Соціальні мережі нарівні із російськими «засобами масової інформації» є потужним каналом для пропаганди. Хоча технологічні платформи давно застосовують механізми для виявлення мови ворожнечі, повномасштабне вторгнення показало недостатню ефективність цієї боротьби.
Про роль інтернету в поширенні пропаганди війни та дезінформації і пошук механізмів, як унеможливити використання соціальних медіа з метою поширення дезінформації та пропаганди війни говорили під час другої онлайн-конференції «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації». Подію організував Український інститут медіа та комунікації за підтримки ABA Roli. Пропонуємо головні тези експертів, які долучилися до дискусії.
Реакція платформ на дезінформацію
Механізми боротьби з пропагандою та дезінформацією в соцмережах розроблялись і до вторгнення Росії в Україну. Проте велика війна показала недосконалість модерування контенту. Зокрема через те, що частина контенту соцмереж мовами західних країн модерується швидше, ніж іншої частини світу, а люди, що займаються модерацією, не завжди обізнані з контекстом подій, тож часто приймають неправильні рішення щодо публікацій. Соцмережі були неготові до викликів під час цієї війни, – вважає доцентка Школи комунікацій Дублінського міського університету Таня Локоть.
«Я була дещо розчарована побачити, як платформи реагують протягом останніх дев’яти місяців. Проблеми були фактично ті самі, що спостерігалися під час попередніх дезінформаційних кампаній в Україні, США, Сполученому Королівстві і багатьох інших країнах по всьому світу. Але соціальні мережі не були готові до обсягу дезінформації, не були готові до конкретних викликів. Досі є проблеми з мовою ворожнечі, коли після скарг її не визнавали такою відповідно до правил [компаній]. Ми також бачили масові скарги з боку російських і проросійських акаунтів. Багато прикладів таких дій стосувалися акаунтів активістів та волонтерів. Залишається проблема діяльності мереж ботів», – розповідає медіадослідниця.
На її думку, причина цього у недостатніх інвестиціях у дослідження пропаганди та модерування контенту в різних країнах. Оскільки більшість модераторів англомовні, публікації англомовної частини світу модеруються краще, ніж інших країн, де є великі аудиторії. Для того, щоб вирішити цю проблему, потрібно залучати носіїв мови, які розуміють локальний контекст і можуть розпізнати гумор, іронію та трагізм.
«Ми знаємо, що існує тривала проблема нестачі представників локальних команд, які працюють над модерацією контенту і питаннями дезінформації. Ті люди, які працюють над локальними налаштуваннями, часто не мають знань контексту і їм складно зрозуміти, що відбувається і в чому проблема», – наголошує Таня Локоть.
Вона зауважує, що ці недоліки є систематичними і потребують проактивного підходу модераторів соцмереж. Наразі ж вони реагують на проблеми уже після того, коли про них повідомили. Для кращого розуміння динаміки дезінформації та пропаганди необхідно інвестувати в дослідження, щоб розрізняти контекстуальні відмінності, нюанси, несправжні акаунти та кампанії.
«Недостатньо блокувати акаунти, потрібно розуміти, як має працювати алгоритм поширення та масштабування пропаганди. Інколи навіть не потрібно блокувати, а лише обмежити те, як далеко вона може поширитися», – пояснює медіалослідниця.
Для заохочення проактивності платформ у вирішенні цих проблем, необхідно впровадити їхню підзвітність. Це допоможе встановити більший контроль якісною регуляцією того, що відбувається в соцмережах.
«Історично склалося, що законодавчо платформи не несуть відповідальності за те, що відбувається всередині них: чи то користувачі поширюють мову ворожнечі, чи це пропаганда війни, чи дезінформація. Але це змінюється. З’являється нове законодавство, в якому є розуміння, як багато влади платформи мають в інформаційній сфері і як сильно користувачі формують політичні дебати. Можна дискутувати про те, як реалізувати та імплементувати підзвітність платформ. Але ключова ідея, щоб платформи були прозорі, підзвітні та проактивні», – підкреслює Таня Локоть.
Вона пояснює, що стимулом соцмереж для їх прозорості та підзвітності можуть стати можливості для державних тендерів чи приватних інвестицій. Розуміючи важливість своєї репутації, представники соцмереж будуть більш активними у питаннях роботи над здоровою комунікацією на своїх платформах.
Блокування українського контенту
Алгоритми Фейсбуку, що спрямовані на блокування постів з мовою ворожнечі та зображеннями насильства, спрацьовували і на публікаціях українців про війну. Коли журналісти, активісти або сторінки державних органів поширювали фотографії з Ірпеня, Бучі та інших міст, звільнених після окупації, ці сторінки потрапляли в бан-список. Виправити це можна у ручному режимі, для чого потрібно подавати скаргу.
«Проблеми, якщо їх узагальнити, перш за все у непропорційності санкцій. Тобто, коли соцмережі видаляють контент, який містить якісь порушення, але наслідки від цього є значно серйознішими. До прикладу, нещодавно була заблокована спільнота мешканців передмістя Києва розміром у 30 тисяч учасників тільки через те, що адміністратор декілька разів постив загублені документи. Замість того, щоб заблюрити або приховати пост, система почала нараховувати штрафні бали і в результаті спільнота була видалена назавжди», — пояснює Ігор Розкладай, заступник директора ГО «Центр демократії та верховенства права».
Інший випадок блокування стався після того, як журналістка «Схем» опублікувала розслідування, пов’язане із російським громадянством судді. У дописі були прикріплені і скани документів, через що пост був видалений. «У цьому випадку ми маємо страшенний виклик щодо дієвості концепту суспільного інтересу, який нівелюється внаслідок абсолютно формалістичного підходу до таких кейсів», – звертає увагу експерт.
За його словами, позитивне оскарження блокувань відбувається дуже рідко. Неефективна модерація трапляється і при розгляді скарг на дописи росіян, у яких вони підтримують війну.
«Пост, який очевидно створений громадянами Росії, що підтримують політику Путіна, не обов’язково буде заблокований, якщо модератори не помітять технічних порушень своїх правил. Це викликає питання необхідності відкриття регіональних офісів модерації Meta, які дозволять розуміти контекст цих публікацій при модерації» – зазначає Ігор Розкладай, підтримуючи думку Тані Локоть.
У кожної інтернет-платформи є набір власних політик і це слід враховувати при веденні сторінки. Якщо знати, які стоп-слова використовують алгоритми соцмережі, можна їх уникати та не підпадати під блокування. «Проблема інколи є і зі сторони користувачів, які мали б ознайомитися з правилами соцмережі. Під час війни модерація вимагає більших зусиль, а соцмережі неохоче йдуть на те, щоб змінювати свої політики», – зауважив юрист ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Максим Дворовий.
Тою чи іншою мірою соцмережі залучені до поширення публікацій, які несуть в собі наративи пропаганди та підтримки російського режиму, зазначає юрист Максим Дворовий. Такі дописи, якщо вони не містять мови ворожнечі, алгоритми не помічають та їх можуть не заблокувати модератори. З іншого боку, представники соцмереж роблять поступові кроки для боротьби з дезінформацією.
Пропаганда війни і правила соцмереж
Соцмережі виявилися не готовими до повноцінної протидії пропаганді війни, яка ведеться Росією. Однак, розпалювання ненависті і пропаганда загарбницької війни порушує правила кожної соцмережі, головною цінністю яких є спільнота. Отже, їхні представники мають знайти нові механізми для боротьби з комунікативною складовою російської війни, вважає консультант з цифрових технологій, експерт ГО «Інтерньюз-Україна» Віталій Мороз, «Необхідно у діалозі із представниками соцмереж детально пояснити, як ці пропагандистські наративи порушують конкретні політики цієї соцмережі. У такому випадку вдається досягти реакції», – каже він.
Віталій Мороз як волонтер належить до міжнародної спільноти Digital Diplomacy Task Force, що об’єднує людей з Грузії, Америки та України. Вони комунікують з ключовими техгігантами (Твіттером, Фейсбуком та Ґуґлом) і мають за мету унеможливити існування на цих техплатформах російські офіційні урядові акаунти, а також акаунти афілійованих з ними медіа. Попри неможливість розкрити деталі комунікації, Віталій зазначає, що певні успіхи в їхньої ініціативи уже є.
«Необхідно зібрати всі ті заходи, які були вжиті соцмережами і проаналізувати, наскільки вони були відповідальними у ставленні до конфлікту. Тому що під час російського вторгнення, на відміну від інших конфліктів, були здійснені кроки, щоб зупинити пропаганду війни з боку Росії», – вважає Максим Дворовий.
Дослідження дезінформації та пропаганди
У соцмережах, зокрема у Фейсбуці, існують великі ботоферми, які використовуються для поширення російської пропаганди та блокування українського контенту. Ця активність потребує вивчення, яке б дозволило оцінити її участь у поширенні пропаганди. На жаль, дослідження на основі даних Фейсбуку стає важче проводити через складність доступу до інформації платформи, розповідає аналітик Texty.org.ua Юрій Малахов.
«Фейсбук дуже прискіпливо ставиться до поширення накопичених даних про активність користувачів, через що досліджувати стає складно. Хотілося б більшої відкритості та залученості соцмережі до цієї діяльності», – каже експерт.
Цифрова революція у ЄС
Наразі в ЄС набирає чинності закон про цифрові послуги, що спрямований на підвищення прозорості цифрових платформ, у тому числі в модерації контенту. Зокрема, цей інструмент дозволить прискорити повідомлення про недопустимий контент від користувачів.
«Цей закон дає великі можливості організаціям в Україні та в усьому світі, — говорить науковий співробітник Асоціації міжнародних справ у Празі Павел Хавлічек. — Ми робимо крок вперед і виходимо з “цифрових джунглів”. Цей закон напряму пов’язаний із кодексом ЄС щодо боротьби з дезінформацією, який було запроваджено у 2019 році. Єврокомісія зазнала критики через те, що цей кодекс етики є лише саморегульованим механізмом. Завдяки закону про цифрові послуги закладаються підвалини співрегулювання платформ».
Павел Хавлічек вважає, що Україна має скористатися можливістю, яка виникла у момент глобальних змін цифрового законодавства у ЄС, аби зупинити поширення російської пропаганди. Наприклад, такі канали російської пропаганди як Russia Today та Sputnik все ще можна дивитися по супутниковому телебаченні в ЄС, але нещодавно почали регулювати й це питання. Тобто, наразі у ЄС триває безпрецедентна робота по боротьбі з пропагандою.
Довіра до журналістики
У довгостроковій перспективі усунення дезінформації включає не лише боротьбу з пропагандою та регулюванням соцмереж, а і вибудовування того, як люди бачать журналістику і того, як вони довіряють інституціям та ЗМІ, вважає Ольга Пасіцельська, докторантка Кафедри комунікації та журналістики Єврейського університету в Єрусалимі та членкиня дослідницької групи «Цифрова демократія» в Інституті Вайценбаума (Берлін).
В Україні існує певна недовіра до журналістики, як до чогось проплаченого, через що люди перестають інколи споживати інформацію в ЗМІ, надаючи перевагу соцмережам та тому, що вони почули від свого оточення, звертає увагу дослідниця.
«У 2019 році ми проводили дослідження з опитуванням щодо споживання інформації. Багато респондентів відповіли, що не довіряють центральним ЗМІ. Те, що люди відвертаються від традиційної журналістики шкодить боротьбі із дезінформацією», – каже Ольга Пасіцельська.
Наразі російські пропагандисти продовжують поширювати неправду і розпалювати ненависть. З цією дезінформацією потрібно вже зараз боротися усіма доступними засобами і в ЗМІ, і у соцмережах. Щоб створити противагу російській брехні, в інформаційному просторі має діяти сильна журналістика, якій довіряють люди, резюмує медіадослідниця.
Читайте також тези двох інших панельних дискусій з конференції:
Як російські пропагандисти мають відповісти за розпалювання війни. Тези конференції
Повний відеозапис конференції можна переглянути тут: https://www.facebook.com/umci.ngo/videos/451349227068715
Онлайн-конференцію організував Український інститут медіа та комунікації у партнерстві з Центром демократії та верховенства права, Лабораторією цифрової безпеки та Платформою прав людини за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права ABA ROLI Ukraine в межах програми «Сприяння Інтернет свободі в Україні».