Поява автоматизованої журналістики неминуче вносить корективи у навчальні програми журналістських факультетів, принаймні на Заході. Як викладачі журналістики модифікують навчальні програми для інтеграції змін, пов’язаних із автоматизацією професії, особливо у контексті верифікації новин – вивчали американські дослідниці Амміна Котарі (Ammina Kothari) та Андреа Хікерсон (Andrea Hickerson). Публікуємо ключові результати їхнього дослідження “Проблеми і виклики журналістської освіти в епоху штучного інтелекту”, опублікованого у журналі Media Practice and Education. 

Журналістські факультети, як і новинні медіа, намагаються слідкувати за тенденціями в журналістській професії. Поява автоматизованої журналістики стосується використання алгоритмів для виконання завдань, які раніше могли б виконувати люди. Автоматизація потенційно може допомогти журналістам збирати новини, розповсюджувати інформацію та залучати аудиторію за певними алгоритмами. Прихильники автоматизованої журналістики припускають, що це може покращити їхнє професійне життя, заощаджуючи згаяний час на рутинні речі. 

Автоматизація як ліки від дезінформації

Одним із найбільш перспективних напрямів використання автоматизованої журналістики є верифікація інформації. Підвищена стурбованість щодо поширення дезінформації робить використання автоматизації особливо актуальним, не кажучи вже про перевірку фактів для подальшого поширення та інтеграції в тексти. 

Незважаючи на хвилю занепокоєння наслідками таких змін (втрата робочих місць, відсутність людського фактору при написанні тексту), використання автоматизованої журналістики, його охоплення та корисність сприймаються позитивно. Журналіст, який вміє писати алгоритми автоматизованої журналістики, швидше за все, буде справді конкурентоспроможним для роботи в новинних організаціях. Він зможе інтегрувати сучасні алгоритми у підготовку та написання своїх матеріалів. Звідси виникає питання, наскільки добре журналістські школи готують студентів-журналістів до роботи з новими технологіями?

Інтеграція технологічних досягнень у навчальний процес

Як свідчать попередні дослідження, з часу переходу на цифрові медіа наприкінці 90-х років 60% журналістських факультетів США переглянули свою навчальну програму або розробили нові курси для підготовки студентів до роботи на різних платформах. Одним із основних викликів навчальних програм є прірва між навичками, якими володіють викладачі, та технічною підготовкою, необхідною для того, щоб не відставати від технологічних досягнень. Зважаючи на це, авторки дослідження у своїй статті шукають відповіді на такі запитання: 

  • Як реагують журналістські програми та викладачі на появу автоматизованої журналістики?
  • Як (якщо взагалі) автоматизована перевірка інтегрується в заняття на факультетах журналістики?
  • Як викладачі журналістики визначають основні завдання для навчання студентів та практику у сфері автоматизованої журналістики?

Для збору інформації було використано інтернет-анкетування для викладачів журналістики, яких залучали через оголошення на сторінках усіх провідних організацій та груп з питань журналістики та масової комунікації у Twitter та Facebook.

Анкету заповнили 97 викладачів журналістики: 50 чоловіків та 47 жінок віком від 36 до 55 років. Більшість респондентів мали повну зайнятість на посаді штатного співробітника, викладача і мали докторський ступінь. Здебільшого викладачі журналістики мали понад 16 років досвіду роботи в цій галузі. Більшість респондентів – зі США та Великобританії, деякі – з Бразилії, Єгипту, Кенії та Пакистану.

Зміни у навчальних програмах

Аналіз показав, що зміни навчальних програм відбуваються переважно на індивідуальному рівні. 41 викладач повідомив, що вони або оновили програму курсів, або планують включити в свої курси автоматизовану журналістику. Однак, більше половини респондентів зазначили, що не обговорювали зміну навчальних програм на рівні графіку курсу. 

Поки що викладачі інтегрують лекції про ботів, штучний інтелект та інші розробки у вже існуючі предмети, однак планують зосередитись на цих нововведеннях у єдиному профільному курсі.

Щодо викладання обчислювальних навичок, більшість респондентів сказали, що не вчили студентів створювати ботів або ж писати алгоритми для новин. На питання про наслідки автоматизованої журналістики для галузі респонденти згадали проблеми, пов’язані з машинним навчанням, втратою контексту та аналізу у машиногенерованих новинах та, звісно, втрату елементу творчого процесу у написанні текстів.

Попри все, викладачі журналістики визнають появу автоматизованої журналістики як можливість «делегувати більшу частину складних справ і допомогти журналістам зосередитись на складніших та корисніших аспектах роботи». Більше половини респондентів погодились, що автоматизована перевірка фактів — це майбутнє новин. Автоматизація заощадить не лише час, а й зусилля журналістів. 

Навчання фактчекінгу

Звісно, є виклики, з якими стикаються викладачі журналістики, намагаючись розширити навички, пов’язані з перевіркою інформації. Постійний інформаційний потік та масштабний вплив платформ соціальних медіа забезпечують студентів легким доступом до новин. У деяких випадках це ускладнює перевірку фактів на правдивість інформації. Викладачі журналістики хочуть навчити студентів, як використовувати позитивні сторони платформ для побудови особистого бренду та залучення аудиторії, а також прищеплювати скептицизм щодо інформації у цих просторах. 

Деякі викладачі журналістики, що взяли участь в опитуванні, досі упереджено ставляться до автоматизованих засобів перевірки фактів. Їхні коментарі наголошували на необхідності людського нагляду, враховуючи неточність, властиву обчислювальним інструментам.

Якщо метою журналістських програм є підготовка медіапрофесіоналів, тоді необхідно зробити посилений акцент на цифровій медіаграмотності. Це допоможе студентам підтримувати довіру читача, бачити різницю між «суб’єктивною думкою» та «фактичною реальністю», вважають авторки дослідження.

Виклики для викладачів

Поки навчальна програма поступово оновлюється з урахуванням змін, спричинених автоматизацією журналістики, спеціалісти думають, як навчити студентів розрізняти тексти, створені людьми та штучним інтелектом. Крім того, не вистачає викладачів, котрі можуть викладати курси обчислювальної журналістики, що вимагають певної підготовки у галузі інформаційних наук. Сфера штучного інтелекту продовжує розвиватися. Тому важливо ознайомити студентів-журналістів із практикою автоматизованої журналістики, зберігання даних, конфіденційністю, надійністю алгоритмів та перевірки інформації. Також необхідно забезпечити фундаментальну підготовку щодо етичних навичок і журналістського письма.

Студенти мають ставати не тільки більш скептичними, але й більш ефективними у виявленні достовірних джерел на цифрових платформах, акцентують авторки. Ці питання з часом ускладнюються, оскільки викладачам доведеться не лише викладати навички критичного аналізу, а також розповідати про відмінності між дезінформацією, суб’єктивністю та зловмисним наміром. 

Що далі?

Хоча дослідження було зосереджене на міркуваннях та практиці викладачів, є також потреба зрозуміти, як студенти журналістики сприймають автоматизацію та машинне навчання в редакціях. Чи відчувають вони, що їхня навчальна програма включає курси, які допоможуть їм розуміти проблеми, пов’язані з автоматизацією, а також необхідні практичні навички? Незважаючи на обмеження, результати виявили перспективні тенденції в роботі викладачів, що все ж таки прагнуть інтегрувати актуальні тенденції у навчальні курси.

Журналістські програми в західних країнах мають легший доступ до нових технологій та можливості навчання для своїх викладачів, підвищуючи їхню здатність відповідати вимогам галузі порівняно з іншими країнами. Слід розуміти, що студенти в усьому світі дізнаються про використання засобів автоматизації в редакціях. Важливо, аби майбутні журналісти мали базові знання та необхідні інструменти для роботи в світі в епоху розвитку штучного інтелекту.

Коментарі