Що таке ретравматизація і посттравматичний стресовий розлад, яку лексику вживати, а яку — ні? Такі запитання неминуче постають у роботі журналістів, а отже їх варто розглядати у навчальному процесі на факультетах журналістики. Пропонуємо адаптований переклад огляду ключових настанов із висвітлення травми для журналістів, який нещодавно опублікував сайт NiemanLab.
У медичному словнику чимало термінів, які мають і немедичне значення. Наприклад, коли ви кажете про когось «токсичний», то, скоріш за все, не маєте на увазі, що ця людина погано впливає на роботу вашої печінки. А, коли вашому літературному твору потрібен «антагоніст», то не шукаєте когось, хто б блокував функцію рецепторних білків вашого героя. Це також працює у лексиці щодо травматизації, яка має як специфічне медичне значення, так і ширше культурне. Однак, двозначність слів та неточності у матеріалах журналістів можуть сильно вплинути на життя інших людей.
Dart Center for Journalism and Trauma провів величезну роботу, допомагаючи журналістам упоратися з травмами та краще розуміти травми тих, про кого вони пишуть. Нещодавно центр опублікував новий посібник для журналістів — The Dart Center Style Guide for Trauma-Informed Journalism. Він, без сумніву, вартий уваги. До прикладу, пояснює, що ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) — це не просто загальний термін для тривалого впливу травматичної події на когось:
Вперше визначений Американською психіатричною асоціацією в 1980 році, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психологічна травма, яка виникає внаслідок впливу надзвичайного травматичного стресу, при якому особа пережила або стала свідком події чи численних подій, що спричинили реальну шкоду чи загрозу фізичній ціліснісності себе чи інших. ПТСР не слід плутати з більш загальними описами реакцій, пов’язаних з травмами. Майте на увазі, що більшість людей, які пережили травму, одужують природним шляхом і не розвивають ПТСР. Звертайтесь до посттравматичного стресового розладу лише в тому випадку, якщо він має значення і був офіційно діагностований.
Якщо у когось, раніше травмованого, спрацює тригер, чи означатиме це ретравматизацію? Ні
Ретравматизація – це не те ж саме, що тригер. Тригери повертають болючі спогади. Ретравматизація є сильнішою та більш руйнівною: це відбувається, коли свідоме чи несвідоме нагадування змушує людину яскраво та всебічно повторно пережити почуття, а іноді й спогади про минулу травму так, ніби вона трапляється у сьогоденні. Наприклад, якщо журналіст бере інтерв’ю у людини, яка пережила травму і волосся та запах журналіста нагадують людину, яка завдала герою травми, то це стане тригером. Якщо журналіст тисне на того, хто вижив, щоб той дав інтерв’ю, а сама людина просить цього не робити – то ця ситуація може також призвести до того, що людина відчує ті ж почуття та реакції безпорадності та експлуатації під час трагічної події. Це – ретравматизація.
(P.S: Не робіть так.)
А як щодо самої «травми»?
Травма – це складний і неоднозначний іменник як у випадковому, так і в клінічному вживанні. Травма може стосуватися фізичної рани або психологічної травми; жорстокої події та психологічних наслідків. Це може стосуватися наслідків одноразового досвіду або сукупності постійних загроз та іншого. Також науковці кажуть, що одна і та ж подія може мати зовсім різні біопсихосоціальні наслідки для різних людей. Та сама автомобільна аварія може бути тимчасовою подією для однієї людини, а в іншої – викликати постійний посттравматичний стресовий розлад або іншу психологічну травму.
З цієї причини обережно використовуйте травму як іменник (а також його дієслівні та прикметникові форми), завжди даючи зрозуміти значення та контекст. Уникайте узагальненого використання «травми» як скорочення, яке може патологізувати звичайне горе чи дискомфорт, або яке не враховує стійкості поряд з емоційними викликами. Якщо можливо, використовуйте більш конкретну мову, яка передає точно події, реакції чи стани (краще напишіть «їй важко спати або зосереджуватися», а не «вона отримала травму»). Уникайте надмірного використання слова «травми» і будьте обережні, щоб відрізняти короткочасний дистрес від довготривалих реакцій травматичного стресу.
Посібник містить набагато більше інформації, присвяченої конкретним питанням, пов’язаним із травмами. Він також торкається дотичних питань, що можуть з’явитися у відповідних журналістських матеріалах: від транс-питань до біженців, від масових розстрілів до психічних захворювань, від самогубств до геноциду. Поради не є особливо дидактичними («Ви повинні написати це саме так!»). Це радше про питання та проблеми, що можуть виникнути, коли ви розглядаєте життя, яке може бути не таким, як ваше. Почитайте посібник, і ви, ймовірно, покращите свою роботу.
Автор: Joshua Benton
Переклад: Ольга Ковальська
Прочитати повний текст посібника англійською мовою можна на сайті Dart Center for Journalism and Trauma. Невдовзі чекайте на нашому сайті Академії викладачів журналістики детальний огляд рекомендацій фахівців щодо роботи із травмою.