Звичка до критичного мислення може набуватися протягом життя, але найкраще, коли це починається з найменшого віку. Тоді діти змалечку вчаться аналізувати інформацію та вміють відрізняти фейки від правди. В дорослому віці такі люди менше піддаються маніпуляціям, а це впливає на рівень розвитку суспільства в цілому.

Про те, як імплементувати медіаграмотність у систему освіти, говорили 29 червня під час третьої панелі міжнародної експертної конференції «Медіаграмотність у вас війни: нові виклики та трансформації». Ми законспектували головні тези експертів.

Наздогнати європейські підходи

В Україні термін «медіаграмотність» почали активно вживати лише близько 10 років тому. А у деяких європейських країнах про це говорять вже кілька десятиліть. Наприклад, у Фінляндії медіаграмотність ще в 70-х роках стала частиною освітніх програм. Але тоді це позиціонували, як освіту в сфері масмедіа.

Лаурі Палса, старший радник у Фінському аудіовізуальному інституті присвятив цій темі свою наукову роботу. Він переконаний: в першу чергу, в державі мають визначитися, що вона розуміє під медіаграмотністю, і навіщо їй це потрібно.

Лаурі Палса

«Підхід має бути комплексним і адаптованим під різні вікові групи. Коли ми говоримо про медіаграмотність для дітей — йдеться про одне, для людей похилого віку — інше. У системі освіти Фінляндії ми закладаємо базу для того, щоб системно розвивати навичку медіаграмотності протягом всього подальшого життя. Все починається з молодшої школи, потім продовжується у середній і далі у вищих навчальних закладах. Медіаграмотність інтегрована у різні предмети, і це дає результат», — говорить він. 

Менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси (АУП) Оксана Волошенюк зазначає: насправді українське законодавство вже має базу для того, щоб впроваджувати основи медіаграмотності, починаючи з дитячих садочків. Інша справа, як це законодавство виконується.

«Медіаосвіта і медіаграмотність є обов’язковими в середній і вищій школі. Це закріплено на законодавчому рівні стандартом початкової та загальної середньої освіти», — пояснює вона. 

Оксана Волошенюк

Наразі в Україні впроваджують підхід, коли медіаграмотність викладається не як окремий предмет, а інтегрується у стандартні навчальні програми з інших предметів.

«Не хотілося б, щоб медіаграмотність була знанням, яке закінчується за порогом аудиторії. Наш підхід в тому, щоб не виділяти медіаграмотність окремим предметом, а інтегрувати її у стандартні шкільні предмети. Ми сфокусувалися на 5 шкільних предметах (українська мова, українська література, мистецтво, історія України і світова історія) та додаємо в ці програми вкраплення навичок з медіаграмотності. Звісно, йдеться про матеріали, які припускають такі втручання», — розповідає Олена Тараненко, менеджерка з розбудови потенціалу проекту IREX.

Головна спеціалістка департаменту загальної середньої та дошкільної освіти міністерства освіти та науки України Раїса Євтушенко наголошує: підхід, коли медіаграмотність інтегрується у навчальні програми різних предметів — дуже вдалий.

«Раніше вважалося, що наприклад, фінансова грамотність або права людини мають бути обов’язково окремим предметом. Але як на мене, питання інтеграції медіаграмотності, як це робить IREX у партнерстві з Академією української преси, показує нам, що інтеграція в інші предмети є навіть більш ефективною, аніж виділення окремого предмету», — говорить Раїса Євтушенко. 

Раїса Євтушенко

В IREX створили вже 308 уроків з п’яти предметів, розроблені з компонентами медіаграмотності. Також експерти IREX розробляють універсальні матеріали з медіаграмотності, які можна застосовувати у позааудиторній роботі. Їх розміщують на платформі «Фільтр». Це національна платформа, розроблена Міністерством культури. 

Під час повномасштабної війни більшість освітян зрозуміли важливість теми медіаграмотності 

Академія Української преси була однією з перших організацій, яка ще у 2010-х роках почала розвивати медіаграмотність в Україні. На той момент ця тема не була «на слуху». Натомість зараз, особливо під час повномасштабної війни, більшість освітян вже усвідомлюють, наскільки це важливо. Напочатку квітня АУП опитала 550 освітян, і 98% з них відповіли, що вважають нагальними й надактуальними заняття з медіаосвіти в нинішніх умовах.

«Фактично в кожній школі є пул вчителів, які глибоко ознайомлені з тематикою медіаграмотності. Але ми стикаємося з проблематикою, коли керівники закладів вищої освіти не зовсім розуміють важливість впровадження медіаграмотності», — говорить Раїса Євтушенко з Міністерства освіти та науки України. 

Для того, щоб підвищити обізнаність вчителів, IREX впроваджує проект «Вивчай та розрізняй: інфо медійна грамотність». Він охоплює понад 600 шкіл та близько 3000 вчителів з усіх регіонів України. Вчителям дають дієві інструменти та методики для того, щоб навчати школярів медіаграмотності. 

«За останні півтора місяці я прочитала майже 15 лекцій для 1000 освітян. Переконана,  що міні-курс “інформаційна гігієна” має бути прочитаний кожному вчителю», — вважає Оксана Волошенюк з Академії української преси.

Зараз, під час повномасштабної війни, в АУП готують навчальні матеріали про те, як ведуться інформаційні війни і з яких причин це робиться та яких цілей можна досягти такими війнами.

“Одне з понять, які ми хочемо ввести – це “постправда”. Хочемо більше говорити про розмивання громадської думки та стандарти подання інформації”, – пояснює Оксана Волошенюк.

Також Академія української преси запросила вчителів різних предметів створити вправи для курсу “Медіаосвіта в умовах війни”. Впродовж півтора АУП отримала 40 таких вправ. За підсумками в організації планують видати посібник – до 1 вересня його мають отримати всі зацікавлені вчителі.

Водночас в IREX розробили універсальний міждисциплінарний урок “Медіаграмотність під час війни”. Він вже є у відкритому доступі.

Медіаграмотність в неформальній освіті

Критичне мислення — ключова навичка, яку розвивають в Українській академії лідерства. Це формаційна платформа особистісного та суспільного розвитку для молоді. Проектом «Школа медіаграмотності», яку ще до війни впроваджували в Академії, були охоплені понад 1000 школярів.

«
Наша молодь має розбиратися, що таке інформаційне море, як в ньому плавати, — говорить Іван Чубукін, керівник програми суспільного розвитку Української академії лідерства. — Після початку війни ми запустили інформаційний медіапроект “Обізнані”. Зрозуміли: треба пояснювати молоді, що відбувається в країні. Комунікацію ведемо через Інстаграм та Тік-Ток, бо саме там найбільше перебуває молодь. А щоб збільшити охоплення, домовилися про партнерства з іншими сторінками в соцмережах та створюємо спільний контент з медіаграмотності».

Іван Чубукін

Також в Українській академії лідерства організовують лекції з медіаграмотності, де студенти Академії розповідають школярам про перевірку інформації та критичне мислення.

Як навчити дорослих не потонути у фейках

Ганна Красноступ, директорка Директорату з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформполітики, говорить: мета її міністерства — найближчими роками підвищити кількість українців з високим та вище середнього рівнями медіаграмостності з 54 до 65%. 

Ганна Красноступ

Щодо медіаосвіти дорослих, міністерство планує залучити до цього Національне агентство державної служби, щоб медіаграмотність стала обов’язковою компетенцією кожного державного службовця.

«Люди, які приймають рішення на рівні країни, мусять здобути ці навички. Наприклад, кожен наш співробітник пройшов курс з медіаграмотності на EdEra і сайті Мінцифри. Ми закликаємо кожного дорослого їх пройти», — говорить Ганна Красноступ.

Наразі в Міністерстві культури та інформполітики працюють над стратегією з медіаграмотності. Натомість в державі вже існує прийнята Стратегія інформаційної безпеки. Одна із стратегічних цілей цього документу — підвищення медіаграмотності населення.

Замість висновків

Починаючи з 2014 року Україна просувається семимильними кроками в плані впровадження медіаграмотності в освітній простір, переконана Раїса Євтушенко.

Оксана Волошенюк з АУП оптимістично додає: «Ми проводимо чимало консультацій з медіаграмотності для країн пострадянського простору і розуміємо, що Україна в цьому плані дуже прогресивна».

Ключовий підхід в тому, що медіаграмотність має доноситися простою людською мовою, вважає Ганна Красноступ.

«Наприклад, наша книга для дітей та підлітків «Ніта (#ховайтесь — фейки — світу)» стала бестселлером саме тому, що вона написана доступно і просто. Це найкращий інструмент донесення інформації до дітей», — пояснює вона.

«В часи гібридної війни здатність громадян критично мислити та захищатися від маніпуляцій є внеском в національну безпеку. Це стосується громадян будь-якого віку: від дошкільнят, до літніх людей. Медіаграмотність дозволяє суспільству ухвалювати правильні рішення та робити правильний вибір, а це впливає на загальний добробут, особливо в умовах війни», — резюмує Ганна Красноступ.

Фото учасників: скріншоти з події

Конференція організована ГО “Український інститут медіа та комунікації” в партнерстві з Балтійським центром розвитку ЗМІ (BCME), Національним проєктом з медіаграмотності “Фільтр” Міністерства культури та інформаційної політики України. Захід відбувається за фінансової підтримки Black Sea Trust, проекту Німецького фонду Маршалла США та Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю організаторів і не обов’язково відображає погляди підтримуючих інституцій або їх партнерів.

Коментарі