Європейські стандарти і цінності в журналістській освіті: як цьому навчити українського студента?

Катерина Сіріньок-Долгарьова та Олена Тупахіна
Катерина Сіріньок-Долгарьова та Олена Тупахіна
Викладачки Запорізького національного університету Катерина Сіріньок-Долгарьова та Олена Тупахіна розмірковують про зміни в українській журналістській освіті у контексті європейської співпраці та європейських цінностей.

Революція Гідності – яку український освітній реформатор Михайло Винницький у своїй кризі «Український Майдан, російська війна» слушно ставить в один ряд із «величними революціями» у країнах Європи – докорінно змінила Україну, спровокувавши лавину змін майже в усіх сферах нашого життя. Однією зі сфер, де ці зміни є найбільш наочними, є освіта. Міжнародні стандарти та інноваційні практики, до яких поступово звикають українські школярі, студенти, науковці й викладачі, свідчать про дещо більше, ніж поверховий «євроремонт» занедбаних приміщень «храму Науки». І Нова українська школа, і академічна доброчесність, і вільна траєкторія студента – всі вони, врешті-решт, маркери глибинного ціннісного зсуву всередині академічної спільноти, яка, долаючи наслідки тривалої ізоляції, поступово інтегрується в європейський освітній і науковий простір.

Масштабні зміни в українській освіті в цілому віддзеркалюються і в галузевих реформах, особливо у таких вітальних для демократії сферах, як журналістика, що надто довго була «додатком» до філологічних дисциплін і лише два останні десятиліття почала потужно розвиватися у руслі соціальних і поведінкових наук, де, направду, і має бути. Мова йде, насамперед, про вищу освіту, про необхідність чи непотрібність якої так люблять дискутувати представники «четвертої влади». Згадаймо і старе, як світ, «журналістика – творчість чи ремесло?», і дискусії про формат освіти журналіста (бакалаврат vs магістерка), і аргументи про потребу лише набуття практичних навичок у редакції на додачу до будь-якої іншої нежурналістської освіти… Всі ці дискусії точаться і будуть точитися завжди, надто сьогодні, коли кожен блогер, маючи смартфон і трохи технічного хисту, зазіхає на звання журналіста. Однак, вища журналістська освіта як ознака кваліфікованого медіапрофесіонала дає більше, ніж навички написання новин і володіння технічними девайсами (хоча так, це мегаважливо!). Така освіта формує світогляд журналістів, який вони потім транслюватимуть своїй аудиторії. І тут на арену якраз виходять цінності і стандарти, яким журналістів навчають в університеті.

Європейські стандарти журналістики, що ми часто афіліюємо зі стандартами BBC (баланс думок, оперативність, точність, повнота, достовірність, відокремленість фактів від суджень), вже давно вивчаються на профільних факультетах у межах дисциплін «Написання новин», «Журналістська етика» та подібних, а от ціннісний підхід є дещо новим.  Толерантність, повага, гідність, рівність, взаємопідтримка, самореалізація, верховенство права, свобода, права людини, мир і солідарність у суспільстві – усе це ті цінності, які домінують на теренах європейських країн і на імплементацію яких взяло курс українське суспільство після Революції Гідності. Тож, логічно і природно, а разом з тим відповідально і необхідно, з позицій цих цінностей навчати майбутніх журналістів. І, звісно ж, викладачів журналістики також, адже викладач – це не лише фахівець-предметник, але й культуртрегер, роль якого у нинішній ситуації світоглядного конфлікту важко переоцінити. І тут є декілька шляхів, які вже мають певні позитивні результати.

По-перше, впродовж останніх років українські факультети журналістики почали розробляти (окремо і в групах, у рамках різних сертифікаційних програм підвищення кваліфікації) спеціалізовані курси і програми – наприклад, «Правозахисна журналістика», «Адвокаційна журналістика», «Гендер у медіа», «Конфліктно-чутлива журналістика» та інші подібні. Ці дисципліни фокусують увагу майбутніх журналістів на окремих цінностях і «прокачуванні» їхніх теоретичних знань і навичок, аналізу кейсів із медіа і, звичайно, створенні власного контенту в руслі ціннісного підходу. Але, виникає питання, чи дійсно українці розуміють самі підвалини цих цінностей і що самі європейці вкладають у них. Найкращим варіантом видається дізнатися з перших вуст від європейських колег.

Отож, другим шляхом, який слідує принципу first-hand-learning щодо інтеграції європейських стандартів і цінностей в українську освіту, є участь українських університетів у спільних з європейцями програмах. Варто лише згадати проєкти під егідою Deutsche Welle Akademie, Interlink Academy, посольств європейських країн. Проте безперечним лідером є програма Європейської Комісії Еразмус+, за якою останні три роки реалізується масштабний проєкт у напрямку «Розбудова потенціалу вищої освіти» – DESTIN («Журналістська освіта задля демократії в Україні: розробка стандартів, доброчесність та професіоналізм»). Десять українських факультетів/кафедр журналістики мають змогу співпрацювати з чотирма вишами з Великої Британії, Ірландії, Швеції і Польщі та двома європейськими професійними організаціями – Мережею журналістської етики (EJN) та  Європейською асоціацією викладачів журналістики (EJTA). Такий реальний обмін досвідом дає свої результати: викладачі мають змогу на власні очі побачити відмінності у підходах, і найголовніше – запитати європейських колег про їхнє бачення навчання журналістів. До того ж, це дієвий шлях сказати своє слово і бути почутим. Наприклад, проєкт DESTIN уже дав поштовх до включення України у два європейські дослідження, в яких нашої країни досі не було. Це опитування EJTA «Журналістські ролі, цінності та кваліфікації в XXI столітті: як викладачі журналістики в усьому світі бачать майбутнє професії в перехідний період», де Україну було долучено до пулу з 29 країн Європи. І дослідження EJN «Побудова довіри до журналістики в Україні», яке має на меті продукування аналітичного звіту про бачення стану журналістики і журналістської освіти в Україні.  

Але, на наш погляд, найдієвішим у плані викладання європейських цінностей журналістам, є третій, міждисциплінарний підхід, що теж належить до трендів сучасної освіти. Досвід Запорізького національного університету показує, що міждисциплінарні курси з європейських студій, які викладачі вишу також розробили в рамках європейської програми Еразмус+ за напрямком Модулі Жана Моне, дають змогу студентам якісніше засвоїти гуманітарний філософський бекграунд європейських цінностей і потім «накладати»  їх на суто журналістські знання і навички. Три яскравих приклади – курси «Європейські цінності в художніх текстах/EUVOLIA», «Європейські стандарти і цінності незалежної журналістики в еру постправди/EU-Indy» і «Політика пам’яті: європейський досвід для примирення в Україні/TEMPUS». На цих курсах викладають представники різних дисциплін – історії, лінгвістики, літературознавства, політології і журналістики – які різноаспектно розкривають поняття європейських цінностей: від їхньої генези до сучасного трактування в Європі і Україні. До того ж, групи студентів теж набираються міжфакультетські, з різних освітніх програм, а формою оцінювання є групові проєкти, де студенти мають змогу в міждисциплінарний колаборації виробити спільний креативний продукт – аналітичні звіти, радіопрограми, сайти, презентації тощо.  

P.S. Сучасне покоління студентів орієнтується на відкритий цифровий світ без обмежень і кордонів: технічних, світоглядних, просторових. Це вже реальність чи тільки химерне майбутнє? Усіх охочих запрошуємо долучитися  до дискусії про ціннісні трансформації в українській освіті, про цінності в дії під час Першої міжнародної конференції «Європейські цінності в українській освіті: виклики та перспективи», яка відбудеться 28-29 травня 2021 року в Запорізькому національному університеті. Детальну програму і контакти онлайн-заходів можна завантажити за посиланням.

Про авторок:

Катерина Сіріньок-Долгарьова – кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцентка кафедри журналістики, заступниця декана факультету журналістики Запорізького національного університету, координаторка проєктy Erasmus+ ім. Жана Монне EU-Indy, учасниця проєктів Erasmus+ KA2 DESTINMultiED, Erasmus+ ім. Жана Монне TEMPUS. Має досвід стажувань у США і Європі (програми UGRAD, IREX UASP, U-LEAD, Erasmus+). Була гостьовим дослідником за програмою імені Фулбрайта в Південноіллінойському університеті (США). Викладає європейські медійні студії, онлайнову журналістику, методологію медіадосліджень, дослідницький і проєктний менеджмент.

Олена Тупахіна – кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри німецької філології та перекладу, заступниця голови Ради з питань проектної діяльності Запорізького національного університету. Координаторка та учасниця понад 20 міжнародних проектів, у тому числі модулів Програми Erasmus+ ім. Жана Монне EUVOLIAEU-IndyTEMPUS.  Стипендіатка програм IREX UASP, Erasmus+ Action 2 HUMERIA. Стажувалася й викладала в університетах Німеччини, Італії, Естонії та США. Наукові інтереси: аксіологія, європейські цінності, теорія травми, політика пам’яті, історія європейської літератури, організація проектної діяльності, інтернаціоналізація вищої освіти. 

Коментарі