Для читачів важливо, щоб контент, створений за допомогою ШІ, перед публікацією в медіа перевіряла людина.
Медіа дедалі активніше інтегрують системи ШІ у виробництво та поширення контенту. З одного боку, читачі хочуть, щоб редакції відкрито говорили про використання ШІ у своїй роботі. З іншого — результати попередніх досліджень свідчили, що люди сумніваються у достовірності новини, якщо знають, що її створили за допомогою ШІ. Що ж тоді робити медіа?
Цьому питанню присвячено два дослідження, результати яких нещодавно опублікували в журналі Digital Journalism. Автори першого — чилійські дослідники Себастьян Валенсуела, Інгрід Бахманн, Порісміта Бора та Наталія Соліс Вальдес — застосували експериментальний підхід. Вони запропонували 2145 людям порівняти політики з використання ШІ шести гіпотетичних медіа (по дві за раз) за сімома параметрами:
- у підготовці новин на які теми медіа використовує ШІ;
- чи розкриває медіа, коли використовує ШІ;
- який візуальний контент медіа дозволяє або забороняє генерувати за допомогою ШІ (наприклад, графіки, реалістичні фото та відео);
- який текстовий контент медіа дозволяє або забороняє генерувати за допомогою ШІ (наприклад, заголовки, підводки для соцмереж);
- чи використовує медіа ШІ з метою персоналізації: чи дозволяється відвідувачам сайту адаптувати подачу матеріалів на своїх пристроях під свої вподобання (наприклад, перетворити довгий текст на маркований список);
- чи весь контент у медіа, створений (за допомогою) ШІ, перевіряє потім людина;
- які завдання за допомогою ШІ може виконувати журналіст (транскрибація, переклад, вичитка тощо).
Учасники мали вказати, яку політику вони вважають більш надійною та яке медіа б обрали для отримання інформації.
Найвагомішим чинником в оцінюванні політик виявився людський контроль. Гіпотетичні медіа, які вимагали, щоб увесь контент, створений (за допомогою) ШІ, перевіряла людина, вважалися більш авторитетними. Їх частіше обирали як джерела новин порівняно із медіа, де не передбачався такий контроль. Учасники також вважали, що важливо розкривати інформацію про використання генеративного ШІ, аби зберегти довіру аудиторії. Крім того, респонденти рідше обирали ті медіа, у яких ШІ створює як новини, так і матеріали складніших жанрів. Натомість учасники віддавали перевагу медіа, які забороняють писати новини за допомогою ШІ.
Однак немає чіткої позиції респондентів щодо того, чи варто медіа використовувати ШІ для виконання рутинних завдань, генерації візуального контенту та персоналізації форматів новин. Схоже, ці чинники не впливають на довіру учасників до медіа.
Автори другого дослідження — американські дослідники Джессіка Зієр та Ніколас Діакопулос — вивчали, як аудиторія сприймає різні підходи до маркування матеріалів, створених (за допомогою) ШІ. Для цього науковці провели глибинні інтерв’ю з 20 читачами новин.
На думку учасників, маркувати матеріали, створені (за допомогою) ШІ, потрібно, щоб запобігати шахрайству, підвищувати рівень довіри до медіа, підказувати читачам, що їм, можливо, варто перевірити інформацію. Респонденти зазначили, що існує принципова різниця між статтею, повністю написаною ШІ (на це, на їхню думку, вказують позначки «згенеровано»/generated або «створено»/made by), та статтею, яку писала людина, використовуючи ШІ лише як помічника (на це вказують такі позначки як «за участю»/assisted або «у співпраці»/in conjunction). Учасників непокоїла здатність ШІ до «галюцинацій» та упередженості, тому, на їхню думку, контент, створений (за допомогою) ШІ, має обов’язково перевіряти людина. І, власне, вони б хотіли, щоб цей момент медіа враховували при маркуванні матеріалів.
На відміну від учасників першого дослідження, американських респондентів дуже непокоїла генерація ШІ візуального контенту. На їхню думку, маркувати такий контент вкрай необхідно.
Водночас учасники пояснювали, як маркування може викликати зворотний ефект, наприклад, недовіру до викладених фактів. Окрім того, вважається, що професія журналіста вимагає спеціалізованої підготовки та етичної доброчесності, тому декому використання ШІ видається «ухиленням від [професійних] зобов’язань».
Ось деякі практичні висновки, які автори дослідження виклали у таблиці рекомендацій:
- Позначки не повинні бути надто технічними, але мають бути точними.
- Інтерактивна іконка, яка надає інформацію при наведенні курсора на текст чи зображення, може запобігти перевантаженню читачів.
- Позначки слід розміщувати на початку статті, а не в кінці, щоб не вводити читачів в оману.
- Медіасфера має подбати про стандартизацію маркування, щоб уникнути плутанини серед читачів.
У сукупності ці дослідження допомагають скласти чіткіше уявлення про те, як і коли медіа мають зберігати «людський фактор» та як їм слід говорити про використання ШІ. Стає дедалі очевиднішим, що участь людини вважається ознакою професійної відповідальності та підзвітності — незамінних цінностей в епоху недовіри до медіа.
«Майстерня інформаційної стійкості» створена в межах проєкту з медіаграмотності для людей старшого віку (60+), який реалізує Український інститут медіа та комунікації в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Зображення: Immo Wegmann / Unsplash