Як українські журфаки адаптовуються до викликів війни та чого очікують від цьогорічного вступу — JTA поцікавилася у викладачів журналістики.
За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у 2023/2024 навчальному році на бакалаврат із журналістики приймали 74 виші. Майже третина із них розташована в Києві, в тому числі три релокованих — Таврійський національний університет імені Володимира Вернадського (з 2016-го), Маріупольський державний університет (з 2022-го) та Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (з 2022-го). Відповідно найбільше заяв на спеціальність 061 «Журналістика» (куди входить не лише однойменна освітня програма, а й ОП «реклама та зв’язки з громадськістю» та «видавнича справа та редагування») абітурієнти подали на бюджет саме до столичних університетів (3741). Також до пʼятірки лідерів увійшли виші Львівщини (1161), Харківщини (399), Одещини (397) і Дніпропетровщини (396).
Найменше заяв на бюджет зафіксовано у Чернігівській (24), Хмельницькій (61) та Кіровоградській (64) областях. Ймовірно, це пов’язано з тим, що у кожному з цих трьох регіонів діє лише один виш, у якому навчають журналістики. До того ж кожен з них пропонує на бакалавраті лише одну освітню журналістську програму.
Якщо говорити про окремі заклади, то найбільше заяв прийняли Київський столичний університет імені Бориса Грінченка (1465 — усього, 894 — на бюджет), Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1375/828), Львівський національний університет імені Івана Франка (1049/683), «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (635/392) та Державний торговельно-економічний університет (608/272). Порівняно з 2022-м, кількість заяв на журналістику до вишів-лідерів зросла — до 24 %-66 % (залежно від закладу).
Від початку повномасштабної війни статус студента гарантував право на відстрочення від мобілізації. Тож не дивно, що за цей час кількість чоловіків старше 30, які навчаються платно на денній формі, зросла у 23 рази (такого висновку дійшли в NGL.media після аналізу відкритих даних з Міністерства освіти та наук України). Якщо ж в кожному виші, де навчають журналістики, визначати спеціальності, на яких різко побільшало чоловіків-першокурсників, то найчастіше йшлося про середню та професійну освіту, науки про землю, облік і оподаткування — однак не про журналістику. Щоправда, є винятки: так, у КПІ імені І. Сікорського» кількість чоловіків на журналістиці зросла на 200 %, а в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова — на 267 %. Та варто уточнити, що в обох випадках мова про освітню програму «видавнича справа та редагування», бо саме ОП «Журналістика» у цих вишах наразі немає. Спікери JTA — представники вишів на Буковині, Вінничині та Запоріжжі — повідомляють, що у їхніх групах не побільшало чоловіків призовного віку.
Як свідчить аналіз NGL.media, торік майже третина від усіх першокурсників-чоловіків старше 30 років пішла на нижчий чи той же освітній рівень, який уже мала. Цього року, напевно, матимемо іншу картину, адже відповідно до нового закону про мобілізацію, який набрав чинності 18 травня 2024 року, право на відстрочення мають ті студенти, які здобувають рівень освіти вище за попередній.
Звичний онлайн і підготовка до нового сезону
Формат занять на журфаках залежить від їхнього розташування. У Запорізькому національному університеті цього року навчання проходило онлайн через постійні обстріли та багатогодинні повітряні тривоги, каже завідувачка тамтешньої кафедри журналістики Людмила Чернявська. Проте на майбутній навчальний рік планують роботу у змішаній формі. Віктор Костюк, декан факультету журналістики (до якого входить згадана кафедра), зазначає, що для цього обладнують аудиторії в укриттях, встановлюють відповідне компʼютерне обладнання.
Донецький національний університет імені Василя Стуса не припиняв роботу й на початку повномасштабного вторгнення, наголошує Наталія Стеблина, професорка тамтешньої кафедри журналістики та соціальних комунікацій. Нагадаємо, цей виш переїхав з Донецька до Вінниці восени 2014 року. «У перші місяці повномасштабної війни ми перейшли на режим консультацій зі студентами: повністю пари не проводили, а приєднували студентів, намагалися інтенсивно давати матеріали, максимально застосовували асинхронне навчання. Потім перейшли в онлайн-навчання. Зараз повноцінно працюємо в офлайні. Якщо тривоги, то перериваємо пару та йдемо в укриття, а потім повертаємося», — розповідає вона.
У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича порівняно з іншими вишами легше, бо обстрілів і повітряних тривог менше. Проте на режим навчання впливає інший чинник, каже завідувачка тамтешньої кафедри журналістики Любов Василик. «Чернівці прийняли багато переселенців, і студентське містечко віддало їм для проживання два пʼятиповерхових гуртожитки, тож в нас проблеми з розміщенням студентів. Тому ми вийшли на те, що перший-третій курс навчаються аудиторно, а четвертий і магістратура — дистанційно», — пояснює вона.
Та всі спікери зазначають: за час повномасштабної війни краще опанували різні онлайн-інструменти для організації навчального процесу, тому зараз ці процеси налаштовані краще.
«У нас є студенти на окупованих територіях, з ними працюємо дистанційно. Одна наша випускниця бакалаврату захищалася з окупованого міста — виходила дистанційно на звʼязок. Зараз вона працює в пресслужбі Збройних сил України. Нам допомогло те, що ми засвоїли онлайн-технології викладання завдяки роботі в онлайн-проєкті від Українського інституту медіа та комунікації», — розповідає Любов Василик (спікерка має на увазі навчання в «Академії викладачів журналістики», яке пройшла їхня кафедра восени 2021-го — прим. ред.).
У травні 2024-го, після нових ударів Росії по критичній інфраструктурі країни, Міністерство освіти та науки опублікувало для вишів рекомендації на 2024/25 навчальний рік, в яких закликає економно використовувати енергоресурси під час освітнього процесу. Зокрема в міністерстві пропонують починати навчальний рік у серпні, в теплі місяці використовувати суботи як робочі дні, за потреби продовжити освітній процес до кінця липня 2025 року. Деякі виші вже затвердили ці рекомендації. «Уже є наказ ректора розпочати навчальний рік 12 серпня. Навчання включно з самою сесією завершуємо 1 грудня — щоб не навчатися взимку. Другий семестр почнеться аж 10 березня. Тобто у грудні-лютому працювати не будемо», — описує план Любов Василик. Також будуть робочими суботи, а саме навчання доведеться суттєво ущільнювати, додає вона.
Складнощі та знахідки для студентів
Важливий чинник під час навчання — мотивація самих вступників і студентів. Буває, коли їм не до навчання, каже Наталія Стеблина: то засмучують новини, то треба турбуватися про власну безпеку й про рідних під час повітряних тривог, а у когось взагалі батьки на фронті. «У нас є студент, який жив у Донецьку на момент початку російської агресії у 2014-му. Потім переїхав до Маріуполя, після повномасштабного вторгнення він з мамою пішки виходив з окупованого міста. Його тато служив в ЗСУ, а потім зник безвісти. Ми чудово розуміємо, що студенту в таких умовах важко навчатися, постійно виходити на пари», — говорить Наталія. Ще одна категорія — студенти, що навчаються за кордоном. Більшість із них працює, бо потрібні гроші, однак поєднувати роботу й навчання складно. «Ми намагаємося максимально йти студентам назустріч: готуємо записи, онлайн-лекції, конспекти. Давно працюємо з Moodle, дехто — з Google Classroom. Вимога університету така, щоб матеріали були в онлайні, аби студенти могли самі користуватися та асинхронно навчатися», — розповідає Наталія.
Віктор Костюк переконаний: все залежить від бажання та наполегливості студентів. Якщо немає світла чи інтернету, то можна зробити деякі речі індивідуально або проконсультуватися. І додає, що своїх студентів налаштовують на те, що не можна зупинятися через прогалини в теорії — їх можна заповнити й на практиці. «Як би це парадоксально не звучало, але нинішній непростий час — це своєрідна знахідка для студентів, що шукають героїв для матеріалів, адже сьогодні поруч стільки людей, про яких можна розповісти, й таким чином сформувати вміння, необхідні для журналіста», — ділиться Віктор Костюк своїм спостереженням.
Зараз журналістику деякі вступники повʼязують зі службою в ЗСУ. «На бакалаврат пішов хлопець, демобілізований зі Збройних сил України: отримав поранення, але хоче працювати пресофіцером. Старанно тягне цей рік, хоч і продовжує лікування», — розповідає Любов Василик.
Очікування від вступної кампанії
Людмила Чернявська каже: кількість вступників в Запорізькому національному університеті зменшилася на 40–50 % порівняно з 2022 роком. До повномасштабного вторгнення значна частина випускників шкіл Запорізької області йшла на навчання до цього вишу, зараз частково ця аудиторія недоступна, бо 70 % територій області окуповані Росією. Віктор Костюк зізнається: очікування щодо майбутньої вступної кампанії тривожні. За його словами, у 2022 році набрали дві групи на журналістику — це 47 людей, а у 2023-му — одну на 27 студентів. І додає: добре буде, якщо досягнуть хоча б торішнього показника. Костюк відзначає, що університет цього року проводив потужну профорієнтаційну роботу, зустрічі, тому сподівається, що це спрацює.
Наталія Стеблина теж згадує, що їхня кафедра проводила активну кампанію: «Ми їздили по всій Вінниччині, по вінницьких і районних школах, проводили уроки з медіаграмотності, лекції. Загалом охопили приблизно дві тисячі школярів. Сподіваємося, це принесе нам плоди. І студенти, які будуть вступати, знатимуть, що таке журналістика. Що це не тільки про те, що покажуть по телевізору, а й про щоденну працю над якісним контентом для медіа».
Попри певну конкуренцію між вишами, вони допомагають один одному. Так Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича прийняв студентів із Запорізького. «У Запорізькому університеті вже третій рік навчаються онлайн. Їхнє керівництво попросило організувати практику для студентів другого-третього курсів на заході України. Ми взяли частину їхніх студентів-журналістів, вони поселилися в гуртожитку, знайомляться з місцевими редакціями й два тижні працюватимуть у відносно спокійному місці», — ділиться Любов Василик.
Головне фото: lilartsy / Unsplash