Гарний голос, чітка дикція, вміння лаконічно і грамотно висловлюватися потрібні не лише радійникам, а й викладачам, які ведуть курси з радіожурналістики або прагнуть урізноманітити навчання подкастами, а також студентам, які запускають свої аудіопроєкти. Як почати говорити в мікрофон — розповідає колишня ведуча радіо «Промінь» та «Голос Донбасу», журналістка, керівниця Навчальної лабораторії радіомовлення в Київському університеті імені Бориса Грінченка Надія Зінченко.
Універсальні поради
Текст для радіо чи подкасту варто підготувати заздалегідь і прочитати його до десяти (саме так!) разів. Але до того, як ви прийдете до студії й увімкнете кнопку запису, потренуйтеся вдома. Прочитайте кілька разів уривок з будь-якого джерела: газети, журналу, художньої книги. Розставте наголоси, звірте вимову незрозумілих слів зі словником. Можна робити позначки простим олівцем. Акцентуйте на паузах, щоб ухопити ковток повітря і не задихнутися, коли читаєте речення чи абзац.
Крапка — довга пауза. Позначається двома вертикальними рисками //.
Кома — коротка пауза. Позначається однією вертикальною рискою /.
Тире і двокрапка — люфтпауза. Позначається значком ^.
Дихання
Слід робити вправи для розвитку і контролю дихання. Тут першість за людьми, які займаються або колись займалися плаванням і мають розвинені легені. Тим, хто не плаває, варто надувати повітряні кульки — умовно або насправді. Мильні бульбашки підходять також. Стане в пригоді пір’їнка з подушки, яку варто дмухати угору і не дати їй упасти. Котрійсь із цих вправ треба приділяти щодня до 10 хвилин.
Наступна вправа: розставте ноги на ширину плечей і нахиліться вниз, щоб корпус вашого тулуба був нахилений паралельно підлозі. Умовно наберіть у рот води й умовно мийте руки, випускаючи воду маленькими порціями. Це допоможе рівномірно розподіляти повітря в легенях.
Завдяки цим вправам ви зможете прочитати великий уривок тексту на одному подиху.
Важливо: перед тим, як увімкнути мікрофон, наберіть повні груди повітря. Увімкніть мікрофон, говоріть, а через ніс випускайте повітря маленькими порціями. Це дасть змогу уникнути стороннього звуку (з вашого носа) перед записом.
Звуки
Ніс, рот, губи, зуби, гортань, нижня частина обличчя — це артикуляційний або мовленнєвий апарат: завдяки йому ви видаєте звуки. Майбутнім радіоведучим, радіожурналістам потрібно його розвивати, аби підготуватися до інтенсивного говоріння.
Вправа 1: Витягніть губи «качечкою», намагайтеся підняти їх до носа, потім опустити до підборіддя, а також порухайте праворуч і ліворуч. Виконувати вправу варто до 10 разів.
Вправа 2: Розтягніть рот максимально широко, щоб запекло навколо нього. Потім стуліть губи «качечкою». Повторіть так 10 разів.
Можна жувати «гумку», але умовну — не справжню. Через останню у роті виділяється надмір слини, що страшенно заважатиме, коли ви говоритимете або начитуватимете текст. Слину доведеться постійно ковтати, тож під час начитки виникатимуть вельми помітні паузи.
Серія подкастів, яку підготувала Надія Зінченко для Journalism Teachers’ Academy
Дикція
Покращити дикцію допоможуть згадані вправи та регулярне читання вголос. Якщо виявили у своїй вимові дефекти, шукайте на проблемний звук скоромовки та проговорюйте їх, поки дефект не зникне. Коли будете готові та впевнені у своїх силах, начитайте текст на диктофон, послухайте запис і зробіть висновки. Можна цей запис дати послухати комусь зі своїх друзів і запитати їхньої думки. Як правило, проблемними для вимови є сукупність звуків або звуки –рл-, -с-, -ш-, -шч-, -ч-.
Карл у Клари вкрав корали, Клара у Карла вкрала кларнет. Якби Карл у Клари не вкрав корали, Клара б у Карла не вкрала кларнет.
Кораблі лавірували, лавірували та й не вилавірували.
Приснивсь сьогодні сон синиці: приніс сусіда сік з суниці.
Великі мурахи грали у шахи, а маленькі мурашки — у шашки.
Черепаха чаплю вечором пригощала чаєм з печивом.
Миші в шафі шаруділи: шість шарфів шерстяних з’їли.
Коваль кулю кував, кував і перековував.
Важливо: якщо літера «в» стоїть наприкінці слова, то вимовляйте її як губно-м’якопіднебінний звук [ў], тобто не стуляючи губ. Інакше звучатиме «ф». Доречний приклад: Київ.
Тексти
Тексти для подкастів та радіо вирізняються лаконічністю і простотою. У реченні мають бути підмет, присудок і два другорядні члени. Кожне наступне речення продовжує попереднє. Бажано відмовитися від складних, складнопідрядних зворотів, інакше слухач перестане сприймати ваше закручене речення десь на третьому слові.
Поради для радійників-початківців
Грамотність і літературна вимова
Грамотна мова, без помилок, росіянізмів і суржику — це ваш робочий інструмент, яким важливо володіти досконало. І річ не лише у вимогах професії. Уявіть ситуацію: ви задумали програму на важливу соціальну тему, запросили експертів і працюєте в прямому ефірі, куди виводять дзвінки слухачів. Вам треба відповісти швидко одному із додзвонювачів. І ви помиляєтеся на слові або кажете росіянізм. Повірте, решту програми вам телефонуватимуть небайдужі слухачі та дорікатимуть тією помилкою. Адже радіо не має, як телебачення, картинки, щоб відвернути увагу від тексту. Радіо — це тільки голоси, зокрема й ваш.
Важливо: якщо ви хочете працювати на радіо, говоріть українською літературною мовою скрізь, навіть у побуті. Така звичка обов’язково допоможе вам у роботі, особливо в прямому ефірі.
Відчуття часу
Коли ви слухали радіо, то ймовірно, щогодини чули сигнали точного часу. У ці рівно 60 хвилин входять, скажімо, програма, реклама, випуск новин, пісня. У кожного із цих елементів свій обов’язковий хронометраж. Тому якщо режисер наказує вам закінчити програму у прямому ефірі о 57-ій хвилині 30 секунд, то так і має бути. Інакше він має повне право зміксувати вас на півслові. Контроль часу приходить з досвідом, але краще зважати на цей нюанс.
Здоров’я
Після пандемії COVID-19 цінність здоров’я вийшла на вищий рівень. Про важливість щеплення годі й казати. Уявіть, через три дні у вас заплановано важливе інтерв’ю і саме того дня ви прокидаєтеся хворим. Одного разу це трапилося зі мною. Я прийняла ліки й пішла на інтерв’ю, оскільки воно було важливим не тільки для мене і моєї кар’єри, а й для спікера. Однак не раджу мене наслідувати. Аби хвороба не руйнувала ваші плани й не гальмувала ваш розвиток, заздалегідь прищеплюйтеся й вчасно відвідуйте лікаря.
Точка опори
Прямий ефір на радіо — це завжди певний стрес: неможливо наперед спрогнозувати, чи буде розкрито тему програми, як і що говоритиме спікер. Додайте сюди уважних слухачів, які можуть поставити своє влучне запитання або сказати якусь репліку. Тому я, наприклад, завжди брала до студії ручку — так званий оберіг від забудькуватості: можна записати імена додзвонювачів і наприкінці передачі подякувати їм за активну участь у створенні програми.
А як викладачеві подбати про свій голос, можна прочитати у цьому матеріалі.