Як українські медіадослідники доносять правду про війну в Україні європейській науковій спільноті.
Що два роки європейські медіадослідники збираються на European Communication Conference, яку влаштовує Європейська асоціація досліджень та освіти з комунікації (далі — ECREA). На заході учасники презентують свої дослідження, беруть участь в круглих столах, налагоджують співпрацю з колегами з інших країн.
Цьогоріч конференція проходила з 24-го до 27 вересня в Університеті Любляни (University of Ljubljana). До події долучилися понад десять українських медіадослідників — це суттєво більше, ніж в попередні роки. На прохання JTA своїми враженнями від конференції поділилися деякі цьогорічні учасниці від України:
- Наталія Стеблина, професорка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса, випускниця JTA;
- Вікторія Романюк, директорка Могилянської школи журналістики (МШЖ);
- Анастасія Сімашова, старша викладачка кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка;
- Олена Чуранова, старша викладачка Могилянської школи журналістики, тренерка JTA;
- Олена Мельникова-Курганова, доцентка кафедри журналістики Національного авіаційного університету.
Про конференцію ECREA від досвідчених
У жовтні 2022-го Наталія Стеблина та Вікторія Романюк стали учасницями першої української панелі в історії конференції ECREA. Про війну в Україні тоді доповідей майже не було. Наталія припускає, що річ у тому, що серед членів ECREA на той час було лише два українці. Ймовірно, зіграв роль і час: заявки на участь в конференції ECREA-2022 приймалися до 17 лютого 2022-го, тобто до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, а пандемія Covid-19 і її наслідки тоді хвилювали європейську наукову спільноту більше, ніж конфлікт на сході України.
Під час тодішньої конференції відбулася генеральна асамблея, де обговорювали питання членства факультету журналістики Московського державного університету (МДУ) в ECREA. Українська делегація виступала за його виключення зі складу асоціації й сподівалася на повну підтримку європейських колег, але очікування не справдилися. «Серед членів асоціації виявилося багато росіян і науковців, які їх підтримують. Ні аргументи про те, що журфак МДУ є осередком кремлівської пропаганди, ні факти про зруйновані Росією університети та вбитих журналістів не вплинули на їхнє рішення», — каже Вікторія Романюк. Ба більше, були доповідачі, які казали, що МДУ не можна виключати, бо його представникам не дали права висловити свою позицію щодо цього питання, додає Наталія Стеблина.
На тому засіданні формально не вдалося припинити членство МДУ в ECREA. Наразі його участь в асоціації заблоковано, каже Вікторія.
Після участі в ECREA-2022 вона переконалася у тому, що український голос має звучати сильніше на міжнародних платформах, особливо в науковій спільноті. «Росіяни роками будували мережі партнерств із західними університетами, тому їхній наратив часто домінує в науковій інтерпретації подій в Україні та в численних публікаціях. Це абсолютно неприйнятно. Активна участь у таких асоціаціях дає нам можливість не лише зміцнювати українську науку, але й представляти світові якісну аналітику та дослідження з перших вуст — від українських дослідників. Це допоможе посилити наш голос на глобальній арені та зафіксувати наукові факти про український контекст у міжнародних наукових виданнях», — каже Вікторія.
На думку Наталії Стеблини, брати участь у конференції ECREA важливо й задля професійного зростання: «Це не якась фейкова конференція, за яку ти платиш гроші, шкрябаєш тези, які потім ніхто не читає, і отримуєш сертифікат (про цю проблему українських наукових конференцій можна почитати у колонці Наталії на JTA — ред.). Це захід дуже високого рівня, де ти конкуруєш з іншими. Твою роботу дивляться фахівці, які потім щось можуть підказати. І так ти дізнаєшся щось нове, удосконалюєш своє дослідження, вписуєш його у міжнародний контекст».
На конференції ECREA-2024 Наталія та Вікторія спільно з іншими українськими науковцями брали участь у круглому столі «Від руйнації до відновлення та стійкості? Досвід журналістів та медіадослідників в Україні під час повномасштабного вторгнення Росії». «Ми розповідали слухачам про наш досвід дослідницької та викладацької роботи під час війни. Намагалися пояснити, як це — викладати під час постійних повітряних тривог, ракетних атак, відключення світла, психологічного вигорання», — розказує Наталія. Каже, від круглого столу враження позитивні.
Вікторія Романюк спільного з колегами з МШЖ також долучилася до круглого столу «Війна і журналістика: епістемології, лояльність, прихильність». «Війна кардинально змінює епістемологічні підходи в журналістиці, адже досягти об’єктивності та неупередженості у висвітленні подій стає дедалі складніше через вплив емоцій і етичних дилем. Проте саме ця війна відкрила світові чимало нового: нові практики дезінформації, інформаційні технології як інструмент війни та нові ролі соціальних мереж у публічній комунікації. Усе це вимагає нового осмислення та перегляду певних підходів до журналістської професії», — розповідає Вікторія.
Успішний старт
Цього року Олена Чуранова, Анастасія Сімашова та Олена Мельникова-Курганова вперше подали заявки на участь у великій конференції ECREA. І для всіх трьох перша спроба виявилася вдалою.
Кожна з них презентувала на конференції результати свого дослідження, присвяченого російсько-українській війні. Так, Олена Чуранова досліджувала, які наративи напередодні повномасштабного вторгнення просував Кремль через теленовини, аби підготувати населення до ведення повномасштабної війни. «Один з основних висновків [мого дослідження] — алгоритм мотивації нації до ведення війни подібний до аргументів, які нацистська Німеччина використовувала перед вторгненням в Польщу. Такі ж аргументи використовувалися в інших конфліктах», — розповідає Олена.
Мета дослідження Олени Мельникової-Курганової — показати особливості комунікацій в осадному місті на прикладі Маріуполя, зокрема як журналісти працювали в умовах інформаційної блокади.
Анастасія Сімашова порівнювала, як два щоденних італійських видання з різними політичними позиціями відреагували на повномасштабне російське вторгнення до України. «Результати свідчать, що правоцентристське видання Corriere della Sera із перших днів проявило солідарність із Україною, яка вирішила оборонятись. Медіа фреймувало події як “Війна в Європі” (перші два тижні після повномасштабного вторгнення перша шпальта Corriere della Sera виходила саме із таким підзаголовком). Друге ж видання — Il Fatto Quotidiano — наближене до популістських крайніх лівих сил Італії, зайняло відсторонену позицію щодо України, називаючи її “країною далекою та невідомою для європейців”. Ба більше, намагалося виправдати дії Путіна, змістивши акцент з його злочину на НАТО, яке, мовляв, не дотримало своїх обіцянок про нерозширення на схід, та Європу, яка нібито недостатньо постаралася, аби владнати конфлікт дипломатичним шляхом. Il Fatto Quotidiano, попри свою проросійську позицію (це я доводжу у моєму дослідженні), вважає себе об’єктивним та незалежним і має велику прихильність серед італійців як альтернативне до офіційного дискурсу видання. І це відображає ту неоднозначну світоглядну ситуацію, крізь яку європейці загалом та італійці зокрема сприймають реальність російсько-української війни», — розповідає Анастасія.
Перед тим, як подати заявку на цьогорічну конференцію ECREA, Анастасія Сімашова та Олена Мельникова-Курганова пройшли тематичні тренінги, які проводила Робоча група з питань України в ECREA спільно з Українським інститутом медіа та комунікації в грудні 2023-го — січні 2024-го. Обидві кажуть, що це був корисний досвід для них. «Саме завдяки допомозі Романа Горбика та Дарії Орлової (голові та секретарю групи — ред.) я змогла сформулювати правильно абстракт для моєї заявки. На практичній частині [тренінгу] я поділилась з тренерами своєю ідеєю дослідження і отримала пораду обрати фрейм-аналіз як метод, — власне, це було саме тим елементом пазла, якого мені не вистачало, — розповідає Анастасія. — Раджу відвідувати такі семінари з готовими ідеями досліджень, тоді можна отримати безпосередній фідбек від досвідченіших науковців щодо того, як краще це дослідження запакувати в абстракт».
На думку Олени Мельникової-Курганової та Олени Чуранової, у конференціях ECREA варто брати участь, аби знати про тенденції у медіадослідженнях, обмінюватися досвідом з іноземними колегами, зокрема пояснювати їм контекст досліджень в умовах російсько-української війни. «До того ж конференція — це можливість для медіадослідника знайомитися із сучасними підходами, методами та інструментами, адже вони трансформуються, або з’являються нові, або використовуються на стику наук з інших галузей знань. Також участь у таких конференціях дає змогу протидіяти тенденційній роспропаганді в науці з комунікацій», — каже Олена Мельникова-Курганова. А Олена Чуранова вважає, що українські дослідники за якістю своєї роботи не поступаються іноземним колегам, тому варто заявляти про себе.
Анастасія Сімашова додає, що ECREA — це не тільки конференція, а й об’єднання різних наукових шкіл, які функціонують на постійній основі: «Участь в ECREA для науковців з України — це можливість стати частиною цих наукових об’єднань та підтримувати контакти з провідними дослідниками й поза межами конференції. Наприклад, я долучилась до секції “Медіатизація” і зараз, по завершенні конференції, мені приходять запрошення щодо участі у наступних заходах — науково-методичному вебінарі, конференції саме з цього напрямку».
Більше про структуру та переваги членства в ECREA можна прочитати за посиланням.
Тема України на ECREA
Тему російсько-української війни у своїх дослідженнях та дискусіях порушували науковці не лише з України. Анастасія Сімашова розповідає про доповіді, які їй запам’яталися: «Центр досліджень “Платформа Алгоритмів та Цифрова пропаганда” німецького університету Weizenbaum представили низку досліджень щодо російської пропаганди у європейських країнах. Одне із них про те, як популярні пошукові системи в інтернеті видають результати про воєнні події у шести країнах світу дев’ятьма мовами. Результати симуляції науковців свідчать, що пошукові системи часто включають російські наративи у першу сторінку видачі. Дослідниця з Португалії Іолі Кампос (Ioli Campos) проаналізувала шпальти 20 видань світу з фотографіями російської агресії в Україні, аби зрозуміти, чи є зв’язок між увагою до війни та індексом свободи преси у цих країнах та політичними поглядами чинної влади, тобто війна в Україні розглядається як лакмусовий папірець на свободу та демократію».
За спостереженнями Вікторії Романюк, теми, пов’язані з Україною, висвітлювали переважно науковці, афілійовані із західними університетами, або ті, хто вже тривалий час проживає та навчається за кордоном. У цьому контексті однією з найпопулярніших тем залишається проблема дезінформації, додає Вікторія: «Особливо цікаво було почути про підходи до вивчення російської дезінформації в Німеччині або, наприклад, в Італії. Вважаю, що це важливо — бачити активне обговорення цієї проблематики в міжнародному науковому дискурсі».
Олена Чуранова та Наталія Стеблина зауважують, що увага до України на конференції була невисокою. «На інших європейських конференціях, які я відвідувала цього року (у Польщі, в Естонії), Україна згадувалася у кожному третьому виступі, їй присвячували панельні дискусії та окремі секції. На конференції ECREA все інакше. І це важливо було побачити, щоб зрозуміти — треба боротися далі, — каже Наталія. — Дуже важливо українським вченим порушувати тему повномасштабного вторгнення, проводити дослідження, вивчати те, як медіа змінюються під час війни, адже наш досвід — унікальний. І дослідження ці публікувати не тільки в Україні українською мовою, але й за кордоном. І не тільки англійською мовою. Цілком можливо, що наші напрацювання знадобляться й іншим країнам, адже всі ми знаємо про апетити Росії та її агресивну політику, в тому числі інформаційну».
Які відкриття зробили для себе учасниці під час конференції
Олену Мельникову-Курганову конференція ECREA підштовхнула задуматися про кооперацію з українськими та зарубіжними колегами. А Олена Чуранова переконана, що на конференцію треба їхати з різними пропозиціями про співпрацю: краще заздалегідь подивитися абстракти учасників і знайти тих, хто досліджує ту саму тему, що й ви. Також Олена зрозуміла, наскільки важливо під час конференції використовувати можливості так званих «бізнес-зустрічей», де якраз домовляються про співпрацю.
Анастасію Сімашову вразило, що більшість дослідників використовували кількісні та якісні методи збору даних — часто за допомогою штучного інтелекту — які потім опрацьовують статистичними методами: «Останні розробки ШІ просто вражають: наприклад, дослідник із Франції Жоран Ма (Zhuoran Ma) за допомогою спеціальної програми проаналізував на платформі Weibo понад 300 тисяч твітів дипломатичних установ шістьох країн щодо російсько-української війни».
На деяких панелях були і «традиційні» дослідження за описовим методом, додає Анастасія. «Та все ж тенденція до того, щоб у своїх висновках опиратись на цифри. Питання від інших дослідників до презентаторів зазвичай були саме до методології та цифр», — каже науковиця.
Наталія Стеблина завдяки конференції поповнила свій список літератури: «Уже прочитала статтю [про участь громадян у створенні новин] Dark participation, переклала її окремі тези й обговорила зі студентами. Рекомендую усім, хто цікавиться журналістикою участі, громадянською журналістикою, впливом нових медіа на журналістику. Наступна моя книга у списку — це робота Ніккі Ушер (Nikki Usher) News for the rich, white and blue (авторка розглядає проблеми сучасної журналістики крізь призму нерівності — ред.)».
Оскільки Наталія досліджує телеграм, їй цікаво було почути про знахідки колег, які працюють з цією темою: «Вкотре переконалася в тому, що в нашому українському медійному середовищі телеграм посідає доволі дивне місце: анонімні канали мають велику аудиторію, яка ще й довіряє їм. А от, наприклад, у Німеччині ця платформа сприймається передовсім як місце для неякісної комунікації, поширення теорій змови, екстремізму тощо».
Для Вікторії Романюк, яка нещодавно стала директоркою МШЖ, важливо, що одразу шестеро її представників — викладачів та аспірантів — взяли участь у конференції ECREA-2024. «Цей захід став важливим кроком для посилення МШЖ і спонукав до вдосконалення стратегії наукового розвитку моєї команди», — каже Вікторія. До речі, під час конференції представниць спільноти МШЖ — викладачку Дарію Орлову та випускницю школи Тетяну Локоть — обрали до Виконавчої ради ECREA.
Фото надані спікерками