Фактчекери «Ґвара медіа», «Куншту» та «Район.in.ua» розповідають про свої успіхи, виклики та шлях до професії.
Під час російсько-української війни деякі українські медіа, як-от «Ґвара медіа» та медіамережа «Район.in.ua», розвивають у себе напрямок фактчекінгу, аби спростовувати російські фейки та маніпуляції, які поширюються в українських сегментах соцмереж. Водночас журналістам важливо й самим не повідомляти неперевірену, викривлену, малозрозумілу інформацію, і у цьому їм теж допомагають фактчекери (принаймні в тих медіа, де є ця посада, наприклад, у «Куншті»). Що загалом мають знати та вміти ці фахівці — далі у тексті.
Цією статтею ми продовжуємо серію публікацій про найрізноманітніші посади в ЗМІ. Ви можете почитати про роботу менеджерів спільнот, регіональних редакторів на телебаченні, гостьових редакторів на радіо та телебаченні, SMM-ників у медіа та дата-журналістів.
Що робить фактчекер
Обовʼязки фактчекера залежать від профілю видання. За словами фактчек-редакторки «Ґвара медіа» Юліани Топольник, їхній відділ фактчекінгу перевіряє контент за запитами користувачів боту «Перевірка», а потім надає тому один із п’яти статусів (правда, фейк, маніпуляція, бракує доказів або відмова) й аргументує свій висновок. За результатами деяких перевірок команда готує матеріали на сайт медіа. Зокрема коли фактчекери стикаються з новими фейками та маніпуляціями або помічають, що в бот надходять масово тематично схожі запити.
«Намагаюся вичитувати кожен матеріал, перевіряю кожне посилання й аналізую кожну тезу. Іноді тема настільки затягує, що втрачаю відчуття часу», — говорить про свою роботу Юліана. — «Якось [наприкінці серпня 2022-го] у бот прийшло багато запитів щодо відео, на якому зображено, як нібито у Вільнюському метрополітені розмістили банери на підтримку України. Звісно, це легко спростувати, бо у Вільнюсі немає метро. Але мені хотілося віднайти кадри, які взяли за основу для цього відео. За пошуками не помітила, як минув час. І десь о четвертій годині ранку знайшла, що ці кадри зроблені в метро Гонконгу на станції Futian Checkpoint. Почала радісно писати своєму колезі, який нині долучився до Сил оборони України. Приголомшений, він не міг зрозуміти, який такий Гонконг серед ночі».
До речі, торік «Ґвара медіа» стала членом IFCN — міжнародної мережі фактчекерів. В Україні цей статус мають ще дві організації: VoxCheck і StopFake.
Вікторія Телечук працює фактчекеркою у проєкті «Брехунець» Національної мережі гіперлокальних сайтів «Район.in.ua», що протистоїть фейкам і дезінформації у Волинській і Рівненській областях. Мережа об’єднує понад 60 редакцій гіперлокальних медіа. У завдання Вікторії входить моніторинг місцевих фейсбук-сторінок, спільнот, телеграм-каналів і написання коротких спростувань. Вікторія зазначає: редактори локальних видань чудово орієнтуються у місцевій тематиці. Саме вони зауважують, коли щось «несеться», і тоді звертаються до неї, аби вона перевірила підозрілу інформацію. Найчастіше Вікторії доводиться викривати:
- шахрайські схеми, як-от пропозиції виплат від міжнародних структур або розсилка від імені голів обласних чи міських рад. Сценарії та шляхи поширення постійно змінюються;
- маніпуляції на основі офіційних повідомлень або інших новин. Наприклад, перекручують висловлювання голів облдержадміністрацій, переставляють акценти, коли ухвалюється той чи інший закон. Особливо часто це працює з чутливими для суспільства темами, зараз, наприклад, такою є мобілізація.
Фейки та маніпуляції можуть поширювати з різною метою: задля видурювання грошей, залучення підписників. Один з нових різновидів фейків — ілюстрації, згенеровані штучним інтелектом. «Деякі люди справді вірять, що на картинці [створеній ШІ] зображено якогось українського військового на передовій. Хоча якщо придивитися, то видно, що не така форма. Або й кількість пальців на руці незвична. Зазвичай за допомогою подібних картинок перевіряють суспільство на сприйняття тієї чи іншої інформації, щоб потім закинути якусь іншу, потрібну ворогу зраду чи пропаганду», — пояснює Вікторія.
Алгоритм спростування фейку чи маніпуляції такий:
- Перевірити першоджерело. Якщо йдеться про розіграш, одразу дивимося, чи є ця інформація на сайті та соцмережах організації, від імені якої це начебто проводиться. Якщо такого повідомлення немає, то не можна просто написати: «Це брехня, бо про це не повідомлено», зазначає Вікторія Телечук. За її словами, читачам потрібно пояснити, як перевіряти таку інформацію, на що звертати увагу, аби вони вміли відрізнити правду від брехні у майбутньому.
- Взяти коментар у людей, яких стосується історія. «Якось місцеві телеграм-канали масово поширювали фейк, що українців депортуватимуть із країн ЄС. Аби здаватися переконливішими, прикріпили й фейковий скриншот повідомлення буцімто з офіційного сайту Представництва ЄС в Україні. Ми звернулися до представництва за коментарем, там спростували цю інформацію. Потім про цю історію згадувала Посолка ЄС в Україні Катаріна Матернова на Міжнародній конференції з медіаграмотності та саморегулювання у Києві, ми пишаємося, що викрили таку дискредитацію», — згадує Вікторія.
- Розписати детально, що це за фейк або маніпуляція, як працює та звідки походить. Це можуть робити самі фактчекери або разом із журналістами редакції.
Один із викликів для фактчекера у тому, що фейки та маніпуляції розповсюджуються швидко, а от спростування — часозатратне, каже Вікторія Телечук. До того ж подеколи так і не вдається грунтовно довести, що це фейк чи маніпуляція, додає Юліана Топольник. У такому разі матеріал не публікують. «Дуже шкода часу, але й публікувати щось на кшталт “це фейк, бо це дурня” ми не будемо», — зазначає Юліана.
Фактчекінг у науково-популярному медіа «Куншт» — це радше про недопущення появи фейків та маніпуляцій в матеріалах. За словами фактчекерки «Куншту» Марти Льоди, її завдання — виявляти в тексті потенційні помилки, непідтверджені тези й невдалі формулювання, які можуть викривити зміст. «Також маю подбати, щоб текст був зрозумілим для пересічного читача, логічно звʼязним і без зайвого емоційного накручування та оціночних суджень», — додає Марта. Усі твердження у статтях мають бути підкріплені джерелами, найперше — науковими дослідженнями, тож велика частина роботи — звірка тексту з наведеними джерелами та перевірка їхньої якості.
Через специфіку медіа фактчекери «Куншту» стикаються з іншими викликами. Наприклад, іноді редакції присилають матеріали, переписані з Вікіпедії або інших науково-популярних статей, зокрема російськомовних. «Здебільшого це вдається виявити за характерними формулюваннями чи питаннями до поданих джерел, але, на жаль, не завжди можливо», — каже Марта. Ще один виклик — отримати від авторів-науковців пояснення матеріалу, яке б зрозуміла людина не з їхньої галузі.
Що потрібно вміти та з чим працювати
Палітра інструментів у фактчекерів обширна. Наприклад, Вікторія Телечук користується сайтом Foto Forensics, який допомагає побачити домальовані чи редаговані області на зображенні, та Google Search by Image для зворотного пошуку зображень (так можна знайти джерело фото і дізнатися, де його публікували раніше).
У «Куншті» працюють у Google Документах, бо там зручно обмінюватися зауваженнями, коментарями та правками. Для пошуку наукових статей використовують Google Академію. «Випробовували також антиплагіатні програми, але, на жаль, вони не дуже надійні, особливо якщо плагіат з іншої мови», — зазначає Марта Льода.
За її словами, фактчекеру варто зважати на поширені когнітивні викривлення та відстежувати їх не лише в чужих текстах, а й у своєму мисленні. Також треба знати базові логічні хиби й маніпуляції, якими часто послуговуються недобросовісні медіа та деякі блогери. Якщо говорити про наукпоп, то фактчекер має розуміти, як працює наука, як проводяться дослідження, які є вимоги до якісних досліджень, каже Марта. «Звісно, потрібно читати матеріали на різні теми з наукового світу, аби мати уявлення про науковий консенсус з найважливіших питань. Не завадить і знати про найпоширеніші псевдонаукові наративи», — додає фактчекерка «Куншту».
Освіта та початок кар’єри
На думку героїнь цього матеріалу, немає великого значення, яку саме освіту здобуде майбутній фактчекер. У будь-якому разі можна пройти курси з медіаграмотності та критичного мислення (ймовірно, такі дедалі частіше вводитимуться в українських університетах у зв’язку з війною — ред.). У самих спікерок освіта різна. Вікторія Телечук вивчала соціологію в університеті. Каже, отримані знання допомагають їй досліджувати суспільство та стають у пригоді, коли вона стикається з перекрученим трактуванням результатів різних опитувань. Юліана Топольник за фахом правознавиця, а Марта Льода — випускниця академії мистецтв.
Марта Льода та Юліана Топольник спочатку співпрацювали зі своїми медіа на волонтерських засадах. «Коли вийшов перший номер «Куншту» (до березня 2019-го медіа працювало у друкованому форматі — ред.), ми з чоловіком зраділи, що нарешті з’явилося науково-популярне видання українською. На початках медіа робила невелика команда на ентузіазмі, текстам трохи бракувало вичитки. Ми написали засновникам на пошту і запропонували допомогу. Відтоді я працюю в редакції. Оскільки в мене не було відповідної освіти, та й наукова журналістика тоді ніде не викладалася, я навчалася всього з нуля і професійно росла разом з виданням. Й доросла до повноцінної посади. Усе, що я знаю зараз, — наслідок самоосвіти, практики й зацікавлення наукою», — розповідає Марта Льода.
Юліана Топольник доєдналася до «Ґвара медіа» у березні 2022-го. Разом з іншими волонтерами вона перевіряла на достовірність інформацію, яку надсилали користувачі чатбота «Перевірка». «[На початку повномасштабного вторгнення] працюючи в новинах [в іншому медіа], я стикнулася з потоком дезінформації, тож мені хотілося якось протидіяти цій кількості вкидів. Через деякий час найактивнішим волонтерам «Ґвара медіа» запропонувало роботу. Спочатку йшлося тільки про відповіді в боті, а потім ми стали писати окремі матеріали», — згадує Юліана.
Спробувати себе в ролі фактчекера може будь-хто. Наприклад, можна на своїй сторінці у соцмережі опублікувати пост про те, як ви перевірили інформацію, яка здалася вам підозрілою, й до якого висновку дійшли, каже Вікторія Телечук. Марта Льода пропонує взяти будь-яке твердження, в якому ви переконані, скажімо, з дитинства, й дослідити його правдивість і походження. Завдяки такій практиці можна зʼясувати, наскільки вам цікавий фактчекінг, і що ви відчуваєте, коли знаходите відповідь для себе.
Фото надані героїнями