Кілька випадків калькування, якого українським медіа (і їхнім читачам) варто було б уникати.
Добре було б мати таку книжку, де кожен журналіст або медіа могли б подивитися, як і які слова вживати! Але такої книжки немає. Український правопис і словники допомагають, коли йдеться про граматику. Але стиль і спосіб спілкування з аудиторією, а часом і доречні слова на позначення певних явищ доводиться добирати, спираючись на своє чуття мови й здоровий глузд. Загальна настанова — писати та говорити людською мовою, себто тими словами, якими між собою спілкуються люди, зокрема аудиторія, до якої ми звертаємось, — переважно працює. Та часом система дає збій, або ж ми несвідомо наслідуємо інших, і не найкращі зразки.
Добираючи слова, медійники припускаються типових помилок. Перша з них: думати, що офіційна назва і є найправильніша. Мовляв, не знаєш, як писати — подивись в офіційний документ: закон, постанову, рішення органу влади тощо. Так слова і фрази з канцелярської мови потрапляють через медіа у повсякденний вжиток, часто залишаючись до кінця не зрозумілими чи не розшифрованими аудиторії.
Мій улюблений приклад — «ефективний контроль». Це словосполучення увірвалось у медійну мову 2017 року з заявами політиків; українські читачі дізналися, що Росія, на думку українських урядовців, «здійснює ефективний контроль» на окупованих частинах Донеччини й Луганщини.
«Ефективний контроль» — це калька англійського effective control. Якщо зазирнути в Оксфордський словник, побачимо два основні значення англійського слова effective: 1. «успішний у досягненні бажаного результату»; 2. «той, що існує фактично, хоч формально й не визнаний». Неважко здогадатись, що у словосполученні effective control, коли йдеться про роль Росії на окупованих українських територіях до 2022 року, слово effective вжите у другому значенні — не визнаний офіційно, але який існує.
В українській мові слово «ефективний» має лише оте перше значення: «Який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект». Ба більше, це слово оціночне: ефективний засіб проти молі — це хороший, той, що добре діє. Саме так — успішний, дієвий контроль — імовірно, зрозуміє словосполучення «ефективний контроль» україномовна людина, не знайома з нюансом англомовного терміну. І сприйме це як комплімент. Адже в українському словнику не знайдеш тлумачення слова «ефективний» як «фактичний, хоч і не визнаний».
То як правильно? «Росія фактично контролює ці території, хоч і не визнає цього офіційно. [У міжнародному праві така ситуація називається effective control.]»
Друга типова помилка: гонитва за політкоректністю без застосування логіки. У принципі, немає нічого поганого у прагненні бути коректними, нікого не ображати та не дискримінувати. Не називати людей словами, які їх травмують чи принижують. Проте встежити за стрімкою еволюцією коректної лексики буває нелегко. Згадаймо хоча б, як швидко на зміну некоректному «інвалід» прийшли спершу «люди з обмеженими можливостями», потім «з особливими потребами», і нарешті — «люди з інвалідністю». Тут не лише журналісти, а й самі люди з інвалідністю не відразу розібрались, як їх тепер правильно називати (а ще ж врахуймо, що в їхніх документах далі було написано «інвалід такої-то групи», як і в досі чинних законах).
Творці нової коректної термінології беруть за зразок «міжнародну», тобто англомовну. В одних випадках англійські слова переносяться в українську (газлайтинг, булінг, мобінг, віктимблеймінг…), в інших — калькуються. Так у нашу медійну мову заїхало «крісло колісне».
Стара назва цього предмета — «інвалідний візок» — не просто некоректна, а ще й нелогічна, якщо вдуматись (це ж не візок з інвалідністю, а людина, яка цим візком користується). І неточна (на цьому предметі можуть пересуватись не тільки люди з інвалідністю, а й, наприклад, літні, хворі чи травмовані). Цій назві давно пора було на смітник.
«Крісло колісне» — калька англійського wheelchair, що буквально перекладається як колісне крісло. Хто, як і чому поміняв ці слова місцями — загадка. У всіх подібних словосполученнях прикметник передує іменнику. Ми кажемо: українська мова, зелений борщ, солодкий перець. Єдиний виняток, який спадає на думку, — порядок денний.
Можна припустити, що колісне крісло стало кріслом колісним, побувавши в руках державних службовців, звиклих до канцеляриту, і вони застосували до цього терміну логіку прейскурантів: «масло вершкове, сорт перший; стіл дубовий, 1 од.; крісло колісне, 1 шт.». Цей спосіб подання позицій у переліку небезпідставний: він дозволяє згрупувати за алфавітом усі позиції з ключовим словом «стіл», а не «дубовий». Але в контексті людської мови такий порядок слів не має сенсу, якщо ви, звісно, не Майстер Йода.
У повсякденному мовленні люди дають раду таким невідповідностям: у книжці написано «жук колорадський», бо це наукова назва, але кажемо ми все одно «колорадський жук». Але в активістів і журналістів це чомусь не спрацьовує. Перші пишуть довідники, де наполегливо радять вживати словосполучення «крісло колісне», другі — не відчувають, що українською мовою треба казати «колісне крісло», хоч би що було написано в довіднику.
То як правильно? Колісне крісло.
Ці два помилкові підходи поєднались у прикладі (або, як кажуть любителі калькування, «кейсі»), вже міцно вкоріненому в мові медіа і суспільства. Йдеться про термін «внутрішньо переміщена особа», або ж «ВПО».
До 2014 року явище вимушеного переселення всередині країни не було актуальним для України, тож і термінологією не переймалися. Коли Росія захопила Крим, а потім розв’язала війну на Донеччині й Луганщині, люди почали переселятися із окупованих і загрожених регіонів у більш безпечні. Медіа називали людей то переселенцями, то біженцями; згодом ці терміни уточнили: переселенцями називають тих, хто не покидав межі країни, а біженцями тих, хто виїхав.
Згодом хтось вирішив, що слово «переселенець» набрало достатньо стигми, тобто негативного сприйняття в суспільній свідомості, і його пора замінити на коректний термін. Так у медійну мову ввалилася «внутрішньо переміщена особа».
Внутрішньо переміщена особа — це калька англійського internally displaced person. Як в англійській, так і в українській це словосполучення канцелярське, суто офіційне. Проте є щонайменше два але.
По-перше, displaced. В англійській це слово значить «не на своєму місці не з власної волі», «вимушений змінити своє звичне місце». Тобто стороння сила вимушує людину зробити те, чого вона не хоче: переміститися. Натомість українське «переміщений» значить «не той, що [вимушено] перемістився», а «той, якого перемістили». Так через хибний переклад переселенці втратили суб’єктність — виходить, що їх перемістили. Насправді це не так: окрім поодиноких випадків примусової евакуації, люди самі ухвалюють рішення переїжджати чи залишатися.
По-друге, особа. Англійське person не має того відтінку офіційності й (парадоксально) знеособленості, який ми відчуваємо у слові «особа». Person — це людина, але з відтінком особистості, індивід; натомість особа — це людина-не-важливо-хто. Спробуйте перекласти You’re such a wonderful person як «ти така чудова особа», і відчуєте: зовсім не те. Українське «особа», крім деяких сталих виразів (перша-друга-третя особа, дійові особи), в людській мові не живе. Ми точно не скажемо, що бачили на вулиці «трьох осіб у квітчастих шортах і майках».
Якщо спробувати перекласти internally displaced person точніше, вийде «людина, що вимушено перемістилась усередині (чи в межах) країни». Для медіа це заскладно. Проте замість звичного і всім зрозумілого слова «переселенець» журналісти пішли шляхом скорочення офіційного терміну — вживають абревіатуру ВПО. Яка, як і всі абревіатури, має подвійну дію: економить час, але відвертає увагу від змісту слів. Приклад — абревіатура СВО, якою Росія називає війну проти України. Коли ми говоримо про людей абревіатурами, ми робимо їхній образ менш людським.
То як правильно? Переселенці або вимушені переселенці. Нічого поганого в цьому слові немає. Втім у багатьох випадках можна не давати людині визначень-ярликів, а натомість описати її життєву ситуацію. До прикладу, не «Надія — переселенка з Луганської області», а «Надія переїхала до Рівного, коли росіяни окупували її рідне місто Лисичанськ на Луганщині».
На це я вже чув заперечення, мовляв, ВПО/внутрішньо переміщена особа — це не просто собі назва, а офіційний статус, який люди отримують, реєструючись у державних органах. Без проблем! Тоді пишімо про цей статус тоді, коли йдеться саме про нього: «Надія переїхала з Лисичанська до Рівного позаторік, але досі не отримала офіційного статусу внутрішньо переміщеної особи». Часто нам це не знадобиться, адже здебільшого журналісти пишуть про переселенців і їхнє життя, а не про офіційний статус.
Цей підхід — зосередитись на обставинах життя людини, а не на ярликах — допомагає і зі словом «біженці». На додачу до плутанини з термінами, яка існувала від початку — коли вимушених емігрантів плутали з внутрішніми переселенцями — восени 2023 року міграційна служба закликала не називати українських громадян, які виїхали через війну, біженцями. Натомість запропонували термін «особа (sic!) під тимчасовим захистом».
Знову ж таки, цей термін, напевно, бездоганний із погляду міжнародного права, але важко уявити людину, яка думає про себе як про особу під тимчасовим захистом. Дивно, що за аналогією з ВПО нам не запропонували називати біженців ОТЗ; можливо, це ще попереду.
Для медіа, які розповідають історії та формують картинку дійсності, важлива не юридично точна назва офіційного статусу, а обставини чи події в житті конкретної людини. «Олена виїхала з України в Німеччину через війну», «Маргарита з двома малими дітьми опинилась у Німеччині, коли її місто почали обстрілювати» — і людяніше, і точніше, ніж називати цих людей біженками чи такими, що мають тимчасовий захист.
Аби ви не подумали, що я фанатичний ненависник кальки й запозичення з англійської (камон, ви що?!), наведу приклад, коли медіа, а вслід за ними й суспільству, варто було підглянути слово в англійській, а не вигадувати нове. Йдеться про слово «деокупація».
Слово «окупація» в українській мові є здавна. Словник пояснює його так: «Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави». Це, до речі, наводить на думку, що зафіксоване в наших законах формулювання «тимчасово окуповані території» — надмірність. Бо окупація завжди тимчасова, а якщо ні, то це не окупація.
А ось для процесу, протилежному окупації, донедавна спеціального слова не було. Судячи з результатів пошуку в ґуґлі, штучно сконструйоване слово «деокупація» почало з’являтись у медіа та інших відкритих джерелах після загарбання Криму росіянами 2014 року. Це слово почали не лише рясно вживати в українській, а й потягнули в англійську: якщо ви заґуґлите deoccupation чи deoccupied, побачите чимало текстів на українських ресурсах. У словниках англійської мови ви такого слова не знайдете (крім Wiktionary, куди його додали 2022 року).
Англійська мова якось жила без цього слова, називаючи процес, протилежний окупації, liberation — звільнення чи визволення. А території, які були окупованими, а тепер повернулися під законну владу, — liberated, тобто звільненими чи визволеними.
Саме так — звільненням України від загарбників — називали й повернення на територію нашої країни радянської влади після нацистської окупації. Звільнення чи визволення — нормальні українські слова, яким нічого не бракує. Вони значать саме те, що треба: повернення свободи на землю, яка була в чужоземній неволі. Тож необхідності вигадувати квазііноземне слово на основі давнього запозичення з латини не було й немає. На жаль, уже пізно зупиняти поширення цього слова: вийшла навіть книжка зі словом «Деокупація» на обкладинці. Але принаймні у власних текстах краще вживати питомі українські слова. То як правильно? Звільнення або визволення. Якщо на території зараз перебувають ворожі війська, то ця територія окупована. Якщо перебували раніше, але їх вигнали, — території визволені чи звільнені. Території, де ворожих військ немає, — вільні. Сподіваюся, незабаром усе це відійде в історію і вся територія України буде вільною.
Зображення: Javier Allegue Barros / Unsplash
Також читайте:
Героїзація, жалість чи повага: як ЗМІ писати про людей з інвалідністю?
Без стереотипів та надміру емоцій: як писати про домашнє насильство