Штучний інтелект — це інструмент, і наслідки роботи з ним залежать від того, наскільки люди відповідально ставляться до використання таких систем, наскільки готові дотримуватися принципів прозорості й етичності.
11 листопада у Києві відбулася міжнародна конференція «Медіаграмотність в умовах війни та глобальних трансформацій», яка об’єднала знаних експертів у сфері протидії дезінформації та медіаграмотності. Одна із панелей була присвячена питанню ШІ у сфері медіаграмотності. Учасники обговорили, як майбутні журналісти ставляться до ШІ, над чим медіа доведеться працювати в найближчі роки та чому треба читати умови використання до чатботів.
Організатори конференції — громадська організація «Український інститут медіа та комунікації у партнерстві з DW Akademie, за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ), Програми підтримки ОБСЄ для України, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку Великої Британії й ZINC Network. Погляди, висловлені під час заходу чи у публікаціях про захід, не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Публікуємо нотатки з панелі, а переглянути повністю відео з конференції можна на YouTube-каналі УІМК.
Виклики для сфери медіаграмотності, породжені ШІ та цифровізацією
Дедалі складніше визначити, який контент згенерував ШІ. «Ми стикалися з досить складними моделями, які можуть доволі точно і прискіпливо описувати, що зображено на картинці: які саме предмети, якого кольору та форми. Звісно, ці описи віддавали “синтетикою”, можна було зрозуміти, що їх писала не людина. Але загалом на даному етапі розвитку технології найскладніше розпізнавати саме тексти, згенеровані ШІ», — каже Станіслав Лур’є, голова українського офісу ШІ-стартапу Osavul.
Можливостями ШІ користуються й поширювачі дезінформації: на зміну ботофермам, де люди писали потрібні замовникам коментарі, приходять ферми, створені ШІ. «Під керуванням ШІ штучні коментатори можуть заходити на сторінки медіа в соцмережах, вичікувати, поки розгорнеться дискусія, а потім сіяти власні наративи й розкручувати їх. Якщо говорити про просте повідомлення, у якому щось схвалюється або заперечується, складно визначити, його написав ШІ чи людина», — додає Лур’є.
З метою дезінформації створюють і діпфейки. Зараз уважний користувач ще може помічати, що щось не так з мімікою людини на відео, фоном. Але, схоже, ця технологія суттєво вдосконалюється. Анна Мисишин, співзасновниця та директорка «Інституту інноваційного врядування», зізнається: нещодавно переглядала діпфейкове відео з Володимиром Зеленським і в якийсь момент задумалася, правдиве воно чи ні. Настільки якісно був зроблений діпфейк, каже Мисишин.
ШІ дозволяє продукувати дезінформацію швидше та в більших масштабах. За словами Анастасії Коріновської, менеджерки й редакторки Суспільного, якщо умовно десять років тому Росія поширювала сотні постів, то зараз мова про мільйони недолугих мемів. «Одна річ, коли йдеться про поодинокі фейки в стрічці: людина може зрозуміти, що щось не так. А от коли дезінформація йде нескінченним потоком, то це може викривлювати громадську думку, спотворювати уявлення про світ і про нинішні події, особливо зараз під час війни», — зазначає Анастасія.
Через надмір згенерованого ШІ контенту люди, аби перестрахуватися, починають не довіряти будь-якій інформації. Наприклад, можуть називати реальні зображення згенерованими. Індикаторів правдивості інформації стає дедалі менше або аудиторія припиняє на них звертати увагу, каже Тетяна Авдєєва, юристка, експертка з питань ШІ та медіаграмотності у Лабораторії цифрової безпеки. У таких умовах медіа важко інформувати людей. «Припускаю, у наступні три-п’ять років ми міркуватимемо, як нам повернути презумпцію правди або працювати у зміненому суспільстві», — каже Авдєєва.
Молодим журналістам бракує знань про ШІ. За словами Олександри Ярошенко, яка читає курс етики ШІ у Могилянській школі журналістики НАУКМА, студенти називають ШІ будь-яку комп’ютерну програму або робота. Тому потрібна ввідна інформація для студентів не з ІТ-спеціальностей, аби ті розуміли різницю між цими речами, вважає Олександра: «Наприклад, є великі складні роботи, які збирають полуницю, але в них немає ШІ, а є такий маленький смішний домашній пилосос, в якому ШІ є: це дозволяє йому сканувати поверхню й ухвалювати рішення».
За допомогою ШІ, наприклад, технологій розпізнавання облич, зацікавлені організації / особи можуть відстежувати роботу журналістів та правозахисників. «Уявімо, що на вулиці ви зустрічаєтеся з людиною, яка розкриває вам інформацію про корупційні скандали, неправомірні дії всередині якоїсь державної структури. А потім цю людину ідентифікують за допомогою камер з функцією розпізнавання обличчя, які встановлюється майже повсюдно у великих містах у публічних місцях», — пояснює Тетяна Авдєєва.
Про ШІ поширюються шкідливі міфи в медіапросторі. «Міф про те, що ШІ колись захопить світ, смішний. Але, як на мене, є шкідливіші. Наприклад, що ChatGPT чекає, коли його користувач знову залогіниться. Це вводить в оману молодь, і вона починає емоційно прив’язуватися до нелюдського спілкування з чат-ботом. Однак у нього немає свідомості, емоцій, прагнень і бажань. Тому раджу сприймати його лише як інструмент», — каже Ярошенко.
Не всі в рівних умовах. Поки медіа намагаються дотримуватися стандартів, зокрема і в роботі з ШІ, деякі комерційні організації можуть без дозволу використовувати особисті дані для розповсюдження інформації, наводить приклад Анастасія Коріновська.
Можливості ШІ для медійників та тренерів з медіаграмотності
Розпізнавання дезінформації. Медіа Texty.org.ua активно використовує ШІ, аби вивчати російську дезінформацію та пропаганду, робити цікаві матеріали, каже тамтешня керівниця напряму журналістики даних Євгенія Дроздова.
Станіслав Лур’є розповідає, що Osavul вміє розпізнавати та групувати наративи, знаходити джерела, шляхи розповсюдження. Ці напрацювання потім допомагають журналістській спільноті, державі, бізнесу, недержавним структурам у боротьбі з викликами.
Але братися за ШІ-інструменти має людина, яка критично мислить й послуговується загальними знаннями з медіаграмотності у житті, наприклад, вміє перевіряти інформацію, розпізнавати надійні та ненадійні джерела, вважає Анна Мисишин.
Урізноманітнення роботи зі школярами та студентами. Армінас М’юз, експерт з освіти, медіа- та інформаційної грамотності, вважає, що ШІ створює золоту епоху для розвитку медійної грамотності. «Спочатку вчителі із різних країн відмовлялися використовувати ШІ та визнавати, що це гарний інструмент. Однак учні та студенти почали масово ним користуватись. І тепер вчителі хочуть знати, як за допомогою ШІ вигадати такі домашні завдання, у яких ШІ не буде помічником для учнів, — говорить М’юз. — Молодь швидко втягується, не просто застосовує ШІ, а грає з ним. Вчителя, який використовує ШІ на занятті, учні вважають крутим», — говорить М’юз.
За словами експерта, який підтримує гейміфікацію навчання, ШІ також допоможе зробити цікавішими ігри для учнів. Але вчителю важливо насамперед визначити правильно мету і методи гри. Детальніше про це можна почитати ось тут.
Допомога у журналістських завданнях. За словами Олександри Ярошенко, важливо, аби майбутні журналісти привчилися використовувати генеративні моделі ШІ не як гострайтера, а як партнера по діалогу. «Наприклад, ШІ може стати помічником у журналістському розслідуванні: проаналізувати публічні документи, знайти за вашим запитом потрібні дані в багатосторінковому файлі», — каже Олександра.
Що можна починати робити вже зараз
Подбати про захист персональних даних й конфіденційної інформації. «Наприклад, колеги часто закидають великі конфіденційні документи в чатбот, аби отримати стислий виклад. На жаль, не завжди використовують анонімний режим. Надалі чатботи можуть використовувати отриману інформацію для навчання», — розповідає Тетяна Авдєєва.
Тому потрібно читати умови використання, каже Тетяна. «Ви можете налаштовувати чат під себе. Варто прибрати пташечку з коробочки, де говориться, що чат може навчатися на ваших даних. Ви можете натиснути галочку, щоб вікно чату видалялося, щойно ви його закриваєте. Тоді історія вашого спілкування з чатом не зберігатиметься. Навіть якщо хтось зайде у ваш акаунт, побачить лише білу сторінку», — каже експертка.
Указувати, звідки берете контент для своїх публікацій. І мова не лише про дотримання авторських прав, а й про достовірність матеріалу, зауважує Тетяна Авдєєва: «В України дуже багато проблем виникало, коли [національні] новини ілюстрували, наприклад, фотографіями конфлікту в Сирії у 2015 році. З ШІ наслідки будуть такими ж, особливо якщо ми ілюструватимемо матеріали на чутливі теми, направлені на міжнародну аудиторію, генерованими картинками та відео, які не маркуватимемо як “створені ШІ”. Тоді до медіа різко падатиме довіра».
При маркуванні контенту, згенерованому ШІ, варто вказувати, у якій системі його було створено, радить Тетяна, оскільки рівень надійності систем стає відомим широкому загалу. «Важливо грамотно вибирати систему ШІ, уважно перечитати умови використання систем та ліцензію, щоб зрозуміти, хто має право на згенерований контент. Не варто використовувати ті, які походять з Росії, Ірану чи Китаю, задіяні в скандалах, помічені в дискримінації», — каже Авдєєва.
Викладати майбутнім медійникам етику поводження з ШІ. По-перше, щоб вони правильно писали про цю технологію й не поширювали шкідливих міфів. По-друге, це потрібно для розбору можливих ситуацій. «Теоретично студенти погоджуються з тим, як правильно [використовувати ШІ]. Але на практиці бувають різні варіанти, — розповідає Олександра Ярошенко. — Наприклад, прошу студентів уявити себе журналістами якогось медіа, які отримали завдання від керівника. Аби виконати його завдання швидше, вони використовують ШІ. Потім запитую їх, чи скажуть вони керівнику про використання ШІ. Відповідають ствердно: мовляв, це треба робити. Тоді пропоную їм уявити себе головним редактором в цьому медіа, який дає завдання своєму журналісту, а той використовує ШІ. І цікавлюся, чи хотіли б вони знати про це».
Підвищувати загальну освіченість. «Навряд чи ми зможемо навчити кожну людину відповідально споживати весь той величезний обсяг контенту, який на неї щодня виливається. Людям подобається жити у власних бульбашках, підписуватися на персонажів в соцмережах. Якщо ми намагатимемося переконати усіх фільтрувати інформацію та не вірити ШІ, це не спрацює, — вважає Євгенія Дроздова. — Аби [пересічні] люди серйозно ставилися до загроз від ШІ, маємо працювати над підвищенням загальної освіченості. Якщо людина розбиратиметься в економіці, то не віритиме в популістичні заяви, які пропонують прості рішення для розв’язання складних проблем. Обізнаність в політичних процесах теж убезпечить від маніпуляцій».
Корисні ресурси, які рекомендують спікери
- Рекомендації Міністерства цифрової трансформації України щодо відповідального використання ШІ: у сфері медіа, у сфері реклами та маркетингу та у сфері захисту інтелектуальної власності;
- «Посібник для творців контенту для виявлення та протидії російській пропаганді в новітніх технологіях» від «Інституту інноваційного врядування». На сайті JTA є огляд цього посібника;
- «Використання систем штучного інтелекту відповідно до прав людини: посібник для громадянського суспільства» від Лабораторії цифрової безпеки
Фото: Женя Педін