Російські пропагандисти не можуть вважатися журналістами, вони повинні бути притягнуті до відповідальності. Не варто звужувати механізми цієї відповідальності лише до судового переслідування, адже існують інші види покарань. Це ключові тези, які висловлювали українські та закордонні експерти під час конференції «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації», яка відбулася 2 листопада 2022 року.
Захід організував Український інститут медіа та комунікації у партнерстві з ЦЕДЕМ, Платформою прав людини, Лабораторією цифрової безпеки за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI) в межах програми «Сприяння Інтернет свободі в Україні».
Учасники обговорили три ключові теми:
- роль російських пропагандистських медіа в розпалюванні війни;
- роль інтернету в поширенні пропаганди війни та дезінформації та пошуки механізмів унеможливлення використання соціальних медіа з метою поширення дезінформації та пропаганди війни;
- правові підстави відповідальності за поширення пропаганди війни та дезінформації.
Спікерами конференції були провідні іноземні та українські спеціалісти в сфері міжнародного права, журналісти та експерти в сфері дезінформації та пропаганди, представники українських урядових структур.
«Ми розглядаємо цю конференцію, як перший крок на довгому шляху до міжнародного суду над російськими пропагандистами. Ми розуміємо, що цей шлях буде непростим і довгим. Проте нам важливо уже зараз розпочинати цей процес», – сказала виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик.
«Нам би не хотілося чекати десятки років [щоб відбувся трибунал над пропагандистами]» – заявив заступник міністра культури та інформаційної політики з питань євроінтеграції Тарас Шевченко. Він повідомив, що стратегічна мета України – це створення міжнародного трибуналу. А також, на його думку, важливо зафіксувати неможливість заперечувати злочини росії роти України та українців.
Для досягнення цих цілей надзвичайно важливим є процес документування усіх злочинів, скоєних росіянами, у тому числі інформаційних. Цей процес документування потрібно розпочинати уже зараз, вважає Джеймс Бейкер, директор Інституту безпекової політики та права Сіракузького університету, в минулому суддя Апеляційного суду збройних сил США. На його думку, потрібно документувати не лише факти пропаганди війни та дезінформації, але й шукати докази фінансування цих пропагандистських кампаній і людей, які за цим стоять. «Бо через п’ять років це встановити буде набагато важче» – вважає він.
В Україні до збору доказів у справах воєнних злочинів залучена Генеральна прокуратура. В інформаційному полі фіксує російську пропаганду війни та ненависті Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. «Задача Нацради – забезпечити доказову базу», – говорить керівник управління контролю та моніторингу Олександр Дяченко. Він повідомив, що уже підготовлені два томи з аналізом російської пропаганди і йде робота над третім. Олександр Дяченко каже, що зараз багато громадських організацій також здійснюють моніторинг російської пропаганди, проте потрібна єдина методологічна рамка на основі права, аби в майбутньому ці матеріали можна було використовувати як доказову базу.
Повну трансляцію конференції можна подивитися за посиланням: https://www.facebook.com/umci.ngo/videos/451349227068715