Штучний інтелект очолив список технологій, які у найближчі три-п’ять років планують включити в американські журналістські програми. Про це свідчать результати опитування серед керівників програм, яке провели Саззад Хоссейн (Sazzad Hossain) з Айовського університету (University of Iowa) та Дебора Венгер (Debora Wenger) з Університету Міссісіпі (University of Mississippi).
Останнім часом технології не просто надають журналістам інструменти для виконання завдань, а й впливають майже на все у журналістській професії. Відповідно людям, що вивчають, викладають або практикують журналістику, доводиться розвивати низку цифрових навичок, як-от створення SEO-заголовків, мобільний сторітелінг, зйомка та редагування 360° відео. Та й навички програмування, як-от HTML, теж потрібні в медіа. Виші мають готувати майбутніх журналістів до несталого і дедалі складнішого робочого середовища, яке, окрім всього, очікує від випускників традиційних журналістських навичок, зокрема вміння добре писати.
Як американські викладачі журналістики адаптовують свої програми до мінливого медіасередовища та вимог професійної журналістики в епоху диджиталу, досліджували вчені з Айовського та Міссісіпського університетів. Дослідники поставили собі за мету опитати деканів, завідувачів та директорів 102 журналістських програм США, повністю акредитованих Акредитаційною радою у сфері журналістики та масових комунікацій (Accrediting Council on Journalism and Mass Communication, ACEJMC). Вченим вдалося зібрати 41 повну відповідь та ще одну, заповнену на 40 %.
Результати опитування показали, які нові технології були нещодавно додані до американських журналістських програм, а які — планують включити у найближчі три-п’ять років. Також учасникам запропонували визначити чинники, які можуть допомогти журналістській освіті подолати виклики цифрової трансформації.
Дослідження опублікував журнал Journalism & Mass Communication Educator.
Результати
Цифрова трансформація у журналістській освіті найбільше турбує респондентів у таких аспектах як потреба у довгострокових інвестиціях (47,37 %), здатність передбачити майбутні зміни та попит (35,9 %) і труднощі з найманням викладачів-експертів (30,77 %). Напружують учасників і управління постійним процесом змін (84,24 %) та фінансування закупівель обладнання (74,36 %), якщо сумувати відповіді всіх, хто охарактеризував ці питання як «дуже складні» та «дещо складні». А от такі пункти як «опір викладачів» та «студенти не вправні у технологіях» у керівників програм не викликали занепокоєння.
Попередні дослідження у цій царині показали, що школи журналістики спочатку мляво реагували на технологічний прогрес, який проникав у медіабізнес. Однак з часом більшість програм поступово інтегрувала технологічні напрацювання у свої навчальні плани. Зокрема 93 % учасників цього опитування зазначили, що їхні студенти вже вивчають соціальні мережі. Більшість програм також вже містить відеожурналістику (93 %), мультимедійну журналістику (90 %), подкастинг (83 %), журналістику даних (78 %) та мобільну журналістику (76 %).
Упродовж останніх трьох-п’яти років в журналістські програми найчастіше впроваджували такі технології як стрімінг (цей варіант обрали 80 % респондентів), аналіз даних (73 %), візуалізація даних (71 %). Рідше до програм додавали віртуальну реальність / VR (37 %), доповнену реальність / AR (24 %) та штучний інтелект (20 %): напевно, так сталося через те, що ці технології потребують значних інвестицій від вишів і відповідних вмінь від викладачів і практиків.
Однак, за словами 51 % респондентів, в найближчі три-п’ять років в їхні програми таки планують включити штучний інтелект. Ймовірно, зараз керівники журналістських програм вважають цю технологію не модною примхою, а майбутньою основою для журналістської практики. Водночас дослідники радять викладачам розглянути проблеми, пов’язані з інструментами штучного інтелекту, зокрема автентичність інформації, яку вони надають.
Ще, зі слів опитаних, найближчим часом в їхніх журналістських програмах мають з’явитися дрон-журналістика (46 %), VR (44 %) і AR (44 %).
Керівники програм зазначили, що вони або дуже впевнені (24 %), або радше впевнені (61 %), що зможуть йти в ногу з цифровою трансформацією, яка триває в галузі.
Понад половина респондентів вважає, що впоратися з викликами цифрової трансформації журналістській освіті допоможуть більше фінансування (67,57 %), наймання викладачів із новими технологічними навичками (52,63 %), збільшення кількості студентів (51,35 %) та підтримка від адміністрації університету (50 %).
Проблеми з фінансуванням та набором студентів часто обговорюють в освітньому середовищі США, але труднощі із найманням викладачів, які мають необхідні навички, більше впливають на технологічно залежні та практико-орієнтовані програми. Можливо, варто навчити технологій викладачів, які вже працюють у штаті. Для програм, акредитованих AEJMC, це може бути особливо важливим. Згідно з правилами акредитації, штатні викладачі, які працюють повний робочий день, мають викладати більшість основних і обов’язкових курсів у межах навчальної програми. Однак ще в іншому дослідженні за 2002 рік було виявлено, що викладачі, які працюють фултайм, вважають необхідність слідувати технологіям значним стресом (можливо, через те, що їхні установи вимагали від них фокусуватися на дослідженнях та наукових публікаціях). Подальші дослідження, спрямовані на розв’язання цієї проблеми, можуть бути дуже корисними для керівників програм, вважають Саззад Хоссейн та Дебора Венгер.
Фото: KOBU Agency / Unsplash