Що треба враховувати при навчанні людей старшого віку (60+) — Діана Дуцик, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації, поділилася результатами експериментального навчання цієї вікової групи в Майстерні інформаційної стійкості під час закритого обговорення 1 жовтня.
У 2023-му УІМК за підтримки DW Akademie провів дослідження медіаграмотності людей старшого віку в Україні. Його результати, зокрема, свідчать про неоднорідність цієї аудиторії: залежно від рівня освіти, місця проживання та інших чинників у людей може різнитися впевненість у своїх цифрових навичках.
Тому упродовж червня-вересня 2025 року тренери Майстерні навчали дві групи:
- офлайн у «Чудо-містечку Хансена», де проживають переселенці старшого віку. До групи увійшло понад 20 людей віком від 65 до 80 років. Вони мають невисокий рівень цифрових навичок, користуються телеграмом та вайбером, не активні у соцмережах.
- онлайн через Zoom. До групи увійшли люди віком від 55 до 76 років. Рівень цифрових навичок — середній та вище середнього, учасники користуються фейсбуком та цікавляться ШІ.
Навчання складалося з чотирьох модулів:
- кібербезпека та цифровий світ;
- критичне мислення;
- психологічна стійкість;
- створення контенту.
Було розроблено відповідний онлайн-посібник, з яким можна ознайомитися на сайті JTA.
«Важливо було створити коло довіри в обох групах. За моїми спостереженнями, в офлайн-групі нам це вдалося краще, оскільки учасники могли тісно контактувати як між собою, так і з тренерами та організаторами. Довіряючи нам дедалі більше, люди під час навчання поступово розкривалися. Зараз вони запитують, чи можна продовжити програму, чи можемо ми просто до них приїжджати. Ми б залюбки продовжили, оскільки цих кількох місяців було замало, аби глибоко опрацювати теми. Але для цього маємо знайти нових партнерів: донорів чи меценатів, щоб продовжити програму саме в “Чудо-містечку”», — сказала Діана.
Ось ще кілька спостережень:
- В офлайн-групи найбільші складнощі виникали з реєстрацією в електронних сервісах, тому цій темі довелося приділити більше часу, ніж планувалося. Водночас учасники цієї групи демонстрували високе розуміння російської пропаганди та інтерес до історії.
- Деякі інтерактивні навчальні методи можуть не підійти людям старшого віку, оскільки як особистості вони формувалися в радянські часи: тоді перевага в школах та вишах надавалася лекційному формату. Учасникам онлайн-групи були до вподоби вікторини та тести, а мешканців «Чудо-містечка Хансена» зацікавила робота в групах вже наприкінці навчання, коли зміцнішала довіра одне до одного та до тренерів.
- Учасники виконували ті домашні завдання, які вважали за потрібне. В офлайн-групі люди охоче користувалися роздруківками, які організатори роздавали під час заняття. Ті, хто навчався онлайн, переглядав рекомендовані фільми та літературу.
- Тренери, які працюють з людьми старшого віку, мають бути насамперед терплячими, гнучкими (заняття може піти не за планом: комусь потрібне додаткове пояснення або для аудиторії може виявитися цікавіше те питання, яке тренер збирався згадати побіжно, аніж основне), емпатичними. Також учасники могли швидше йти на контакт, якщо у них з тренером вже є щось спільне, наприклад, статус переселенця.
Тетяна Строй, виконавча директорка ГО «Донецький прес-клуб», експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, яка проводила перші заняття у «Чудо-містечку Хансена», вважає, що учасникам старшого віку важливо давати можливість висловлюватися: вони не мають почуватися «школярами».
«Такий підхід дозволяє тренеру і підвищити рівень довіри в групі, і краще зрозуміти їхні потреби. На початку першого заняття ми з’ясовували, у кого який досвід: ким учасники працювали до виходу на пенсію, з яким обладнанням мали справу в ті часи, потім говорили про те, коли у кого з’явився перший смартфон. Це дуже допомогло зняти напругу», — сказала Тетяна.
Оксана Почапська, доцентка кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, яка проводила заняття для онлайн-групи, дотримувалася схожого принципу.
«Ми на першому занятті відвели час знайомству більше, ніж я планувала. І, як на мене, це було дуже виправдано. Вдалося зорієнтуватися, що ж робити далі зі скепсисом, з яким прийшли оці дорослі люди з потужним бекграундом (у багатьох із них вища технічна освіта). Дуже гарно спрацьовує, коли ти їх точково підштовхуєш до діалогу і, можливо, просиш відрефлексувати якусь тезу, якесь явище, яке для них є умовно новим», — зазначила Оксана.
Детальніше про цей досвід УІМК планує розповісти в аналітичному звіті, який буде незабаром оприлюднений.
Проєкт з медіаграмотності для людей старшого віку (60+) УІМК реалізовує з 2023-го за підтримки DW Akademie.
«На початку не було зрозуміло, як працювати з цією цільовою аудиторією, яку всі чомусь майже завжди обходять. Та я подивився на статистику: в Україні понад десять мільйонів пенсіонерів. Ця цифра мене, з одного боку, дуже вразила, а з іншого — замотивувала: у нас десятки інституцій роками працюють з молоддю та школярами в контексті медіаграмотності, хоча статистично ця цільова група менша, — відзначив Кирило Савін, директор проєктів DW Akademie в Україні.
Чим глибше ми занурюємося в цю тему разом УІМК, тим більше я розумію, наскільки тут багато цікавого. Звісно, навчати дорослих людей — це серйозний виклик. Однак я впевнений, що цим треба займатися. Для нас цей напрямок один із пріоритетних. Наступні три роки ми плануємо працювати з цією темою надалі разом з УІМК».