У новому епізоді подкасту спеціальна кореспондентка 1+1 Наталя Нагорна розповідає про свій досвід роботи у зоні бойових дій.
Авторка та ведуча подкасту: Надія Зінченко
Технічна підтримка: Ярослав Бобик
«ЖурфакТИ на війні» — серія подкастів про роботу українських журналістів під час війни.
Про поїздки на передову і загальний контекст війни для журналістів
Наталя почала їздити на передову 2014 року, з початку війни. Вважає, що війна – це головна новина країни. Відповідно, якщо журналіст працює в новинах – це його робота, він не може бути поза війною. Звісно, є журналісти, які не їздять у відрядження на схід, однак вони все одно перебувають у контексті війни і розповідають про це. Коли після Криму Україна увійшла у воєнний контекст, у Наталі траплялися відрядження до Грузії, Нагірному Карабаху, Вірменії, Придністров’ї.
Про різницю у поданні матеріалу про війну за кордоном і в Україні
За кордоном висвітлюють обидві сторони конфлікту. Якщо війна триває у твоїй країні – це дуже складно. В українських журналістів немає так званої «другої сторони». Наталя показує в новинах тільки сторону держави Україна, громадянкою якої є. Це її принципова позиція. І як показує практика, по-іншому бути не може. Журналіст не може залишатися нейтральним, якщо війна триває у його країні.
Про розвиток журналістики під час війни
Такі події як революція і війна, попри всю свою трагічність, дають дуже великий поштовх для розвитку журналістики. Згадаймо 2004 рік, коли «5 канал» провів цілодобовий марафон. Зараз будь-який канал може зробити так само. Сьогодні використання кількох камер, квадрокоптерів, старлінків дає можливість оновити телебачення. Адже телебачення — це консервативний процес через дорогу професійну техніку, яку не можна купувати часто. Війна вчить нас, наприклад, знімати сюжети на мобільний телефон і вмикатися також із нього. Дати зрозуміти самому собі, що ти не завжди маєш працювати так, як ти звик. Важливо скоротити термін свого перебування у зоні бойових дій. Тому краще пожертвувати якістю картинки, але лишитися цілими і менше відволікати військових. Війна вимагає від журналістів бути гнучкими, не гнатися за сенсаційністю. Також нівелюється точність подання інформації: багато бригад та назв сіл ми не називаємо. Нівелюється також оперативність – під час бою небезпечно вести прямий ефір. Це небезпечно для військових, які ведуть цей бій.
Про емоційність і підготовку під час роботи у зоні бойових дій
У журналістів є улюблений жарт: «Секрет того, як я все це витримую в тому, що я не витримую. Найкраща емоційна підготовка – це коли ти поінформований. По-перше, варто вміти надавати першу долікарняну допомогу. По-друге, це розумінн як, куди ти їдеш, до кого, скільки часу триватиме дорога. Ти розумієш, що людям зараз важко, але журналісти в цьому не винні. Дуже важко нести на собі високу концентрацію горя. Тут якраз журналістам-новинарям легше: їм не треба жити з однією темою занадто довго — не варто нести її додому. Інформація після видачі в ефір має жити своїм життям, а не життям журналіста.
Про пошук тем
Сюжет, де нічого не відбувається, а люди його все одно дивляться – свідчить про те, що в цьому матеріалі були цікаві герої, деталі, ситуація, подія. Секрет полягає у тому (хоча це не секрет), що журналістові самому має бути цікаво. Наприклад, у будинку після прильоту живуть люди і глядачам цікаво дивитися – як саме вони живуть. Людям цікаво дивитися не про вибухи і постріли, а про те, як інші люди залишилися живими після вибухів і пострілів. Наталі вдається про них розповісти, бо вони їй не байдужі.
Про відмінності у роботі до і після 24-го лютого
Наталя перед Великою війною була на Донеччині і там вже тривало загострення. Роботи загалом побільшало, бо стало більше новин. У перші дні у редакції не встигали обробляти весь обсяг повідомлень. До цього додалася відсутність безпечного місця. Але згодом, як і всі, адаптувалися. Цьому сприяли умови, надані компанією: бункер, обіди, можливість прати речі і помитися.
Повністю розмову слухайте в Епізоді 9 подкасту «ЖурфакТИ на війні».
Подкаст створений ГО «Український інститут медіа та комунікації» у рамках проєкту Journalism Teachers’ Academy у партнерстві з Deutsche Welle Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).