Від редакції: Керуюча партнерка консалтингової компанії TLFRD, ад’юнкт-професор та науковий керівник програм управлінського розвитку Києво-Могилянської Бізнес Школи Марина Стародубська нещодавно закінчила магістратуру з управління персоналом та організаційної психології в Birkbeck University of London. Ми попросили Марину поділитися своїми враженнями про організацію навчального процесу, вимоги до студентів та відмінності від української системи освіти. Хоч її досвід не стосується журналістської освіти, з нашого погляду, він дуже цікавий для розуміння рівня та реалій вищої освіти на заході. А для тих, хто мріє про освіту у Великій Британії, цей текст стане справжнім путівником на шляху до успіху.
Рішення про вступ до Birkbeck University of London я приймала в умовах, коли наша компанія розвивала два нових напрямки досліджень та консалтингу одночасно – employee relations (відносини з працівниками) та крос-культурні комунікації. Ми бачили у клієнтів гострий запит на розвиток продуктивної культури та ціннісної взаємодії з працівниками – українцями та представниками інших культур та поколінь. Проте доказової бази та якісної практики за цими напрямками в Україні бракувало. Це не значить, що не було або немає фахівців – вони були і є. Однак доказових відповідей на запитання на кшталт «як культура впливає на продуктивність?», «чому ефективний, але токсичний лідер – погано для бізнесу?», «які чинники найсильніше впливають на ставлення та поведінку працівників до роботодавця?».
Відтак, мене цікавила не МВА, на якій навчають усім дисциплінам з управління організацією, а Master of Sciences (MSc) – магістратура в актуальній для мене сфері: HR & Organizational Psychology. На вибір країни навчання також впливали кілька чинників. Перший – це можливість віддаленого формату (з візитами за потреби), але з живим спілкуванням із професорами та «однокласниками», високими вимогами до студентів та якісними іспитами. Тобто завдання полягало не в отриманні чергового папірця-сертифіката, а в якісному «прокачуванні» знань та практики. Другий – це актуальність матеріалу та кваліфікація професорів із традиціями викладання, які поважають науковий підхід і викладають не «що трендово», а «що доведено працює». Із такою низкою критеріїв Британія була очевидним вибором.
University of London (UoL) – це комплекс вишів на кшталт Київського національного університету імені Шевченка. До його складу входять 17 навчальних закладів, з яких найвідоміші українцям – London School of Economics, King’s College, London Business School, Queen Mary University of London. Birkbeck теж входить до UoL і є однією з найкращих у Європі шкіл академічних досліджень із налагодженим обміном досвідом та напрацюваннями з провідними профільними асоціаціями, бізнесом, державним та неприбутковим сектором. Крутість Birkbeck ще й у тому, що провідні науковці цього університету активно викладають, люблять науковий діалог та прагнуть взаємодії зі студентами. Наприклад, автори флагманської для HRM-сфери теорії Resource-Based View of the Firm не лише написали підручник, за яким вони ж викладають у Birkbeck. Усі підручники оновлюються кожні два-три роки, і щорічно актуалізуються підбірки наукових робіт, які студенти опрацьовують в аудиторії.
Як побудоване навчання
Варто сказати, що за рівнем навантаження магістратуру можна порівняти зі ще однією роботою чи ще одним серйозним проєктом. Щоб знати матеріал «на трієчку», треба виділяти на читання та опрацювання завдань щонайменше 15 годин на тиждень, але за таких умов у голові у вас «осяде» небагато. Реалістичний обсяг навантаження – 25-30 годин зазвичай і близько 40 годин – при підготовці до іспитів. Тому, якщо навчання потрібне «для корочки», вам точно не на британську магістерку.
Магістерська програма HR & Organizational Psychology охоплює 8 навчальних курсів та дисертацію (магістерську дипломну роботу). Остання «важить» 30% від оцінки за усе навчання. Предмети такі: Research Methods (Методи дослідження), Selection & Assessment (Відбір та оцінка, Leadership & Performance Management (Лідерство та управління продуктивністю), Leading & Developing People (Керівництво та розвиток персоналу), Comparative Employment Relations (Порівняльні трудові відносини), HR Strategies (Стратегії управління персоналом), International HRM (Міжнародне управління персоналом), Professional Development & Learning (Професійний розвиток і навчання). Навчання у віддаленому форматі – спеціалізація Birkbeck, відтак воно є повноцінним і (за умов наполегливості та залученості студента) мало поступається аудиторному. Справді, у такому форматі ти багато чого вивчаєш сам, однак контакт із професором є, на запитання відповідають ґрунтовно.
Студенти взаємодіють із університетом через онлайн-платформу, яка поєднує ваш аккаунт із повною інформацією про вас, предмети, оцінки, повідомлення від адміністрації, фінансові документи, форуми та вебінарну платформу для живої взаємодії з професорами та координаторами програм, сервіс для вирішення проблем, секцію кожної дисципліни з форумами, навчальними матеріалами, силабусом та правилам взаємодії, низку бібліотек для пошуку книг та наукових робіт. У секції кожного предмету на онлайн платформі є звернення від професора, силлабус із розписаними за тижнями темами, завдання під кожну тему (файли для завантаження, відео для перегляду, аудіо-лекції), переліком «стартерів» та «фінішерів» обов’язкових онлайн-дискусій із кожного предмету. Відтак, ти знаєш, що коли відбувається, що ти мусиш робити, читати та писати.
Які вимоги до студентів
Перш за все – вивчити handbook (путівник) твоєї програми та відповідні правила та вимоги до студентів. «Завтикав» початок чергового курсу – наздоганяй як хочеш. Часу розпланувати читання та роботи достатньо.Просто треба звикнути, що це не радянський формат «від сесії до сесії», а навчання щодня чи принаймні через день. Нікого не цікавить, чи є у вас робота, діти чи інші зобов’язання. Сам факт того, що ви сплатили за магістратуру й зареєструвалися, в очах Birkbeck є підтвердженням вашої зрілості та готовності планувати своє життя так, щоби на ці гроші якісно навчатися.
Трохи про мотивацію. Перш за все – цікавезні матеріали та професори, з яких хочеться брати інформацію, доки вона доступна. Однак, треба володіти англійською як рідною, адже середній обсяг тижневого читання – близько 200 сторінок підручників та наукових робіт. А наукова мова – це «окрема пісня». Тому оті 25-30 годин навчання триватиме за умови «рідної» англійської. По-друге, є мотивація іншого типу. Якщо ви не опрацювали тижневе читання, не зробили «two meaningful posts» (два важливі дописи) і не долучилися значним чином до дискусії на форумі курсу, вам не відкриється доступ до матеріалів наступного тижня. Meaningful post обмежений 500 словами, однак мусить не лише відповідати на запитання, поставлені у форумі професором, а й за формою має відповідати вимогам наукової аргументації. Коротше кажучи, один такий допис пишеться дві годинки. І стільки ж – другий. І ще стільки ж триває опрацювання коментарів професора та однокласників під ним. Що-тиж-ня.
«Обов’язковість» читання – теж цікава вимога. Усі професори поділяють тижневе читання на «mandatory» (обов’язкове) та «additional» (додаткове). Як то кажуть, don’t let that fool you (хай це вас не вводить вас в оману) – читайте все і шукайте ще. Обсяг дослідницького матеріалу в англомовному полі такий, що для мінімальної орієнтації у темі треба читати принаймні 70% флагманських робіт по ній (близько 20-50 сторінок кожна). Уточнюйте у професорів назви та авторів флагманських робіт і шукайте їх в онлайн-бібліотеках університету.
Щоб ефективно опрацьовувати такі обсяги інформації, «переглядати» періодично завдання не вийде. Коли ви щотижня мусите опрацювати близько 200 сторінок наукового чтива, про запам’ятовування можна забути – теорії складні, багатошарові, мають кілька поглядів на кожну і пов’язані між собою нелінійно. Малюйте mind maps (мозкові карти), робіть конспекти – аби голова не прочитувала, а пропрацьовувала інформацію, а ви могли б її «дістати», коли знадобиться.
Як наука поєднується з практикою
Мені здається, що цей недолугий розподіл на «теорію» і «практику» є нашим болісним тягарем із «совка». Якісна наука та практика вкорінені один в одному, і це чудово ілюструє британська система вищої освіти. У кожному підручнику 1/3-1/2 змісту – це кейси, з назвами компаній, посиланнями на емпіричні дослідження, а частина наукових робіт охоплює case-based research (базоване на реальних кейсах дослідження) за участю реальних організацій – державних, приватних чи неприбуткових. Кожен професор у лекційні слайди обов’язково додає актуальну статистику, приклади з практики та посилання на звіти провідних профільних організацій та асоціацій. Окрім занять у рамках навчальних дисциплін, у Birkbeck регулярно відбуваються додаткові вебінари, семінари, гостьові лекції. Відтак, sky is the limit (немає нічого неможливого) – якщо справді прагнути актуальних знань.
Цікаво, що інтеграція наукових напрацювань у практику навіть у просунутій Британії відносно повільна – «розрив» між свіжими академічними надбаннями та їхнім впровадженням у практику становить приблизно 6-10 років. Страшно подумати, наскільки відстаємо ми. Простий приклад: піраміда Маслоу, на яку у нашій країні посилаються всі кому не лінь, насправді не має під собою емпіричного підгрунтя, а використовується «бо симпатично виглядає». Тобто, людські потреби не розташовані пірамідою і не активуються ієрархічно (інакше жодна революція не мала б шансу виникнути, адже навіщо голодному свобода?).
У британській системі вас не допустять до написання дисертації, в якій наука не має потреби. Тому пропрацьовуйте тему ретельно, шукайте у сфері інтересу які прогалини та сфери для подальшого дослідження вказані у флагманських роботах – і працюйте з ними. На мій погляд, це супер-важливо –не генерувати робіт «у стіл». Завдання вашого куратора дисертації – забезпечити вихід на тему, яка доповнює чи розвиває актуальну науку у певній сфері. Я допрацьовувала перспективну сферу перетину репутаційного менеджменту та управління персоналом на рівні ментальних шаблонів лідерів організацій. На фінальне формулювання своєї теми я вийшла завдяки кураторству свого професора. Напрацювання використовую для роботи у TLFRD та викладанні у Kyiv-Mohyla Business School [kmbs]
Як виставляють оцінки
На відміну від деяких європейських вишів, де немає оцінок, тут вони є, і високу треба заробити, як то кажуть, «потом і кров’ю». Система оцінювання прозора, викладена у програмі курсу. У кожного професора в рамках загальної системи оцінок можуть трохи змінюватися відсоткові «слоти», але все усе написано та пояснено.
Якщо чесно, найвищі оцінки (відмінно) у британській освітній системі отримують небожителі. Для оцінки «А», треба не мати ні роботи, ні родини, ні життя за межами магістерки – це не жарт і не перебільшення.
Система оцінювання ґрунтується на трьох принципах:
- Виконання вимог. Не використав запитану в умові завдання модель – оцінку знизил; не вклався у 500 слів –оцінку знизили і т.п. Уважно читайте завдання.
- Ґрунтовність відповіді. Треба врахувати усі флагманські погляди на тему, адже у британській науковій традиції на кожну думку є валідна протилежна думка. Відтак, перевіряється не здатність запам’ятовувати та відтворювати контент, а вміння науково аргументувати та проводити паралелі між різними конструктами. «Зубарити» неефективно – треба розуміти.
- Знання ключових теорій. Імена академіків та назви теорій – важливі, бо за кожним стоїть пласт аргументів, поглядів та наукових переконань. Крім того, багато теорій започатковувалися кимось, а потім «ланцюжком» допрацьовувалися іншими академіками. Дуже круто бачити, як певні напрацювання розвинулися.
Студенти не бігають за професорами і не «виклянчують» оцінки, як це часто робиться в Україні. Контакт студента з професором за межами викладання обмежений, бо на професорів велике навантаження, і виш цінує їхній час та здоров’я. Не згоден із оцінкою? Читай коментарі до неї або замов administrative re-check (повторну адміністративну перевірку), після якого тобі надішлють детальніші пояснення.
З мого досвіду, оцінювання прозоре, обгрунтоване і болісно влучне:британською академічною мовою «lacks cohesiveness» означає «що це за бардак?», «key points overlooked» значить «чувак тупо не читав ключові теорії», а «fairly good» – це «нормально так – якісна робота!». А серйозно – якщо не подобається оцінка, витратьте енергію на вивчення недоліків у вашій роботі, не шукайте їх у професорі.
Як проходять іспити
Іспити проходять у British Council у відповідній країні. Іспит триває дві години.При тобі відкривають конверт із завданнями, дають чисті аркуші на спеціальних бланках і 5 запитань, з яких треба вибрати два для відповідей. Потім, під наглядом працівника British Council, ти пишеш відповіді: без доступу до телефону, книг, тощо. Усі речі залишаються у віддаленому куті кімнати, виходити можна теж за певним регламентом. Відповідати треба за наведеними вище принципами. У мене менше 10-ти рукописних сторінок на відповідь не було жодного разу.
Мушу сказати, що вісім іспитів у такому форматі дають надпотужну «прокачку» пам’яті, уваги та навичок опрацювання великих обсягів складного контенту. Адже, щоб витягти з голови структуровані теорії, треба їх у цю голову «вкласти» так, щоби потім вони були доступні. З’являється більш об’ємне бачення аргументів під час дискусій за межами навчання, одразу вловлюєш маніпуляції та слабкі тези.
4 помилки, припускатися яких категорично не варто
- Вчитися «так-сяк». Британська магістратура настільки вимоглива до вашого ресурсу та часу, що на неї треба йти, маючи чіткий план монетизації отриманих знань. Якщо потрібна «корочка», пройдіть онлайн-курс.
- Списувати. У британській системі це поняття набагато ширше, ніж на пострадянському просторі. Списування (плагіат) – це не лише повний копі-паст з якогось джерела, це також і повне перефразування, не зазначення джерела думки (навіть сформульованої загально). Відтак, без ретельного опрацювання «домашок» скотитеся у плагіат, який суворо карається.
- Сперечатися на емоціях. Розвиток критичного мислення та наукового підходу до аргументації – серед ключових завдань магістерки у Британії. На це спрямований і формат дискусій під час курсів, і формат іспитів та інших робіт. Жодних «живих» захистів, коли студент може «виїхати» на харизмі. За тебе говорять твої аргументи і лише вони.
- Вимагати особливого ставлення. Ваші «життєві ситуації» нікого не цікавлять. Є правила, є вимоги, ви їх виконуєте або ні. Професор завжди підтримає, коли йдеться про пошук інформації, запитання по темі або якщо вам потрібні роз’яснення. Але заради ваших зустрічей та поїздок ніхто не буде переносити дедлайни подання робіт чи виконання завдань.
Фото: london.ac.uk