Гостею восьмого епізоду стала журналістка Анастасія Магазова, яка понад 10 років висвітлює події України, зокрема війну для німецьких медіа. У подкасті вона розповідає про роботу в Криму навесні 2014-го, поїздки в окупований Донецьк та світогляд колег-іноземців.
Авторка та ведуча подкасту: Надія Зінченко
Технічна підтримка: Ярослав Бобик
«ЖурфакТИ на війні» — серія подкастів про роботу українських журналістів під час війни.
Про виїзд з Криму у 2014 році
Анастасія народилася та виросла у Криму. Хотіла все життя провести на півострові, однак анексія унеможливила ці плани: залишитися означало б піти проти своїх цінностей. Та й продовжувати працювати журналісткою в Криму ставало все небезпечніше: її колег та активістів, які демонстрували проукраїнську позицію, переслідували та заарештовували.
У квітні 2014-го Анастасія переїхала до Львова. Відтоді змінила дві країни та багато міст.
Про часті відрядження у «гарячі точки»
Перші тексти для німецьких медіа про події, що відбувалися на півострові у лютому-березні 2014-го, написала саме Анастасія, оскільки тоді була на місці. Вона переконана: хоча у Криму не було бойових дій, його теж можна вважати «гарячою точкою».
Завдяки бюрократичним прогалинам Анастасія як кореспондентка німецької газети кілька разів працювала в окупованому Донецьку у 2014-2015 роках. Також вона під псевдонімом писала про окуповану територію для українських медіа. Хоча у медіаспільноті обговорювали, наскільки етичними є подібні відрядження, Анастасія вважала, що від достовірної та професійно зібраної інформації буде лише користь. Згодом її викрили, і вона почала працювати лише з українського боку.
Про різницю у роботі до та після 24 лютого
Якщо до вторгнення робота на окупованій території Донеччини могла обернутися для журналіста арештом чи викраденням, то після 24 лютого йому, як й іншим українцям, життєво небезпечно перебувати у будь-якому куточку України.
Також до вторгнення Анастасія була переконана, що у матеріалі варто подавати дві позиції. Але у випадку російсько-української війни необхідність представляти другу сторону відпала, вважає вона.
Про вплив емоцій та роботу з травмованими людьми
Анастасія болісно сприймає розповіді українців про злочини росіян. Але вона вважає, що їй, журналістці, у якої був восьмирічний досвід висвітлення війни, було легше, ніж колегам, які взялися за це після 24 лютого. Вона вже знала, як працювати з травмованими людьми: які запитання їм ставити, коли варто зупинитися і перемикнути увагу.
Для журналістів корисно робити паузи у роботі, вважає Анастасія. І додає: «Ми — незламні, але не залізні».
Про співпрацю із західними колегами та їхні підходи до роботи
До факт-чекінгу на Заході підходять дуже серйозно. Пропонуючи тему, журналіст має пояснити, як він її розкриватиме, з ким спілкуватиметься, кого представлятиме у матеріалі. Такий рівень планування Анастасії імпонує.
Їй складно комунікувати з тими колегами, які схиляються до проросійського світогляду. За її словами, це велика проблема європейських редакцій. Раніше закордонні медіа недостатньо уваги приділяли Україні. Бюро редакцій відкривали у Москві або Варшаві, а висвітлення подій в Україні було неналежним. Зараз ставлення до нашої країни трансформується, а німецькі кореспонденти навіть вчать українську мову.
Про пошук матеріалів і героїв
Анастасія вважає джерелом тем свою фейсбук-стрічку. Радить уважно моніторити різні групи, щоб натрапити на якусь ідею/проблему, а потім шукати, через яку людську історію можна її розкрити. Інший варіант – сісти в автомобіль і їхати: завжди знайдеш, про що написати.
Побажання студентам, які планують стати воєнкорами
По-перше, треба відповісти самому собі, чи вдосталь у тебе внутрішніх сил цим займатися. У перше відрядження треба вирушити з більш досвідченим колегою, а потім дати собі щиру відповідь на запитання: «Чи зможу я фільтрувати біль, а потім видавати якісні матеріали?».
Друга важлива рекомендація від Анастасії: «Вчіть іноземні мови». На її думку, знання мов зробить українського журналіста (не лише воєнкора!) конкурентоспроможним і на світовому медіаринку.
Повністю розмову слухайте в Епізоді 8 подкасту «ЖурфакТИ на війні».
Подкаст створений ГО «Український інститут медіа та комунікації» в межах проєкту Journalism Teachers’ Academy у партнерстві з Deutsche Welle Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)