Незважаючи на повномасштабну війну, в сфері медіаграмотності продовжує працювати багато громадських організацій. Вони реалізують широкий спектр проєктів. Про те, що змінилося в їхній роботі під час війни говорили 29 червня під час другої сесії міжнародної експертної конференції «Медіаграмотність у час війни: нові виклики та трансформації». Ми законспектували головні тези представників донорських та громадських організацій.
18% респондентів припинили дивитися російські медіа – дослідження IREX
Надзвичайно важливим в умовах війни є розуміння медіаповедінки аудиторії. Тому деякі організації приділяють увагу медіадослідженням. Так, з початку широкомасштабного вторгнення росії українці стали більше споживати новин. Такі дані дослідження змін споживання інформації/новин серед громадян України, яке у квітні цього року провела команда Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX). Серед дорослого населення України було опитано 1000 респондентів, які споживають контент. Дослідження охопило міста з населенням від 50 000 осіб.
«Коли ми запитали людей, чи стали вони споживати більше новин з початку вторгнення росії до України у лютому, очевидно – вони говорять, що більше»», — розповіла старша менеджерка проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» від IREX Тетяна Карась.
Результати дослідження показують, що громадяни починають дивитися нові канали і джерела інформації. Кількість тих, хто підписався на урядові та офіційні джерела інформації, суттєво зросла. «Довіра до урядових каналів, згідно з відповідями наших респондентів, зросла в межах 10-25%» – сказала Тетяна Карась.
Разом з тим 18% респондентів припинили дивитися російські медіа, але залишилося 12%, які продовжують або почали дивитися цю інформацію. «Серед них переважна більшість дивляться російські новини, щоб отримати інформацію іншої сторони, або зрозуміти, яку інформацію говорять у Росії, що потенційно є так само викликом і загрозою. Оскільки потім у таких респондентів може виникати питання: “А де ж правда?”, що і далі підгодовує російський наратив», — вважає Тетяна Карась.
«21% людей почали читати Telegram. Як і до інших джерел інформації, рівень довіри до соціальних мереж зріс. Це одночасно може бути і загрозою, оскільки ми не можемо точно знати, на які канали люди підписані. Ми розуміємо, що зараз створюються нові Telegram-канали, які поширюють російські наративи», — додала вона.
Щодо формату, який найбільше затребуваний, то людям подобаються короткі текстові повідомлення і відео до 10 хвилин.
Креативне протистояння пропаганді
Ще одна міжнародна організація, яка підтримувала і продовжує підтримувати багато проєктів у сфері медіаграмотності – Internews Network. Заступниця директорки Internews Network Оксана Майдан розповіла, на чому зосереджена увага партнерських організацій у цій сфері. «На наш погляд, ключові актори в цій сфері активізувалися», – сказала Оксана Майдан. На її думку, суттєвий вплив на реалізацію проєктів має мілітаризація суспільства, зокрема загострюється потреба в медіаграмотності та критичному мисленні й більше уваги приділяється темам протидії російській дезінформарції та пропаганді в умовах війни.
«Наші партнери продовжують співпрацю з Міністерством освіти і науки у розробці підручників, спеціальних вправ, посібників для учнів та вчителів: для того, щоб якомога більше інтегрувати предмет медіаграмотності в обов’язкові предмети. У нас медіаграмотність не є обов’язковим предметом, як у Швеції чи Фінляндії, але активно відбувається інтеграція», — запевнила вона.
Також партнери організації використовують креативне протистояння пропаганді, додає Оксана Майдан. Наприклад, такий проєкт, як Artifake, зараз надзвичайно актуальний. Багато наративів, пов’язаних із війною, тож для різних вікових категорій вони борються з пропагандою та дезінформацією.
«Ми особливо хотіли наголосити на радіопрограмах. У період війни, коли відбувається руйнація інфраструктури, виявилося, що саме радіо є тим засобом, яке найбільше зберігає свою життєспроможність. Якщо немає світла, зв’язку, люди на батарейках можуть слухати радіо», — розповіла заступниця директорки Internews Network. .
За її словами, партнери Internews використовують гумористичний і сатиричний підхід, незважаючи на серйозність теми і ситуації. «Смішні пояснення серйозних речей показують свою ефективність. Гумористичні програми в такий час мають мільйонні перегляди», — впевнена вона.
Оксана Майдан назвала три ключові напрямки, в яких потрібно рухатися, аби бути ефективними у протидії ворожій дезінформації в умовах війни. По-перше, в ситуації, коли все змінюється, важливо постійно вивчати дезінформацію і постійно вивчати аудиторію. По-друге, це комунікація і координація з усіма інституціями, які займаються медіаграмотністю і розвитком критичного мислення, особливо тих інституцій, які відповідають за стратегічну комунікацію. По-третє, проактивна діяльність: потрібно напрацьовувати стратегії на випередження, а не реагувати на пропаганду постфактум.
Більше уваги – новим аудиторіям
З 2014 року в Україні працює ще одна міжнародна організація – Deutsche Welle Akademie. У сфері медіаграмотності вони з 2017 року. «Ми не плануємо зупиняти нашу діяльність», – сказала координаторка проєктів DW Akademie в Україні Ірина Баран. Вона розповіла, що раніше ключові проєкти організації були направлені на підготовку мультиплікаторів в сфері медіаграмотності і реалізовувалися в партнерстві з Академією Української Преси та іншими парнерами.
Ірина Баран підтвердила, що війна суттєво вплинула на роботу організації. «Наші учасники не можуть брати участь в тривалих онлайн-сесіях у зв’язку з повітряними тривогами та іншими ситуаціями, які пов’язані з війною. Ми постаралися робити онлайн-сесії максимально короткими», — зазначила вона.
Координаторка проєктів DW Akademie в Україні також відреагувала на тези попередніх спікерів про зростання популярності соцмереж.
«Ми хочемо приділити більшу увагу каналам споживання, зокрема, месенджерам. Так само ми розуміємо, що війна вплинула і на склад учасників. Багато учасників потрапили під тимчасову окупацію, і нам також треба на це якось реагувати», — зазначила Ірина Баран. DW Akademie в Україні працює з журналістами та іншими стейкхолдерами, які можуть передавати знання про медіа аудиторії.
Також DW Akademie в Україні з наступного року розпочинає великий проєкт, метою якого є підвищення рівня медіаграмотності, цифрової грамотності та критичного мислення людей літнього віку (60+).
«Ця аудиторія, на нашу думку, є недооціненою. Ми би хотіли навчити їх протидіяти дезінформації, оскільки вони також впливають на прийняття рішень у країні », — додала вона.
Підсумовуючи, Ірина Баран наголосила, що зараз важливо охоплювати ті аудиторії, яким раніше не приділяли уваги. Також, на її думку, «треба донести аудиторії, що оперативність не є зараз основний стандартом. Достовірність та якість інформації має цінуватися більше. Також потрібно підтримувати якісні медіа і більше співпрацювати один з одним».
Від промотування медіаграмотності – до впливу на зміну поведінки аудиторії
Неможливість проводити офлайн-заходи стала викликом і для Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» при Міністерстві культури та інформаційної політики України. Про це повідомила під час круглого столу керівниця проєкту Валерія Ковтун.
«Фільтр» був заснований у 2021 році й мав на меті не стільки боротися з дезінформацією, як надихати, надавати можливості для розвитку свого критичного мислення. В першу чергу треба було пояснити людям, навіщо їм потрібна медіаграмотність. Ми намагалися сконтактувати з різними стейкхолдерами в сфері медіаграмотності, намагалися достукатися до громадських організацій, щоб скоординувати зусилля», — розповіла вона.
За її словами, команда «Фільтру» виходила за рамки формальної освіти, вигадувала різноманітні формати, тестувала, наскільки вони ефективні. А також робила живі концерти і цікаві виставки разом з дискусіями про медіаграмотність. «Ми хотіли, щоб люди асоціювали медіаграмотність із чимось приємним», – сказала Валерія Ковтун.
«Ми запустили 5 пілотних клубів з медіаграмотності у співпраці з проєктним координатором ОБСЄ та Інтерньюзом. У нас також були комунікаційні активності, одна з них — це святкування тижня медіаграмотності. Ми залучали наших провідних фахівців з медіаграмотності, пропонували їм пройти тест. 200 000 користувачів пройшли наш тест з медіаграмотності для того, щоб отримати худі (худі з написом “Фейк ловив мене – та не впіймав!” – ред.), яке раптово всім дуже сподобалося», — додала Валерія Ковтун. Також вона розповіла про спільний проєкт із Суспільним мовником – телепрограму, яка покликана була промотувати медіаграмотність серед населення, та про інші активності, що реалізовувалися до повномасштабного вторгнення.
Також «Фільтр» запустив Інтерактивну мапу ініціатив з медіаграмотності, на якій збирає активності в сфері медіаграмотності, що реалізуються різними організаціями.
До війни «Фільтр» зосереджував свої зусилля на комунікаційний активностях, спрямованих на промотування медіаграмотності серед населення. Війна внесла свої корективи. «Ми мали перестрибнути з того рівня розповідання, що таке медіаграмотність і чому вона важлива, до зміни поведінки. Був величезний запит від аудиторії, щоб ми пояснили, як зараз перевіряти новини, які є для цього інструменти», – розповіла Валерія Ковтун.
Вона також сказала, що всі активності «Фільтр» переніс онлайн, а також розпочав працювати більше на закордон. «Ми провели близько 50 лекцій для внутрішньої аудиторії (студентів, школярів та дорослих). Ми ведемо тепер TikTok (за 2 місяці війни “Фільтр зібрав на цій платформі аудиторію в 500 тисяч користувачів – ред.) та Linkedin англійською мовою та працюємо над англійською версією сайту. Також проводимо лекції в закордонних вишах, адже є запит, люди прагнуть зрозуміти, якими є наративи російської пропаганди, щоб їх відрізняти та уникати їхнього поширення», – розповіла керівниця проєкту.
Валерія Ковтун назвала три виклики, що залишаються сьогодні у сфері медіаграмотності:
- перший – відсутність Індексу медіаграмотності;
- другий – труднощі з охопленням аудиторій у віддалених регіонах (зокрема сільських);
- третій – відсутність довгострокового фінансування активностей з медіаграмотності.
Медіаграмотність уже не поза політикою
Директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації» Діана Дуцик розповіла, як змінилась ситуація в сфері медіаграмотності порівняно з періодом до повномасштабного російського вторгнення.
У 2021-му «Український інститут медіа та комунікації» в партнерстві з Балтійським центром розвитку медіа (BСME) та організаціями з низки країн Східного партнерства провели масштабне міжнародне дослідження «Картування сфери медіаграмотності в Грузії, Латвії, Молдові та Україні».
«Якщо до вторгнення ключову роль в поширенні медіаграмотності відігравав громадський сектор, а також освітні інституції та донори, а уряд – набагато меншу роль, ніж цього б хотілося, то зараз ми спостерігаємо зростання ролі урядових структур, відповідальних за інформацію і комунікацію, у просуванні медіаграмотності», – вважає Діана. На її думку, дуже позитивним є факт, що державні органи влади різних рівнів з моменту повномасштабного вторгнення включилися в активну комунікацію з населенням через різні месенджери, у першу чергу через телеграм-канали. Вони розповідають про свої дії та пояснюють ситуацію практично цілодобово в режимі онлайн. «Паралельно в цих каналах йде робота з інформацією, яка допомагає людям розібратися, де правда, а де фейк», – наголосила експертка.
На думку Діани Дуцик, зросла роль інфлюенсерів, анонімних телеграм-каналів (а патріотично налаштованих є багато). Вони також роблять внесок у протидію російським фейкам. І головне питання в тому, як правильно налагодити з ними співпрацю, щоб ефект від цієї роботи був ще більшим.
Діана Дуцик звернула увагу на тимчасове зменшення ролі освітніх інституцій у сфері медіаграмотності. «Це те, що мене засмучує. Адже був перерваний навчальний процес і в університетах, і в школах. Це призупинило можливість працювати зі студентами і школярами саме в контексті медіаграмотності», – наголосила вона.
«До широкомасштабної війни вразливими аудиторіями в наших опитуваннях експерти називали жителів сільської місцевості, невеликих міст, людей старшого віку (60+), жителів прикордонних з росією регіонів та людей з інвалідністю. Сьогодні ж надзвичайно критичною є ситуація для тих жителів, які опинилися на окупованих територіях, або тих, які живуть в умовах активних бойових дій. Йде перехресний вогонь не лише в буквальному сенсі, а й в інформаційному. Тут теж питання сьогоднішнього дня: які інструменти ми можемо використати, щоб працювати з цим? Ми розуміємо, що завтра не припиниться війна, ми ще змушені будемо жити якийсь час в цих умовах. І навіть поствоєнний період буде складним. Роботи в цьому напрямку буде багато», — впевнена експертка.
На думку Діани Дуцик, Україна зробила великий ривок у контексті цифрового розвитку, але не все населення встигає за цим трендом. «Я спостерігаю великий розрив між людьми молодшого, зрілого віку – і похилого віку за 60+. Це пов’язано з їхнім доступом до нових технологій, інтернету, вміють вони чи не вміють користуватися сучасними цифровими інструментами. Тут треба поєднувати компонент цифрової та медійної грамотності», — додала вона.
Щоби збільшити ефективність медіаграмотності в умовах війни, потрібно виконати наступні 5 завдань, вважає виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик:
1. Впровадження нових знань та навичок, пов’язаних з мілітаризацією сфери медіаграмотності (сьогодні потребує перевірки велика кількість інформації, пов’язаної з воєнними діями та загалом воєнною сферою).
2. Робота з емоційним інтелектом та психологічною стійкістю. Зосередженості на фактчекінгу та моніторингу російської пропаганди не достатньо.
3. Мета дезінформації та російської пропаганди – досягнення політичних цілей/зміна поведінки населення. Робота в сфері медіаграмотності має враховувати цей аспект. Минув той час, коли можна сказати, що «ми – поза політикою».
4. Опірність тиску агресивної пропаганди в критичних умовах (зокрема в умовах окупації та безпосередніх воєнних дій) потребує унікальних навичок, про які раніше не говорили в контексті медіаграмотності.
5. Кроссекторальний підхід та координація зусиль різних стейкхолдерів.
Корисний бот для фактчекінгу
Медіаплатформа з Харкова Gwara Media на початку повномасштабної війни запустила фактчекінговий проєкт «Перевірка». Це бот, у який читачі надсилають журналістам новини на підтвердження чи спростування інформації, розповів головний редактор регіональної медіаплатформи з Харкова Сергій Прокопенко.
«Коли 24 лютого почалася активна фаза війни, яка в Україні триває 8 років, ми буквально за три дні реорганізувалися, подумали, що ми можемо робити як видання і запустили продукт, який допомагає протидії дезінформації. Ми очікували, що нам будуть надсилати якісь сайти, посилання на новини, але у 95% це форварди на телеграм з інших телеграм-каналів, якісь копіпасти», — розповів він.
За ці місяці журналісти отримали понад 45 000 унікальних звернень людей, які просили перевірити якусь інформацію. І виявили 7 тисяч фейків.
«У нас були дні, коли ми отримували по 4 000 звернень. Звичайно, ми не можемо фізично їх обробити, тому що автоматизації там в нас 5% поки що. Багатьох цікавить військова ситуація. Ми бачимо, звичайно, емоційне вигорання і втому людей від цього воєнного стану, і психіка їхня не витримує», — додав Сергій Прокопенко.
В Gwara Media бачать потенціал у своєму проєкті. Також Сергій Прокопенко вважає, що сьогодні ще більше стейкхолдерів треба залучати до проєктів з медіаграмотності. Зокрема йдеться про бізнес, який почав виявляти інтерес до цієї сфери.
Фото учасників: скріншоти з онлайн-конференції
Конференція організована ГО “Український інститут медіа та комунікації” в партнерстві з Балтійським центром розвитку ЗМІ (BCME), Національним проєктом з медіаграмотності “Фільтр” Міністерства культури та інформаційної політики України. Захід відбувається за фінансової підтримки Black Sea Trust, проекту Німецького фонду Маршалла США та Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю організаторів і не обов’язково відображає погляди підтримуючих інституцій або їх партнерів.