Так вважають представники українського уряду та міжнародних організацій, які взяли участь у Міжнародній конференції з медіаграмотності та саморегулювання, яка проходить 25–26 квітня у Києві.
Як водночас зберігати свободу висловлювання і боротися з російською пропагандою та які завдання ставить перед собою Міністерство культури та інформаційної політики в контексті медіаграмотності — ці питання обговорили на тематичній дискусії «Стратегія розвитку медіаграмотності, слабкі місця, цільові аудиторії та можливі рішення», яку модерувала виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик. Обговорення відбулося у межах Міжнародної конференції з медіаграмотності та саморегулювання медіа 25 квітня.
Діана Дуцик відзначила роботу українських громадських організацій, які працювали з темою медіаграмотності ще з 2010-го: «Тоді ця сфера була не дуже зрозумілою як для українського суспільства, так і для держави. Мало й звертали увагу на медіаграмотність в Україні міжнародні організації. Після початку війни у 2014-му Україна стала більше приділяти увагу темі медіаграмотності, адже надалі вплив російської дезінформації тільки посилювався з кожним роком».
Одним із кроків у боротьбі з російською дезінформацією стало блокування в Україні соціальних мереж «ВКонтакте» та «Одноклассники» у 2017-му. Зараз же точаться дискусії про регулювання деяких соціальних мереж, як-от Telegram. Адже ця платформа загального доступу (саме таке визначення містить Закон «Про медіа» — ред.) має суттєвий уплив на українське суспільство. Згідно з результатами щорічного дослідження USAID-Internews щодо споживання медіа за 2023 рік, 72 % українців отримують новини через телеграм. Проте, як зауважила Діана Дуцик, відсутнє єдине бачення щодо вирішення цієї проблеми, і радше навпаки різні органи влади мають різну позицію щодо цього.
На думку Ярослава Юрчишина, голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова, дійти консенсусу усі зацікавлені сторони зможуть лише тоді, коли кожен повністю розкриє свої інтереси. «Щоб вести ефективну співпрацю з тієї чи іншою соціальною мережею, треба розуміти, хто за нею стоїть, як з нею можна взаємодіяти та які є механізми усунення контенту, який порушує, зокрема, кримінальне законодавство України. Наше завдання — знайти усі ці можливі механізми. Частина із них може бути в межах тих практик, які вже розробив Європейський Союз (наприклад, Digital Service Act). Інші — спрямовані на посилення відповідальності за поширення російської дезінформації під час воєнного стану — розробляють спільно спецслужби, правоохоронні органи та медіаексперти, аби забезпечити баланс і не обмежити свободу слова».
В України вже налагоджена комунікація з Viber, Google, Apple, Meta, повідомив Юрчишин. Триває робота з TikTok, де днями було заблоковано 24 акаунти російських пропагандистів на території України. Також, за словами Юрчишина, важливо запобігати поширенню дезінформації і робити це можна через підвищення рівня медіаграмотності населення: «Ніхто не захистить людину краще, ніж вона сама».
Директор Офісу Представника з питань свободи ЗМІ ОБСЄ Філіп Трембле відзначив, що є певні зв’язки між медіаграмотністю і свободою висловлювання: «З регіональними, національними організаціями ми розробляємо нові концепції, мета яких — розвинути у людях ті навички, які допоможуть їм цінувати свободу висловлювання і вдаватися до саморефлексії під час споживання контенту. Це робити складно навіть в мирних країнах: згадаймо, як 6 січня 2021-го прихильники Трампа штурмували Капітолій. А для країн, охоплених війною, ці питання, зокрема модерація контенту, яку проводить навіть не людина, а ШІ, ще актуальніші».
ОБСЄ та інші міжнародні організації зараз активно підтримують проєкти з медіаграмотності в Україні. На думку Тараса Шевченка, заступника Міністра культури та інформаційної політики України з питань європейської інтеграції, важливу роль у цьому зіграла системна робота української держави у сфері медіаграмотності. «У 2020 році Міністерство культури та інформаційної політики вперше оголосило медіаграмотність пріоритетом для держави. У 2021-му була ухвалена Стратегія інформаційної безпеки, розробку якої організувало наше міністерство. Документ схвалив Кабінет міністрів, Рада національної безпеки і оборони України та увів в дію своїм Указом Президент України. Одним із семи стратегічних пріоритетів Стратегії є медіаграмотність. У 2022-му було складено план заходів з реалізації Стратегії [який у 2023-му затвердив уряд — ред.]. Невдовзі наше міністерство фіналізує свій внутрішній план із заходів у сфері медіаграмотності. Мені здається, наша робота просигналізувала міжнародним організаціям, що темою медіаграмотності цікавляться не лише на рівні спільнот, а й на державному рівні», — сказав Тарас Шевченко.
За його словами, своїм ключовим завданням у сфері медіаграмотності Міністерство культури та інформаційної політики вбачає координацію дій усіх стейкхолдерів. «Державний рівень передбачає впровадження певних стандартів. Але це не означає, що ми чітко між всіма розділимо ролі. Ми можемо працювати в синергії, зокрема проводити координаційні зустрічі, щоб розуміти, хто що робить», — додав Шевченко.
Медіаграмотність є актуальним компонентом Нової української школи (НУШ) в стандартах початкової та базової середньої освіти. Навички з медіаграмотності прописані в очікуваних результатах в усіх дев’ятьох освітніх галузях — від мовно-літературної до фізкультурної, зазначив Ігор Хворостяний, генеральний директор директорату шкільної освіти Міністерства освіти та науки України. «У цьому системність нашого підходу до медіаграмотності: ми не виділяємо для неї якийсь один предмет або не присвячуємо певний місяць, — сказав Хворостяний. — У 2027-му ми матимемо перший десятий клас НУШ. Ймовірно, пропонуватимемо учням профільні курси. Впевнений, ініціативи з авторськими моделями, пов’язаними з медіаграмотністю, будуть популярними, бо переоцінити актуальність цієї проблематики складно».
Співорганізаторами конференції є Міністерство культури та інформаційної політики України, Програма підтримки ОБСЄ для України, Офіс Ради Європи в Україні, International Media Support, UNDP в Україні, Бюро ЮНЕСКО в Україні та Представництво Європейського Союзу в Україні.