Місто Тростянець та деякі села й селища у Сумській області два місяці були окуповані, а саме місто Суми — оточене. Зараз російські війська відійшли, але область перебуває під постійними обстрілами. Незважаючи на це, усі студенти кафедри журналістики та філології Сумського державного університету пишуть підсумкові роботи та вчасно завершать навчальний рік.
Більш того — студенти та викладачі волонтерять на інформаційному фронті, проводять заняття з медіаграмотності, організували конкурс для школярів, 8 червня відкрили фотовиставку та співпрацюють з німецьким університетом.
Як в умовах повномасштабної російської агресії кафедрі журналістики та філології СумДУ вдається бути такою активною, розповів доктор наук із соціальних комунікацій, завідувач кафедри Володимир Садівничий.
Володимире Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, чи надовго було зупинене навчання на вашій кафедрі після 24 лютого?
У перші дні повномасштабної війни, 24-25 лютого, ми навчання ще проводили, хоча по Сумах вже їздили танки. На організацію роботи це не впливало, адже навчальний процес тривав дистанційно. Але, звісно, дуже впливало на емоційний стан викладачів і студентів. Потім викладачі пішли у тарифні відпустки, а студенти на канікули. Фактично, ми в березні відгуляли відпустки, які мали бути влітку. Переважна більшість викладачів і студентів нашої кафедри лишилися в Сумах, дехто — поза Сумами, але в Україні, за кордон евакуювалися одиниці.
З першого дня війни ми зрозуміли, що треба не обривати зв’язок зі студентами і щось робити для перемоги, хоча б на інформаційному полі. На одному з онлайн-засідань кафедри вирішили, що займемося продукуванням мемів та мотиваційних патріотичних плакатів і будемо тиражувати через сторінку кафедри в соціальних мережах. Ідею сприйняли по-різному: були сумніви щодо результату, було й неспинне бажання працювати. Це трохи пожвавило студентів, вони включилися в роботу і відчували себе потрібними. Звичайно, деякі пости набирали по 5-10 лайків, але були й такі, що сотнями поширювалися в мережі.
Окрім цього спрямували зусилля на Вікіпедію. Фактично кожен викладач кафедри має доступ до Вікіпедії як редактор, тож почали вносити виправлення в низку статей, додаючи інформацію про російсько-українську війну, підкріплюючи це посиланнями на джерела. Особливо активно працювали з російськомовною Вікіпедією — писали про їхні втрати, військові злочини тощо. У декого за цю активність швидко прибрали редакторський доступ, але дещо ми зробити встигли. Плюс коментарі в Twitter, спростування фейків і багато іншого.
Коли відновилося навчання?
З 1 квітня. Потрібно було наздогнати той канікулярний місяць, тож навчальний процес ущільнено. Наприклад, якщо раніше було 4 пари на день, то стало 5, а ще додалися ті дні, які перестали бути святковими — наприклад, другий день Великодня тощо. Завдяки цьому закінчимо навчальний процес чітко за графіком.
До речі, поки були на канікулах, у нас зав’язалася співпраця з Університетом Майнца — Johannes Gutenberg-Universität Mainz.
В чому вона полягає?
Разом реалізовуємо проєкт «Медіа у глобальному та європейському контексті». Студенти Сумського державного університету і студенти університету Майнца кожен четвер об 11 годині мають спільні заняття — їх проводять як наші, так і їхні лектори. Ми запрошуємо на такі заняття відомих журналістів-практиків із України, вони — журналістів-практиків із Німеччини.
Як не прикро це звучить, але народженню цього проєкту посприяла війна, бо закордонні університети почали шукати партнерів в Україні. Ця співпраця закінчиться спільною підготовкою матеріалів на воєнну тематику українськими й німецькими студентами та аспірантами. Вони будуть англійською мовою, і в підсумку їх опублікують в німецьких медіа.
Також у нас налагоджується співпраця з університетом Ліверпуля. Плануються гостьові лекції, можливо виступи наших викладачів щодо ситуації в українських медіа тощо.
У березні була інформація, що Сумський державний університет сильно постраждав від обстрілів. Чи правда це?
Обстріли були, але пошкодження незначні. Натомість у ЗМІ цей факт так обріс синонімами й домислами, що складалося таке враження, наче університет розбомбили вщент. Щоб спростувати це, ми зв’язувалися з редакціями, давали свої коментарі та уточнення. Усі редакції йшли на співпрацю. Взагалі наші викладачі давали багато інтерв’ю і коментарів про ситуацію під час війни — і для українських ЗМІ, і для закордонних.
Чи були у вас студенти, які опинилися в окупації?
Якщо говорити про Сумщину, то в області був повністю окупований тільки Тростянець — приблизно на два місяці. Там перебувало кілька наших студентів. Багато студентів лишалися у населених пунктах, які були оточені, зокрема в селах і містечках Конотопського, Охтирського, Шосткинського районів. Та й самі Суми були оточені кілька тижнів.
Окремі студенти, в залежності від ситуації в їхньому населеному пункті, періодично повідомляли, що вони не можуть доєднуватися до занять. Є студенти, які евакуювалися лише зі смартфоном і не взяли ноутбук. А в кількох населених пунктах лише в кінці травня відновили подачу електроструму.
З 1 квітня і до сьогодні навчальний процес в університеті синхронно-асинхронний: спілкування викладачів і студентів іде як онлайн, так і через навчальну платформу Mix.СумДУ. Тобто під’єднуватися до всіх занять не обов’язково. Власне платформі Mix.СумДУ далеко не один рік, бо в університету давні традиції дистанційного навчання. Під час ковідної пандемії принципи роботи удосконалено.
Тож викладачі читали лекції та проводили практичні заняття онлайн і викладали завдання на Mix.СумДУ. Ті, хто не міг під’єднуватися синхронно, могли у зручний час виконувати завдання на платформі і там же лишати свої роботи. Викладач просто заходив і перевіряв.
Ми постійно говорили студентам, що головне їхнє домашнє завдання — залишитися живими. Вони потрібні в майбутній Україні. Тож намагаємося входити в положення кожного студента й робити деякі послаблення. Наприклад, особисто я абсолютний прихильник того, що студент-журналіст повинен чітко дотримуватися дедлайнів. Він готується до професії, у якій дедлайни — важливі. Але в ситуації війни ми відійшли від усіх дедлайнів і студенти виконують завдання тоді, коли можуть це зробити.
На сьогоднішній день окупованих територій в Сумській області немає, однак щоночі і щоранку населені пункти області обстрілюють, особливо прикордонні. Тому ситуація залишається непростою. Але навіть за таких умов усі навчаються, виконують практичні завдання, знаходять можливості для роботи. Деякі навіть підключаються до лекцій університетів західних областей — в тих, де оголошена академічна мобільність. Такий потяг студентів до знань тішить і той навчальний заклад, і нас.
Чи довелося відміняти якісь активності через війну?
Фактично ні, але довелося трохи підкоригувати. Наприклад, ще до війни оголосили фестиваль для школярів «Медіасвіт веде у всесвіт». До цього у нас проходив конкурс шкільних медій, цього року вирішили розширити його і провести цілий фестиваль. У нас були величезні плани, хотіли зібрати дітей у себе на кафедрі на цілий день, щоб вони створили власне медіа. Через війну це тепер неможливо, але ми все одно проводимо заняття в онлайні з тими, хто подав заявку на участь у фестивалі. Зараз вони готують конкурсні матеріали, ми їх потім обговоримо, оприлюднимо та нагородимо переможців.
Також під час війни провели тренінги з медіаграмотності. На них збиралися студенти та вчителі шкіл, викладачі з інших навчальних закладів України, журналісти з інших міст України. Окремо провели низку уроків медіаграмотності для школярів Сумщини, акцент зробивши на школи сіл та невеликих містечок.
А ще підготували фотовиставку «Війна студентським об’єктивом», у якій взяли участь студенти практично всіх спеціальностей університету та навіть студенти-іноземці. Виставка приурочена до Дня журналіста й відкрилася в Конгрес-центрі СумДУ 8 червня.
Як ви аргументували студентам, чому взагалі треба продовжувати навчання під час війни?
По-перше, ми фактично з перших днів казали студентам, що їхня професія накладає на них відбиток. Не можна бути одну годину журналістом, а наступну — ні. Журналістика — це внутрішній стан, тому кожен студент-журналіст має стати на інформаційний захист держави.
По-друге, викладачі акцентували увагу, що зараз усі ми свідки унікальних історичних подій. Тому їх треба фіксувати для майбутнього та для правдивої історії держави.
А ще коли студенти побачили, наскільки окупанти інформаційно безграмотні та як вони піддаються пропаганді, зрозуміли: важливо, щоб наше суспільство не стало таким, як вони. Тому освіта — це наразі головне наше завдання.
Ось такі, якщо коротко, основні принципи. А далі вже до кожного студента був свій підхід. Комусь потрібно було заспокійливе слово, комусь — більше навчальне навантаження, щоб він відволікся тощо.
Чи всі, хто мав цього року випуститися, зможуть це зробити?
У нас більше 50 випускників-бакалаврів, які здобували освіту за денною, заочною, дистанційною та паралельною формами. Усі вони зараз завершують підготовку своїх кваліфікаційних робіт.
Випускного екзамену у нас немає. Він не передбачається стандартом підготовки бакалаврів, і ми від нього відмовилися, хоча багато навчальних закладів проводять екзамени. У нас лише захисти кваліфікаційних робіт.
З огляду на воєнний стан, дозволили бакалаврам захищатися за портфоліо власних матеріалів. Також це може бути добірка матеріалів на актуальну тему, або повноцінний проект, який планувався й готувавсь у мирний час.
Також спростили пояснювальну записку, тобто формальний опис роботи. Зараз на рівні університету прийнято рішення, що ті студенти, які знаходяться за кордоном, або не мають змоги передати паперовий варіант роботи, надсилають її в електронному вигляді своєму керівникові та ставлять кваліфікований електронний підпис.
Зрозуміло, що захисти робіт будуть онлайн. Але якщо в студента немає інтернету, або він не стабільний, можна записати й переслати відеовиступ. Підсумкова оцінка залежатиме не від форми чи теми, а від змісту виконаної роботи.
Загалом із нами всі студенти на зв’язку, та всі готують кваліфікаційні випускні роботи, і всі мають випуститися за графіком. Також клопочемося вступною кампанією. Життя триває.
Можливо, вас також зацікавлять тексти:
- «Вдень плели сітки, вночі завантажували вагони з гуманітаркою»: як війна зблизила студентів та викладачів кафедри журналістики УжНУ
- Як працюють факультети й кафедри журналістики в Україні в умовах війни
- «Навчання допомагає психологічно триматися»: як під час війни працює кафедра журналістики ХНУ ім. В.Н. Каразіна
- «Освіта повинна розвиватися ще активніше, ніж у мирний час»: як працює факультет журналістики Львівського університету Франка під час війни
- «Ми не зупиняли навчання ані на день»: як під час війни працює кафедра журналістики ДонНУ імені Василя Стуса
- «Головне — створити довірливі стосунки між викладачами та студентами»: як працює під час війни кафедра журналістики ТНПУ
- «Жодного студента не кинемо напризволяще»: як працює факультет журналістики ЗНУ під час війни
- Навчання під обстрілами та з надією на перемогу: як працює кафедра журналістики Чорноморського університету в Миколаєві