Тренерка Journalism Teachers’ Academy, PhD з масових комунікацій, доцентка Анастасія Гринько та PhD з німецької лінгвістики, доцент Отмар Баерисвіл (Othmar Baeriswyl) разом викладають курси з професійних та кризових комунікацій у Люцернському університеті прикладних наук та мистецтв (Швейцарія). Під їхнім наставництвом майбутні спеціалісти з комп’ютерних наук вчаться розуміти причини, процес та наслідки сучасних криз, писати фахові тексти для тієї чи іншої цільової аудиторії, аналізувати свої та чужі медіатексти й опановують основи наукової роботи. А віднедавна — досліджують можливості ChatGPT, які на перший погляд здаються приголомшливими. Яку цінність має чат-бот для навчання і чи справді викладачам його треба остерігатися, далі у тексті.
«ChatGPT є чудовим інструментом під час планування та написання текстів: на запит користувача генерує ідеї, перефразовує речення, перевіряє орфографію та правопис. Він може звільнити людей від певного навантаження і дати їм зосередитися на тих завданнях, які машині поки не під силу виконати, — на аналізі ситуації, оцінюванні емоційного впливу та реакцій аудиторії», — зазначає Отмар Баерисвіл.
Він та Анастасія відпрацьовують зі студентами завдання на іспит за допомогою ChatGPT. Наприклад, потрібно написати короткий текст, у якому має бути щонайменше дві цитати з різних джерел та бібліографія, чи сформулювати повідомлення, направлене на конкретну цільову групу, на основі результатів соціологічного дослідження. Під час підготовки текстів, студент грає роль стратегічного комунікатора та автора, програма ж грає допоміжну роль та оптимізує певні частини роботи.
Робота з ChatGPT для Отмара і Анастасії є експериментом. До того ж ініціатива надійшла саме від студентів, які відслідковують і швидко застосовують новинки у сфері штучного інтелекту. Вони також охоче автоматизують роботу, щоби звільнити час.
«Ми обговорюємо зі студентами ChatGPT, отримуємо від них фідбек, і це нас як викладачів збагачує», — каже Отмар.
Обміркувавши ці дискусії, Отмар та Анастасія зрозуміли, що мають бути певні передумови для використання штучного інтелекту у навчальному процесі. Деякі із них співзвучні з рекомендаціями Міжнародного інституту ЮНЕСКО з вищої освіти в Латинській Америці й Карибському басейні (UNESCO IESALC).
Високий рівень особистої відповідальності
Освітян із різних куточків світу непокоїть, що ChatGPT може порушувати академічну доброчесність. Особливо коли йдеться про дисципліни, які передбачають письмові завдання та екзамени. Тим паче наявні програми з перевірки плагіату не можуть визначити, хто, наприклад, писав есе — студент чи ШІ.
Інструктор коледжу сільськогосподарських наук та природних ресурсів Техаського університету A&M у Комерсі Джаред Мамм вирішив, що з цим викликом цілком впорається сам…ChatGPT. Деякі есе його студентів, які мали ось-ось одержати дипломи, програма позначила як «написані ШІ». Мамм наказав їм переробити завдання, інакше поставить «X» (не зараховано — прим. ред.). Дипломи частини курсу опинилися під загрозою.
Студенти натомість почали шукати докази своєї невинуватості. Дехто надсилав викладачу файли із Google. Docs із хронологією редагування. Зрештою, кількох студентів все ж реабілітували. І лише один визнав, що він використовував ChatGPT під час курсу.
У січні 2023-го компанія-розробниця ChatGPT — OpenAI заявила, що створила класифікатор, який може відрізнити людський текст від тексту, створеного ШІ. Але зазначила: інструмент не цілком надійний і у 9 % випадків може приписувати авторство людського тексту ШІ.
9 % — це вдосталь, аби зіпсувати репутацію добросовісному студенту та довести його до відчаю. Про можливі фінансові втрати годі й говорити. Так, OpenAI попередила, що класифікатор не варто використовувати як основний інструмент прийняття рішень. Утім, ChatGPT взагалі не призначений для таких завдань, що того ж Джареда Мамма не зупинило.
У деяких вишах працюють на випередження: одні забороняють своїм студентам використовувати ChatGPT, а інші оновлюють або інакше проводять оцінювання, зосереджуючись на аудиторних чи неписьмових завданнях.
Окрім цього, викладачі можуть більше покладатися на формувальне оцінювання (коли оцінюють не в підсумку, а під час навчання — прим. ред.). Наприклад, вдаватися до розподілених завдань (одне велике завдання розбивається на дрібніші блоки, які студент опрацьовує і за кожним отримує фідбек від викладача; наприкінці блоки об’єднуються у кінцевий продукт). У такому разі викладач може бачити еволюцію навчання студента. Якщо студент зненацька виконує завдання на рівні, що суттєво перевищує його попередні результати, то це має насторожити.
А от чи будуть ефективними заборони? Чи заспокоять вони тих викладачів, які виявилися неготовими до появи ChatGPT та ще не сформували до нього критичне ставлення? Зрештою, чи має університет вдавати, що ChatGPT не існує, якщо не виключено, що саме він чи схожий інструмент впливатиме на роботу їхніх випускників?
Анастасія та Отмар переконані: теми ШІ не потрібно цуратися, натомість варто привчати студентів впевнено і стратегічно користуватися новими інструментами, мислячи критично, ухвалювати самостійно рішення щодо змісту та нести за них відповідальність.
«Важливо не зловживати ШІ, щоб виконати завдання, а використовувати його, щоб поліпшити виконане завдання», — зазначають вони.
Інформаційна грамотність
На думку Анастасії та Отмара, ШІ не зможе замінити людське мислення, і в будь-якому разі доведеться перевіряти якість створених ним текстів та джерела, які він цитує. Наприклад, студент може оформити посилання на джерела з допомогою ChatGPT, а не призначеної для цього академічної програми. Однак щоб виконати це завдання, студенту однаково треба знати, як використовувати стиль цитування APA, і бути обізнаним стосовно того, яку версію використовує його навчальний заклад. Адже ChatGPT може надати цитування, яке містить хибну інформацію чи відформатоване не за вимогами стилю. А якщо студент не повідомить програмі заздалегідь про ті джерела, які він хочете додати, то вона може створити правдоподібні посилання на джерела, яких насправді не існує.
В UNESCO IESALC переконані, що робота з ШІ вимагає цифрової грамотності та критичного мислення. І розпочинати опановувати ці навички потрібно задовго до першого курсу університету.
Довіра між викладачем і студентом
Той факт, що студент має самотужки приймати рішення та нести відповідальність за них, трансформує логіку освіти та роль викладача в ній, зауважує пан Отмар.
«Викладач перестав бути людиною, яка згори вниз подає інформацію та регулярно вдається до заборон без пояснення їхніх причин та навчальних цілей. У нього теж є свої слабкості та прогалини в знаннях, проте він їх не боїться. Він може модерувати процес навчання та вибудовувати довірчий діалог зі студентами на рівних. Можливо, саме такий діалог допоможе працювати з холодними машинами. Адже ці людські цінності ми не маємо забувати та втрачати», — наголошує Отмар Баерисвіл.
А от чого медійникам очікувати від ШІ, можна прочитати у цьому матеріалі.
Головне зображення: Levart_Photographer / Unsplash