Як працює конвергентна редакція «Еспресо», з якими викликами стикається та як просуває контент — розповідає автор та телеведучий програми «Вердикт» на телеканалі «Еспресо» Сергій Руденко.
Сергій Руденко — випускник факультету журналістики Київського державного університету (саме так у 1992 році називався Навчально-науковий інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка). За фахом Сергій працює понад 30 років, останні дев’ять — на телеканалі «Еспресо». До травня 2023-го керував digital-напрямком цього медіа. І як він зазначив: «Ця робота не була схожа на ту журналістику, якої мене вчили на факультеті журналістики».
З чим тепер доводиться працювати сучасному інформаційному медіа — Сергій Руденко розказав на вебінарі, який відбувся 12 грудня в межах проєкту «Академія викладачів журналістики» (реалізовує Український інститут медіа та комунікації за підтримки DW Akademie).
Публікуємо нотатки з цього вебінару.
Про роботу сайту та телеканалу «Еспресо»
Історія «Еспресо» — телеканалу та сайту — розпочалась у листопаді 2013 року з висвітлення протестів на Майдані. Тоді на сайті намагалися дублювати все, що виходило в телеефірі, аби скрізь була однакова картина для аудиторії. Зараз же на сайті espreso.tv з’являється в десятки разів більше інформації, аніж в телеефірі: щогодини публікується до 10–15 новин, уночі трохи менше. Приблизно таку кількість новин, за нашими розрахунками, можуть сприймати агрегатори та пошукові системи. З травня 2023 року використовуємо ukr.net, щоб залучати нову аудиторію на сайт. Алгоритми Google постійно міняються, і ми намагаємося шукати золоту середину. Буває, не робимо багато різних новин, а в одній ведемо хроніку подій (на саму новину ставимо маячок оновлення).
Частину новин редактори новинної стрічки створюють на основі інформації, що прозвучала в ефірі розмовних студій телеканалу. Останні працюють з сьомої ранку до десятої вечора (решту часу доби йдуть записи програм), тож на телеканалі великий потік спікерів. Гріх цим не скористатися: можна ж, наприклад, підготувати ексклюзивну новину на основі коментаря екскомандувача армією США Бена Ходжеса. Важливо тільки правильно подати, не вдавшись до клікбейту. Тому ми розробили інструкцію щодо написання новин: як підбираємо заголовок, підзаголовок, як формуємо перший абзац, де ставимо посилання, що має бути в третьому та четвертому абзацах.
Редакція нашого сайту складається з двох частин — центральної, що в Києві, та Еспресо Захід, що у Львові. У кожній із них працює орієнтовно по 30 людей. У Львові журналісти ходять на події, роблять фоторепортажі, диктують новини. А по Києву пересуватися складніше, тому ми зважуємо доцільність: витратити три години на поїздку та захід чи зробити десять хороших новин за цей час?
Про роботу із соціальними мережами
Контент з телеефіру опрацьовують райтери й відеорежисери, а відеоредактори нарізають, перепаковують для наших верифікованих сторінок у соціальних мережах: Facebook, TikTok, Telegram, Instagram, Х. А ми вже визначаємо, як саме даємо цей контент: може, в Telegram з’явиться більше відео з вечірнього ефіру, а в Facebook більше з ранкового.
До повномасштабної війни наші журналісти достатньо активно стрімили із місця подій (наприклад, висвітлювали наживо блокування траси, акцію під офісом Президента України). Стріми йшли одночасно на наших YouTube і Facebook, а також в телеефірі. Це давало хороші охоплення та інтерактив з аудиторією (якщо говорити про соцмережі). Від початку війни стрімити стало складніше: багато чого показувати не можна. Зараз ми інколи вмикаємося з різних подій, але обмежено, як диктує воєнний час.
З початком великої війни Facebook трошки просів, а у Telegram за цей час ми дійшли від мінімальних позначок до понад 60 тисяч підписників. Ми не можемо собі дозволити того, що роблять неверифіковані телеграм-канали, як-от «Труха», «Николаевский Ванёк»: розміщувати неперевірену інформацію, поширювати фото і відео наслідків ракетних ударів. Тому приріст аудиторії у нас не такий великий, як у них (станом на 13 лютого 2022-го на Труху було підписано 188 тисяч людей, зараз канал має понад 2,5 мільйона підписників — прим. ред.).
Наш YouTube від 24 лютого 2022-го теж виріс — від 600 тисяч підписників до двох мільйонів. Деякі програми набирають до півмільйона чи навіть мільйона переглядів. Розмір YouTube-аудиторії дозволяє нам монетизувати контент. Це невеликі заробітки, але вони покривають частину витрат на наші проєкти.
Соціальні мережі дають нам змогу залучати нових читачів та глядачів, але ті молодші за основну аудиторію нашого телеканалу (на вікову групу 55+ припадає 81 % переглядів — прим. ред., детальніше про це можна прочитати в конспекті з вебінару Миколи Типусяка, директора з маркетингу «Еспресо»). Це треба враховувати, адже молоді глядачі хочуть, щоб їм простою мовою розказували, що відбувається в Україні та світі.
Про дотримання авторських прав
Ілюстрації та фото до новин підбирають наші більд-редактори: новинар пише у їхній чат з відповідним запитом. Ставити крадені світлини з інших ресурсів заборонено. Відеоматеріали для телеефіру підбираємо теж дуже обережно, щоб убезпечити себе від проблем. Наприклад, якщо телеканал купує в якоїсь компанії відео саме для випуску новин, то він не може додатково використати його на своєму YouTube-каналі. Інакше телеканал звинуватять у крадіжці, а YouTube-канал закриють на пів року. На жаль, в інформпросторі є велика проблема з неправомірним використанням чужого контенту. З цим треба щось робити, світ приходить до того, що за контент треба платити тому, хто його створив. Або отримати дозвіл правовласника на використання.
Про добір експертів
Псевдоекспертів, які коментують війну, зараз вистачає. Як ми розв’язуємо це питання? У нас на каналі є людина, яка знає про українське військо і фронт майже все. Це Сергій Згурець — директор консалтингової компанії Defense Express, яка понад 20 років висвітлює питання оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва, події в секторі безпеки та оборони України, а також міжнародні збройові тренди. На мою думку, вони є найкращими з defense-експертів. Тому запрошуючи того чи іншого експерта, ми стараємося радитися з Сергієм. Минулого тижня нашим співрозмовником був екскомандувач армією США в Європі Бен Ходжес. Такий експерт може давати аналіз подій на фронті, в тому числі аналітику по контрнаступу. Також в ефірах були Глен Грант, британський військовий експерт, полковник запасу армії Його Королівської Величности короля Карла III, та Джон Спенсер, майор армії США у відставці та військовий експерт.
Стараємося не запрошувати спікерів, які можуть хіба теоретично говорити про те, що відбувається в Україні. Експертність потребує ще якоїсь верифікації. Таких військових експертів в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки.
Про роботу з молодими кадрами в «Еспресо»
Ми спостерігаємо за тим, що роблять конкуренти: «Українська правда» створює якісний розмовний відеопродукт, який вже конкурує з телебаченням (чого варті розслідування Михайла Ткача), NV розвиває свою радіостанцію, YouTube-канал радіо й платформу NV Подкасти.
Мабуть, зараз немає жодного медіа, яке б не прагнуло бути великою мультимедійною платформою. Так, це дуже дорого. Однак найбільша проблема — нестача кваліфікованих журналістів, які можуть створювати контент у різних форматах, працювати у відеоредакторах, писати новини, записувати на смартфон невеликі відеоповідомлення з різних подій. Для невеликих медіа це питання особливо гостре: молоді журналісти приходять, вчаться, а потім йдуть туди, де більше можливостей або інші тематики. Це у нас [випускників журфаків у 90-х] вибір обмежувався двома телеканалами, кількома радіостанціями та двома десятками газет. Нинішні студенти журналістики часто мають власні медіапроєкти на різних платформах, роблять те, що їм подобається: пишуть книжкові огляди, розповідають про музику, інші свої захоплення. Звичайно, таке вітається в будь-якій редакції.
Молоді журналісти часом мені кажуть: «Ти нам говориш про TikTok, а сам, мабуть, не знаєш, як він працює». А я показую їм свій акаунт в TikTok, де у мене 12000 підписників. Тож можу розказати, як розставляти хештеги, як знімати, про що знімати, а про що не треба. Ще у мене є YouTube-канал, на якому 60 тисяч підписників, кілька власних сайтів, також я дописую для Deutsche Welle. Так намагаюся тримати себе в формі й показувати співробітникам, що можу пояснити будь-який нюанс в роботі редакції — від написання тексту до відеозйомки чи ведення стріма, бо сам все спробував. Роблю це тому, що не хочу відставати.