Як готують радіоновини на Суспільному. Конспект вебінару Людмили Павленко

Що таке ньюзгезерінг, як працюють журналісти конвергентного ньюзруму Суспільного, які особливості роботи радійної редакції — розповідає шефредакторка радіоновин Суспільного Людмила Павленко.

Цьогоріч Суспільному виповнилося шість. За цей час його команді вдалося не просто приєднати 28 державних установ (каналів, радіостанцій, обласних ТРК) до Національної телекомпанії, а налаштувати їхню роботу так, аби це відповідало запитам аудиторії, яка нині споживає інформацію різними способами впродовж дня. Введення нової корпоративної культури та редакційної політики дозволило суспільному мовнику працювати швидше та ефективніше, а заодно конкурувати з популярними медіа.

Детальніше про те, що змінилося в роботі Суспільного (на прикладі радійної редакції), шефредакторка радіоновин Людмила Павленко розповіла на вебінарі, який відбувся 27 вересня в межах проєкту «Академія викладачів журналістики» (реалізовує Український інститут медіа та комунікації за підтримки DW Akademie).

Публікуємо конспект з вебінару спікерки. І сподіваємося, що цей текст стане в пригоді як викладачам журналістики, так і студентам, які прагнуть зрозуміти, як їм доведеться працювати в найближчому майбутньому. Або, можливо, вони планують практику на Суспільному.

Основна термінологія, якою користуються працівники Суспільного

Мультимедійний конвергентний ньюзрум — модель діяльності співробітників різних медіа в одному фізичному просторі для спільного виробництва контенту для різних медіаплатформ
Конвергенція — злиття, інтеграція різних медіаплатформ з метою спільного виробництва контенту і тиражування його на різних платформах
Медіаплатформа — власне канал поширення інформації
Мультиканальне поширення контенту — тиражування одного контенту на різні медіаплатформи
Універсальний журналіст — збирає інформацію та виготовляє контент для всіх медіаплатформ
Мультимедійний головний редактор — керує роботою мультимедійних продюсерів, координує процес створення контенту для всіх платформ.
Мультимедійний продюсер — координує вже безпосередньо збір та створення контенту, уточнює потреби кожної окремої платформи й організовує процес виробництва новин таким чином, аби забезпечити всі визначені потреби.
Ньюзгезерінг — мозковий центр ньюзруму, який здійснює планування, визначає форми та формати створення та публікації контенту.
Головний редактор новин радіо — координує роботу радіоплатформи, забезпечує комунікацію редакції радіо з ньюзгезерінгом та іншими платформами.
Редактор радіоплатформи — обробляє, адаптує інформацію для радіо, готує аудіоконтент, організовує прямі включення кореспондентів з місця події у випуски новин.
Ведучий радіоновин — верстає, озвучує випуски новин у прямому ефірі, збирає та готує інформацію, відстежує стрічки

Як працювала радійна редакція до реформи Суспільного (до 2017-го)

До реформи над радіоновинами у тодішній Національній радіокомпанії України працювало приблизно 100 творчих спеціалістів. Основні кадрові рішення ухвалював керівник управління інформаційного мовлення. За ним же було остаточне рішення: що буде в ефірі, а що ні. Працював в окремому кабінеті та приймав підлеглих після доповіді секретаря.

Центр безпосереднього управління редакції був зосереджений в руках заступника директора — головного редактора редакції новин. Хоча він взаємодіяв безпосередньо з керівниками редакцій, вів діалоги з журналістами, віддаленість від колективу все одно існувала, бо так була влаштована ця система.

У Новинах радіокомпанії діяло п’ять випускових редакцій, кожна з яких нараховувала п’ятеро-шестеро людей. Також ще були:

редакція кореспондентів (штат передбачав 10–15 людей, але насправді працівників було менше);
міжнародна редакція (приблизно 20 співробітників),
редакція анонсів (п’ятеро-шестеро людей);
регіональні редакції (приблизно 30).

Журналісти в регіональних редакціях не дуже були зацікавлені в оперативному висвітленні подій і не завжди наважувалися критикувати керівництво областей. У міжнародній редакції теж не завжди прагнули передавати якісні повідомлення, бо кадрова політика базувалася на непотизмі й подібних явищах. Редакція анонсів готувала матеріали до певних дат, наприклад, до днів народження якихось видатних особистостей (часом все це було трошки нудно).

У плануванні журналісти участі не брали, натомість директор управління збирав керівників редакції новин, кількох головних редакторів і разом з ними щось вирішував. Далі кореспонденти отримували завдання від керівників редакції. Потім виконане завдання мав перечитати завідувач редакції й, можливо, керівник новин. На випуску все вичитував випусковий редактор. Поки інформація доходила до ефіру, проходило чимало часу, і це суттєво відображалося на оперативності.

Шо змінилося після реформи

Тепер все відбувається по-іншому. Ньюзгезерінг тримає руку на пульсі подій. Проводить короткі наради — робочі зустрічі, на яких визначає, які теми та події потрібно висвітлити. Розподіляє кореспондентів на події, закріплює теми за окремими журналістами, вислуховує, які теми вони пропонують. До речі, значна частина сюжетів новин Суспільного створюється саме за пропозиціями журналістів. Вони отримали вагоме слово в роботі редакції, а їхня ініціатива багато визначає.

Ньюзгезерінг підхоплює оперативні новини, швидко призначає журналістів, коли відбувається якась екстрена подія. Наприклад, вночі чи зранку, коли ще немає нікого на місці, ці призначені журналісти записують коментарі щодо поточних подій.

Усі зібрані матеріали — коментарі, фото, відео — журналісти та редактори надсилають у спільну базу редакції, в загальний чат. Відправити щось може і сам керівник ньюзгезерінгу, він же продюсер тижня. Також у цьому процесі постійно перебуває керівниця Новин Суспільного, яка разом з усім ньюзрумом відстежує інформаційний потік і координує роботу колективу, в тому числі в спільному робочому чаті. Часто «колективний розум» допомагає розібратися, чи заслуговує якась подія на увагу, чи зібрана інформація є достовірною або актуальною. До того ж ньюзгезерінг, за потреби, перевірить її та верифікує. Наприклад, радимося з колегами, чи повідомляти про те, що хтось загинув на фронті чи потрапив в полон. Як би не хотілося бути оперативним, часом краще зачекати, поки інформація остаточно не підтвердиться, і переконатися, що публікація не зашкодить рідним загиблого чи полоненого.

Потім кожна платформа Суспільного — телебачення, радіо, сайт, соцмережі — адаптує для себе цей контент.

Хто за що відповідає у редакції радіоновин

Нинішня радіоредакція нараховує 20 працівників: ведучі, випускові редактори, другі редактори та регіональні редактори. Ми ще добиратимемо людей, бо хочемо збільшувати час мовлення. Наша мета — цілодобовий ефір з «живими новинами». Ми працюємо лише в прямому ефірі.

Ведучі моніторять інформаційні стрічки, пишуть інформаційні повідомлення випускають новини, озвучують їх у прямому ефірі. Також зобов’язані переслухати звукові матеріали, які вони беруть до ефіру, аби переконатися у відсутності браку. Річ у тім, що у нас багато редакторів працюють дистанційно в умовах повномасштабної війни, тож файли можуть пошкодити(ся) під час передачі, а сховище наших файлів не захищене на 100 %. Ми бачили, як на інших радіостанціях в ефір потрапляли фейки: передані файли, схоже, містили віруси.

Випускові редактори планують верстку наступного випуску спільно з ведучими. У них доволі демократична співпраця: вони самі визначають, якою мірою долучатися до планування. Наприклад, випусковий розписує ведучому, які є синхрони, які нові теми варто взяти. А якщо ведучий більш самостійний й проявляє лідерство, то він верстає самотужки, просто забирає контент, який пропонує редактор. Останній має перед виходом в ефір перевірити випуск, щоб не було помилок, наприклад, у прізвищах, цифрах, назвах посад. Ведучий може не звернути увагу, що спікер сказав «мільярди» замість «мільйони», а редактор гляне свіжим поглядом і зрозуміє, що ця сума неможлива в такому контексті. Якщо потрібно, навіть зателефонує тому, хто це говорив, а отже, виправить помилку вчасно.

Треба бути уважними, бо наші слухачі доволі вимогливі, а наслідком помилок може стати не лише зауваження від аудиторії, а й лист урядовій організації, офіційна скарга.

За завданням випускових працюють другі редактори. Вони забезпечують достатній для випуску обсяг контенту. Зокрема, записують коментарі, якими редакція радіоновин потім ділиться з іншими платформами.

Випускові редактори відповідають за включення кореспондентів з місця подій. Вони домовляються або через ньюзгезерінг, або безпосередньо з кореспондентом. Намагаємося працювати через ньюзгезерінг, аби не перенавантажувати кореспондента.

Нам пощастило мати своїх регіональних редакторів. Адже коли на увесь ньюзрум є один спільний редактор, то його просто розривають всі платформи. До того ж той редактор ще й забезпечує надходження контенту у зворотному напрямку — в регіони. Він може фізично це не встигати. Тому завдяки регіональним радіоредакторам ми забезпечуємо для радіоплатформи оперативне і детальне інформування про все, що відбувається в областях (особливо це актуально зараз, в умовах повномасштабної війни, наближеності значних територій до зони бойових дій). Наприклад, нещодавно стався вибух та пожежа на газогоні на Полтавщині. Це трапилося між 13-ю й 14-ю годинами. За дві години група туди доїхала. О 16:30 вони включилися на радіо й розповіли, що там відбувається.

Наші джерела інформації:

Інформаційні стрічки
Власні новини редакції, в тому числі записані редакцією радіо
Лінійні ефіри каналів Суспільного телебачення та радіомовлення, на яких спікери можуть давати фаховий коментар на певну актуальну тему або навіть мимохідь повідомити важливий факт. Ми відбираємо це для новин, а потім вже видаємо у версії з подіями.
Публікації сайтів Українською радіо та сайту Суспільні новини
Коментарі, записані редакційними кореспондентами, та сюжети. Останні створюють переважно для ТВ-платформи, тому їх необхідно обов’язково адаптувати для радіо. Наприклад, в телесюжеті журналіст може сказати: «Бачите, там горить, а там палає. А там мітингують». Ми своєю чергою щось переозвучуємо, часом переписуємо. Наприклад, в телесюжеті спікер в титрах підписаний, а ми маємо його представити.

Якщо підсумувати, то типовий шлях інформації від входу в редакцію до виходу в ефір складається з таких етапів:

Збір інформації через ньюзгезерінг, журналістів та редакторів всіх платформ.
Верифікація інформації в координації з ньюзгезерінгом.
Створення контенту для наповнення радіовипусків редакторами радіо, адаптація контенту до платформи радіо, підготовка включень.
Верстання випусків ведучими.
Бажано (якщо дозволяє час) вичитування випуску редактором.
Начитка новин в прямому ефірі.

Як на Суспільному працюють з різними аудиторіями

Попри те, що ми намагаємося всіляко економити ресурси, готуємо різні випуски новин для Першого каналу Українського радіо і для Другого каналу (його ми знаємо як Радіо Промінь). Слухачі першого хочуть якомога більше новин, як засвідчили останні наші дослідження. Ми йдемо назустріч цим побажанням, тому з 8-ї ранку передаємо новини кожні 30 хвилин — сім хвилин на початку години та п’ять хвилин всередині. О 19:30 підбиваємо новинні підсумки. Хочемо збільшувати обсяги, адже, як зазначала вже, цілодобове мовлення є нашою стратегічною метою.

Аудиторія Радіо Промінь не дуже сприймає сюжети, тому випуск новин обходиться без таких матеріалів, може містити лише короткі синхрони й триває чотири хвилини. Інформація подається більш жваво, а на фоні звучить музика. Також у випуск входить погода (ми намагалися відмовлятися від неї, але слухачі були невдоволені, тому ми облишили цю ідею).

На обох каналах ми працюємо за інформаційними стандартами Суспільного мовлення. Якщо не маємо балансу, то докладаємо зусилля, аби його отримати. Наприклад, затримали Ігоря Коломойського, і ми хочемо про це розказати, але ще не маємо коментаря адвоката. Тоді повідомляємо це, але кажемо нашій аудиторії, що намагаємося дістати коментар іншої сторони. І це не просто слова, ми справді намагаємося тримати баланс, адже у нас мають бути й баланс, і достовірність, і повнота інформації. Водночас оперативність є так само важливим стандартом.

Radio Ukraine international — міжнародне радіомовлення, четвертий канал Українського радіо. Він постійно змінюється, і ми як новини долучаємося до цих експериментів. Там випуск зазвичай готують як дайджест головних подій, які відбуваються в Україні або де Україна долучена як учасник. Ці випуски можна слухати англійською, польською, німецькою, білоруською, словацькою, угорською, румунською, болгарською мовами.

Робили ми випуски й для російської аудиторії. Причому білоруською і російською мовою робили окремий випуск, не такий, як для всієї міжнародної аудиторії. Ми намагалися розповідати такі факти, з яких би ворог розумів, що скоро зазнає поразки. Але мали сумніви, доцільно це чи ні. Зрештою, зараз ми готуємо один міжнародний випуск, який просто перекладається різними мовами, і російської серед них немає.

У Києві під час тривоги редактори мають йти в укриття, але люди часто не готові покинути роботу. Укриття, звичайно, обладнане для праці, але воно не завжди може вмістити всіх. Ще треба час, аби ввімкнути техніку, але ж ефір не зупиняється. Зараз ми дійшли до такого алгоритму роботи: редактори працюють з дому, а ведучі виходять в ефір зі спеціальних убезпечених студій. Розумію, що буде багато зауважень. Скажімо, тривога, а ведучі біжать до роботи з метро і включають мікрофони, тому що випуск має вийти. Однак так ми забезпечуємо безперервність роботи навіть у найкритичніших умовах. Це наш добровільний вибір, бо ми вважаємо, що робимо важливу справу для наших слухачів, коли наживо розповідаємо, що відбувається поряд з ними й нами.

(Приклад випуску з Першого каналу Українського радіо, під час якого ведучий оперативно реагує на оголошення повітряної тривоги, повідомляє, на які регіони вона поширилася, озвучує необхідність пройти до укриття, а потім знову переходить до новин).

Буває, чую несправедливі зауваження, що на радіо одні й ті ж новини цілий день. На FM-станціях така практика справді поширена: там записують кілька випусків новин, а потім щогодини повторюють. Ми ж постійно оновлюємо наші випуски й говоримо з нашою аудиторією лише у прямому ефірі. Адже розуміємо, що під час війни це особливо важливо — своєчасно отримувати достовірну, повну, неупереджену інформацію.

У матеріалі використано фото із сайту Суспільного та скриншоти презентації Людмили Павленко