Для повноцінної участі людей старшого віку у цифровому просторі замало лише їхнього бажання. Потрібні ще мотивація, навички, впевненість у собі, доступ, довіра та підтримка.
Часом буває так, що технології, які були покликані полегшити життя, насправді непомітно його ускладнюють, розтривожують людину й змушують її зневірюватися у собі. Цей стан називають техностресом. Термін у 1984 році ввів американський психотерапевт Крейг Брод (Craig Brod). Щоправда, він розглядав технострес як порушення адаптації, яке виникає, коли людині не вдається здоровим шляхом впоратися з новими комп’ютерними технологіями. Інші науковці, які досліджували тему техностресу, не погоджувалися з тим, що це порушення, а описували його радше як стрес, спричинений інформаційно-комунікаційними технологіями, який може мати як позитивні, так і негативні наслідки.
Довгий час це поняття розглядали в контексті робочого середовища. Деякі працівники, яким доводилося використовувати активно нові технології та цифрові платформи у своїй роботі, стикалися з низкою викликів:
- інформаційне перенавантаження;
- збільшення робочого навантаження;
- безладдя у робочих процесах через постійні технологічні оновлення;
- страх, що їхні робочі місця заберуть програми;
- брак технологічних навичок, необхідних для виконання нових завдань;
- прискорення темпів роботи;
- розмивання межі між роботою й особистим життям.
Віднедавна про технострес почали говорити і з точки зору досвіду людей старшого віку. Наприклад, нещодавнє дослідження вчених Оклендського університету (Нова Зеландія) виявляє складний характер взаємозв’язків між психологічним благополуччям людей 65+ та технологіями: з одного боку, вони можуть сприяти незалежності, але з іншого — створювати нові джерела стресу та ізоляції.
Палиця з двома кінцями
Дослідники провели інтерв’ю з 23 людьми віком понад 65 років, які мали різний технологічний досвід. Хтось користувався технологіями дуже мало — можливо, хіба для обміну повідомленнями та телефонних дзвінків, — тимчасом інші активно покладалися на них у повсякденні та на роботі. Одна учасниця з ентузіазмом розповідала, як за допомогою ШІ займається креативним письмом.
Однак незалежно від рівня обізнаності в технологіях усі учасники вважали, що йти в ногу з цифровими змінами — це нескінченне, але необхідне випробування. Особливо ця думка простежувалася у тих, хто користувався технологіями протягом свого трудового життя, але після виходу на пенсію мав менше можливостей для підвищення кваліфікації.
Також багато респондентів переконані, що саме через їхній вік на них націлюються шахраї. Люди, які живуть на один дохід або пенсію, особливого остерігаються можливого фінансового онлайн-шахрайства, тому неохоче користуються інтернетом.
Загалом дослідники дійшли висновку, що для людей старшого віку технології — це палиця з двома кінцями. Тим, хто відчував себе залученим до цифрового середовища, технології допомогли зміцнити зв’язки з близькими, які живуть далеко, та надали доступ до медичної інформації.
Для тих, хто почувався ізольованим, технології стали джерелом стресу, розчарування та зневіри у власній компетентності. Ці учасники розповідали про труднощі з подачею онлайн-заявок на пенсію або про вимушене повторне опанування звичного програмного забезпечення, інтерфейс якого повністю змінився після несподіваних оновлень.
Дехто зазначав, що функції доступності (спеціальні можливості), вбудовані в сучасні цифрові пристрої, не відповідали його/її фізичним потребам (наприклад, не враховували далекозорість), що обмежувало його/її користувацький досвід.
Інші зауважували, що цифрові технології не враховували культурних особливостей, оскільки відображали переважно західний світогляд. Типові помилки, як-от неправильна вимова імен мовою маорі (корінний народ Нової Зеландії — ред.), могли посилювати відчуття відчуженості та культурного знецінення.
Ейджизм та рівність
Майже всі учасники вважали, що цифрові технології розробляються без урахування потреб людей старшого віку, і були переконані, що провідні технологічні компанії не розглядають старшу вікову групу як пріоритетний ринок.
А проте багато хто досі винив себе за те, що йому важко встигати за іншими. Дехто згадував, як стикався зі зневагою або нетерпінням інших, коли звертався до них за допомогою, від чого ще більше розчаровувався у собі.
Це може свідчити про проблему цифрового ейджизму: припускається, що люди старшого віку рідше користуються технологіями, оскільки не можуть або не хочуть цим займатися. Та насправді для повноцінної участі людей старшого віку у цифровому просторі замало лише їхнього бажання. Потрібно, щоб у них ще були певні навички, мотивація, впевненість у собі, доступ, довіра та підтримка.
У цьому контексті проблема полягає не у віці, а в рівності, вважають дослідники. За їхніми словами, над цим питанням наполегливо працюють багато організацій та окремих осіб по всій Новій Зеландії — від правозахисних груп до програм цифрової грамотності, що діють на базі бібліотек. Деякі місцеві компанії розробили продукти, спрямовані на забезпечення рівних можливостей, наприклад, цифрові планшети, зручні для людей старшого віку, та більш доступні тарифні плани на мобільний зв’язок для пенсіонерів. На думку дослідників, ці заходи надзвичайно важливі, але цифрова ізоляція не зникне у міру того, як люди старшого віку дедалі більше ставатимуть «цифровими аборигенами».
«Цифрову інклюзію слід розглядати як основоположне право, а не як розкіш у руках комерційних компаній. Потрібно буде розробити відповідну політику, посилити міжсекторну співпрацю та залучити людей старшого віку як рівноправних партнерів до цифрового проектування, тестування та ухвалення рішень», — кажуть автори дослідження.
Люди старшого віку не зможуть скористатися перевагами навіть найдоброзичливіших розробок, як-от послуги телемедицини, якщо бракуватиме хоча б одного аспекту цифрової інклюзії. Без цілеспрямованих дій перехід до цифрових послуг може поглибити саме ту нерівність, яку він має на меті зменшити, зауважують дослідники.
«Майстерня інформаційної стійкості» створена в межах проєкту з медіаграмотності для людей старшого віку (60+), який реалізує Український інститут медіа та комунікації в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Зображення: Centre for Ageing Better / Unsplash
Також читайте:
Річ не лише в техніці. Що заважає людям старшого віку користуватися цифровими сервісами
Технологічно опосередковане насильство проти людей старшого віку: як розпізнати та боротися