Як зараз у Латвії ставляться до теми медіаграмотності та чому важливо, щоб студенти активніше створювали контент — розповідає Агнес Девідсон.
Інструменти штучного інтелекту можуть спрощувати роботу, але не повинні замінювати навички критичного мислення, вважає Джоель Сварт (Joëlle Swart).
Як в Естонії студенти діляться своїми знаннями з медіаграмотності з іншими аудиторіями — розповідає Марія Мурумаа-Менгель (Maria Murumaa-Mengel).
Як у шведів ще в дитячому садочку починають розвивати навички медіаграмотності та чому Україні варто перейняти цей досвід — розповідає Роман Горбик.
Чому з Telegram у Німеччині склалася непроста ситуація та як тамтешніх студентів навчають протидіяти дезінформації — розповідає Костянтин Янченко.
Чому дезінформація в TikTok поширюється так швидко, як їй можна протидіяти та чи треба блокувати платформу — відповідають медіадослідники, представники громадських організацій та держструктур.
Дедалі більше розмиватимуться межі між інформацією та розвагами, а користувачі потребуватимуть добре модерованих онлайн-просторів.
Курс з медійної грамотності потрібен для студентів всіх спеціальностей, не лише журналістики, вважає Альона Романюк.
Чому теорія для майбутніх медійників теж важлива — пояснює Йоран Болін (Göran Bolin).
Розуміння терміну «медіаграмотність» варто розширяти. Зокрема, включати в це поняття і емоційний інтелект, і когнітивні процеси, а також підштовхувати нести відповідальність за поширення інформації не лише професійні медіа.
Аби зрозуміти реальний стан медіаграмотності в Україні, потрібно активніше долучати до досліджень сільське населення, зважати на інтуїтивне розпізнавання фейків та не покладатися надто на самооцінювання респондентів.
Штучний інтелект — це інструмент, і наслідки роботи з ним залежать від того, наскільки люди відповідально ставляться до використання таких систем, наскільки готові дотримуватися принципів прозорості й етичності.