Які принципи теорії змов існують, і як їх можна використати для деконструювання міфів? Яку роль у цій темі відіграють плітки та міські легенди? Чому конспірологія — недостатньо коректний термін для явища, яке охоплює в собі теорії змов? Про все це розповів на вебінарі кандидат політичних наук Максим Яковлєв.
Максим Яковлєв — автор книги «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» («Віхола», 2023), директор Школи політичної аналітики та завідувач кафедри міжнародних відносин НаУКМА, поліглот, перекладач. У своїй книзі дослідник розкриває особливості конспірацизного світогляду (розвиває методологію конспірологічних досліджень) і додає практичні вправи, тести і завдання на закріплення матеріалу.
Для Академії викладачів журналістики Міла Мороз записала конспект вебінару «Конспірологія для журналістів: як деконструювати теорії змов та пояснити їх аудиторії».
Поняття теорії змов
Конспірологія як така досліджується науковою спільнотою.
«Суть конспірологічного вірування полягає у спробах виокремити зло та пояснити його… це віра в те, що організація, яка складається з осіб або з груп осіб, діяла колись чи діє нині задля досягнення якоїсь злісної, шкідливої кінцевої мети» (Майкл Баркун).
«Теорія змови є терміном-мостом, що поєднує концептуальні стратегії підкорення (параноїдальний стиль, політична параноя, конспірацизм) з наративами, які досліджують змови (конспіратологія, дослідження змов, збір прикладів змов)» (Джек Братіч).
Є багато подібних теоріям змови явищ, визначення яких переплітається між собою. Наприклад, параноя, яка може переноситись на ширший контекст: що «за мною стежить вся влада, країна, США збирає дані про нас».
Є навіть така теорія змови, яку вигадав у США тоді ще студент-інформатик, що птахи — нереальні. Їх не існує. Якщо ви годуєте птахів, вони збирають ваш біологічний матеріал. Щоб у ЦРУ було ДНК всіх нас. Цікаво, що ці кумедні протести про те, що птахів не існує, робили як піар-акцію. А потім за результатами опитування виявляється, що більше 10% американців чули про цю теорію змови.
Політична параноя — це про те, що влада — це змова за якимись кулісами, де про нас збирають дані для того, щоби нам якось нашкодити.
Конспірацизм — тип світогляду. Якщо ми кажемо «конспірологія»… Ми звикли, що філологія, біологія — натякає на якусь наукову компоненту. А під конспірологією ми натякаємо на те, що люди вигадали теорію змови і нею намагаються щось пояснити. Тобто термін вже неадекватний.
Основоположні принципи теорії змов
1. «Нічого випадково не відбувається»
У книзі я наводжу данський фільм — дуже специфічну чорну комедію «Лицарі справедливості». Одна з наскрізних тем фільму — про те, як ми інколи перебільшуємо або вигадуємо причинно-наслідкові зв’язки. Це про приписування всьому умислу «чому зорі запалюють», заперечення принципів випадковості як такої.
«Якщо щось сталося — то однозначно це не просто так». Як тільки ми починаємо дивитись на світ через цю призму, ми зразу вважаємо, що «Всьому є причина», «Це комусь вигідно», і далі можна розвивати цю думку. Якщо ми не знаємо, то обов’язково треба знайти якусь причину.
Є древній анекдот: чоловік потрапляє до раю, питає, в чому сенс його життя (а він їхав якимось далеким поїздом) і там відповідь: «Тебе попросили передати сіль. Ось в цьому і був сенс життя».
2. «Все не те, що здається»
Є в популярній культурі синдром пошуку глибинного сенсу. Коли надмірна інтерпретація виходить так далеко, що насправді все непросто.
3. Все взаємопов’язано
Пов’язані факти, події, люди. Як у часовому вимірі, так і з давнини, Атлантиди. Ці зв’язки можуть тривати вічність і інколи креативні до кумедного.
4. Змова проти таємності
Категорія таємності дуже специфічна. Попри те, що щось приховане, хтось якимось чином намагається видати правду. Наприклад,ті, хто вірить у пласку Землю, вважають: «У фільмах є натяки на правду».
Класик жанру, який наклав специфічну стигму на дослідження конспірології — це Річард Хофштадтер, який написав есе «Параноїдальний стиль американської політики». Тепер не цитувати цю працю неможливо, якщо ми пишемо про конспірологію.
Він заявив (до речі, проти цього виступають багато сучасних дослідників), що не кожен, хто вірить у конспірологію, точно параноїк:
«Є подібність між параноїдальними і нав’язливими станами параноїків, та змов, у які вірять адепти теорії змов. Але навіть деякі опитування показують, що люди з вищою освітою інколи бувають слабкі на теорії змов. На відміну від клінічного параноїка політичний параноїк вірить, що змова спрямована не проти нього чи неї особисто. А проти нації чи культури, способу життя. Тому під загрозою не лише його доля, а доля мільйонів людей».
- Якщо ви слухали останню промову Путіна — це був параноїдальний стиль у сферичному вакуумі за визначенням Річарда Хофштадтера. Це уява про те, що змова не проти вас особисто, а проти вашої культури, проти того, що вам цінне і дороге.
Важливі явища, які посилюють теорії змов
Є такі деякі кумедні речі, які можуть бути пов’язані з теоріями змов, і на які треба звернути увагу.
Міський фольклор
«Міські легенди належать до підкласу фольклорних наративів, легенд, які, на відміну від казок, є такими, що в них можна вірити (believable) i на відміну від міфів, вони поміщені у недавнє минуле та їхніми героями є прості, нормальні люди, а не давні боги чи напівбоги… вони переповідаються так, наче це правда» (Ян Гаральд Брунванд).
Наприклад, на Донеччині розповідали, що в шахтах живуть великі щури, які можуть всіх зжерти. Вони належать до категорії believable. Особисто я щурів бачив, тому можу повірити.
Історії переповідаються так, наче це правда. Наприклад, коли навколо постатей історичних щось визріває: «А тут жив хтось, він людей мордував, а тут було якесь вбивство». Або «в радянські часи тут будували щось таємне, тут якийсь цвинтар був». Це показує, як, опираючись на нещодавнє минуле, фольклор, специфічних постатей хтось намагається нав’язати і вибудувати з цього якусь теорію.
Моя книжка, по суті, називається «Як не стати конспірологом, або як стати конспірологом». Якщо вам треба комусь нав’язати свою теорію змови — прив’язуйте це до якогось місцевого фольклору, постатей у місцевій громаді, про яких люди в курсі, хто це. Щоб люди відчували зв’язок з громадою.
Динаміка пліток
Я колись мав честь перекладати книжку Даніела Канемана «Мислення швидке й повільне». Дуже раджу, в ній багато різних когнітивних механізмів. На жаль, стало зрозуміло, що є деякі когнітивні викривлення, який уникнути практично неможливо. Про це пише Олів’є Сібоні в книзі «Досить уже помилок. Як наші упередження впливають на наші рішення» (і не тільки він).
Один з принципів, яким користуються конспірологи — це те, що ми сприймаємо інформацію як достовірну не тому, що нам дали аргументований доказ, а через те, що ми це сто разів почули з різних кутів.
- Через те, що нам багато разів повторили, ми схильні вірити.
Тому динаміка пліток, переповідання всіх цих речей — посилюють силу наративу. Зараз написав щось в інтернетах — і воно розлетілося.
Ця динаміка пліток веде до формування форми мислення, що в нас не визначений, а дещо розмитий ворог. Для Путіна це колективний Захід. Що це таке? Всі разом. Можуть бути рептилоїди, масони — піди розбери, що це: «Ми до кінця достеменно не знаємо, які їхні підступні плани».
«Конспірологічна паніка є особливою формою мислення (із потенційною прив’язкою до дії)… Конспірологічна культура висловлює не страх перед визначеним ворогом, таким, як, приміром, комуністи, а тривожність з приводу якоїсь мережі — на кшталт терористів чи поширення вірусу якоїсь небезпечної хвороби».
«Паніка, це не стан, спричинений страхом (який має конкретний об’єкт), паніка спричинена тривогою (anxiety) „невизначений і розмитий ворог створює виразу модель народного диявола (folk devil). Виявлення загроз у конспірологічній паніці зосереджується не на видимому, а на віртуальному (ознаки небезпеки)“» (Джек Браміч).
Конспірологи проти науковців
Знання буває забуте, застаріле, ігнороване, відкинуте, придушене, заборонене, стигматизоване і так далі. Ідея така: є конвенційне знання (те, що ми в школі, в університетах вчимо — воно ніби для конспіролога «не важливе»), а важливе ось це — інше «знання». Ніби наші прапрапредки володіли такими технологіями, що просто від всіх хвороб захищали, а ми це «забули».
Науковці — вороги конспірологів. Якщо у вас є диплом кандидата наук — ви точно дипломований «ворог суспільства». Бо вас навчили, «як приховувати інформацію», як «дурити людям оцими своїми науками мозок».
Протидіяти конспірологам, апелюючи до своїх академічних ступенів — може не спрацьовувати. Ступені і посади навпаки можуть завадити конспірологу.
Приклад теорії змови з німецької книжки: змова, пов’язана з підштанниками, які виробляла в радянські часи тюменська фабрика. Китайська змова стала актуальною пізніше — у 2010-2011 роки. Коли Росія почала виробляти в Тюмені підштанники, зародилася змова у Китаї та Північній Кореї, що, мовляв, це улюбленець Сталіна Лисенко вигадав спосіб ослабити китайських чоловіків, щоб вони ніколи не повернули собі історичні землі. Бо в підштанниках вони будуть не загартовані, не будуть такими войовничими. Мовляв, фабрику побудували, щоб «китайці Сибір не відвоювали».
Які теорії змов шкодять Україні?
Є багато теорій змов, які шкодять всім нам. Щодо іміджу України — він зіпсований тим, що в нас скрізь корупція. Ми маємо з цим боротися.
Я думаю, хоча це і не зовсім змова, але нам шкодить віра у всемогутність Росії. Вона шкодить нашим західним партнерам у надаванні нам зброї. Як каже Путін: «Ми ще не починали, от ми зараз нападемо».
Друга конспірологія, що Росія — це конкурент США. З усією натяжкою, де Америка, а де Росія? Економіка Росії трохи менша ніж Італії. Італія — потужна країна, ніхто не сперечається, але це ж не рівень США.
А також віра в те, що Росія — це Радянський Союз. Це точно конспірологія.
Чи можна переконати конспіролога?
Я в цілому за просвітництво. Але декого ми не переконаємо, маємо визнати. Можливо мінімізувати шкоду. До декого можна знайти обхідні шляхи. Наприклад, тим, хто проти ліків, казати, що там є «природній компонент». Інших можна спрямовувати у позитивне русло. Є люди непосидючі. Як громадські активісти у хороші організації вони будуть незамінні (петиції, акції, мітинги).
Повний запис вебінару на сторінці Українського інституту медіа та комунікації: