Інструменти штучного інтелекту можуть спрощувати роботу, але не повинні замінювати навички критичного мислення, вважає Джоель Сварт (Joëlle Swart).
Джоель Сварт — доцентка Центру медіастудій і журналістики в Університеті м. Гронінгена (Нідерланди) та членкиня редакційної ради журналу Digital Journalism. У своїх дослідженнях, проведених часто у співпраці з медіа, школами та бібліотеками, Джоель прагне зрозуміти, як змінюються досвід, практики та вподобання людей щодо новин. Ці знання вона потім використовує у викладанні. В інтерв’ю JTA Джоель розповідає, як бібліотеки в Нідерландах перетворюються на освітні осередки та що заважає студентам критично оцінювати інформацію у повсякденні.
Як Ви почали працювати в напрямку медіаграмотності?
Мій досвід роботи тісно пов’язаний із журналістикою та медіасферою. У своїй дисертації, [яку я захистила у 2018 році], вивчала, як молодь використовує новини для соціальних цілей, наприклад, як підтримує зв’язки з друзями або сім’єю через обговорення журналістських матеріалів.
Водночас мене цікавило, як змінюється споживання новин через диджиталізацію та соціальні мережі. Наприклад, сьогодні [нідерландські] школярі та студенти частіше отримують новини з Instagram або TikTok, які там поєднуються з розважальним контентом. Це породжує багато викликів. Як, наприклад, оцінити, що є достовірною інформацією? Як розпізнати, що контент насправді маніпулятивний?
В одній зі своїх робіт Ви досліджували генеалогічний підхід до медіаграмотності. У чому він полягає?
Поняття медійної, інформаційної та цифрової грамотності еволюціонують. Наприклад, у 1960–1970-х роках інформаційна грамотність переважно зосереджувалася на технічних навичках, як-от користування бібліотечними каталогами чи вміння працювати з базами даних. Зараз під медіаграмотністю розуміють не лише технологічні аспекти, а й вміння критично мислити: оцінювати якість інформації, розпізнавати маніпуляції, мати уявлення, як формуються повідомлення в медіа.
Цей аналіз важливий, бо те, як ми трактуємо поняття медіаграмотності, впливає на освітню практику. Наприклад, [зараз] у школах і бібліотеках навчають дітей шукати й оцінювати джерела, аналізувати інформацію.
Яку роль відіграють бібліотеки у розвитку медіаграмотності в Нідерландах?
Нідерландські публічні бібліотеки є частиною більшої ініціативи Dutch Media Literacy Network, яка об’єднує понад тисячу організацій, в тому числі культурні установи, медіатренерів, розробників навчальних матеріалів, видавців освітньої літератури, ІТ-компанії, медіаплатформи, освітні заклади та соціальні організації. Особливо важливим є те, що Dutch Media Literacy Network сприяє інтеграції нових програм на місцевому рівні. Наприклад, школи та бібліотеки звертаються до академічних партнерів за рекомендаціями щодо впровадження освітніх політик або навчальних ініціатив.
У 2019 році уряд Нідерландів запустив програму «Цифрова інклюзія» і створив інформаційні пункти [зокрема на базі бібліотек] та години прийому для громадян, які потребують допомоги у користуванні послугами електронного уряду. У бібліотеках можна пройти базовий курс з цифрової грамотності, як-от Klik & Tik або Digisterker, а деякі з них мають власні програми. Завдяки підтримці уряду Нідерландів бібліотеки мають фінансування на організацію освітніх заходів, через що стають платформами для підвищення цифрової та медійної грамотності. Найчастіше події присвячені цифровому громадянству: нідерландців вчать активно орієнтуватися в цифровому медіаландшафті.
Сьогодні бібліотеки в Нідерландах — це більше, ніж місце для читання. Це справжні освітні центри. Дітям допомагають відточити традиційні навички грамотності (читання і письмо), людям працездатного віку надають курси підвищення кваліфікації, а люди старшого віку можуть тут отримати базові знання для адаптації до цифрового світу.
У своїх дослідженнях Ви також наголошуєте на важливості медіаграмотності для маргіналізованих груп населення. З якими проблемами вони стикаються?
Одна з ключових проблем для маргіналізованих груп — доступ до інформації.
Кількісні дослідження, проведені в Нідерландах організацією Netwerk Mediawijsheid, виявили, що підлітки з низьким рівнем медіаграмотності, найімовірніше, виросли в сім’ях, де батьки мали нижчий дохід і нижчий рівень освіти. Щодо дорослих, то ці дослідження показали, що громадяни з низьким рівнем медіаграмотності, як правило, мають нижчий рівень освіти та низький соціально-економічний статус, часто старші за віком, є жінками та мають мігрантське походження.
Людям з низьким рівнем грамотності часом складно користуватися навіть базовими цифровими послугами. Згрубша, якщо ти не вмієш читати й писати — а такий відсоток населення у нас є (приблизно один із дев’яти мешканців Нідерландів віком від 16 до 65 років має труднощі з читанням, письмом та спілкуванням нідерландською мовою — ред.) — жити тобі буде набагато складніше. У Нідерландах, щоб отримати соціальні виплати або комунікувати з державними установами, потрібно використовувати спеціальні онлайн-платформи. Для цього потрібні не лише технічні, а й мовні навички.
Водночас важливість критичного мислення однаково актуальна для всіх. Сьогодні технології штучного інтелекту можуть генерувати правдоподібний, але недостовірний контент.
Я вважаю, що медіаграмотність — це навичка, яка дозволяє не лише споживати, а й аналізувати, ставити запитання та робити власні висновки. Це базис, без якого неможливо орієнтуватися в сучасному світі. Це особливо важливо для тих, хто перебуває в соціально вразливому становищі.
В Індексі медіаграмотності за 2023 рік Нідерланди посідають восьме місце серед 41 європейської країни. Це високий показник, але не дає нам повної картини. Наскільки нідерландське суспільство є медіаграмотним?
Дослідження показують, що приблизно половина дорослих голландців має базовий рівень медіаграмотності. Але серед молоді від 13 до 18 років ситуація гірша. Багато хто не може відрізнити рекламу від журналістського матеріалу або розпізнати маніпуляції. Це пов’язано з тим, що медіаграмотність поки не є обов’язковим компонентом шкільної програми. Для дітей, чиї батьки не мають цих навичок, шанси навчитися критично мислити суттєво знижуються.
Гадаю, дискусія про те, як інтегрувати медіаграмотність у нідерландську шкільну освіту, триває щонайменше п’ять років. Це досить складний виклик, адже йдеться не про впровадження окремого курсу з медіаграмотності, а про її інтеграцію в наявні дисципліни (читання і письмо, математика, громадянська освіта…). Проєкт можливих результатів такого навчання представили парламенту у 2024 році. Зараз його тестують в школах. Результати цих тестів очікуються в середині 2025 року.
Наскільки інтегрована медіаграмотність у програми Університету м. Гронінгена?
Університет пропонує курси електронного навчання, присвячені штучному інтелекту та програмам, як-от ChatGPT. Студентам дають загальні знання про те, що таке ШІ, як він працює, як його етично використовувати, а також які виклики він несе щодо конфіденційності, сталого розвитку чи авторського права. Ці курси наразі не є обов’язковими для всіх освітніх програм.
У нашій програмі з медійних студій ми пропонуємо окремі курси, присвячені цифровій грамотності. Наприклад, аналізуємо, як ШІ впливає на суспільство, вивчаємо методи перевірки фактів. Студенти інших спеціальностей не завжди мають доступ до таких курсів.
Загалом наш факультет мистецтв пропонує в області медійних студій освітні програми, які допомагають студентам зрозуміти соціальні та інформаційні функції медіа. Ми забезпечуємо різноманітні теоретичні підходи до аналізу медіаплатформ: їхньої структури, функціонування та взаємодії між собою. Особливий фокус ми надаємо політичним та економічним аспектам, які підтримують медіасистеми, а також еволюції моделей використання, виробництва та створення контенту.
Студенти здобувають навички критичного мислення та практичного застосування академічних методів дослідження до широкого кола тем, пов’язаних із медіа. Головне — студенти розвивають професійні компетенції, які стануть у пригоді під час стажування чи подальшої роботи в медіаіндустрії.
Як студенти ставляться до використання ШІ в навчанні?
Вони часто запитують, як можна етично використовувати інструменти на кшталт ChatGPT. У нашому університеті дозволяється використовувати ШІ, але студенти повинні пояснювати, як саме вони його застосовували. Наприклад, чи допомагав ШІ створювати чернетку, виправляти текст або генерувати ідеї (детальніше це прописано в політиці Університету м. Гронінгена щодо використання ШІ). Це важливо, оскільки інструменти ШІ можуть спрощувати роботу, але вони не повинні замінювати навички критичного мислення. Ми намагаємося навчити студентів поєднувати технології з аналітичними здібностями. Якщо студент чітко не прокомунікував, як саме використовував ШІ, університет може почати перевірку на академічну недоброчесність.
Буває, студент може знати добре принципи медіаграмотності, але не використовувати цього з певних причин на практиці. Як Ви гадаєте, в чому може бути річ та як тут можна зарадити?
Через інформаційне перевантаження молоді користувачі схильні покладатися на «легкі рішення», наприклад, на думку друзів, сім’ї та інших людей, яким вони довіряють. Тому менше часу витрачають на знайомство з джерелом й перехресну перевірку контенту.
Я думаю, що викладачі та університети можуть запропонувати студентам більше інструментів для розпізнавання якісної журналістики та якісної інформації, з якою молодь стикається щодня у численних додатках, сайтах і платформах. Проте це досить комплексна робота. Особливо, коли студенти зростали у сім’ях, де новини споживаються нерегулярно, правильна система координат може бути відсутня, що робить розпізнавання дезінформації або неправдивої інформації особливо складним завданням.
Нідерландські платформи, де зібрані надійні інструменти для аналізу інформації:
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Інтеграція медіаграмотності в освітні програми з журналістики», що реалізується ГО «Український інститут медіа та комунікації» за підтримки Програми розвитку ООН та за фінансування уряду Японії. Думки висловлені в інтерв’ю не обов’язково відображають позицію ПРООН або інших агенцій ООН та уряду Японії.