Під керівництвом Олени Колупаєвої американські студенти вчаться розпізнавати діпфейки, аналізувати російську пропаганду та вивчати вплив соцмереж на подачу інформації про війну.
З літа 2022-го Олена Колупаєва — запрошена викладачка-дослідниця у Стетсонському університеті (Флорида, США). На тамтешній кафедрі комунікацій та медіадосліджень вона викладає, зокрема, такі курси як «Медіаграмотність» та «Війна і медіа». Своїми враженнями від роботи в американському виші Олена ділилася з читачами JTA раніше, а вже у цьому матеріалі вона розповість, як на прикладі війни в Україні доносить до американських студентів важливість медіа та вміння протидіяти пропаганді.
Розвиток навичок інформаційної грамотності
Певне уявлення про поняття медіаграмотності в американському дискурсі можна скласти з підручника Рене Гоббс (Rene Hobbs) «Media Literacy in Action» (2021). І її трактування виходить за межі звичного визначення. Авторка розглядає медіаграмотність як своєрідну форму захисту від шкідливих медіаповідомлень, як ще один рушій суспільних змін і активної політичної та громадянської участі.
На думку Гоббс, необхідно деконструювати медіаповідомлення за допомогою критичних запитань. Це розповсюджена та визнана техніка, яка дозволяє зрозуміти джерело медіаповідомлення, його потенційну аудиторію, методи переконання, цінності та упередження творця контенту. На п’ять схожих запитань я пропоную відповісти своїм студентам, коли вони розбирають медіаповідомлення:
- Хто є автором цього повідомлення?
- Які креативні методи використовуються, щоб привернути увагу аудиторії?
- Як різні люди можуть по-різному інтерпретувати це повідомлення?
- Які цінності та погляди представлені або виключені в цьому повідомленні?
- Яка мета цього повідомлення?
У межах курсу з медіаграмотності я приділяю багато уваги соціальним мережам, адже саме вони після повномасштабного вторгнення Росії в Україну стали своєрідним полем битви. Зокрема в TikTok, X, Instagram є багато сфабрикованих зображень і відео, неточної, неправдивої інформації, яку можна деконструювати. Це допомагає студентам зрозуміти, як соціальні мережі використовуються для поширення дезінформації та пропаганди.
Для іншого завдання я прошу студентів опрацювати на вибір історію з авторитетного фактчекінгового сайту, як-от Snopes, FactCheck.org або PolitiFact. Так студенти можуть простежити, як перевіряються конкретні твердження, оцінити їхню правдивість, зрозуміти використані методи фактчекінгу, розпізнати різні типи дезінформації.
Також ми досліджуємо різницю між спонсорованим контентом в медіа і соцмережах та новинами. Проблема в тому, що спонсоровані матеріали настільки органічно вписуються в дизайн сайту, що багато людей не можуть відрізнити подібний контент від новин.
Важливість медіаграмотності в епоху діпфейків
Розмиваються межі й між візуальним контентом, згенерованим штучним інтелектом, і справжніми фотографіями та відео. На мою думку, необхідно навчити студентів розрізняти автентичний контент від підробленого, аби вони не піддавалися маніпуляціям. Особливо це стосується діпфейків, де технології ШІ можуть переконливо змінювати зображення та відео.
Хоча діпфейки можна використовувати для розважання аудиторії, з пізнавальною метою (відтворення історичних постатей) або для навчальних симуляцій в медицині, військовій справі, при підготовці до надзвичайних ситуацій, вони також можуть, зокрема, сприяти поширенню дезінформації та маніпулюванню громадською думкою.
На заняттях ми розбираємо, як розпізнати потенційний діпфейк. Зокрема я вчу студентів звертати увагу на такі ознаки як:
- розмиті краї навколо обличчя, шиї та волосся суб’єкта;
- асиметрія рис обличчя або пропорцій;
- зайві пальці на руках;
- невідповідності в деталях, як-от сережки чи окуляри;
- нерозбірливий текст або логотипи на бекграунді.
На одному занятті з медіаграмотності ми проаналізували відео, яке на платформі X зібрало 2,7 мільйона переглядів. У ролику показано, як президент України Володимир Зеленський нібито виконує танець живота, а підпис до відео звучить так: «Щоразу, коли вам потрібно більше грошей… ви повинні влаштувати їм гарне шоу!». Мої студенти швидко виявили невідповідність рухів обличчя та освітлення. При детальному розгляді з’ясувалося, що обличчя президента Зеленського було накладено на тіло танцівника за допомогою ШІ.
І хоча діпфейк був низькоякісним, багато користувачів повірили в автентичність відео. Про це свідчать коментарі з недовірою та критикою на адресу президента Зеленського: «Поспішайте відправити цьому клоуну більше наших грошей!», «Цей чоловік отримує на 1,3 мільярда більше НАШИХ грошей. Чому це дозволено?».
Зображуючи Зеленського несерйозним і негідним підтримки, розповсюджувачі відео мали на меті підірвати довіру до українського керівництва й заодно вплинути на рішення щодо виділення допомоги Україні. Цей приклад підкреслює критичну важливість медіаграмотності в сучасну епоху цифрових технологій, де маніпулятивний контент може використовуватися як зброя для формування наративів і впливу на громадську думку.
Медіаграмотність в контексті війни. Підходи та методи курсу «Війна та медіа»
Усвідомлюючи нагальну потребу в медіаграмотності, ми разом зі SPREES (Програма російських, східноєвропейських та євразійських досліджень) започаткували дисципліну під назвою «Війна та медіа». Протягом цього курсу ми досліджували, як різні форми медіа, включаючи друковану пресу, воєнну фотографію, фільми, щоденники та листи, формують наше розуміння війни. Зокрема ми аналізували відображення у ЗМІ Другої світової війни, війни у В’єтнамі, війни в Україні, глобальної війни з терором (передусім війн в Афганістані та Іраку).
Щодо війни в Україні, то помітно, як соціальні мережі вплинули на візуалізацію та поширення інформації про збройні конфлікти. На відміну від попередніх воєн, коли у висвітленні домінували традиційні засоби масової інформації, війна в Україні відзначається безпрецедентним рівнем громадянської журналістики та цілодобових прямих репортажів. Ця тенденція знайшла відображення у роздумах однієї зі студенток: «Емоційно я зворушена, тому що соціальні мережі, якими зазвичай користується молодь, спрагла до змін, вийшли за межі поколінь. Зараз соцмережі спонукають людей різного віку вийти із зони комфорту та привернути увагу до жорстокості війни, що розгортається в Україні».
У курсі «Війна та медіа» я також надаю студентам інструменти для ефективного розпізнавання та аналізу методів пропаганди. Зокрема ми розглядаємо статті RT (колишнього Russia Today), орієнтовані на неросійськомовних людей у всьому світі.
Крім того, ми досліджуємо російську стратегію інформаційної війни, яка наслідує «4D модель дезінформаційних кампаній» згідно з Беном Німмо (Ben Nimmo). Ця модель передбачає заперечення, спотворення, відволікання, залякування. Аби показати студентам, як працює ця модель, я ділю їх на групи по 3–4 особи; кожна з них має проаналізувати певну статтю з RT й визначити, які методи пропаганди там використовуються. У ході завдання студенти мають відповісти на такі запитання:
- Яка мета медіаповідомлення?
- Які конкретні проблеми можна визначити? Чи є боротьба за владу? Які сторони залучені й що поставлено на карту?
- Хто або що найбільше виграє від цього?
- Хто контролює медіа?
- Хто є цільовою аудиторією?
- Які спеціальні прийоми використовуються для досягнення максимального ефекту?
Ідентифікування джерела інформації часто є критичним кроком у розпізнаванні пропаганди. Щойно студенти дізнаються, що RT є російським державним медіа, вони оцінюють, як його контент може служити конкретним політичним цілям або формувати громадську думку відповідно до наративів російського уряду.
Відображення війни в Україні через призму медіаартефактів
Аби студенти якнайповніше проаналізували роль медіа, я запропонувала їм обрати один артефакт, який стосується війни в Україні, та дослідити, як той впливає на їхнє розуміння сучасного збройного конфлікту. Це могла бути стаття, подкаст, фотографія, цитата, промова, публікація в соціальних мережах. Під час виконання завдання кожен мав з’ясувати:
- Що для вас означає цей артефакт?
- Як він впливає на вас емоційно?
- Як ви можете пов’язати цей артефакт з власним життям?
- Як цей артефакт поглиблює ваше розуміння війни в Україні?
- Напишіть список запитань, на які вас наштовхує цей артефакт, або пов’яжіть його з іншими речами, які ви читали, бачили чи чули.
Одна студентка, зворушена фотографіями New York Times з України, дійшла такого висновку: «Я відчувала, що вдосталь знаю про війну в Україні, але не була емоційно пов’язана з нею. Після перегляду фотографій я сумувала і злилася, бо побачила мирних жителів: загиблих, поранених або тих, хто втратив все. Це розбивало мені серце… Це справді змінило моє уявлення про фотографію, підкресливши її головну мету: навчати як за допомогою розповіді, так і образів».
Інший студент у сфотографованій зруйнованій церкві побачив різкий контраст між її колишнім спокоєм і спустошенням, спричиненим війною: «Ця фотографія повернула мою увагу від деяких політичних і соціальних наслідків до реалій війни та руйнувань. Це фото демонструє, як швидко місце миру перетворилося на руїну, як швидко війна може змінити призначення будівлі чи території».
Студентка, поміркувавши над промовою президента Зеленського в Конгресі США, визнала, що та резонує з основними американськими цінностями, зокрема зі справедливістю, свободою, єдністю та стійкістю: «Для мене як для американки демократичні принципи — це те, чого вчать у школі, і вони мають вирішальне значення для забезпечення майбутнього успіху не лише наших країн, але й країн у всьому світі».
Потужні слова Олександри Матвійчук на церемонії вручення Нобелівської премії «Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною» ще одна студентка інтерпретує так: «Це означає, що наша спільна людяність має бути ключовим фактором, який прокладе шлях для ініціатив щодо миру, справедливості та прав людини у світі».
Ці студентські роздуми підкреслюють глибокий вплив медіа не лише на формування нашого розуміння та емоційного сприйняття глобальних конфліктів, таких як війна в Україні, а й на зміцнення універсальних цінностей, як-от емпатія і права людини. Я сподіваюсь, що через взаємодію з різними медіаартефактами та обговорення війни в Україні студенти удосконалили навички критичного мислення та отримали знання необхідні для навігації у складній взаємодії між війною та медіа в сучасному глобальному ландшафті.
Фото надані Оленою Колупаєвою
Також читайте:
Як і чому медіакомпанії долучають школи до проєктів з журналістської грамотності: досвід Німеччини
Як працювати з аудиторіями, які не розвивають навички з медіаграмотності