У 2020-му питання про онлайн-освіту постало гостріше, ніж будь-коли. Zoom, Skype, Google Meet підходять для спілкування, але у викладачів часто потреби ширші.
Як організувати весь навчальний процес, який включає і прочитання літератури, і тестування, і перегляд мультимедіа? Які онлайн-системи управління навчанням (learning management systems) використовують і які підходять для реалізації різних цілей? Оглядаємо платформи та їхні можливості.
У чому переваги та недоліки Moodle?
72,9 % викладачів, які взяли участь в опитуванні Українського інституту медіа та комунікації у січні 2020 року, сказали, що у їхніх вишах використовують онлайн-системи для управління навчанням. 82,9 % із цих респондентів використовують Moodle. 85,4 % опитаних хотіли б удосконалити свої знання з роботи з такими системами.
«Система популярна, бо вона безплатна», — каже викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія» Михайло Кольцов, який допомагає українським закладам вищої освіти з технічною підтримкою онлайн-систем. Moodle має інструменти для зворотного зв’язку та організації навчальних матеріалів, пропонує широкий тестовий модуль. Він дозволяє, наприклад, переставляти картинки, заповнювати слова, порівнювати предмети. Однак платформа вимагає технічної підготовки для своєї підтримки.
«Я називаю такі системи “дерев’яними”, — каже Кольцов. — Говорю не про функціонал, а про візуальне наповнення і швидкодію. Вона не завжди зручна для користувачів через свою візуальну організацію».
Але на цей мінус є відповідь. Оскільки системою користуються багато людей і вона дозволяє себе видозмінювати, можна знайти готові рішення, які полегшать з нею роботу. За словами Кольцова, якщо завдання викладача — провести базовий скринінг студентів і перевірку їхніх знань, то вистачить і Google Classroom. Але якщо, наприклад, потрібно додати модуль антиплагіату, то у Moodle його можна інтегрувати. А система «анотованого pdf» дозволяє робити примітки й давати зворотний зв’язок, оцінювати й переходити до іншого завдання.
За що Google Classroom подобається викладачам?
Навчальні онлайн-системи бувають «stand alone» (коли система знаходиться на вашому пристрої) і «хмарні» (коли ваші дані зберігаються у хмарі в мережі). До останніх належить Google Classroom. Цей сервіс дозволяє реалізувати основне завдання курсу: донести матеріал, організувати студентів і провести базову оцінку активностей. Google Classroom поєднує інструменти з екосистеми Google: Google Drive. Викладач може організувати загальну логіку курсу.
«Для студентів зручно працювати з тим, що їм знайоме. Основні переваги: швидкість організації контенту, легкість додавання користувачів. Коли студент заходить на курс, то бачить фактично той самий інтерфейс, що й у Gmail. Тож питань, де що знайти, не виникає. Мені подобається, як організована система обміну файлами і їхні оцінки. З мого досвіду, для 60–70% курсів функціоналу Google Classroom цілком достатньо», — каже Михайло Кольцов.
Ще до пандемії викладачка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Людмила Федорчук користувалася цією системою: «Переваги Google Classroom — систематизація і простота. Не треба сто разів пояснювати, де які матеріали лежать. Система дозволяє бачити, хто порушив дедлайн. Бачиш коментарі, питання. Використовую її на всіх курсах».
Google Classroom підходить для проведення одного-двох курсів, і у цьому, можливо, його недолік. Тимчасом Moodle — це системне рішення, яке створює цілий онлайн-університет.
Чи варто переходити на надбудову для WordPress?
Деякі університети обирають інший шлях: працювати на власній онлайн-платформі, наприклад, на базі WordPress. За словами Михайла Кольцова, навчальний процес на WordPress вимагає багато ресурсів не тільки технічних, а й серверних: «Деякі університети перейшли з Moodle до надбудови для WordPress. Але підозрюю, що головна причина — це відсутність технічних спеціалістів для обслуговування Moodle. Як надбудова до WordPress може зберегти історію курсів [тобто, як змінюються успіхи студента від курсу до курсу]? Бажаю успіху, але навряд чи це вийде».
Наприклад, КНУ імені Тараса Шевченка впровадив навесні 2020-го саме таку систему: KNU Education Online. Там є кабінети викладача та студента, цифрова бібліотека, електронний журнал. Модулі для осіб з особливими освітніми потребами, іноземних студентів, модулі онлайн-презентацій, тестування, а також інтерактивного розкладу.
Як працює Blackboard?
Blackboard Learn — це приклад платної онлайн-системи. Вона популярна в багатьох великих закордонних університетах, зокрема у США. Blackboard дозволяє брати участь у вебконференціях і спілкуватися як з окремими учнями/студентами, так і з усіма. Викладач може користуватися особистим і загальнодоступним чатами, дошкою, бібліотекою кліп-арту. Система позиціонує себе як така, що дозволяє реалізувати індивідуальний підхід до кожного студента.
За словами Михайла Кольцова, в українських університетах платні системи майже не використовуються. Не тільки через ціну, а й тому, що у 99% із них немає підтримки української мови, а не рідко і кирилиці загалом.
За даними дослідників з турецького університету Gaziantep Islam Science and Technology University, наразі найбільш розповсюджені платформи у світі — Moodle, Sakai, Atutor, Dokeos, Claroline та OLAT. Серед західних університетів лідерство тримають кілька гравців. Наприклад, у Канаді, станом на 2019 рік, 39% вищих навчальних закладів користувалися Moodle. В США, за даними порталу guide2research.com, найпопулярніші такі платформи як Blackboard і Canvas.