Аналітична записка ГО УІМК: Відповідальність російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації. Огляд українських ініціатив

Аналітична записка містить огляд наявних ініціатив з пошуку шляхів для притягнення російських пропагандистів до відповідальності, а також аналіз викликів та проблем у цій сфері. Крім того, вона пропонує рекомендації для ключових українських акторів і може бути корисною для подальших обговорень, досліджень, а також політичних рішень, що можуть допомогти запустити процеси із притягнення винних до відповідальності.

Авторка: Галина Будівська

Вступ

Росія веде антиукраїнську пропаганду впродовж тривалого історичного періоду. Починаючи з 2014 року, пропаганда була рушійною силою анексії Криму та війни, яку Росія розпочала проти України: спочатку на Сході, а з лютого 2022 року — відкрито та неприховано — проти всієї країни. 

Іншими словами, весь цей час пропаганда була і залишається невід’ємною частиною російської агресії. Спершу готувала підґрунтя до війни, а згодом — адаптувала суспільний дискурс до реалій війни та її завдань. Як проаналізували експерти фактчекінгового проєкту StopFake.org, протягом трьох перших місяців повномасштабної війни наративи пропаганди змінювалися від «порятунку» українського народу від «київського режиму» до необхідності «покарання» всього народу, зараженого «чумою нацизму».

Шляхом пропаганди Росія забезпечила «стабільну підтримку» воєнної агресії. За даними Левада-центру, станом на 12 грудня 2022 року, 81% росіян схвалюють діяльність Володимира Путіна на посаді президента Росії. Високим залишається також рівень схвалення населенням прем’єр-міністра (71%), уряду (68%), губернаторів (72%) та Державної Думи (57%). І загалом твердження про те, що справи в країні в цілому йдуть у правильному напрямку і Росія рухається правильним шляхом підтримують 63% населення РФ.

Саме завдяки підконтрольним ЗМІ та придушенню свободи слова диктаторський режим створив умови для беззастережної довіри до нього з боку населення РФ і для війни, яка триває зараз. Водночас на Заході м’яка сила та пропаганда через державні канали іномовлення утверджувала Володимира Путіна у всесильності його режиму, впливала на суспільну думку за кордоном і послаблювала підтримку України.  

Посилювався цей вплив тривалим застосуванням цілих дезінформаційних мереж у соціальних медіа. Приміром, восени 2022 року компанія Meta заблокувала діяльність мережі, що була активною протягом літа. Вона охоплювала сотні профілів ботів у Facebook та Instagram, а також понад 60 сайтів, схожих на відомі ЗМІ. Фейкові профілі соціальних медіа використовувалися для поширення покликань на фейкові новинні повідомлення, проросійські дописи та відео на платформах соцмереж, серед яких Facebook, Instagram, Twitter та Telegram. Серед фальшивих повідомлень було і про нібито зрежисовані Україною відео у Бучі.

Свою воєнну агресію РФ та її президент Володимир Путін виправдовували так званою «денацифікацією», яка, по суті, полягає у знищенні українців. У статті «Что Россия должна сделать с Украиной», що вийшла 3 квітня 2022 року, російський політтехнолог і пропагандист Тімофєй Сєргєйцев говорить про «максимальне фізичне знищення українських нацистів на полі бою» та ідеологічні репресії і цензуру щодо «частини народної маси» (так званих пасивних нацистів). Інший російський медійник Антон Красовський у жовтні 2022 року в ефірі RT закликав топити і спалювати українських дітей. Ця заява здалася надто жорсткою і деяким представникам російського істеблішменту, проте 17 грудня 2022 року Головне слідче управління Слідчого комітету РФ у місті Москві, відповідаючи на запит депутата Московської міської думи, заявило, що не побачило у словах Красовського складу злочину.

Ці заклики до вбивств, як і довготривала та методична робота пропагандистів із розпалювання міжнаціональної ворожнечі не може залишитися безкарною. Приклади Нюрнберзького трибуналу над нацистами і Руандійського – над засновниками та працівниками «Вільного радіо і телебачення тисячі пагорбів» (RTLM) – демонструють, що відповідальність за геноцид та злочини проти людства настає, зокрема і для так званих журналістів (див тут і тут). 

В Україні тема притягнення до відповідальності російських пропагандистів після початку повномасштабного російського вторгнення постала особливо гостро. 10 березня 2022 року у своєму зверненні Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна знайде шлях і домагатиметься того, щоб пропагандистів притягнули за співучасть у воєнних злочинах разом з тими «хто скидає бомби на мирних людей».  А першим кроком на шляху до цього Президент назвав санкції — конфіскацію власності пропагандистів та тих, хто з ними пов’язаний.  

6 вересня 2022 року із закликом до світової спільноти притягнути до відповідальності російських пропагандистів звернувся Комітет з питань соціальної політики та захисту ветеранів Верховної Ради України. “Інформаційні злочинці росії, які систематично маніпулюють масовою свідомістю, поширюючи наративи проти миру та безпеки людства, закликають до вбивства українського населення та виправдовують воєнні злочини росії в Україні, мають нести покарання на рівні з військовими злочинцями, – йшлося в заяві Комітету”. 

Згодом цю проблему на різних майданчиках порушували  численні українські стейкхолдери, серед яких органи влади, громадські організації, медіа, юристи, науковці. 

2 листопада 2022 року Український інститут медіа та комунікації  у партнерстві з ЦЕДЕМ, Платформою прав людини, Лабораторією цифрової безпеки за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI) провів міжнародну онлайн-конференцію «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації». Конференція порушила такі важливі питання: 

• Чи повинні і чи понесуть російські пропагандисти понести правову та етичну відповідальність за розпалювання ненависті щодо українців? 
• Які механізми притягнення їх до відповідальності можуть бути застосовані відповідно до національного та міжнародного права?
•  Які інструменти та способи можуть сприяти обмеженню поширення пропаганди та дезінформації в інтернеті загалом та в соціальних мережах зокрема?  

Цей захід став однією із перших та найпомітніших активностей серед українських стейкхолдерів у цьому питанні, а також відправною точкою для подальшої дискусії та пошуку рішень. 

Через рік після проведення цього заходу, аналітична записка має на меті: 

• огляд наявних ініціатив з пошуку шляхів для притягнення російських пропагандистів до відповідальності серед українських стейкхолдерів;
• аналіз викликів та проблем, що стоять на шляху до притягнення російських пропагандистів до відповідальності. 
• базуючись на аналізі наявних ініціатив, а також викликів та проблем — формулювання рекомендацій для ключових акторів, що діють в Україні. 

Аналітична записка складається із вступу та трьох розділів. Вона не претендує на вичерпність, однак окреслює стан справ і може бути корисною для подальших обговорень, досліджень, а також політичних рішень, що можуть допомогти запустити процеси із притягнення винних до відповідальності. 

Запропоновані висновки та рекомендації можуть бути враховані урядами України та інших держав, громадськими організаціями, правниками, журналістами. 

1. Притягнення російських пропагандистів до відповідальності. Огляд активностей українських стейкхолдерів. 

Протягом 2022 та 2023 року чимало роботи в напрямку притягнення до відповідальності російських пропагандистів було зроблено неурядовими організаціями, державними органами, юристами та іншими дотичними сторонами. Серед таких активностей можна виокремити:

• моніторинг російських інформаційних каналів на предмет геноцидної риторики та дезінформації з метою фіксації та документування можливих інформаційних злочинів, 
• актуалізацію питання притягнення до відповідальності російських пропагандистів, обговорення на українських та міжнародних майданчиках – конференціях, форумах, дискусіях, пресконференціях тощо,
• аналітичні матеріали та дослідження,
• виробництво просвітницького та навчального контенту.

Нижче подано огляд найпомітніших активностей українських стейкхолдерів, який структуровано відповідно до сектору, до якого належить організація/інституція. 

1.1. Неурядові організації

1.1.1. Український інститут медіа та комунікації провела конференцію про притягнення до відповідальності російських пропагандистів 

Одним із перших заходів про необхідність притягнення до відповідальності російських пропагандистів за участі українських та міжнародних експертів стала міжнародна конференція «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації», проведена Українським інститутом медіа та комунікації у партнерстві  з ЦЕДЕМ, Платформою прав людини, Лабораторією цифрової безпеки за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI), що відбулася 2 листопада 2022 року. 

Стосовно ключових висновків конференції, то в першу чергу варто згадати, як низка експертів підкреслювали різні виміри відповідальності пропагандистів, про які варто говорити: правовий, етичний, економічний. Для безпосередніх воєнних злочинців – це кримінальна відповідальність із застосуванням національних та міжнародних правових механізмів. Для компаній-каналів поширення пропаганди, дезінформації та мови ворожнечі можуть і мають застосовуватися обмеження – у вигляді блокувань, а також штрафів. 

Для медіа та журналістів, що поширюють пропаганду війни, дезінформацію та мову ворожнечі, має настати етична та професійна відповідальність, що може полягати у виключенні з міжнародних професійних асоціацій. Прикладом цього є виключення російської “Громадської колегії про скарги на пресу” із Альянсу незалежних прес-рад Європи. 

Цьому передувала низка подій, зокрема 21 жовтня 2022 року українська Комісія журналістської етики заявила про повний вихід із Альянсу незалежних прес-рад Європи, пояснюючи тим, що участь у цій асоціації РФ «ставить під сумнів її здатність відповідати заявленим цілям та суперечить цінностям етичної журналістики», якими керується КЖЕ. Згодом на знак протесту і з солідарності з Україною із альянсу вийшли організації ще дев’яти країн. 

У протидії дезінформації на платформах соціальних медіа  спільно із фактчекінгом має застосовуватися також обмеження поширення дезінформації за допомогою алгоритмів, говорили учасники конференції. Це, однак, потребує більшої обізнаності платформ у проблемі, більших інвестицій у модерацію, і загалом кращих практик саморегулювання. Враховуючи зростання глобального впливу платформ та їхнє монопольне становище,  поряд із встановленням правил на рівні компаній, має розвиватися  правове регулювання їхньої діяльності на національному та міжнародному рівнях. 

Більш детально про висновки конференції можна прочитати у кількох матеріалах, опублікованих УІМК (див тут, тут і тут). 

1.1.2. Лабораторія цифрової безпеки провела аналіз механізмів притягнення до відповідальності за дезінформацію за міжнародним правом

Наприкінці 2022 року Лабораторія цифрової безпеки за підтримки IMS опублікувала аналітичний звіт “По кому подзвін: відповідальність за дезінформацію під час війни”, в якому автори Тетяна Авдєєва і Максим Дворовий дослідили правовий статус поширення неправдивої інформації в рамках збройного конфлікту. Вони провели детальний огляд норм та механізмів міжнародного права захисту прав людини, міжнародного публічного права та міжнародного кримінального права, які стосуються феномену дезінформації. Проаналізували також місце дезінформації в контексті інших наявних понять, зокрема пропаганди війни, мови ворожнечі, підбурювання до геноциду, закликів до порушення територіального суверенітету держав. На основі аналізу історичних прикладів автори означили можливі заходи правової протидії дезінформації під час збройного конфлікту. 

За результатами свого дослідження, експерти “Лабораторії цифрової безпеки” сформулювали низку рекомендацій у сфері міжнародного публічного права, міжнародного права прав людини та міжнародного кримінального права, які слід здійснити Україні для притягнення до міжнародно-правової відповідальності Росії та учасників скоординованих дезінформаційних кампаній під час війни проти України. Йдеться, серед іншого, про: ініціювання процедур у Комітеті ООН з прав людини проти Росії за невиконання нею своїх обов’язків з утримання від пропаганди війни;  дипломатичні зусилля і комунікацію з державами ООН щодо прийняття резолюції для створення міжнародного кримінального трибуналу щодо російських пропагандистів;  постійну співпрацю з Міжнародним кримінальним судом та надання належних доказів щодо злочинів проти людяності тощо. 

1.1.3. Інститут висвітлення війни та миру (IWPR) провів пресконференцію про притягнення до відповідальності російських пропагандистів

14 березня 2023 року Інститут вивчення війни та миру (IWPR) провів пресконференцію на тему “Притягнення до відповідальності російських пропагандистів, які публічно закликають до геноциду українського народу». Серед учасників були журналісти, медіаексперти та юристи. Захід фокусувався довкола питання, чи будуть покараними інформаційні злочинці і що для цього вже зроблено. 

Медіаекспертка Інституту масової інформації, дослідниця пропаганди та дезінформації Альона Нестеренко розповіла про те, що в напрямку боротьби з пропагандою робить її організація. Йдеться про фіксацію геноцидної риторики Росії проти українців, дослідження про складові російського плану геноциду українців (“фільтрація, примусова депортація тощо”, серія матеріалів про інформаційні злочини ключових російських пропагандистів, огляди соцмереж тощо. 

Юрист “Лабораторії цифрової безпеки” Максим Дворовий окреслив можливі механізми притягнення до відповідальності пропагандистів у межах міжнародного права, однак зазначив, що ця справа – “дуже тривала і очікувати чогось за десять, а то й п’ятнадцять років не варто”. За його словами, на шляху до реальних рішень є низка перепон, а рух у цій справі можливий за умови тривалої та складної роботи у правовій та дипломатичній площині. Тимчасом членкиня Незалежної медійної ради, виконавча директорка ГО «Інститут розвитку регіональної преси», медіаюристка та адвокатка Людмила Панкратова розповіла про можливості українського законодавства для притягнення до відповідальності за воєнні злочини. 

1.2.4. Президент України та Рада національної безпеки та оборони

Серед важливих заходів із притягнення до відповідальності російських пропагандистів – введення стосовно них персональних санкцій. Якщо у 2022 році їх було запроваджено переважно до російських військових, політиків та бізнесменів, то на початку 2023 року санкції торкнулися безпосередньо пропагандистів зі сфери телебачення, музики, кіно та інших суміжних сфер. Своїми указами від 7 і 15 січня Президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони про запровадження санкцій проти російських артистів та пропагандистів,  серед яких співачки Ірина Аллегрова та Лариса Доліна, співаки Філіп Кіркоров, Михайло Шуфутинський та Володимир Пресняков, телеведучі Дмитро Кісельов та Леонід Якубович, режисер Нікіта Міхалков та багато інших. Під санкції також потрапили люди з українськими паспортами, наприклад ведуча телеканалів Медведчука Діана Панченко, авторка пропагандистських матеріалів на користь Росії.

Санкції запроваджені на 10 років і передбачають економічні та інші обмежувальні заходи, серед яких блокування активів, припинення торговельних операцій, заборона участі у приватизації та оренді державного майна тощо.

1.2. Органи державної влади 

Якщо говорити про діяльність органів державної влади, то найбільш важливу роботу зі збору доказів воєнних злочинів росіян проводить Генеральна прокуратура України. Що стосується інформаційної площини, то фіксацією російської дезінформації займається Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Крім них, у сфері притягнення до відповідальності за дезінформацію та пропаганду варто згадати:

• Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (створений при Міністерстві культури та інформаційної політики України як один з механізмів протидії дезінформації спільними зусиллями держави і громадянського суспільства), 
• Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України.

Нижче пропонуємо огляд відомих ініціатив у сфері притягнення до відповідальності за пропаганду та дезінформацію. Частина активностей здійснюється спільно кількома державними органами або у співпраці з неурядовими організаціями, що можна назвати позитивною тенденцією із координації зусиль різних акторів. 

1.2.1. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав експертів на Kyiv Stratcom Forum-2023

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки у березні 2023 року провів Kyiv Stratcom Forum — дводенний офлайн-захід, що мав на меті обмін досвідом та вдосконалення підходів до стратегічних комунікацій та формування стійкості на державному рівні в Україні та країнах партнерах з НАТО у Східній Європі. Одна із панелей була присвячена темі криміналізації російської пропаганди і, як і низка раніше згаданих заходів, ставила питання, чи будуть притягнуті до відповідальності російські інформаційні злочинці. У ній взяли участь керівник проєкту Ukraine StratCom Partnership Центр передового досвіду в галузі стратегічних комунікацій НАТО Бен Хіп, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей, директор Могилянської школи журналістики та головний редактор StopFake Євген Федченко, представник Департаменту інформаційної безпеки СБУ Олександр Мельниченко, програмний директор ГО «Детектор медіа», а також модераторка, виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. Учасники панелі погодилися, що зараз немає міжнародного консенсусу щодо цього питання, тож Україні треба багато працювати, якісно комунікувати, а також збирати докази для майбутніх судових процесів. 

1.2.2. Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України спільно з Національною радою з питань телебачення та радіомовлення документує мову ненависті російських пропагандистів

Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, відповідно можна припустити, що не всі активності Центру є видимими в публічному просторі, а скоріше спрямовані на підтримку діяльності РНБО та Президента України. 

Варто, однак, відзначити важливу діяльність із аналізу російських наративів та інформаційних впливів, а також документування дезінформації та пропаганди РФ. Зокрема, спільно з Національною радою з питань телебачення та радімовлення Центр протидії дезінформації публікує регулярний дайджест мови ненависті російських пропагандистів, в яких визначаються провідні дезінформаційні наративи, а також фіксуються цитати, що містять мову ворожнечі. 

1.2.3. Національна рада з питань телебачення та радіомовлення є ключовим органом, що забезпечує збір доказів у воєнних злочинах інформаційного характеру

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, окрім вже згаданого дайджесту мови ненависті, що реалізується спільно з Центром протидії дезінформації при РНБО, має низку інших активностей, важливих для майбутнього притягнення до відповідальності російських пропагандистів. Зокрема, Нацрада здійснює регулярний моніторинг і аналіз змісту ефіру передач телевізійних каналів РФ та координує свою діяльність стосовно фіксації та аналізу російської дезінформації з іншими державними органами України. 

Співпрацює Нацрада і з організаціями громадянського суспільства. Так, у 2023 році експерти Українського інституту медіа та комунікації провели для аналітиків Нацради вебінар про використання систем штучного інтелекту у зборі та аналізі інформації, а також надали їм зворотний зв’язок на низку наданих ними аналітичних матеріалів, що стосувалися дезінформації РФ. 

1.3. Медіа 

Притягнення до відповідальності російських пропагандистів перебуває також у  фокусі українських медіа. Окрім інформаційних приводів у вигляді заяв політиків чи подій стосовно цієї теми, українські ЗМІ публікують історичні розвідки, інтерв’ю з юристами, українськими та міжнародними експертами тощо. 

Варто також відзначити активну позицію українських медіа стосовно цієї проблеми. У вересні 2022 року об’єднання українських медіа, журналістів, та громадських організацій “Медіарух”, вслід за Асоціацією польських журналістів, звернулося до міжнародних журналістських організацій із закликом домагатися покарання російських пропагандистів. 

2. Виклики та проблеми, що стоять на шляху до притягнення російських пропагандистів до відповідальності. 

Виклики та проблеми на шляху притягнення до відповідальності російських пропагандистів пов’язані з обмеженнями юридичного та геополітичного характеру. У юридичній площині експерти звертають увагу на пошук реального і дієвого механізму притягнення до відповідальності, юрисдикцію, складність доказування у справах про інформаційні злочини (зокрема заклики до геноциду). Поза правовими, є низка складнощів політичного, чи скоріше геополітичного характеру, що передбачає тривалу і складну дипломатичну роботу, без якої реальний судовий процес із покаранням інформаційних воєнних злочинців буде неможливим. 

Нижче викладено огляд проблем та обмежень на шляху до притягнення до відповідальності російських пропагандистів, відповідно до проаналізованих нами заяв експертів та аналітичних документів. 

2.1. Правові виклики та легітимність

Якщо говорити про правове регулювання, то експерти сходяться на думці, що сьогодні немає жодних обмежень щодо кримінального переслідування за заклики до розпалювання ворожнечі, геноциду чи інших воєнних злочинів на рівні національних законодавств.  Так, в Україні санкція частини 2 статті 442 Кримінального Кодексу України передбачає до п’яти років позбавлення волі за публічні заклики до геноциду, а також виготовлення і розповсюдження матеріалів із такими закликами. Застосування подібних кримінальних норм можливе задовго до створення міжнародного трибуналу. 

Водночас у застосування національного законодавства є і суттєве обмеження. Якщо Міжнародний кримінальний суд передбачає судовий процес лише за присутності обвинуваченої особи, то в межах національного, зокрема українського законодавства, передбачене і так зване “заочне” засудження. Воно, однак, навряд чи задовільняє запит суспільства на покарання інформаційних злочинців. 

Іншим обмеженням, на яке звертають увагу юристи, є складність доведення причинно-наслідкових зв’язків у міжнародному публічному праві. Провадження можуть відкрити і за заклики до воєнних злочинів, але вирішується це залежно від змісту висловлювання, автора висловлювання, аудиторії,  на яку воно спрямоване і тому подібне. У випадку злочину геноциду – важливо не тільки документувати, хто говорить, а додавати роз’яснення, контекстуалізувати ці висловлювання для іноземних експертів, вважають юристи-міжнародники. 

Окрім правового аспекту, експерти звертають увагу на легітимність майбутнього трибуналу, маючи на увазі, що створений Генеральною асамблеєю ООН – він матиме більший рівень легітимності, ніж, наприклад, створений у межах Європейського Союзу. В першому випадку вдасться уникнути критики країн Глобального Півдня, що, однак передбачає складну і тривалу дипломатичну роботу з країнами Африки, Південної Америки, Південно-Східної Азії. 

2.2.  Інші виклики 

Низка експертів, зокрема юристів, застерігають, що створення міжнародного трибуналу стосовно російських воєнних злочинців загалом, та інформаційних злочинців зокрема, є дуже тривалим процесом. За деякими прогнозами, очікувати результатів протягом десяти, а то й п’ятнадцяти років – не варто. 

Відповідно, поруч із зусиллями зі створення міжнародного трибуналу чи пошуку інших дієвих механізмів у межах міжнародного права, необхідні зусилля з впровадження штрафів та санкцій стосовно пропагандистів як способів обмеження інформаційної агресії.

Рекомендації

Беручи до уваги виступи експертів, що долучилися до конференції, яку спільно з партнерами провів Український інститут медіа та комунікації, а також на основі аналізу вже здійснених активностей стосовно пошуку шляхів притягнення до відповідальності російських пропагандистів, пропонуємо рекомендації для різних стейкхолдерів, що діють як в Україні, так і за її межами. 

Журналістам та медіа:

• Вимагати виключення російських структур, організацій та їхніх представників з міжнародних організацій, як-от Альянс незалежних пресрад Європи. У разі відмови виключення –бойкотувати такі міжнародні організації.
• Підвищувати обізнаність  щодо російсько-української війни у міжнародній журналістській спільноті, розповідаючи правду 
• Створювати «індустрію правди» у відповідь на «індустрію брехні» (адже стратегія спростування дезінформації не працює) 
• Документувати діяння російських пропагандистів
• Розвивати критичне мислення аудиторії 

Цифровим платформам:

• Інвестувати більше у модерацію за участі людей, що знають локальний контекст
• Інвестувати в дослідження динаміки дезінформації та пропаганди
• Розробляти кращі механізми захисту від шкоди, щоб користувачі могли захистити себе, свої права і скаржитися на платформи що порушують стандарти. 
• Спільно із фактчекінгом, використовувати механізми обмеження охоплення пропаганди
• Різним технологічним компаніям – кооперуватися і спільно відстежувати діяльність  мереж ботів, адже вони поширюються багатьма способами і на різних платформах 
• Створювати партнерства із локальними організаціями: як використовувати їхній досвід, дослідження та зібрані масиви даних, так і давати доступ до власних даних, щоб уможливити незалежні дослідження 

Урядам країн:

• Розробляти антидезінформаційне законодавство
• Накладати санкції та штрафи на пропагандистів
• Запроваджувати криміналізацію закликів за геноцид, пропаганду війни та інші воєнні злочини
• Запроваджувати нові та/або підтримувати наявні освітні програми для розвитку інфомедійної грамотності населення 

Організаціям громадянського суспільства в Україні та за кордоном:

• Вести діалог із цифровими платформами, доносити необхідність працювати над кращими рішеннями у питанні притягнення пропагандистів до відповідальності
• Під час взаємодії із технологічними гігантами максимально вивчати їхні політики та спиратися на принципи їхньої роботи, пояснювати, чому дезінформація (і яка саме) є порушенням їхніх стандартів
• Спільно з державними органами та дослідниками працювати над документуванням злочинів пропагандистів. Окремим напрямком роботи може бути єдина методологія з документування таких діянь.
• Працювати над посиленням критичного мислення аудиторії та розвивати її медіаграмотність

Дослідникам: 

• У якості експертів долучатися до спільної роботи державних органів та громадських організацій, зокрема стосовно розробки єдиної методології документування діянь пропагандистів

Джерела

Associated Press. (2022). Meta disables Russian propaganda network targeting Europe. URL:  https://apnews.com/article/russia-ukraine-technology-social-media-misinformation-05d147b128c48bfa23705409448b7bbc

StopFake. (2022). «От «уничтожить нацистов» до «уничтожить украинство»: как изменилась кремлевская пропаганда за два месяца войны». URL: https://www.stopfake.org/ru/ot-unichtozhit-natsistov-do-unichtozhit-ukrainstvo-kak-izmenilas-kremlevskaya-propaganda-za-dva-mesyatsa-vojny/

Stowarzyszenie Dziennikarzy Polskich. (2022). Rosyjscy propagandyści udający dziennikarzy powinni być osądzeni jak zbrodniarze wojenni! URL: https://sdp.pl/sdp-rosyjscy-funkcjonariusze-propagandowi-nazywajacy-sie-dziennikarzami-powinni-byc-osadzeni-jak-zbrodniarze-wojenni/

Бабель (2022). Російські пропагандисти вісім років розпалюють ненависть до України та закликають її знищити. Чи покарають їх за це? І як чинили з їхніми колегами в різних країнах — великий розбір «Бабеля» з історичними прикладами. https://babel.ua/texts/85467-rosiyski-propagandisti-visim-rokiv-rozpalyuyut-nenavist-do-ukrajini-ta-zaklikayut-jiji-znishchiti-chi-pokarayut-jih-za-ce-i-yak-chinili-z-jihnimi-kolegami-v-riznih-krajinah-velikiy-rozbir-babelya-z-is

Зеленський, В. (2022). Звернення Президента України у 15-й день війни [Відео]. Facebook.https://www.facebook.com/watch/?extid=CL-UNK-UNK-UNK-AN_GK0T-GK1C&v=641924027075647

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. (2022). Комітет закликає світову спільноту притягнути до відповідальності російських пропагандистів, які закликають до вбивств українського населення та виправдовують воєнні злочини Росії в Україні. Відомості Верховної Ради України. URL: https://www.rada.gov.ua/news/razom/227652.html

Детектор медіа (2023а). Росію виключили з Альянсу незалежних пресрад Європи. Тепер туди може повернутись Україна. URL: https://detector.media/infospace/article/217782/2023-10-06-rosiyu-vyklyuchyly-z-alyansu-nezalezhnykh-presrad-ievropy-teper-tudy-mozhe-povernutys-ukraina/

Детектор медіа. (2023b). Чого бракує, аби притягти російських пропагандистів до кримінальної відповідальності на міжнародній арені?  URL: https://detector.media/infospace/article/208628/2023-03-06-chogo-brakuie-aby-prytyagty-rosiyskykh-propagandystiv-do-kryminalnoi-vidpovidalnosti-na-mizhnarodniy-areni/

Ізвощікова, А. (2022) Чи притягнуть до відповідальності пропагандистів РФ, як в Нюрнберзькому процесі. Відповідає радник міжнародних судів. URL: https://suspilne.media/320940-ci-pritagnut-do-vidpovidalnosti-propagandistiv-rf-ak-v-nurnberzkomu-procesi-vidpovidae-radnik-miznarodnih-sudiv/ 

Комісія з журналістської етики (2022а). Дев’ять країн виходять з Альянсу незалежних пресрад Європи на підтримку України URL: https://cje.org.ua/news/dev-iat-krain-vykhodiat-z-aliansu-nezalezhnykh-presrad-yevropy-na-pidtrymku-ukrainy/?fbclid=IwAR1pjWgC_ASfhkV29m_9SeG4xf-ZDSfUlYuuHlc6CGxWacXgunDoukMC-Uk 

Комісія з журналістської етики (2022b). КЖЕ виходить зі складу Альянсу незалежних пресрад Європи через не виключення РФ. URL: https://cje.org.ua/news/kzhe-vykhodyt-zi-skladu-aliansu-nezalezhnykh-presrad-yevropy-cherez-ne-vykliuchennia-rf/

Лабораторія цифрової безпеки. (2022). По кому подзвін: відповідальність за дезінформацію під час війни. URL: https://dslua.org/publications/vidpovidalnist-za-dezinform-pid-chas-viyny/

Левада-центр. (2022). Одобрение институтов и рейтинги политиков. URL: https://www.levada.ru/2022/12/22/odobrenie-institutov-i-rejtingi-politikov-2/

РИА Новости. (2022). Что Россия должна сделать с Украиной. URL: https://ria.ru/20220403/ukraina-1781469605.html

Укрінформ. (2023). Притягнення до відповідальності російських пропагандистів, які публічно закликають до геноциду українського народу. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/3680767-pritaganna-do-vidpovidalnosti-rosijskih-propagandistiv-aki-publicno-zaklikaut-do-genocidu-ukrainskogo-narodu.html

Укрінформ. (2022). Слідком РФ не побачив криміналу у висловлюваннях Красовського щодо українських дітей. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3636375-slidkom-rf-ne-pobaciv-kriminalu-u-vislovluvannah-krasovskogo-sodo-ukrainskih-ditej.html

Опришко, Л. (2022). Відповідальність ЗМІ за геноцид. Приклад Руанди. URL: https://www.jta.com.ua/trends/vidpovidalnist-zmi-za-henotsyd-pryklad-ruandy/

Плис, А. (2022). Роль радіо під час геноциду в Руанді: як медіа можуть породжувати насильство. URL: https://www.jta.com.ua/trends/rol-radio-pid-chas-henotsydu-v-ruandi-iak-media-mozhut-porodzhuvaty-nasylstvo/

Українське радіо. (2023). Без відповідальності не може бути миру: що робить держава, аби РФ відповіла за геноцид українців? URL: http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=102073

Аналітичну записку підготовлено в межах проєкту Українського інституту медіа та комунікації «Захист інформаційної безпеки громадян в умовах війни та дезінформації» за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права ABA ROLI Ukraine в межах програми «Сприяння Інтернет свободі в Україні».

Англійська версія звіту доступна тут