Група британських науковців з Центру вдосконалення медіа при Борнмутському університеті у своїй статті «Рефлексії про зміни форми освіти під час пандемії COVID-19» аналізують, як унаслідок пандемії змінилася журналістика та журналістська освіта.
Як далеко має бути журналістська освіта від науки? Що заважає змінам у цій царині? Які навчальні заклади досягають успіху, а які ні?
Які уроки можна винести з року дистанційної онлайн-освіти, чи є вона ефективною та які структурні зміни необхідні, щоб зробити її дієвою моделлю журналістської освіти? Чи готові університети радикально змінюватися, щоб підлаштуватися до змін, що відбуваються у медійній сфері?
Які потреби мають викладачі факультетів журналістики, яких знань чи вмінь їм не вистачає для якісної роботи із студентами? Про це ми запитували викладачів журфаків напередодні запуску проєкту Journalism Teachers’ Academy. Опитування не стосувалося змісту предметів, а лише методології викладання.
Сергій Бондаренко очолив кафедру журналістики Донецького національного університету ім. Стуса в 2019 році. До цього університет вже 5 років працював в евакуації. Після початку війни на Донбасі виш був вимушений переїхати у Вінницю. У 2020-му році викладачі кафедри журналістики стали першими учасниками «Академії викладачів журналістики», проєкту Українського інституту медіа та комунікації та Deutsche Welle Akademie.
Про перші спостереження щодо проєкту JTA та уявлення про журналістську освіту ми запитали Кирила Савіна, керівника Deutsche Welle Akademie в Україні.
Факультети журналістики щороку випускають кілька тисяч майбутніх медійників. Але наскільки журналістська освіта відповідає викликам ринку? Про це ми запитали трьох редакторок, які мають досвід викладання в університетах.
Навчання на журналіста: чого студенти очікують від журфаків та які формати занять їх цікавлять
Російська агресія та збройний конфлікт поставили українських журналістів в нові умови роботи. Як система журналістської освіти реагує на ці виклики — в опитуванні УІМК.