Чому дезінформація в TikTok поширюється так швидко, як їй можна протидіяти та чи треба блокувати платформу — відповідають медіадослідники, представники громадських організацій та держструктур.
Згідно з результатами опитування USAID/Internews про медіаспоживання, за рік суттєво виросла аудиторія TikTok в Україні: якщо у 2023 році 18 % використовувало цю платформу для спілкування, то у 2024-му уже 27 %. На думку Діани Дуцик, виконавчої директорки Українського інституту медіа та комунікації, така динаміка мала б спонукати стейкхолдерів у сфері протидії дезінформації приділити цій платформі більше уваги уже зараз. Своєю чергою експерти УІМК проаналізували понад 30 досліджень, присвячених використанню TikTok, які вийшли після повномасштабного російського вторгнення в Україну. Повний аналітичний звіт можна переглянути тут.
Також УІМК спільно з Texty.org.ua провів симпозіум «Від розваг — до політики. Трансформація ТікТок в епоху пропаганди та дезінформації». Опираючись на виступи учасників, JTA відповідає на ключові запитання щодо платформи.
Чому дезінформація в TikTok поширюється так швидко і масово?
Цьому сприяє низка чинників, зокрема:
- Неоперативна модерація. «Алгоритми рекомендацій великих платформ часто підхоплюють відео й поширюють його раніше, ніж до нього добираються алгоритми модерації, відповідальні за видалення та блокування небажаного контенту. І ця проблема, схоже, актуальна й для TikTok», — такого висновку дійшли аналітики Texty.org.ua, які, зокрема, досліджують поширення російської пропаганди у соцмережах.
- Легкість у створенні неправдивого контенту. З листопада 2023 року до лютого 2024-го компанія LetsData на замовлення «Детектора медіа» проаналізувала майже 10 тисяч дописів і понад 35 тисяч коментарів на 555 виявлених акаунтах у TikTok в рамках дослідження контенту, спрямованого на українську аудиторію. Виявилося, шо 80 % найпопулярніших дописів, що містять проросійські та антиукраїнські тези, — це каруселі фотографій (наприклад, слайди зі скриншотами з проросійських телеграм-каналів), а не відео. Авторам не доводиться використовувати у таких нарізках реальні обличчя чи створювати бодай віртуальну персону. Окрім того, TikTok поки складно розпізнавати дезінформацію у такому виді контенту, зауважує аналітик ГО «Детектор медіа» Андрій Пилипенко.
- Алгоритм рекомендацій. Юлія Дукач каже, що TikTok мимоволі може підштовхнути блогерів, які роблять нейтральний контент, як-от про риболовлю, створювати більше відео, приміром, про ТЦК, оскільки мережа дає в десятки, а то й в сотні разів більше переглядів на теми, затребувані суспільством (дивіться нижче скриншот Texty.org.ua з акаунта, де розповідають про розведення алабаїв). Цим можуть скористатися контентмейкери, які прагнуть вийти на велику аудиторію за будь-яку ціну.
Як поширюється російська дезінформація на українських підлітків в TikTok?
Дослідження, дотичне до цього питання, проводила Оксана Почапська, доцентка кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка, спільно з колегами на території Польщі (під егідою Інституту філософії і соціології Польської академії наук). Науковці опитували українських підлітків, які перебувають в Польщі, та їхніх батьків.
«Виявилося, що українські підлітки [які перебувають в Польщі] дуже емоційно сприймають контент в TikTok. Дуже добре їм заходять анімаційні відео, на яких, наприклад, у вигляді деталі в якомусь із кутиків екрана можуть зображувати два прапори — український та російський і йдеться про те, що “українці й росіяни — це один народ”, або подається картинка, як ТЦК “пакує” людей, і фоном йде інформація, що має бути знижено призовний вік і законопроєкт вже нібито на розгляді, — розповідає Оксана. — Важко сказати, чи довіряють підлітки такому контенту, оскільки здебільшого він сприймається фоново, але формується стійке відчуття страху повернення додому».
За словами дослідниці, нерідко російські пропагандисти практикують відеоповтори (фактично, крадіжку українських відеороликів). Наприклад, беруть кумедні ролики українських захисниць та додають свій підпис, як-от «Росія — найбезпечніша країна: у нас навіть жінки служать» або «У Росії найкращі жінки». Відео супроводжуються хештегами на кшталт #мир, #мыпротиввойны.
Також деякі російські тіктокери, які створюють зазвичай контент для молоді на неполітичні теми (ігри, аніме), подеколи викладають політично забарвлені відеомеседжі на зразок Russian power. Медіадослідниця Анастасія Сичова, яка готувала звіт про TikTok для УІМК, відзначає, що росіяни і в буденні відео інтегрують звукові ефекти (вибуху або спалаху), емоційні заклики, пов’язані з війною. Наприклад, б’юті-блогерка, розповідаючи про рум’яна, мимоволі згадує, що вона переживає за родича, який «змушений» воювати в Україні. За словами Анастасії, так росіяни намагаються переконати молоду аудиторію, що вони жертви в цій війні й заслуговують на співчуття.
На підлітків поширюють відео з українськими митцями чи спортсменами, які відмовляються контактувати з росіянами на заходах, з написом «видно, що він хотів підійти [до росіянина], але боявся негативної реакції в Україні» та хештегом #внеполитики. «Це сприймається як розважальний контент, але що найгірше — його споживають мимовільно, — зауважує Оксана Почапська. — Пізніше з’являється жалість до “пригноблених” й “відкинутих” росіян, закрадається думка, що річ у залякуванні. Далі підлітки розносять це між собою, починають боятися [повернення до України]. Своєю чергою це мотивує їхніх батьків не повертатися до України».
TikTok як механізм дезінформації під час передвиборчого періоду: румунський досвід
Лідером першого туру нещодавніх виборів президента Румунії зненацька став ультраправий та проросійський політик Келін Джорджеску. Він набрав майже 23 % голосів, хоча незадовго до виборів його рейтинг сягав ледве 5 %, а в традиційних медіа про нього майже не було чутно. Сам Джорджеску зробив ставку на соціальні мережі, зокрема на TikTok. І в результаті його кандидатуру підтримала третина виборців у віці від 18 до 24 років (серед електорату старше 65 років таких було лише 8 %). Чому ця ставка спрацювала та чому на незвичайну кампанію Джорджеску в TikTok звернули увагу запізно?
За словами Ірини Авраменко, експертки Інституту демократії ім. П. Орлика, Джорджеску публікував у TikTok простий, але ефективний контент: його відвідини церкви, ранкові пробіжки, меседжі про «традиційні цінності». Але за цією простотою ховалися радикальні ідеї: критика членства в НАТО, схвальні відгуки про Путіна як про «справжнього світового лідера», героїзація румунських колабораціоністів часів Другої світової війни, заклики негайно припинити будь-яку допомогу Україні.
Для просування Джорджеску в TikTok використали 25 тисяч акаунтів (частина була створена ще у 2016-му і не проявляла жодної активності до 11 листопада 2024-го). Ці сторінки (назви деяких із них містили ім’я кандидата) поширювали відео з висловлюваннями Джорджеску, додаючи хештеги #călingeorgescu. Ближче до виборів обсяг цих хештегів та ключових слів суттєво зріс. Унаслідок цього TikTok почав автоматично доповнювати ім’я Джорджеску в рядку пошуку, що є стандартною практикою платформи щодо використання популярних і трендових ключових слів.
Також до кампанії Джорджеску долучали румунських інфлуенсерів. Однак не всі з них розуміли, кого насправді просувають, каже Ірина Авраменко: «Багатьом блогерам платили за поширення меседжів про риси ідеального президента. Через деякий час виявлялося, що цей ідеал “випадково” збігається з образом Джорджеску».
Кампанію відразу не можна було відслідкувати, оскільки облікові записи мають унікальні IP-адреси. Не використовувалася загальна інфраструктура, характерна для ботнетів. Сама кампанія координувалася в Telegram. «На мій погляд, одна з помилок наших колег в Румунії в тому, що вони не сприймали TikTok як потужний інструмент. Вважали, що треба робити ставку на медіаграмотність і залучати аудиторію до класичних медіа. Однак зараз посилюється [політичний] вплив на молодіжну аудиторію, яка менше приділяє уваги саме класичним медіа», — каже Ірина.
Невдовзі Вища рада національної оборони Румунії оприлюднила документи спецслужб про можливість російського втручання у кампанію кандидата Келіна Джорджеску. Конституційному суду Румунії довелося скасувати результати першого туру. У Єврокомісії теж відреагували. Спершу, посилаючись на DSA (Акт про цифрові послуги, який регулює діяльність великих платформ на території ЄС — ред.), Комісія наказала TikTok зберегти всі дані щодо виборів в Румунії. А ще майже через два тижні відкрила офіційне провадження проти TikTok за підозрою в порушенні DSA. Розслідування зосередиться на двох аспектах: на ймовірній скоординованій маніпуляції або автоматизованій експлуатації системи рекомендацій TikTok та на політиці платформи щодо політичної реклами та платного політичного контенту.
Отже, TikTok — загроза для демократії?
Сергій Жуков, аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, й Олександр Мельниченко, представник Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ, сходяться на тому, що TikTok — це лише один із багатьох технічних елементів поширення російських наративів. «Ботоферми і так застосовуються під час виборів, просто російські спецслужби це зробили з більшим ресурсом. Як на мене, треба глобально дивитися, як спецслужби за допомогою інструментів маркетингу, політтехнологій втручаються у вибори в інших країнах», — вважає Сергій Жуков.
Чи можемо ми зараз у нашому законодавчому полі вжити якихось заходів, аби у нас не було такого кейсу, як в Румунії?
За словами члена Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Олександра Бурмагіна, створити приписи для функціонування платформ можна, але питання в тому, чи захочуть вони їх дотримуватися, якщо їм нічого не загрожує. «Поки що досвід Нацради щодо наших мінімальних повноважень, які є в законі про медіа стосовно платформ, — негативний. У нас є можливість укладати меморандуми. До речі, з питань виборів теж. Але жодного на сьогодні не укладено. Коли діють норми “м’якого права”, то платформи просто норми ігнорують», — зазначає Олександр.
Хто і як на рівні України взагалі працює з TikTok?
З весни 2024-го в Україні з адміністрацією ТікТок офіційно співпрацює Центр протидії дезінформації при РНБО. Останній вказує платформі на підозрілі джерела, а соцмережа перевіряє, чи не порушують вони її політик, і більшість з них ліквідовує, розповідає керівник установи Андрій Коваленко. Також українці можуть повідомляти Центру (на пошту cpd@rnbo.gov.ua) про TikTok-канали, які поширюють ворожу дезінформацію і ведуть підривну діяльність проти України.
На думку Олександра Мельниченка, перемогти дезінформацію в TikTok під силу лише самій адміністрації платформи. Але оскільки це приватна компанія, то допомога українцям у протидії дезінформації — не пріоритетний для неї напрям. «Ми разом з колегами з інших державних органів намагаємося доносити до адміністрації TikTok, що потрібно а) сформувати окрему команду для модерації українського сегмента TikTok, яка більше в контексті нашої ситуації, більш обізнана в методах роботи російських спецслужб; б) якісніше навчати алгоритми платформи, в тому числі виявляти контент, згенерований ШІ, і той, який створено коштом російської держави», — каже Олександр.
Оскільки в українському сегменті TikTok активно і не завжди помітно поширюється російська дезінформація, а власники соцмережі реагують поки на це дуже точково, чи не простіше заблокувати платформу на території України? Цьогоріч було зареєстровано відповідну петицію, але вона набрала лише 15 тисяч голосів з 25 тисяч необхідних. Загалом подібні петиції були й до повномасштабного вторгнення, але тоді авторів здебільшого хвилював вплив TikTok на дітей. У випадку з російськими соцмережами «ВКонтакте» та «Одноклассники» блокування було досить ефективним рішенням: упродовж 2017–2021 років вони поступово вибували зі списку 25 найпопулярніших ресурсів в Україні, як свідчать дані Kantar Ukraine.
Ярослав Юрчишин, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова, вважає, що аби заборонити будь-яку соцмережу, потрібно наводити чіткі аргументи на рівні Ради національної безпеки та оборони, розвідувальні дані від спецслужб, що Росія, наприклад, не просто направляє на таку-то соціальну мережу зусилля, а й інвестує туди фінанси (такий аргумент буде помічним на міжнародному рівні). «Ще треба розуміти, чи заборона однієї соціальної мережі в короткотерміновому періоді дає якусь тактичну перевагу. У випадку з “Вконтакте” та “Одноклассников” вона була помітна. Але якщо цілеспрямовано не розуміти, чим компенсувати [заборонену соцмережу] чи куди перейде споживач, то туди [на нове місце] насамперед піде російська пропаганда, бо вони [росіяни] в цьому плані менше мають обмежень», — каже Ярослав.
На думку Тетяни Авдєєвої, юристки, експертки з питань ШІ та медіаграмотності у Лабораторії цифрової безпеки, питання про блокування можна ставити лише тоді, коли запроваджено рамкове регулювання платформ. А його в Україні поки немає. «Воно [регулювання] дає відповідь на питання а) в яких випадках теоретично можна блокувати платформи; б) що входить в їхні обов’язки (якщо платформи їх не дотримуються, то розмірковувати, чи ця загроза настільки масштабна, що потрібно блокувати цей ресурс). Звісно, це породжує безліч питань про юрисдикцію, наприклад, чи буде платформа взагалі слухати українського регулятора, якого нам ще належить створити. Коли ми говоримо про блокування Telegram або TikTok, то проблема в тому, що ми оцінюємо якогось одного гравця на ринку — нехай і за обгрунтованою підозрою про російський слід — не звертаючи увагу на інших. А якщо ми почнемо без належних критеріїв оцінювати інших гравців на ринку, ми реально дійдемо до того, що блокувати треба всіх», — каже Тетяна.
Добре, а як тоді регулювати платформи?
Від весни 2024-го триває робота над законопроєктом про регулювання «платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація». Одна із проблем законопроєкту в тому, що деякі принципи регулювання медіа автори хочуть перенести і на платформи, хоча це суперечить законодавству ЄС, де у медіа і платформ різні регулятори й різні зобов’язання, каже Тетяна Авдєєва: «[Український] законопроєкт, до прикладу, пропонував встановлювати штрафи для платформ за несвоєчасне або неналежне реагування на скарги щодо конкретних дописів. Наприклад, платформа не видалила допис, отже, має сплатити штраф до 1% річного обороту. Це абсолютно нелогічний крок і він не відповідає DSA. Передбачається, що платформи мають запроваджувати інституційні механізми, які уможливлюватимуть подачу скарг, і в разі незгоди, наприклад, людина йтиме до суду».
Учасники симпозіуму переконані, що над регулюванням платформ варто працювати спільно з міжнародними партнерами. Наприклад, Ярослав Юрчишин вважає, що Україна могла б на міжнародному рівні поставити питання про співвідповідальність певних соціальних мереж щодо воєнних злочинів, а отже, необхідність їхнього регулювання під час конфліктів. Раніше медіа висвітлювали, як соцмережі видаляють докази воєнних злочинів, як проросійський телеграм-канал продає доступ до контенту, де зображено катування і вбивства українців. «Чи буде це регулювання мегадосконалим — навряд чи, але чи не єдина з усіх країн у стані конфлікту, яка може суб’єктно ініціювати цю дискусію, — це Україна. Але це серйозна юридична проблема. І чи насправді зараз ми цим займаємося? Частково так. У колег зі Служби безпеки, Центру протидії дезінформації є величезна база матеріалів. Але чи ми проактивно зараз як країна формуємо цей компонент майбутнього звинувачення? Не впевнений», — каже Ярослав.
Щодо внутрішнього регулювання платформ думки спікерів розділилися. Одні вважають, що не треба баритися з ухваленням законопроєкту, інакше буде як з законом «Про медіа» (над цим законопроєктом працювали десять років, і за цей час документ щонайменше п’ять разів ґрунтовно видозмінювали — ред.). Тетяна Авдєєва переконана, що законопроєкт потребує ретельного доопрацювання: «Якщо ми нашвидкуруч приймаємо регулювання, яке буде до прикладу таким, як вже пропонувалось в публічній площині, нас очікують два шляхи. Перший — нам не зараховують євроінтеграційну вимогу (передбачається, що Україна має імплементувати Акти про цифрові послуги та цифрові ринки. Другий варіант — на це заплющують очі з огляду на питання нацбезпеки, але нам доведеться в авральному порядку ухвалювати [новий] закон прямо перед вступом в ЄС, аби не було суперечності з законодавством ЄС. По-перше, не факт, що в нас в цілому буде можливість нормально надрафтити щось, по-друге, не факт, що до 2030 року у нас закінчиться війна. Питання: якщо у 2030 році все одно мінятимемо законодавство під європейське, то який сенс зараз поспішати?».
Які кроки, окрім регулювання, потрібні для протидії дезінформації в TikTok?
Вивчати більше аудиторії в українському сегменті TikTok. «Медійний вплив не лінійний. Якщо на платформі з’являється проросійський меседж, це не означає, що у нього одразу всі повірять. Росіяни, як і будь-які пропагандисти, зараз не ставлять собі за мету переконати 100 % [українського] населення чи навіть більшість. Їм цікаво опрацювати декілька нішевих груп, які вже потім чинитимуть тиск зсередини суспільства і розхитуватимуть поляризацію. На мою думку, спершу нам треба дослідити загалом інтереси й потреби української аудиторії в TikTok, далі ідентифікувати й вивчити вразливі групи, а потім віднайти ефективні способи протидії російській дезінформації», — каже Роман Горбик, викладач-дослідник у сфері медіа та комунікаційних досліджень Університету Цюріху.
На думку Романа, такі дослідження, які проводила Оксана Почапська з колегами, потрібно масштабувати й охопити ними різні групи. Дослідник припускає, що такими емпіричними дослідженнями доведеться займатися експертному медійному середовищу, громадському сектору.
«У протидії інформаційним впливам важливо опиратися на авторитетні джерела для конкретної групи (це один із висновків дослідників, які займалися питаннями дерадикалізації прихильників і членів ісламської держави, тобто людей, які були максимально промиті пропагандою). Наприклад, для джихадиста, найімовірніше, такою людиною буде імам. Як ми можемо скористатися цим підходом в контексті російських впливів, треба ще думати», — каже Роман Горбик.
Налагоджувати контакт між інфлюенсерами та професійними медіа. «Мені здається, що найпоказовіше в румунському кейсі є те, що рушієм кампанії стали блогери, які навіть не усвідомлювали, кого саме розкручують. Тому, мабуть, важливим моментом є медіаграмотність інфлюенсерів. Для цього потрібна співпраця між ними та професійними медіа, можливо, якась платформа, де ці дві сторони зможуть взаємодіяти. Блогери могли б навчити медіа подавати інформацію якнайдоступніше для аудиторії. Така взаємодія дозволить ставити якісь вимоги до блогерів, як суспільство вимагає від медіа дотримуватися певних стандартів», — вважає Дмитро Баркар, медіаексперт Інституту масової інформації. Ірина Авраменко з цим погоджується і у цьому контексті згадує, як деякі українські блогери закликали до перемир’я з Росією після обстрілу ОХМАТДИТу 8 липня 2024-го, стверджуючи, що війну затіяли політики і що «Україна не вивозить, треба це закінчувати».
Формувати інфополе в TikTok, зокрема загортати альтернативні наративи в розважальну форму. «У нас є блогери, які створюють контент для брендів, що заходить аудиторії в TikTok. Бізнес в це вкладається, оскільки зрозумів можливості цієї платформи. А от “сили добра” (мова про громадський сектор, грантодавців — ред. ) поки не стали замовником. Ми досі під лупу розглядаємо результати опитувань, а скільки ж українців споживають новини в TikTok. Останнє дослідження USAID/Internews показує досить незначні цифри (4%), але я, напевно, не відкрию великої таємниці, що чимало українців не сприймає інформацію в TikTok як новинну, тому тут потребується трошки коректування методології, — каже Оксана Мороз, засновниця ініціативи «Як не стати овочем». — Щойно ми почнемо формувати цей ринок, вкрай важливо не наступити на граблі, що ми будемо всі такі інтелігентненькі, читати з телесуфлера. Це не працює, тому треба писати окремі сценарії, а на це потрібен великий ресурс: окрему команду (сценаристів, монтажерів), адже контент потрібно генерувати щодня».
Ольга Кравченко керує Національним проєктом з медіаграмотності «Фільтр», який має, зокрема, сторінку в TikTok. На думку Ольги, на цій платформі точно не треба розповідати, що таке клікбейт або ІПСО. «Навіть в Instagram, за нашими спостереженнями, не дуже заходять дописи з конференцій чи поради на тему медіаграмотності. Високі охоплення [на обох згаданих платформах] у нас мають відео, які розвінчують історичні міфи, — розповідає Ольга. — У TikTok точно треба працювати через гумор, легкість, адже зараз люди дуже потребують якихось хороших емоцій.
Стейкхолдерам варто зібратися разом і визначити, які завдання можна зараз практично робити, а які треба лобіювати, аби під це виділяли ресурси, вважає Оксана Мороз.
У будь-якому разі контрпропагандистський наратив має узгоджуватися з діями. «Якщо ми викладемо в TikTok мільйон відео про те, що в Україні, наприклад, немає бусифікації, то це не дасть жодного [позитивного] ефекту. Це ілюзія, що можна якісь провали в політиках закрити комунікаційною магією. Так не буває, і росіяни це чудово розуміють і користуються цим. Пропаганда вибірково чесна, і нам треба відповідати на неї тотальною чесністю», — зауважує Роман Горбик.
Запис події можна переглянути на YouTube-каналі УІМК.
Цей захід було організовано за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI в Україні) та у співпраці з ГО «Український інститут медіа та комунікацій» в рамках програми «Сприяння Інтернет свободі в Україні».
Фото: Євген Педін