Учасникам тренінгів з медіаграмотності необхідні практичні речі та відчуття належності до спільноти.
11 листопада у Києві відбулася міжнародна конференція «Медіаграмотність в умовах війни та глобальних трансформацій», яка об’єднала знаних експертів у сфері протидії дезінформації та медіаграмотності. Одна із панелей заходу була присвячена роботі з вразливими аудиторіями в умовах війни. Учасники цієї сесії обговорювали, чи доречно певні аудиторії визначати вразливими, що мотивує людей проходити тренінги з медіаграмотності та з якою проблемою стикаються експерти не лише в Україні.
Організатори конференції — громадська організація «Український інститут медіа та комунікації у партнерстві з DW Akademie, за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ), Програми підтримки ОБСЄ для України, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку Великої Британії й ZINC Network. Погляди, висловлені під час заходу чи у публікаціях про захід, не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Публікуємо нотатки з панелі, а переглянути повністю відео з конференції можна на YouTube-каналі УІМК.
(Не)вразливі аудиторії
Керуючись науковим підходом, Ольга Пасіцельська, дослідниця Центру медіастудій і журналістики Університету м. Гронінгена (Нідерланди), визначає вразливі аудиторії на перетині різних соціально-демографічних показників (вік, рівень освіти, місце проживання абощо). Наприклад, люди старшого віку без вищої освіти, які проживають у сільській місцевості, більш вразливі порівняно з загальною віковою групою, до якої вони належать.
Також багато чого залежить від контексту області, країни, у якій перебуває людина. Це може, зокрема, впливати на те, наскільки людина сама себе вважає вразливою, каже Ольга: «Торік ми з УІМК досліджували в Україні медіаграмотність людей старшого віку (60+). Виявилося, що респонденти на Заході країни більш впевнені у своїх можливостях відрізнити правдиві новини від неправдивих, ніж на Півдні та Сході».
Олена Тараненко, менеджерка з розбудови потенціалу IREX в Україні, переконана: коректніше не називати певні аудиторії вразливими (адже гомогенних аудиторій немає), а говорити про вразливість людей (підвищену чутливість до певних подразників) та її критерії залежно від явища. Наприклад, у контексті дезінформації показниками вразливості, зокрема, будуть:
- обмежений доступ до [відкритої] інформації, наприклад, через географічні особливості, технологічну необізнаність;
- високий рівень недовіри до всіх інституцій і до всієї інформації.
За словами Олени, їхня організація зараз вважає важливою роботу з психоемоційною складовою різних груп людей. Зокрема йдеться про протидію медіатравмі та зміщення фокусу із захисту від медіа до використання його як ресурсу.
Любов Найдьонова, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, зазначає, що розуміння вразливості двояке. Її можна розглядати:
- як нездатність людини опиратися потенційно шкідливим та недружнім впливам;
- як вищу чутливість людини до цих впливів порівняно з групою, до якої вона належить.
Однією із загальних вразливих аудиторій Любов називає неповнолітніх. У цьому разі критерій вразливості — несформованість певних психологічних механізмів, які гарантують відповідь і захист від несприятливих впливів зовнішнього середовища. «Наприклад, діти віком 6–9 років уразливіші до візуального контенту, і для них зображення зруйнованого будинку, де лежать дитячі іграшки, — більш чутлива інформація, ніж для старших дітей та дорослих. І це не залежить від індивідуальної чутливості, це характеристика когорти дітей саме цього віку. А якщо говорити про підлітків, то вони можуть бути менш стійкими до дезінформації, ніж дорослі, оскільки ще формують свій світогляд та цінності», — пояснює Любов.
Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, вважає умовним поділ на більш та менш вразливі аудиторії: «У будь-який момент кожен з нас може стати вразливим. Довгий час ми вважали вразливою групою переселенців, але дослідження USAID-Internews щодо споживання медіа за 2023 рік показало, що вони досить стійкі до дезінформації».
На думку Валентини Аксьонової, керівниці з комунікацій групи проєктів кризового реагування ПРОООН, під час війни — найстрашнішої кризи, яка відбувається в реальному часі — всі українці є вразливою аудиторією. «Нашу вразливість посилюють різні аспекти війни: перенавантаженість інформацією, проблеми зі зв’язком, надмірна поляризація і політизація в суспільстві, економічна нестабільність. Це ті аспекти, які “любить” дезінформація. Вона б’є по темах, які й так в суспільстві тригерні».
Як мотивувати аудиторії, зокрема вразливі, приділяти увагу медіаграмотності
За словами Любові Найдьонової, зважаючи на те, що люди перебувають в інформаційних бульбашках, і те, що штучний інтелект посилюватиме розділеність інформаційних просторів, потрібно розуміти, як мотивувати ці аудиторії навчатися медіаграмотності. У будь-якому разі мотивація має бути комплексною: і зовнішньою, і внутрішньою. «Людей дуже сильно мотивує медіатворчість [створення нового або перетворення наявного у сфері медіа або за допомогою медіазасобів]. Люди за допомогою медіаінструментів реалізовують певний свій задум й отримують зворотний зв’язок від інших. Кращий спосіб роз’яснити й забезпечити знаннями знайти важко. Але результати найкращі тільки в поєднанні медіатворчості й систематизації знань з медіаграмотності», — каже Любов.
Аби привернути увагу людей до теми медіаграмотності, треба починати з практичних речей, вважає Ольга Пасіцельська. Наприклад, описувати новини, які оточують цих людей, і давати їм можливість описати, з чим вони стикаються в місцевих телеграм-каналах, вайбер-чатах, газетах. До того ж зараз людей турбує ментальна втома від інформації. Якщо пообіцяти їм поради, як діяти в такому стані, це може їм відгукнутися, припускає Ольга.
Олена Тараненко каже, що люди вмотивовані, коли відчувають належність до спільноти. Експертка посилається на результати досліджень серед вчителів, які брали участь у заходах IREX, присвячених медіаграмотності. «Окрім того, що ми даємо практичні навички, ми збираємо тих, через кого люди вже підсилюються самі», — зазначає Олена.
Аби мотивувати людей брати участь у медіаосвітніх заходах, розвивати критичне мислення, учитися орієнтуватися в інформаційному просторі, варто їм на реальних прикладах пояснювати, до чого може призвести поширення дезінформації, вважає Світлана Єременко. «Наприклад, в одеських телеграм-каналах розповсюджується інформація, що при обстрілах у Києві, мовляв, всі ракети та шахеди збивають, а в Одесі — ні. Одеситів закликають це не терпіти та виходити на протести. До людей треба доносити: якщо ви приймаєте цю інформацію, то наражаєте себе на небезпеку, працюєте проти своєї країни. Критичне мислення — це наш захист і наша безпека», — зауважує Світлана.
Підходи до роботи з різними групами населення
За словами Ольги Пасіцельської, є дві категорії людей старшого віку, яких важко мотивувати вчитися, і в обох випадках йдеться про засилля російської пропаганди в інфополі. Перша категорія, споглядаючи це, вирішує, що достатньо обізнана в проблемі, а отже, вміє її розв’язувати. Друга група почувається безпорадною перед таким інформаційним потоком, тому навіть не пробує розібратися в цьому. «Аби працювати з цими групами, мені здається, треба закладати довготермінові проєкти. Не на один тиждень точно», — зауважує Ольга.
Пáйві Расі-Хейккінен (Päivi Rasi-Heikkinen), професорка Центру медіаосвіти на освітньому факультеті Університету Лапландії (Фінляндія), додає, що для людей старшого віку опановувати медіаграмотність краще в групах і бажано з колегами, однодумцями їхньої вікової категорії. «Люди однієї вікової групи мають схожу історію та вокабуляр. Молодь іноді використовує технічний сленг, і це може ускладнювати навчання. Окрім того, учасники отримують змогу спілкуватися та підтримувати контакти», — каже спікерка.
Пáйві зауважує, що варто чітко знати потреби учасників і застосовувати відповідні тренінгові форми, а не просто говорити загальні фрази про все одразу. Так і не можна обрати єдиний метод і використовувати його скрізь. «Дані з різних країн показують, що люди старше 65 років не ходять на тренінги та семінари. У такому форматі навчаються лише активні та ті, яким дозволяє стан здоров’я. Але ті, кому це насправді найбільше корисно, на жаль, ігнорують навчання. Думаю, ми маємо попрацювати над розв’язанням цієї проблеми, яка є в Україні, Фінляндії, США й не тільки», — додає Пáйві.
За словами Світлани Єременко, тренери Інституту демократії імені Пилипа Орлика збирають на своїх заняттях різні аудиторії. «Працюючи разом, люди [з різних категорій] обмінюються досвідом, допомагають одне одному отримувати знання. За моїми спостереженнями, людям старшого віку легше працювати, коли поруч є молоді. Звісно, багато чого залежить від того, чи тренер відчуває потреби аудиторії, як він з нею працює, як готується до цієї роботи», — каже Світлана. Є й інша причина, чому в Інституті вдаються до такого підходу. «Російська пропаганда зараз робить усе, аби розділити українське суспільство, налаштувати нас одне проти одного, тож чому ще й ми маємо розділяти аудиторії?», — додає Світлана.
Дмитро Хільченко, керівник Проєкту з медіаграмотності і когнітивної стійкості в Україні, Zinc Network, розповідає, як працює його команда. Перше — це вибір аудиторії. Друге — повторювані регулярні заходи. Третє — пошук ефективного каналу комунікації (розробленого чи розробити самостійно), оскільки зараз багато медійних проєктів, а варто знайти свою нішу. Дмитро пропонує проілюструвати їхній підхід на аудиторії старше 60 років, що проживає у сільській місцевості. «Ці люди мають обмежені цифрові навички… Як впливати? Більшість з них отримує пенсію, користуючись послугами пошти, тому додатково можна їм розносити ще й те, що буде їм корисно, потрібно в контексті медіаграмотності. Формування медіаграмотності — це то й же маркетинг, адже вона конкурує з тими темами, які цікаві людям».
Від редакції: у 2023-му Любов Найдьонова та Пáйві Расі-Хейккінен брали участь в онлайн-конференції «Медіаграмотність для людей старшого віку», яку організовував УІМК. Зокрема Пáйві розповідала, як з аудиторією 60+ працюють у Фінляндії, а Любов говорила про потенціал цієї групи в Україні. Радимо до прочитання.
Фото: Женя Педін