Завдяки гостьовим редакторам телеглядачі бачать унікальні історії та дізнаються точку зору експертів щодо актуальних подій, а спікери та герої стають впізнаваними. За якими критеріями обирати експертів для програм, з чого краще починати кар’єру та що є найважливішим в роботі на телебаченні — розповідають гостьові редактори трьох українських телеканалів.
Коротко про кожного з них:
- Ігор Онопрієнко — інформаційний продюсер програми «Факти» на ICTV. На каналі з 2008 року. У свій час працював як лінійний продюсер над програмами «Максимум в Україні» (формат російського НТН, сфокусований на скандалах та розслідуваннях; проєкт закрили після Революції Гідності), «Вам і не снилося!», «4 вежа», «Факти тижня». Окрім підбору спікерів та героїв, Ігор мав шукати акторів, реквізити, локацію, бо на «Фактах тижня» були постановочні зйомки.
- Анастасія Федорова — вже як рік гостьова редакторка телеканалу «Еспресо»: задіяна в авторських програмах Сергія Руденка «Вердикт», Юрія Фізера «Світ під час війни» та у спільному проєкті «Еспресо» та АТР «Разом! Beraber!». До того 17 років працювала гостьовою на інших телеканалах у редакціях політичних програм.
- Олексій Стукало — гостьовий редактор Новин Суспільного. На каналі з 2020-го, останні півтора року задіяний у телемарафоні «Єдині новини».
Цей матеріал продовжує серію публікацій про різні посади в ЗМІ. У попередніх текстах йшлося про те, чим займаються гостьовий редактор на радіо та SMM-ник у медіа.
Як працює гостьовий редактор
Гостьовий редактор на телебаченні має шукати спікерів (політичних діячів та експертів) для програм, вести з ними перемовини, контролювати, щоб вони вчасно з’явилися в студії / включилися в ефір. Часом доводиться надсилати офіційні запити на адреси пресслужби органів державної влади. Також потрібно шукати історії та їхніх героїв, розробляти ексклюзивні теми. Загалом ця робота передбачає постійну взаємодію з людьми.
«Як і в будь-кого, чия робота пов’язана з комунікацією та телебаченням, у гостьового редактора є розуміння, що таке телеефір, прагнення першим дізнатися новини, де і що сталося (ранок починається з новинних стрічок), вміння пояснити гостю, що від нього хочуть і чому саме до нього звернулися», — каже Анастасія Федорова.
На думку Олексія Стукала, гостьовий редактор має бути трохи психологом: «Варто розуміти, де можна пожартувати, а де ні. Треба вивчати, хто чим дихає. Також потрібно добре подумати перед тим, як щось писати чи говорити: люди, яких ви запрошуєте, можуть переінакшити ваші слова або оприлюднити листування».
Анастасія Федорова вважає, що важливо любити цю роботу, а ще вміти опиратися стресам. А приводів для них у гостьового редактора вдосталь:
- Стається надзвичайна подія, на яку потрібно терміново відреагувати: якнайшвидше знайти гостя (подеколи за лічені хвилини) та забезпечити його термінове включення в ефір. «Шкода, що це нерідко стається через трагічні події», — каже Анастасія.
- Напередодні ефіру спікера викликають на термінову нараду або з ним зникає зв’язок. «У такому разі ми дзвонили заступникам, колегам спікера. Також ми маємо певні заготовки — записи коментарів інших спікерів. Раз було таке, що важлива спікерка Міністерства оборони не доїхала до студії вчасно через затори й включилася в ефір з автомобіля», — розповідає Ігор Онопрієнко.
- Редактор дає на опрацювання малознайому тему. За словами Олексія Стукала, це потребує комплексної роботи: потрібно почитати й проаналізувати інформацію з багатьох джерел, зрозуміти, хто з потенційних спікерів підходить, бо одні люди пишуть добре, але не вміють говорити, а інші — навпаки.
- Інколи бувають такі теми, коли не знаєш, з чого починати пошуки експерта чи героя, а до колег за допомогою не звернешся, бо вони з таким не працювали. Тому треба розвивати пошукову навичку майже як у детектива, каже Ігор Онопрієнко. «Бажано мати цікавість до всього, багато читати й гуглити, адже доводиться розповідати аудиторії про різні речі. У мирний час, скажімо, треба було знайти на сьогодні героїв до сюжету про космос, а на завтра — про мистецтво або якийсь винахід», — говорить Ігор.
Гостьовий редактор навряд чи може розраховувати на восьмигодинний робочий день, особливо під час війни. До повномасштабного вторгнення в Ігоря Онопрієнка був стандартний графік 5/2, хоча часто на вихідних доводилося доробляти якісь «хвости». Після — робота перейшла в режим 24/7. «У перші пів року масштабного вторгнення були, зокрема, прямі нічні ефіри, тому зміни починалися й посеред ночі. Не давали перепочити й тривоги та ракетні атаки: доводилося бігти в підвал. Зараз у Києві спокійніше, однак про те, щоб вимкнути телефон навіть в офіційний вихідний, і мови немає», — каже він.
У Олексія Стукала теж до повномасштабної війни була п’ятиденка, але оскільки зараз Суспільне бере участь у марафоні «Єдині новини», роботи стало більше. Тимчасом Анастасія Федорова працює за графіком тиждень через тиждень,
У дечому соціальні мережі суттєво спростили життя гостьовому редактору. Анастасія пам’ятає часи, коли офіційні листи відправлялися через факс, а запрошувати гостей доводилося у телефонній розмові. Своєю чергою Олексій Стукало згадує свій гостьовий товстий записник, який він вів у 2004 році. Зараз у більшості випадків достатньо листування у месенджерах, кажуть обоє. «Це зручно, адже ти не надокучаєш зайнятому гостю дзвінками, а телефонуєш лише тоді, коли справді щось термінове», — говорить Анастасія.
Як обрати експерта
Ігор Онопрієнко радить дивитися, кому належать ресурси, які транслюють того чи іншого експерта. Якщо певному депутатові — зв’язуватися з таким спікером не варто. «Бажано перевіряти освіту, але зараз політологи майже всі. Тому ще важливо — як людина говорить», — додає Олексій Стукало.
Перевірити фаховість експерта, наприклад, з військової електроніки складно, бо редактори не розуміються у цій галузі, але можна пошукати дописи про цю людину на якихось платформах, щоб з’ясувати, наскільки часто цього експерта запрошують і чи запрошують взагалі. «Має насторожувати експерт, який у попередній розмові з лінійним продюсером в усьому погоджується. Ймовірніше, ця людина будь-що хоче потрапити в кадр. На щастя, з такими стикаюся рідко: за рік — одна-дві людини. Електронною поштою шлють свої прохання прокоментувати щось. Декому вдається роздобути мій номер телефону», — розповідає Ігор. Олексій радить не брати експерта, який береться коментувати всі теми, бо навряд чи той хоч у чомусь добре розбирається.
Щоб спікера часто запрошували на ефір, він щонайменше не має читати з листочка. Якщо навіть щось підглядає, то це має бути малопомітно, каже Ігор. Ще має ненудно і без канцеляризмів пояснювати складні речі. «У глядача може бути нижчий рівень освіти, ніж у спікера, і якщо сказаного він не розумітиме, перемкне на інший канал. Чим простіший спікер до людей, тим частіше його запрошуватимуть на телебачення», — зазначає Ігор.
Завдяки тривалій роботі на телебаченні Анастасія Федорова знає особисто багатьох депутатів, політологів, економістів, експертів із різних напрямків, тому, каже, з перевіркою фаховості експерта проблем не має.
Несподіванки від спікерів
Часом гостьовому редактору доводиться спілкуватися з не дуже приємними гостями, наприклад, любителями вказувати журналістам, що і як робити. Однак як би не було складно, він повинен пам’ятати насамперед про своє завдання — зробити ефір, на якому спікер має відповісти на питання, які хвилюють аудиторію, вважають Олексій Стукало та Ігор Онопрієнко. «Зрештою, через телебачення хамство спікера побачать багато глядачів і зроблять висновки», — додає Олексій, який звик не приймати поведінку гостей близько до серця.
Ігор переконаний: давати себе принижувати теж не варто. І додає: «Якщо спікер поводиться надто зухвало, краще його замінити».
Курйозних випадків у роботі теж вистачає. Одного разу Анастасії Федоровій за 10 хвилин до ефіру зателефонував депутат, який мав виступати в студії, і сказав, що його не буде: мовляв, рейс на літак скасували. Реакцію Анастасії годі було уявити! Але насправді під час цієї розмови депутат ховався у коридорі каналу і говорив настільки голосно, що гостьова таки почула його через стіну.
Майже ідентична ситуація з одним депутатом трапилася і в Олексія Стукала, коли він працював на великому токшоу. Поки деякі колеги Олексія панікували через відсутність головного гостя, той появився і повідомив, що це був розіграш: перше квітня як-не-як. Після цього минуло два місяці, і той самий депутат мав знову завітати на токшоу. За 15 хвилин до запису Олексій подзвонив тому і сказав, що його виступ скасовано. У відповідь почув матюки. А потім Олексій сказав: «1:1. Пам’ятаєте?». Каже, що з гостем тоді нормально розійшлись.
Спираючись на досвід роботи в різних редакціях, Анастасія зауважує, що гостьовому редактору важливо не заплутатися, наприклад, коли є кілька спікерів з однаковими іменами та прізвищами, і запросити саме ту людину, яку хоче редактор чи ведучий.
«Думаю, у кожного гостьового редактора знайдеться кілька яскравих спогадів, пов’язаних із курйозними випадками. Але я можу пригадати ще приємні моменти, коли гість тобі присвячує вірш, вітає з день народження або дякує за професійний ефір і пропонує звертатися знову до нього за коментарями», — каже Анастасія.
Освіта та початок кар’єри
Абітурієнтам, які планують в майбутньому стати гостьовими редакторами, Ігор Онопрієнко радить здобути базову освіту з цікавої їм сфери, наприклад, політології, філософії, мистецтва, а журналістики можна навчатися далі або паралельно. Це дозволить згодом грунтовніше підходити до пошуків спікера-героя-експерта, вважає він. У самого Ігоря, окрім журналістської освіти, є ще заочна з права.
На думку Олексія Стукала, не важливо, який диплом у гостьового редактора. Головне, каже він, аби людина була комунікабельна, широкоосвічена, розбиралася у психології, навчилася відрізняти цікавих експертів від нецікавих. Історик за фахом, Олексій розповідає, як потрапив на телебачення: «Я подав резюме на посаду гостьового редактора на Студію Савіка Шустера. Хтозна, може, я був першим, раз мене взяли. На співбесіду прийшов у весільному костюмі та краватці, бо думав, на ТБ все серйозно. Як виявилося, навпаки: там панувала дуже вільна атмосфера. Тож у краватці я почувався ніяково. Згодом зрозумів, що телебачення — це не той світ, де носять краватки».
За спостереженнями Анастасії Федорової, більшість її колег має гуманітарну освіту. Сама ж вона навчалася на видавничо-поліграфічному факультеті за спеціальністю «редактор».
На її думку, кар’єру гостьового редактора-початківця зрушує постійна практика та поміч наставника на телеканалі (якщо пощастить!) — досвідченого колеги, який «все розкаже і покаже, все розкладе по полицях, пояснить, хто є хто, від міністерств до громадських організацій, як саме запрошувати гостя, з чого починати розмову та як її закінчувати».
Ігор Онопрієнко каже, що майбутній гостьовий редактор / лінійний продюсер може спершу набити руку в онлайн-виданні: підбирати експертів для таких матеріалів трохи легше, бо не всі хочуть в кадр, та й декому простіше відповісти письмово. «Це дасть класний досвід з пошуку героїв і класний результат», — вважає він.
Фото надані героями