конфліктно-чутливими групами.
Підвищення кваліфікації
Найбільш корисним інструментом підвищення кваліфікації викладачі вважають участь у тренінгах (74,3%). На другому місці — обмін досвідом за кордоном (51,4%), на третьому — дві позиції: 40% (14) «за» отримання методичних рекомендацій/навчальних матеріалів та участь у програмах підвищення кваліфікації.
Найменше опитаних обирають онлайн-навчання — 14,3% (5), а також самоосвіту (20%/7) та обмін досвідом в Україні (20%/7).
Спеціальний звіт підготовлений в межах проєкту «Посилення спроможності викладачів українських вишів (факультетів журналістики) викладати журналістику конфлікту» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.