Яка різниця між CV та резюме, коли краще не додавати фото та чому варто перестати писати docent в заявках — поради від досвідченої учасниці міжнародних стажувань.
29 січня Катерина Сіріньок-Долгарьова, доцентка кафедри журналістики Запорізького національного університету, провела для медіадослідників практичний вебінар про підготовку до участі в міжнародних стажуваннях і програмах академічної мобільності. Співорганізаторами заходу виступили Український інститут медіа та комунікації та Європейська асоціація досліджень та освіти з комунікацій (ECREA).
Традиційно після кожного нашого вебінару ми готуємо конспект. У цьому випадку їх буде два, оскільки Катерина поділилася низкою лайфхаків. Перша (ось ця) частина присвячена підготовці презентаційних документів (біографічна довідка, CV та резюме), друга — пошуку наукових стажувань й написанню мотиваційних листів.
Катерина Сіріньок-Долгарьова — кандидатка наук із соціальних комунікацій, докторантка Школи журналістики та реклами Південноіллінойського університету, секретар Робочої групи з питань України ECREA. Має досвід навчання, наукового стажування й викладання за кордоном як гостьова дослідниця Центру Вайзера з Європи і Євразії Мічиганського університету (США), за програмами UGRAD, Fulbright, IREX, Erasmus+ та ін. Наукові інтереси: міжнародна журналістика, глобальні і європейські медіа, медіаграмотність, журналістська освіта.
Для чого потрібні презентаційні документи?
Куди б ви не подавалися — на стажування, мобільність або грантову програму — член комісії або рецензент спершу перегляне ваше CV. За цим документом складатимуть перше (і, можливо, головне) враження про ваш досвід, вміння, якості, тому раджу ставитися до CV як до паперового представлення вас.
Презентаційні документи подають основну інформацію про вас: досвід роботи, освіту, наукові інтереси, контактні дані. Рівень відкритості ваших контактів залежить від вимог програми. Щонайменше треба надати електронну пошту, а от посилання на сторінки в соціальних мережах просять рідко.
На що треба звернути увагу при підготовці презентаційних документів?
Документи мають бути у швидкому доступі та актуальними (в межах поточного року; ідеально — місяця). Я, наприклад, тримаю свої документи в окремій онлайн-папці та редагую їх щомісяця — що два місяці. Важливо і в самому CV/резюме — у верхньому або нижньому колонтитулі — зазначити, від якого місяця та року цей файл, наприклад, January 2026.
Готуйте документи українською та англійською. В ідеалі вони ідентичні.
Під час відбору комісія перевіряє відкриту інформацію про апліканта в інтернеті. Тому ваші профілі на наукових платформах, як-от ORCID (до речі, раджу максимально їх заповнити), і сторінки на офіційних сайтах університетів не мають суперечити інформації у CV/резюме. Вважайте, так ви демонструєте свою доброчесність.
Як підготувати біографічну довідку?
Мета біографічної довідки (biography / short bio) — лаконічно та конкретно розказати про апліканта. Часто просять біо обсягом у 50–100 слів, рідше — на 100–150 слів. У будь-якому разі краще зробити заготовку і тримати її під рукою.
Цей документ знадобиться для подачі в довідники, програми конференцій, розміщення на сайтах, сторінках донорів. Іноді біо додають в аплікаційні форми, якщо науковець не основний заявник, а, наприклад, лише учасник колективу.
Біографічна довідка містить дані про:
- поточну посаду, науковий ступінь, звання (якщо є);
- наукові інтереси, релевантний досвід, а оскільки йдеться про заявки на міжнародні програми, то доцільно зазначати найактуальніший міжнародний досвід;
- опціонально: експертизу, лідерські посади — те, що, на ваш погляд, дуже важливе в представленні вас як науковця чи експерта. Наприклад, ви тренер / член якоїсь редколегії / рецензент якогось журналу.
Резюме та CV. Що спільне та відмінне?
В українському контексті більш поширене слово «резюме», іноді під ним мають на увазі розширене резюме, яке ми називаємо CV (curriculum vitae, часом просто vitae). В англомовній традиції резюме та CV — це два різні документи, однак вимоги до них у дечому збігаються:
- Виклад інформації у зворотному хронологічному порядку — від найновішої до старішої.
- Подача тільки найактуальнішої та найрелевантнішої інформації. Мати документ з повною інформацією про себе — чудово, але все ж його доведеться часто адаптувати під певні стажування, гранти, проєкти. Наприклад, організатор програми вимагає подати vitae обсягом у три сторінки, а у вас їх 18. У такому разі, звісно, вам треба визначити, що саме має бути на цих трьох сторінках.
- Візуальна привабливість та охайність. У документі не повинно бути одруків та орфографічних, стилістичних, граматичних помилок, химерних шрифтів та яскравих кольорів. Текст не стискайте, але й проміжків на пів сторінки теж не робіть.
- Подача інформації в документі за принципом «що я зробив, де і коли?».
- Правильна адаптація інформації для англомовної аудиторії. Потрібно використовувати офіційну українську транслітерацію при перекладі власних назв. Особливо це стосується документів про освіту. Також важливо послуговуватися термінологією, яку використовують в освітньому середовищі країни, куди ви подаєте документи. Часто, наприклад, бачу, як заявники з України посаду доцента так і перекладають — docent, однак у Європі та США більш поширений варіант associate professor. Так само треба шукати іноземні еквіваленти наших звань і ступенів, щоб члени комісії розуміли, яка у вас кваліфікація. Наприклад, біля свого ступеня candidate of science я пишу, що це equivalent of PhD. Магістерські ступені теж бувають різні в США, тому для магістрів гуманітарних та соціальних наук доцільно писати Master of Arts (MA).
З чого складається резюме?
Резюме ширше, ніж біографічна довідка, але зазвичай його обсяг не перевищує однієї сторінки. Структуроване, як CV.
Резюме обов’язково має містити:
- Контактні дані. Раджу використовувати корпоративну пошту на домені.edu, за потреби можна налаштувати переадресацію на свою приватну пошту. Якщо немає корпоративної, то пишіть принаймні пошту на gmail.com, а не на локальних доменах на кшталт ukr.net: тоді колегам з-за кордону буде зручно ділитися з вами документами.
- Поточну посаду, ступінь, звання, опціонально — лідерські або громадські посади, як-от заступник декана або керівник комісії (залежить від того, навіщо та куди ви подаєте резюме).
- Досвід роботи, освіту.
- Наукові інтереси.
Часто в резюме пишуть про знання мов і цифрові навички.
Важливо не переобтяжити документ інформацією, тому не треба там перераховувати свої публікації, хіба дві-три найважливіші, наприклад, книги.
Фотографію до резюме не прикріплюють.
Як підготувати CV у європейському та американському форматі?
CV складаєте, враховуючи пріоритети обраної програми. Вимоги можуть стосуватися обсягу, структури CV (наприклад, аплікантів можуть попросити описати свої обов’язки на поточних та попередніх посадах).
Важливо подавати ті кваліфікації, які можна підтвердити документами, наприклад, сертифікатами, грамотами, щоб у разі чого ви могли пояснити відбірковій комісії, що за програму ви пройшли.
Навички, вміння обов’язково зазначаєте теж.
Сертифікати, нагороди, публікації мають бути релевантні темі стажування.
У CV американського формату використовується американський варіант англійської мови, наприклад, навчання в аспірантурі — це graduate degree, модулі — teaching courses, Dr. (перед прізвищем) — на позначення кандидата наук; Dr. Prof. — на позначення доктора наук.
У табличці нижче детальніше розбираємо особливості європейського й американського формату CV.
| Показник | CV європейського формату | CV американського формату |
|---|---|---|
| Структура | Чітка й наперед сформована структура, наприклад, Europass CV. Достатньо заповнити форму на спеціальному сайті. | Не має наперед сформованої структури, але це дозволяє групувати інформацію про свої досягнення на свій розсуд (детальніше після таблиці). |
| Наявність фото | Фото допускається, але воно має бути якісним та актуальним, а у вас на ньому професійний вигляд. Немає якісної фотографії? Тоді не додавайте жодної. | Жодних фотографій |
| Персональні дані | Europass CV уможливлює подачу детальної демографічної та контактної інформації — від національності й дати народження до телефонів і конкретних географічних даних. Звісно, можна (і часом слушно) видаляти ті персональні дані, якими не хочете ділитися. | Лише ім’я та контактні дані. Жодної сенситивної інформації та персональних даних, за якими можна дискримінувати кандидата: вік, стать, місце народження, національність. |
| Досвід роботи | Можна описати обов’язки на тій чи іншій посаді, але дуже конкретно. Якщо ви працювали над європейськими проєктами Erasmus Plus, це важливо подати. А от писати «взяв(-ла) участь у 50 конференціях» не дуже релевантно. | Теж можна описувати обов’язки на попередніх посадах, якщо цього вимагає програма. |
| Роль публікацій | Публікації зазвичай йдуть останніми в документі. | Публікації перераховують після досвіду роботи, лідерських ролей, освіти, тобто вже, вважай, на другій-третій сторінці CV, оскільки в американському форматі особлива увага приділяється професійній діяльності науковця (детальніше після таблиці). |
| Знання мови та цифрові навички | Подаються після освіти. Для визначення рівня володіння іноземною мовою використовується уніфікована європейська шкала — Common European Framework of Reference for Languages (CEFR). Вона охоплює шість рівнів: Basic (A1-A2), Independent (B1-B2) та Proficient (C1-C2). | Подаються наприкінці. Уніфікованої шкали немає, але є певна градація рівнів: elementary/basic, pre-intermediate, intermediate, advanced/native speaker або bilingual proficiency. |
| Доступність зразків | Європейські викладачі рідко викладають свої CV у відкритий доступ | CV американських викладачів можна часто побачити у відкритому доступі, наприклад, на сайті університету, де вони працюють. |
У CV американського формату публікації краще подавати в міжнародному форматі, як-от APA. І не просто у зворотному хронологічному порядку, а за типами публікацій. Перші в списку — книжки (books, monographs), але йдеться лише про наукові праці, тож методичні посібники/рекомендації краще залишити наостанок. Якщо книжка ще в друці, додаєте позначку forthcoming.
Після книжок перераховуєте рецензовані наукові статті (peer-reviewed publications). За бажання можна подавати їх гіперпосиланнями. До речі, у CV не потрібно біля всіх публікацій писати своє прізвище: раз ви внесли їх у свій документ, зрозуміло, що вони вашого авторства. Якщо є співавтор, то його треба зазначити, наприклад, with Henry Hyl.
Окрему секцію присвячуєте своїм нагородам (awards, honors and fellowships). З цим треба дуже бути уважними, тому що деякі наші подяки можуть бути незрозумілі іноземцям. Якщо ви, наприклад, хочете додати до списку подяку від мерії, то пишіть не thank you note from mayor, а distinction from mayor. Часом у переліку нагород можна побачити посаду людини, наприклад, віцепрезидент такої-то асоціації, хоча цю інформацію автор вже вніс в leadership roles. Чому так? Якщо людина посіла цю посаду не через призначення згори, а у результаті виборів, то це логічно подати як досягнення.
В окрему секцію вносите свій досвід викладання (teaching experience), який можна поділити на бакалаврські та магістерсько-аспірантські курси. Важливо показати, що ви викладаєте і на якому рівні.
Що ще можна виділити окремо у CV:
- проведені відкриті лекції, семінари, виступи на конференціях (без публікації) за кордоном;
- участь у круглих столах;
- журналістська діяльність;
- волонтерство;
- керівництво проєктами;
- тренерська робота;
- звіти;
- професійні сервісні активності, по суті, громадська робота в академічному середовищі. Може бути на рівні організацій (участь у комітетах, рецензування в журналах), університетів (профорієнтаційна робота), факультетів та кафедр.
- підвищення кваліфікації, можна ще окремо ранжувати за навичками, темами.
Принцип такий: якщо у вас є хоча б три пункти, які можна об’єднати в окрему секцію у CV, зробіть це. Якщо є можливість представити себе як експерта в певній підгалузі, скористайтесь цим. Але не забувайте, що це має бути релевантно темі вашого стажування.
Головне зображення: João Ferrão / Unsplash
Також читайте:
Як писати успішні заявки на західні наукові конференції. Основне із вебінарів Романа Горбика
Як викладачка із Сум досліджувала проросійську дезінформацію у Німеччині
Довга підготовка та відчуття захищеності. Як це — проводити наукове дослідження в Польщі