Підготовка до міжнародного стажування: як писати якісні мотиваційні листи

Важливо писати листи щиро, наводити приклади зі свого професійного життя й пояснювати, чим ви можете бути корисним установі, у якій хочете пройти стажування. 

Цей матеріал — друга частина конспекту з вебінару про підготовку до участі в міжнародних стажуваннях і програмах академічної мобільності. Захід провела доцентка кафедри журналістики Запорізького національного університету Катерина Сіріньок-Долгарьова. Співорганізаторами виступили Український інститут медіа та комунікації та Європейська асоціація досліджень та освіти з комунікацій (ECREA). З першою частиною, де йдеться про підготовку презентаційних документів (біографічна довідка, CV та резюме), можна ознайомитися тут. 

Академічна мобільність: для кого та у яких форматах?

Міжнародна академічна мобільність — це можливість для учасників освітнього процесу проходити навчання або стажування у закордонному виші.

Аспіранти (залежно від програми їх називають PhD students/candidates, postgraduate students, doctorate students, first stage researchers (R1)) можуть подаватися як на навчання, так і на стажування, а отримані кредити (ECTS) їм перезараховують у рідному університеті.

Викладачі, які вже мають PhD, подаються лише на стажування; за потреби їхні кредити зараховують у підвищення кваліфікації. Чимало програм орієнтовані на постдоків — дослідників, у яких від захисту кандидатської ще не минуло п’яти років (іноді — десяти). Є й пропозиції для інших двох груп викладачів: mid-career faculty (доцентів, науковців, які здобули PhD сім–десять років тому) і senior faculty (науковців зі стажем понад 10–15 років і великим науковим доробком, професорів).

Частіше дослідникам пропонують програми наукових стажувань. Рідше йдеться про мовні стажування, які передбачають видачу мовного сертифіката. Тому надалі інформація в матеріалі стосуватиметься саме наукових стажувань.

Де шукати можливості наукових стажувань?

Якщо ваш ЗВО бере участь у європейській програмі Erasmus+ рівня KA1 (навчальна мобільність) або KA2 (розвиток потенціалу вищої освіти), ви можете через міжнародний відділ вишу подати заявку на мобільність, наприклад, на навчальний або дослідницький візит у межах цього проєкту.

На інші програми ви подаєтеся без участі вашої кафедри чи міжнародного відділу: достатньо, що ви афілійовані до закладу. Серед найвідоміших прикладів — американська Програма імені Фулбрайта (Fulbright Program), яка має пропозиції для дослідників різного віку з різним науковим та викладацьким досвідом, та Німецька служба академічних обмінів (DAAD). Тут дають можливість проводити дослідження від декількох місяців до одного академічного року (десяти місяців). Важливо розуміти, чим продиктований обраний вами термін і що саме ви плануєте робити впродовж цього часу: читати лекції, проводити семінари, працювати в бібліотеці, писати статтю або все перераховане. Ці програми прекрасні тим, що дають стипендію, покривають повністю переліт та медичне страхування. Щоправда, Fulbright Program зобов’язує українських учасників повернутися в Україну на два роки після завершення терміну гранту. Загалом раджу зайти на сайти Fulbright Program та DAAD, подивитися їхні пропозиції й оцінити, куди ви можете податися.

Можливості стажувань можна ще шукати:

• на сайтах професійних асоціацій, як-от ECREA (Європейська асоціація досліджень та освіти з комунікації), ICA (Міжнародна асоціація комунікацій), ASEEES (Асоціація слов’янських, східноєвропейських та євразійських студій), EJTA (Європейська асоціація підготовки журналістів), APREI (Українська асоціація професорів та дослідників європейської інтеграції), AEJMS (Асоціація освіти в галузі журналістики та масових комунікацій, що у США);
• на сайтах закордонних університетів, їхніх кафедр та відокремлених підрозділів, як-от центри східноєвропейських та/або євразійських студій. Наприклад, на нещодавнє стажування в Мічиганському університеті (University of Michigan) я потрапила через програму самого вишу;
• через програми посольств;
• на сайті Scholars at Risk Network

Підпишіться також на розсилки цих організацій та асоціацій, аби вчасно відстежувати анонси конкурсів на стажування.

Наскільки добре треба знати мову, щоб взяли на стажування?

Зазвичай від аплікантів очікують знання іноземної мови на рівні B2 і вище. Свій мовний рівень ви можете визначити самостійно, пройшовши тест від British Council, Duolingo (англійська), DAF (німецька), DELF (французька). На багатьох грантових програмах ЄС і США вимагають підтвердити знання мови сертифікатами TOEFL чи IELTS. На деяких конкурсах розуміння мови апліканта перевіряють під час співбесіди, також дивляться на якість його англомовних публікацій та релевантний попередній досвід. Тому так важливо в резюме показати, що ви знаєте та вмієте. Наперед дивіться, які мовні сертифікати приймаються на цікаві вам програми, аби не заплатити $150–200 за сертифікацію, а потім виявити, що цей документ не підходить.

Якщо ви знаєте мову на рівні B2, але стикаєтеся з бар’єрами у спілкуванні, все одно подавайтеся на програму.

Ви визначилися, на яку програму хочете податися та в якому університеті проходити стажування. Що робити далі?

Раджу написати лист-запит іноземному ЗВО. Велика ймовірність, що вам відпишуть і підкажуть, до кого конкретно ви можете звернутися щодо співпраці. Але щоб люди зрозуміли ваш запит, лист має бути професійно структурованим:

• Вступ. Звернення та представлення.
• Запит. Описуєте, як ви плануєте фінансувати своє дослідження: чи через їхню університетську програму, чи через програму Фулбрайта тощо. Пишете про бажаний термін та мету стажування.
• Аргументація. Обґрунтовуєте, чому ваше стажування має пройти саме в цьому університеті, описуєте свою кваліфікацію, ділитеся напрацюваннями на тему майбутнього дослідження, пояснюєте, що виш/програма отримає від вашої роботи.
• Додатки. Обов’язково в лист додаєте CV з переліком публікацій, за наявності — розширений план-проспект дослідження.

Окрім CV, аплікант обов’язково подає на мобільність так звані мотиваційні листи — професійне (statement of purpose) та персональне обґрунтування (personal statement). Що треба писати в цих документах?

Зазвичай, якщо йдеться про стажування на два-три місяці, аплікант в statement of purpose коротко описує програму свого дослідження, а у personal statement розкриває особисті мотиви вибору теми та програми.

Для довгострокових програм, як-от Fulbright Program, statement of purpose — це вже більше опис наукового проєкту (обсяг зазвичай від 500 до 1000 слів). Починайте з обґрунтування теми: чому ви взялися саме за неї, чому вважаєте її актуальною, якої мети хочете досягти та які завдання виконати. Обов’язково згадуєте вчених, які досліджували цю тему, робите короткий огляд релевантної літератури, показуєте, що орієнтуєтеся в цьому проєкті. Потім прописуєте план свого стажування (помісячно): з чого почнете, як розгортатимете проєкт, коли очікуєте перших підсумків. Обов’язково додаєте методологію дослідження: якими методами послуговуватиметеся, які результати бачите на виході, у якому вигляді вони будуть: чи це публікація, чи це курс лекцій. Усе це повинно чітко проглядатися в цьому документі.

Personal statement за обсягом набагато менший (у середньому 500 слів), ніж statement of purpose. Його мета — показати, як саме ви дійшли до усвідомлення, що ця тема вам важлива, що ви хочете її досліджувати саме в тому університеті, в тій країні, куди ви їдете. Тому це має бути унікальний, щиро написаний лист, де ви презентуєте себе насамперед як людину. Ви маєте розповісти, як проявлятимете себе під час цього стажування, як адаптовуватиметеся, що привезете в Україну після цього стажування.

Помилки, які часто зустрічаються в цих документах:

• Тема стажування надто глобальна або завузька.
• Вказані завдання неможливо виконати у термін, передбачений стажуванням. Наприклад, ви хочете написати книгу, а плануєте їхати на три місяці, хоча на виконання подібного завдання потрібен щонайменше рік.
• Кваліфікація апліканта не відповідає темі. Це можна визначити за допомогою CV, наприклад, немає публікацій, пов’язаних з темою стажування.
• Аплікант не пояснює взагалі, як це стажування допоможе йому як професіоналу, як людині.
• Хаотична структура. Аплікант пише непослідовно, змішує пункти, наприклад, мету й методологію.
• Замалий або завеликий обсяг. Зазвичай у програмах прописують, скільки слів має бути в стейтментах, наприклад, до 300 слів, рідше до 1000 слів. Перевищувати заявлений обсяг або не доходити до цієї межі — погана практика.
• Нещирість, неунікальність, надмірний песимізм/оптимізм. При підготовці заявки ви можете використовувати інструменти штучного інтелекту, наприклад, для формування списку літератури, перевірки граматики, шліфування структури. Але це має бути унікальний, щирий текст, де буде видно, що це ви писали про себе, свій досвід і бажання кар’єрного розвитку.
• Подавати вивчення/удосконалення мовних навичок як мету стажування. Писати про це не потрібно, оскільки мова — це насамперед інструмент, який ви використовуєте для досягнення своєї мети.
• Нехтування оглядом джерел / подання лише списку літератури в професійному стейтменті.
• Аплікант пише тільки про користь для себе, для своєї кар’єри й не пояснює, чим він буде корисним цій програмі, цьому університету.
• Методологія не відповідає обраній темі.
• Нерозуміння своєї ролі як амбасадора України. Важливо показати, які наративи про Україну ви плануєте донести до світової спільноти і як це робитимете. Проводитимете відкриті лекції, презентації про Україну? Організовуватимете на місці якісь виставки? Чи робитимете, наприклад, для іноземних студентів вебінари за участю української сторони? Ось це треба продумати.
• Недостатнє обґрунтування необхідності їхати в країну, а не робити дослідження онлайн або в Україні. Ви повинні чітко знати, що цей університет вам дасть для вашої кар’єри, а ви йому, та пояснити це в стейтменті. Наприклад, ви хочете співпрацювати з тамтешніми професорами або вивчити їхній унікальний досвід поєднання науки та викладання.

Фрази, яких варто уникати: 

• Ever since I was young
• I have always been passionate about
• I want to make a difference
• Sparked my interest
• I am fascinated by
• I have a burning desire
• Following in my parents’ footsteps
• In today’s society
• Throughout history

Розбір вдалих та не дуже стейтментів

Кейс 1. Statement of purpose

“I am applying to your prestigious post-doctoral program because of its excellent reputation and world-class faculty. Your program’s cutting-edge research and state-of-the-art facilities would provide the ideal environment for my studies. I am particularly interested in the opportunity to work with renowned professors and contribute to groundbreaking research. The collaborative atmosphere and interdisciplinary approach of your department align perfectly with my goals.”

Що не так: у тексті немає конкретики. Він наповнений пустими підлабузницькими кліше: «prestigious post-doctoral program», «world-class faculty», «renowned professors». Автор не називає прізвищ тих самих renowned професорів, з якими хотів би співпрацювати, не згадує конкретні лабораторії, центри або ресурси, які йому потрібні для дослідження. Такий абстрактний стейтмент можна вписати в будь-яку заявку.

Автору варто було б продемонструвати, що він відповідає вимогам цієї програми/факультету та розуміє її унікальні переваги, наприклад, можливість прослухати такі-то курси. Не писати фрази-кліше, а наповнити стейтмент саме собою, своїм прикладом.

Кейс 2. Statement of purpose

“In regards to my interest for pursuing graduate studies I believe that my passion towards computer science combined together with my past previous experiences in the field have gave me the necessary needed skills to be able to succeed successfully in your esteem program, I have always wanted since young to make contribution to the field.”

Що не так: у тексті багато пунктуаційних, граматичних помилок, тавтологій, як-от «past previous», «succeed successfully», «necessary needed», неправильно використаних слів (замість «esteem» варто вжити «esteemed»). Лист не видається професійно написаним. Гадаю, подібну заявку забракували б ще на етапі перегляду документів.

Кейс 3. Personal statement

“Ever since I was a PhD student, I’ve been fascinated by communication theories. Since my first year I worked hard on preparing research articles. In my dissertation, I specialized in media effects, taking data from surveys, interviews, archives, and content analysis. I participated in annual conferences, joined the departmental committee, and worked as a research assistant. Through all these experiences, I’ve developed a passion for academia and now want to pursue post-doctoral studies to deepen my knowledge.”

Що не так: автор згадує, що він постдок. Це вже вказує на його passion for academia, тому прописувати це зайве. Незрозуміло, у якій саме галузі він хоче поглибити знання. Немає конкретики. Автор перераховує всі методи досліджень, якими він користувався, але де саме — не уточнює. Тому незрозуміло, в чому ця людина експерт — в архівних дослідженнях, в інтерв’ю чи контент-аналізі. Також автор не згадує жодного професора, під керівництвом якого хотів би працювати, й чому йому потрібен той факультет.

Пам’ятайте, ваш професійний шлях від навчання до сьогоднішнього дня показує CV, тому перераховувати у personal statement у хронологічному порядку, що за чим ви робили, у яких конференціях брали участь, які курси проходили, не потрібно. 

Кейс 4. Personal statement

“My current research on information warfare and propaganda techniques in regional media has revealed fundamental vulnerabilities in the public discourse we’re deploying in post-conflict recovery efforts. Working with Professor Kozak, I’ve developed a monitoring methodology that provides systematic analysis of disinformation patterns within Ukraine’s regions (hromadas). This work, currently under review at the Journal Communication Today (Slovakia), has convinced me that pursuing postdoctoral research on strategic communication is where I can make my greatest contribution. At your program, I plan to extend this work with Professor Smith’s group, particularly building on her recent scholarly monograph on media literacy and national resilience.”

Чому це гарний приклад: по-перше, дуже чітко прописана спеціалізація і галузь, в якій працює ця людина. Не просто журналістика чи медіа, а саме інформаційна війна та методи пропаганди в українських реаліях. Автор навів конкретний приклад методології, яку використовує, і підкріпив це результатом — готовим дослідженням, яке мають скоро опублікувати. Назвав імена професорів, з якими працював і з якими хоче працювати на майбутньому стажуванні. Видно, що аплікант прочитав роботи цього професора Сміта, бо знає про вихід його монографії, його групу і тематику, над якою він працює. 

Хоча форма важлива, зміст — конкретика і глибина інформації про себе й свою роботу — важить більше для відбіркової комісії. Щирість і унікальність можуть навіть перекрити граматичні помилки. А часом краще з ними, ніж з грамотним, але пустим текстом від ШІ.

Кейси адаптовано з джерел:

1. GradPilot. (2025, November 3). 6 statement of purpose mistakes that get applications rejected. https://gradpilot.com/news/sop-mistakes-kisses-of-death-avoid
2. Stanford University School of Humanities and Sciences. (n.d.). Writing your personal statements. https://humsci.stanford.edu/prospective-students/guide-getting-grad-school/writing-your-personal-statements
3. The UNC Writing Center. (n.d.). Clichés. https://writingcenter.unc.edu/tips-and-tools/cliches/

Головне зображення: Carter Hightower / Unsplash