Чому випусковий редактор — це сірий кардинал у ньюзрумі.
Що, як і в якій послідовності розкажуть у випуску новин, визначає випусковий редактор. Це неабияка відповідальність, до якої варто йти поступово. Яким може бути цей шлях та яку освіту краще здобути — розповідають випускові з телеканалів «Еспресо», ICTV та «Cуспільне новини».
Цей матеріал продовжує серію публікацій про різні посади в ЗМІ. У попередніх статтях ми розповідали про те, як працюють регіональні редактори на телебаченні, гостьові редактори на радіо та телебаченні, SMM-ники у медіа, дата-журналісти та менеджери спільноти.
Як і за яким графіком працює випусковий редактор
Сформувати випуск новин, актуальний на певний час доби, — головне завдання випускового редактора. Отож у нього має бути розуміння, яка інформація є «новиною», а яка — ні, каже випусковий новин і заступник головного редактора телеканалу «Еспресо» Сергій Шинкар. Для цього потрібно постійно моніторити сайти, офіційні сторінки організацій у соцмережах, інформагентства абощо. На додачу необхідна ерудиція, оскільки у роботі доводиться аналізувати різні сфери.
Випусковий редактор визначає не лише, що піде у випуск, а й у якому форматі: залежно від значущості інформації це може бути усне повідомлення, текст на відеоряді, синхрон, сюжет, пряме включення в ефір абощо. Випусковий допомагає журналістам визначитися з фокусом теми, тому має вміти комунікувати з ними: переконувати, відстоювати власну позицію у цьому діалозі й при цьому поважати їхню думку. Окрім цього, працює з ведучим, формує верстку (порядок матеріалів у випуску) і видає ефір.
Випусковий редактор відповідає за точність і достовірність фактів, наявність альтернативних точок зору, відокремлення фактів від оціночних суджень. Тож навички фактчекінгу теж потрібні.
«Тобто це та людина, від якої залежить, яким буде випуск. Звісно, телебачення — командна робота, але новини дня ви бачите очима редактора», — резюмує випускова редакторка «Cуспільне новини» Ольга Читайло.
Така робота вимагає від людини вміння ухвалювати миттєво складні рішення і нести за них відповідальність, гнучкості та стресостійкості. Аби бути готовим до цього, потрібно напрацювати досвід у полях, вважають спікери.
Графік роботи випускового визначається форматом телеканалу. На інформаційних каналах, як-от «Еспресо», робота організована у три зміни: ранок (07:00–12:00), день (13:00–18:00), вечір (19:00–24:00). Ще є дві схеми роботи випускових щодо днів тижня: семиденна та п’ятиденна (тоді з’являється випусковий редактор вихідних). На більшості телеканалів редакторська група працює тиждень через тиждень, адже це виснажлива робота: треба не просто видати випуск, а й бути на зв’язку цілий день, не пропустити нічого, дати завдання журналістам вчасно.
З початку великої війни режим роботи випускових редакторів ICTV підлаштований під графік телемарафону «Єдині новини». Перші два місяці повномасштабного вторгнення тут працювали без жодних вихідних. Зараз графік не такий інтенсивний, бо через специфіку марафону поменшало ефірних днів, каже випусковий редактор програми «Факти» на ICTV Віктор Сорока. Але і в неефірні дні випусковому є чим займатися: вичитувати матеріали журналістів (тому важливо знати мову у широкому розумінні, додає Сергій Шинкар), постійно стежити за інформаційним потоком, шукати нові теми й нових героїв для матеріалів.
Можливості для саморозвитку
Герої цього матеріалу всіляко намагаються самовдосконалюватися: дивляться випуски конкурентів й іноземне телебачення, проводять роботу над помилками, багато читають. Віктор Сорока переймає досвід у своїх колег, яких вважає суперпрофі, та стежить за трендами в диджиталі. Сергій Шинкар задля розширення світогляду береться за нові проєкти, що доти здавалися непідйомними. Ольга Читайло каже, що задля професійного саморозвитку можна тимчасово змінити групу або роботу (це дасть змогу пізнати інші традиції).
А як щодо опанування нових технологій? Сергій каже, що у випусках новин «Еспресо» використовують інструменти ШІ для перекладу, зокрема російськомовних спікерів. Ба більше, ШІ намагається копіювати манеру вимови оригіналу. Тому українською Скабєєва звучить, як і оригіналі, зазначає Сергій.
Освіта та практика в медіа
З трьох героїв цього матеріалу лише Ольга Читайло має журналістську освіту. Сергій Шинкар отримав диплом історика у 1996-му. Тоді, за словами Сергія, Україна переживала бум створення нових медіа. Оскільки журналістів бракувало, у професію прийшло багато істориків, а ще більше — філологів. І це добре, з огляду на ретроспективу, вважає він. Віктор Сорока за фахом учитель української мови та літератури, однак ще під час навчання у тернопільському педагогічному виші пішов на місцеве телебачення. Відтоді й працює на ТБ.
Ольга переконана: майбутньому випусковому редактору варто здобути якісну освіту. Яку — не важливо. Віктор погоджується з цим, але додає: важливо прагнути розвиватися та не боятися нових викликів.
Всі спікери упевнені: шлях до посади випускового редактора починається з роботи журналіста. На думку Сергія Шинкаря, найкраще, коли людина проходить всі етапи ремесла: райтерство, репортерство, робота в кадрі, ведучий: «Відтак випусковий розумітиме роботу підлеглих, з якими він має робити спільну справу — забезпечення права співгромадян ЗНАТИ».
За словами Віктора Сороки, людина має бути упевненою, що обрала саме свій шлях з любові до журналістики, а отже — з любові до життя, з бажання змінити світ на краще своєю інформацією, зі здорової амбіції бути кращим. Для цього треба багато вчитися і самовіддано працювати над собою.
На думку Сергія Шинкаря, останні десять років українські виші просто випускають багато людей з журналістською освітою. Зате така кількість випускників уможливлює відбір, і, зрештою, у професію приходять достатньо вмотивовані випускники. Хоча ідеал журналіста для Сергія — професіонал, яка працює у певній галузі й розповідає про неї.
На телеканалі «Еспресо» залюбки беруть на практику студентів. Їх одразу скеровують під редакційні завдання, адже у своїх вишах студенти отримують дуже узагальнені теоретичні знання, каже Сергій: «Ми орієнтуємо на практичне застосування [вивченого]. Фактично 80 % наших нових працівників у редакції — це студенти, які свого часу проходили у нас практику».
«Cуспільне новини» також іноді беруть студентів на практику. Редакція «Фактів» до великої війни співпрацювала з університетами, особливо з профільними факультетами. У редакції чудово розуміють, що саме практики не вистачає студентам, самі ж були такими. «Та через війну і складну безпекову ситуацію довелося призупинити співпрацю, бо не можемо гарантувати безпеки студентам, — каже Віктор Сорока. — Однак усі разом віримо в ЗСУ та перемогу України й своєю натхненною працею наближаємо цей день».