Просвітницькі відео журналісти створили завдяки участі у вечірній школі [Re]Inforce з медіа- та інформаційної грамотності, яку організував Український інститут медіа та комунікації за підтримки ЮНЕСКО та уряду Японії.
У складних умовах війни журналістам доводиться посилено перевіряти інформацію, зокрема згенеровану ШІ, розвінчувати російські фейки, працювати з людьми, які пережили травмувальні події. А оскільки на війні постійно щось змінюється, редакції мають час від часу оновлювати знання. Щоб допомогти з цим, УІМК три місяці проводив вечірню школу [Re]Inforce з медіа- та інформаційної грамотності. За цей час навчання пройшли три групи, до яких входили переважно журналісти з регіональних медіа. Досвідчені тренерки розповідали учасникам про гендерну дезінформацію, штучний інтелект, висвітлення конфліктно чутливих тем, перевірку джерел та ін. Під час навчання кожен учасник тренінгу мав створити коротке відео для YouTube на тему медіа та інформаційної грамотності. У кожній групі було обрано авторів п’ятьох найкращих роликів.
Презентуємо ролики учасників першої групи вечірньої школи [Re]Inforce.
Як не подарувати акаунт в телеграмі шахраям
Валентина Тиненська, журналістка володимирської газети «Слово правди» (Волинська область), у своєму відео висвітлила проблему шахрайства в телеграмі. Таку тему обрала неспроста. «Мені почали надходити прохання від керівниці місцевого підприємства “підтримати племінницю, яка бере участь у конкурсі”. Крім того, у фейсбуці натрапляла на дописи володимирчан, зокрема й моїх знайомих, які попереджали, що їхні акаунти в телеграмі зламано і від їхнього імені просять позичити гроші. Тож у своєму ролику вирішила розповісти, як убезпечити себе від таких дій кіберзлочинців. Відеоряд продумала швидко, інформацію, озвучену голосом, продублювала текстом на екрані. Такий формат роботи наша редакція спробувала вперше», — розповідає Валентина.
Ось що вона рекомендує робити, якщо шахрай з акаунта вашого знайомого просить вас «проголосовувати за родича на конкурсі», додаючи посилання на невідомий сайт:
- Варто видалити повідомлення й заблокувати користувача.
- Доцільно попередити інших про шахрайство.
- Не завадить налаштувати двофакторну аутентифікацію у месенджері та на пошті.
У своїй роботі Валентина користується кількома ШІ-інструментами, серед них — сервіс для транскрибації аудіофайлів та ChatGPT. Останній, наприклад, допомагає підібрати заголовки до матеріалів. Він радше не як генератор готових рішень, а як підкажчик ідей, оскільки для Валентини важливо, щоб було витримано стиль видання, винесено головну думку та влучно підібрані усі слова.
До вечірньої школи журналістка подалася, аби більше дізнатися про використання ШІ в медіа та протидію гендерній дезінформації. Каже, навчання перевершило всі очікування: «Дізналася чимало важливої інформації, зокрема щодо підготовки контенту з допомогою ШІ та принципів, яких варто дотримуватися при використанні ШІ. Також надзвичайно корисними були посилання на ресурси для перевірки джерел інформації у соцмережах, пошуку додаткових даних, першоджерел. Вдалося заглибитися у тему викривлення інформації, протидії дезінформації, у тому числі гендерній».
Як розпізнавати ШІ-картинки
Тетяна Волкова, головна редакторка медіа про Західний Донбас «Степ» й голова ГО «Медіалаб», відзначає, що зараз ЗМІ доводиться балансувати між тим, щоб опублікувати інформацію швидше, ніж конкуренти (в їхнє число входять і телеграм-канали), та її верифікацією. Це, за словами Тетяни, вимагає великих ресурсів від медіа, зокрема людських, а редакція «Степу» не може зараз собі дозволити збільшити команду. Доводиться справлятися наявними силами. Для деяких дрібних завдань, наприклад, для покращення тексту або написання підводки для соцмереж, використовують інструменти ШІ. «Інколи звертаюся до чатбота, коли не вистачає сил і натхнення придумати влучний заголовок. Але я ніколи не беру повністю те, що написав ШІ, а переробляю під себе, дивлюся, які асоціації він видає на ту чи іншу тему. Також ШІ допомагає в розшифровці аудіозаписів і накладання субтитрів на відео, Те, що з його допомогою виконую за годину, я б, напевно, сама робила весь день», — каже Тетяна.
У фінальному ролику для вечірньої школи Тетяна пояснює, як розрізняти реальні та фейкові фото, зокрема згенеровані за допомогою ШІ.
Що варто зробити:
- Зайти на сайт WasItAI.
- Завантажити фото, яке ви хочете перевірити. Якщо програма показує зелений колір — фото, найімовірніше, реальне. Червоний — зображення згенерував ШІ.
«Судячи з кількості переглядів на ролику, гадаю, у людей був запит на цю інформацію. Я дуже рада, що моє відео потрапило до списку переможців», — каже медійниця.
Зараз Тетяна та її колеги активно використовують у роботі інформацію, озвучену на лекціях школи. «Оскільки ми перебуваємо у прифронтовому регіоні, то нам доводиться регулярно висвітлювати наслідки ракетно-дронових атак. Ми беремо інтерв’ю у постраждалих, і тут нам у пригоді стають знання щодо висвітлення чутливих тем, здобуті під час школи. Також, звичайно, використовуємо інструменти з фактчекінгу, які нам рекомендували на одній із лекцій», — розповідає Тетяна.
Як не піддатися дезінформації
На відміну від багатьох учасників школи, Лія Іванінська нещодавно прийшла у журналістику. До цього десять років працювала копірайтеркою, готуючи тексти для реклами. Професію змінила через вигорання та небажання деяких замовників виходити з російського ринку. Журналістика за духом та навичками виявилася найближчою. Восени 2024-го Лія пройшла навчання офлайн у «Медіашколі 2.0» у Кропивницькому. На стажування потрапила до газети «Кіровоградська правда», там же підготувала перший свій журналістський матеріал — до того ж дослідження — про історію приміщення редакції. Зараз Лія працює позаштатною журналісткою цього видання: пише матеріали тоді, коли має тему та час. Хотіла б займатися журналістикою більше, але поки не складається. «На жаль, зараз жодна з [місцевих] редакцій не може забезпечити гідну платню. Насамперед це пов’язано з тим, що мій прихід у професію припав на припинення фінансування USAID», — пояснює Лія.
Лія багато часу приділяє перекваліфікації, тож у вечірню школу пішла, аби дізнатися більше про роботу журналістів: «Найбільше користі щодо етики, якості та перевірки матеріалів я отримала саме у вас. І для мене ця школа була джерелом розуміння професії зсередини. Дуже вдячна за це! Тепер я впевнена у своїх формулюваннях, я значно уважніша до деталей. Також це допомогло мені у сфері громадської діяльності: я краще розумію статистичні дані, аналізую та шукаю факти».
У фінальному ролику під кодовою назвою «Скільки коштує ваша паніка?» журналістка розповіла, як росіяни через дезінформацію намагаються вплинути на психологічний стан українців та як цьому протистояти. Ось що рекомендує робити Лія:
- Звертати увагу на джерела інформації. Довіряти офіційним, наприклад, пресслужбам органів державної влади, та з підозрою ставитися до інформації від анонімних телеграм-каналів, акаунтів в інстаграмі та тіктоці.
- Зважати на факти. У матеріалі мають бути чіткі відповіді на запитання «хто?», «де?», «коли?», «що?», «як?» і «чому?».
«Тему для ролика я обрала, спираючись на попередній досвід роботи з соцмережами та аудиторією: якщо мета надихнути людей за хвилину стати критичнішими до інформації, то треба балансувати між емоційним впливом і правдою. Думаю, у мене вийшло досягти результату», — каже Лія.
Записувала вона ролик на фоні перехожих, аби відео було більш динамічне. Але не тільки задля цього. «Ми [з оператором] перебуваємо в самому центрі суспільства. Люди, які стають жертвами дезінформації, ходять навколо. Є екрани. Це певним чином наповнює ролик, робить інформацію об’ємнішою. Якби я зачитувала цей текст на фоні стіни, це мало б значно менший вплив. І, можливо, його б не хотілось додивитися до кінця. Трохи кріповий мій образ також був частиною плану. Адже дивне соцмережі чіпляє більше, ніж прекрасне», — розповідає, усміхаючись, Лія.
Оператором став Дмитро Семенюк, досвідчений кропивницький журналіст. Він навчив Лію користуватися телесуфлером та взаємодіяти з камерою. Спершу зйомки були на вулиці, а коли погода погіршилася — березневий сніг заліплював окуляри Лії й заважав їй бачити суфлер — перебралися до торгового центру. Пара з камерою та штативом привернула увагу тамтешньої охорони. «Охоронці підійшли дізнатись, що ми знімаємо. Але ми не порушували нічого, тож вони вивчили текст на суфлері і просто стояли поруч», — згадує Лія.
Знання, отримані у вечірній школі [Re]Inforce, Лія зараз використовує у повсякденні, зокрема розвіює дезінформацію у своєму оточенні.
Як дбати про емоційний стан одне одного
Ольга Гончар (Хвостова) — головна редакторка криворізького онлайн-медіа «Експерт-КР». За її словами, велику увагу їхня редакція приділяє діяльності місцевого самоврядування та органів влади. Висвітлюють і наслідки російських обстрілів по Кривому Рогу. У таких ситуаціях, на думку Ольги, важливо дотримуватися чутливого підходу, про що адміністратори деяких місцевих телеграм-каналів воліють не замислюватися. А часом і професійні журналісти припускаються прикрих помилок.
На прикладі висвітлення наслідків обстрілу, який стався у Кривому Розі 4 квітня 2025-го, Ольга у ролику для вечірньої школи розповідає, як медіа можуть подбати про почуття постраждалих та аудиторії. Ось кілька порад від журналістки:
- Не варто відразу на місці події просити коментарі у тих, хто втратив близьких внаслідок обстрілу. Люди в цей момент дуже вразливі
- Краще знімати навіддалі. Щоб передати трагедію на фото або відео, не обов’язково показувати аудиторії всі деталі.
«Наша чутливість в умовах постійних фізичних та інформаційних атак загострена і нам усім, по-перше, треба дбати про душевний спокій одне одного, а по друге, про права людей, які перебувають у вразливому стані. Мій ролик спрямований не стільки на журналістів, скільки на пересічних споживачів, які користуються, зокрема, телеграмом та іншими месенджерами для отримання новин. Мені здалося, що важливо пояснити цю тему для широкої аудиторії», — каже Ольга.
Телеграм: швидко, але не завжди надійно
Тетяна Стаднік, директорка «33 каналу» (Хмельницький), у фінальному ролику для вечірньої школи пояснює глядачам, чому варто критично сприймати матеріали, опубліковані у телеграм-каналах:
- Вони можуть публікувати неперевірену інформацію, а іноді й навмисне перекручену.
- До відповідальності притягнути їхніх адміністраторів складно, бо на відміну від професійних медіа діяльність телеграм-каналів не регулює Закон «Про медіа». Це можливо хіба в тому випадку, якщо власник зареєструє свій телеграм-канад як медіа.
За словами Тетяни, інформація з тем, які розглядалися під час школи, знадобилися у роботі, зокрема спілкування з постраждалими від російської агресії, перевірка віральних матеріалів, застосування та розпізнавання використання ШІ. «Записи зустрічей ми ще обговорювали з колегами, тому це було цікаво і корисно не лише мені, а й іншим журналістам», — додає Тетяна.
Прочитати про учасників другої групи вечірньої школи [Re]Inforce та подивитися їхні відео можна за посиланням.
Фото надані учасниками