18 липня завершився навчальний курс для викладачів журналістики «Гейміфікація в освіті: з чого почати», який організувала ГО «Український інститут медіа та комунікації» за підтримки DW Akademie.
Програма курсу складалася з чотирьох занять: на перших трьох обговорювалися переваги (і загрози), методи та інструменти гейміфікації в навчанні, а також способи замотивувати студентів. На останній зустрічі учасники презентували плани своїх гейміфікованих проєктів, які збираються використати у викладанні, та давали один одному фідбек.
Курс вів освітній експерт Армінас Варанаускас, який понад десять років працює у сфері інфомедійної грамотності у різних країнах світу. До навчальної групи увійшло 20 викладачів, яких попередньо відібрали з-поміж тих, хто заповнив реєстраційну форму. При відборі організатори враховували, які дисципліни викладає претендент (перевага надавалася фаховим журналістським дисциплінам), а також його мотивацію.
Доцентка кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності Західноукраїнського національного університету та викладачка дисциплін «Масова комунікація та інформація», «Теорія і методика журналістської творчості», «Кризові комунікації та медіабезпека», «Теорія комунікації» Ольга Блашків розповідає, чим цінним був для неї цей курс.
«Я дізналася про нові освітні платформи, які пропонують різноманітні онлайн-ігри. Також зрозуміла, як важливо продумувати кожен етап гри, місії, деталізувати її правила і нагороди. Відкрила для себе корисну таксономію типів гравців Бартла, яка допомагає більш індивідуалізовано враховувати інтереси всієї аудиторії гравців (адже для одних студентів важлива робота в команді, для інших — конкуренція чи співпраця). Я отримала нові цінні знання, вивчила драйвери залучення студентів китайського гейміфікатора Ю-Кай Чоу (Yu-kai Chou) і завдяки його системі Окталісис (Octalysis) визначилася, як можна мотивувати студентів до навчання», — каже Ольга.
Завідувачка кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І. Франка й викладачка дисциплін «Ефірна журналістика», «Розвиток особистого бренду журналіста», «PR-технології» Парасковія Дворянин часто використовує різні інструменти та методи гри, щоб наблизити студента до медійної реальності і якнайцікавіше подати матеріал. Наприклад, долучає їх до рольової гри, де є усі дійові особи — репортер, випусковий редактор, шеф-редактор, і т. д., які мають визначені завдання. Або влаштовує веб-квест зі станціями, на кожній з яких студент мусить побувати упродовж вивчення курсу: одна тема — одна станція, яка пропонує завдання у формі відео, аудіо, фото, вікторини, тексту.
Також у її викладацькому арсеналі є такі інструменти як хмара слів, QR-коди, Canva, Mentimeter, Google-форми, Padlet, Quizlet, Thinglink, Kahoot, Imgonline, LearningApps, Jigsawplanet, Puzzlecup.
Заняття Армінаса, каже, зацікавили її не лише новими інструментами.
«Мені заімпонувала стратегія гейміфікації — детальний план і компоненти гри. Відкриттям для мене стала рамка Octalysis, в якій є 8 ключових точок для гри, зокрема зміст і мотивація, рейтинг лідерів і рівень досвіду. І, звичайно, надзвичайно важливим є розуміння типів гравців. Моторошно, мабуть, звучить, але серед гравців є кіллери, для яких обов’язковими є конкуренція і змагальність, їм не важливі бали — їм головне перемогти, стати найкращим. Чого не можна сказати про гравців-соціалізаторів, для яких головне провести час з іншими людьми, відчути їхню підтримку і командний дух. І для них виграш не має жодного значення. Розуміння цієї типології допоможе викладачеві в організації занять і безпосередньо рольових ігор. Це дуже цінно», — каже Парасковія.
Вона зізнається: приєдналася до курсу, щоб мотивувати студентів вже з університету формувати свою експертність і популяризувати її в соцмережах. А почерпнула, за її словами, значно більше: зрозуміла, що є інструменти, за допомогою яких викладач дасть більше знань, ніж Google.
«Через гру можна підвищити мотивацію вчитися у студентів, перетворити їх з пасивного об’єкта на активного суб’єкта, навчити критично ставитися до інформації, сформувати вміння самостійно шукати та обробляти інформацію, розвивати конкурентність і лідерство», — додає Парасковія.
Старша викладачка кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка Наталія Загоруйко почала використовувати у викладанні певні елементи гейміфікації ще під час навчання в Journalism Teachers’ Academy у 2021 році. Зокрема вона розробила навчальні ігри з дисципліни «Теорія масової інформації» на платформах Kahoot, Learning Apps, Mentimeter. Також користувалася інтерактивними дошками Whiteboard, Jamboard. Курс допоміг їй впорядкувати знання щодо ігрових інструментів в освіті.
«З одного боку, гейміфікація — це не одноразова акція, а з іншого — не панацея від усіх проблем. Важливо правильно підбирати конкретні методи гейміфікації та чітко визначати мету або проблему, для вирішення яких вони обрані», — зауважує Наталія.
Під час курсу її зацікавили ігри, пов’язані з медіапростором: iReporter (BBC game), Get Bad News, Newsfeed defenders, Check or Cheat, Quizlet, а також запропонована система бейджів (відзнак та призів).
Усі трьох викладачок вразив високий рівень креативності їхніх колег, яку ті продемонстрували на фінальному захисті. «Закордонним лекторам було б що почерпнути у наших колег», — переконана Парасковія Дворянин.
Сам Армінас Варанаускас відзначає, що комунікація на курсі була двосторонньою: викладачі ставити запитання й охоче ділилися своєю експертизою та думками.
«Попри короткочасність курсу, нам вдалося не лише теоретичні основи охопити, а й поговорити про практику та трохи випробувати інструменти гейміфікації. Все задля того, щоб учасники могли втілити в життя свої креативні проєкти. Сподіваюся, мені вдасться побачити, який це вигляд матиме в реальному житті», — каже Армінас.
Виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації» Діана Дуцик зізнається, що організація курсу з гейміфікації була певним викликом для команди. «Якщо у тренінговій програмі JTA для кафедр журналістики, яку ми проводимо три роки, вже все налагоджено, то у такому форматі ми працюємо вперше. Напевно, навчання мало тривати довше, аби у викладачів було вдосталь можливостей попрактикуватися. Однак, гадаю, навіть ці чотири заняття — чудовий старт, щоб задуматися над цим питанням. З презентацій учасників ми зрозуміли, що вони вже використовують гейміфікацію у викладанні, хай і фрагментарно. Ми сподіваємося, що пройдений курс допоможе їм чіткіше структурувати свої знання про гейміфікацію. Можливо, надихне на якісь ідеї», — каже вона.
Кожен, хто презентував свій проєкт, отримає згодом сертифікат (0,5 кредиту).
«Я рада, що всі дійшли до завершення. Попри те, що середина літа, сезон відпусток, викладачі були активними під час тренінгів і виконували домашні завдання», — каже координаторка проєктів DW Akademie в Україні Ірина Баран. — До слова, цей курс — експеримент і для нас, оскільки подібних проєктів з гейміфікації ми не проводимо навіть в інших країнах. Можливо, це стане початком нового напряму у нашій роботі».
Навчальний курс відбувся у межах проєкту «Академія викладачів журналістики» за підтримки DW Akademie