У Британії розробили гайд, який досліджує роль технологій у випадках домашнього насильства проти людей старшого віку.
З одного боку, технології відкривають нові можливості, з іншого — їхній стрімкий розвиток породжує нові бар’єри для деяких груп населення. Серед них — люди старшого віку. Вони або не мають доступу до інтернету/сучасного обладнання, або менше (порівняно з молодшими) впевнені у своїй цифровій грамотності, або гірше обізнані в онлайн-ризиках. І тому у технологічних питаннях люди старшого віку часто покладаються на членів сім’ї або опікунів, зокрема, дозволяють виконувати дії на своїх акаунтах та пристроях. Однак часом найближчі, користуючись цифровою перевагою, починають контролювати, ошукувати старших родичів та красти їхні особисті дані.
За даними поліції Дайфед-Поуіс, найбільшої поліцейської зони в Англії та Вельсі, з травня 2024-го до квітня 2025-го було зафіксовано 951 злочин, пов’язаний з домашнім насильством щодо людей старшого віку. У понад 10 % цих злочинів кривдники чинили насильство через технології, здебільшого соціальні мережі та онлайн-банкінг. Тимчасом дані PEGS, організації з підтримки людей, які зазнають насильства від своїх дітей, свідчать, що 14 % їхніх підопічних старшого віку пережили цифрове насильство.
Природа та вплив технологічно опосередкованого насильства на жертв старшого віку недостатньо досліджені, оскільки ця форма насильства менш явна порівняно з іншими. Кривднику не потрібен фізичний контакт, щоб завдати шкоди. Не завжди й жертва сама знає, що їй шкодять. Людям старшого віку, які потребують догляду та підтримки, та навіть фахівцям часом складно розпізнати технологічно опосередковане насильство, бо воно може маскуватися під «турботу».
Тому дослідники з Університету Аберіствіта (Aberystwyth University), поліція Дайфед-Поуіс та PEGS спільно підготували гайд, який допомагає розпізнавати, реагувати та запобігати технологічно опосередкованому насильству. Автори спираються на дані та досвід згаданих організацій, а також на приклади з реального життя.
Посібник розрахований на фахівців, які першими взаємодіють з людьми старшого віку у кризових ситуаціях. Однак цей гайд буде корисним і тим, хто працює з цією аудиторією в контексті цифрової грамотності.
Як проявляється технологічно опосередковане насильство?
Автори гайду описують сім форм технологічно опосередкованого насильства, однак припускають, що цей перелік може бути ширшим.
1. Відстеження та спостереження
Зловмисник відстежує місцезнаходження або пересування члена сім’ї за допомогою спеціальних програм/вбудованої функції GPS на смартфоні, фітнес-трекерів або смарт-годинників, які дають змогу обмінюватися геолокацією, Bluetooth-трекерів та відеореєстраторів в автомобілі, Google Карт та сайтів/застосунків для онлайн-шопінгу, якщо має доступ до облікових записів жертви у цих сервісах. І навіть корисний інструмент, як-от трекер для людей з деменцією, у недобрих руках стає засобом контролю та обмеження автономії людини.
Спостереження передбачає безперервний або систематичний моніторинг дій жертви без її відома. Наприклад, зловмисник встановлює шпигунське програмне забезпечення на телефон жертви, аби відстежити її онлайн-дії, або спостерігає за нею через розумні пристрої для дому: камери, дверні дзвінки, колонки з голосовим керуванням, монітори.
2. Моніторинг
Зловмисник використовує технології для постійного нагляду та контролю за членом сім’ї: його місцезнаходженням, онлайн-активністю, фінансовими операціями, спілкуванням та зустрічами з іншими. Встановлює шпигунське програмне забезпечення на телефон жертви, аби дізнаватися паролі, блокувати певні функції та видаляти дані. Подеколи зловмисник може обмежувати або перешкоджати спілкуванню жертви з друзями, родиною або службами підтримки. Цей технологічний контроль посилює ізоляцію та залежність жертви від кривдника, через що їй ще складніше звернутися за допомогою.
3. Контроль та маніпулювання розумними пристроями
Якщо зловмисник отримує доступ до розумних пристроїв в домі жертви, то може керувати ними дистанційно з будь-якого місця, де є підключення до інтернету. Наприклад, може різко знижувати або підвищувати температуру в приміщенні, вмикати-вимикати світло, керувати голосовими асистентами, аби змусити жертву нервувати й боятися.
4. Таємні списання коштів через електронні платіжні платформи та підписки
Зловмисник оформлює підписки на різні сервіси на дані жертви без її відома або час від часу переказує собі на рахунок невеликі суми з її цифрового гаманця. Довгий час жертва може не помічати ці витрати серед низки звичних періодичних платежів (на Заході більш поширена культура підписок, зокрема на медіа і стримінгові сервіси, ніж в Україні — ред.).
5. Використання чужих акаунтів у сервісах онлайн-банкінгу та шопінгу без дозволу
Зловмисник, діставши дані для входу в акаунт жертви, переказує кошти на свій рахунок, робить покупки або витрачає її заощадження. Кривдник може змінювати або видаляти історію транзакцій, через що жертві стає складніше відстежити свої витрати або довести фінансові зловживання.
Дехто змінює паролі або передає з акаунту жертви собі контроль над її банківськими рахунками, чим фактично позбавляє її можливості самостійно керувати своїми фінансами.
Ще один прояв зловживань — відстежувати, на що жертва витрачає кошти, а потім обертати проти неї цю інформацію, щоб змусити людину сумніватися у своїй здатності керувати фінансами.
Навіть вміння користуватися смартфоном та сервісами онлайн-шопінгу не завжди убезпечує людину старшого віку від технологічно опосередкованого насильства. Це доводить історія 67-річного Кіта. Він проживав у будинку з дорослим сином. Той попросив у Кіта зробити покупки з його облікового запису. Чоловік погодився і поділився паролем, думаючи, що це «разова акція». Однак син і надалі, але вже без дозволу, робив покупки з акаунта батька. Хоча Кіт неодноразово змінював паролі, син відновлював доступ до акаунта, оскільки знав відповіді на секретні запитання. Загалом той витратив 20 тисяч фунтів стерлінгів (орієнтовно 1,17 мільйона гривень) з рахунку батька. Коли дійшло до конфлікту, син проявив фізичну та вербальну агресію і пошкодив майно Кіта. За підтримки фахівців потерпілий звернувся до поліції, після чого кривдника заарештували. Також для Кіта розробили план безпеки, в тому числі встановили обмежувальний припис щодо сина, аби гарантувати, що той не повернеться до батьківського будинку.
6. Примусовий контроль під виглядом допомоги
Зловмисник, користуючись необізнаністю жертви в технологіях, чинить фінансове та цифрове насильство під виглядом допомоги та підтримки. Наприклад:
- обманює, що пристрої або акаунти жертви було зламано, та переконує передати йому доступ «для захисту»;
- навмисно використовує складну технічну термінологію або надає неправдиві пояснення, аби жертва не ставила зайвих запитань щодо доречності його дій;
- обманює, що на пристрої жертви полагодив щось «несправне», насправді замітає сліди;
- переконує жертву, що необхідно встановити пароль «задля безпеки», а потім приховує його, аби контролювати доступ;
- відмовляє жертву від візиту до відділення банку, бере на себе повністю комунікацію з фінансовими установами.
7. Використання приватних фото та відео жертви зі шкідливою метою
Зловмисник (часто це партнер) створює та поширює інтимні фотографії/відео жертви без її згоди, наприклад, показує приватний контент спільним знайомим або викладає на онлайн-платформи, що завдає їй страждань та шкодить її репутації. Кривдник може використовувати як справжні фото/відео (жертва сама могла їх надіслати партнеру, піддавшись його вмовлянням), так і згенеровані або відредаговані за допомогою штучного інтелекту. Дехто таємно робить інтимні фото жертви, а потім шантажує ними: вимагає гроші або сексуальних стосунків взамін на нерозкриття.
Що можуть зробити фахівці, які працюють з людьми старшого віку?
Здебільшого в рекомендаціях проговорюються базові правила цифрової безпеки: встановлювати двофакторну автентифікацію, змінювати паролі на сильніші, перевіряти, з яких пристроїв виконувався вхід в акаунт, видаляти свої платіжні дані з акаунтів в інтернет-магазинах та маркетплейсах, встановлювати безпечні програми, які розпізнають шпигунське програмне забезпечення, видаляти підозрілі або незнайомі застосунки з телефону, У деяких випадках людей старшого віку перенаправляють до сервісів, які спеціалізуються на питаннях технологічно опосередкованого насильства, спонукають повідомляти про шахрайство поліції та банку.
Однак автори гайду застерігають: перш ніж надавати людині старшого віку поради щодо захисту, фахівець має зрозуміти, в яких умовах та перебуває, і вже від цього відштовхуватися. Наприклад, можна відкласти певні дії, як-от зміна пароля на пристрої жертви, поки вона проживає разом з кривдником.
У посібнику також наводять перелік ключових британських законів, які передбачають відповідальність за домашнє насильство, примусовий контроль, шахрайство, зловживання комп’ютерними системами. Ознайомившись із законодавством, фахівці зможуть краще виявляти злочинну поведінку, інформувати жертв про їхні права та відстоювати їхні інтереси, переконані автори.
Також вони розповідають, як зібрати докази технологічно опосередкованого насильства.
Не всі рішення, що описуються в цьому гайді, можна наразі застосувати в українських реаліях. Але цей посібник однозначно допомагає підвищити обізнаність про менш очевидні форми насильства.
Завантажити гайд можна тут:
«Майстерня інформаційної стійкості» створена в межах проєкту з медіаграмотності для людей старшого віку (60+), який реалізує Український інститут медіа та комунікації в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).