Про зміну історичних наративів суспільство дізнається від медіа, а отже, журналісти мають бути високоосвіченими, щоб коректно і правдиво висвітлювати процеси, які відбуваються в Україні та світі.
У своїх настановах провідні зарубіжні медіа вказують, що остаточні рішення щодо роботи зі штучним інтелектом приймає людина.
Щоб успішно протистояти російській дезінформації, яка діє на різних рівнях, державі, ГО та медіа потрібно об’єднати ресурси. Як це реалізувати, розповіли учасники обговорення, присвяченого ефективності протидії російській дезінформації в умовах повномасштабної війни.
За останнє десятиліття ворожість до журналістів зросла, і пов’язують це зі зниженням довіри до журналістики як до соціального інституту. Наскільки до цього виклику готові нещодавні випускники американських журналістських програм, вирішив з’ясувати доцент кафедри комунікацій Сент-Луїського університету Келсі Р. Месмер
ГО «Український інститут медіа та комунікації» 2 серпня презентував результати дослідження «Ефективність протидії російській дезінформації в Україні в умовах війни».
«Хто такий журналіст?» — відповісти на це запитання стає все складніше. У 21 столітті, під час переходу до цифрової медіаекономіки, виникли нові види зайнятості та робочих домовленостей: журналісти змушені працювати під тиском економічних та технологічних чинників, тимчасом гарантій стабільного працевлаштування поменшало. Невизначеності додала і пандемія Covid-19.
Хоча прогнози «медійники залишаться без роботи» здаються все менш реалістичними, керівників редакцій непокоять виклики, які виникають внаслідок використання штучного інтелекту.
Яку цінність має ChatGPT для навчання і чи справді викладачам його треба остерігатися, далі у тексті.
Незадовго до вторгнення викладач Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Петро Катеринич поцікавився в українських журналістів, чи вважають ті ефективною державну політику щодо протистояння інформаційним загрозам та чи готові долучатися до розроблення такої політики.
У чому полягають виклики навчання професійних журналістів, розбиралися фінські дослідники Мінна Коівула (Minna Koivula) та Мікко Віллі (Mikko Villi) з Університету Ювяскюля, а також Тііна Саарі (Tiina Saari) з Тамперського університету.
Ментальне здоров’я студентів-журналістів виснажують професійні норми, високі вимоги, розмиті межі та проблеми з безпекою. Це неабияк відображається на їхній готовності працювати далі у журналістиці. Чим у цьому разі їм можуть зарадити викладачі та керівництво редакцій, розбиралися працівниці Каліфорнійського університету — фахівчиня з комунікацій Тейлор Оррі та доцентка кафедри комунікацій, докторка філософії Челсі Рейнольдс.
Як викладачі/тренери журналістики оцінюють свою та студентську обізнаність щодо травмувальних подій і як їм долати бар’єри у викладанні цієї теми, розбиралися доктор філософії з Лінкольнського університету Олатунджи Огуньємі (Olatunji Ogunyemi) та старша викладачка журналістики з Шеффілдського університету (Велика Британія), докторка Лада Трифонова Прайс (Dr. Lada Trifonova Price).