Доступ до публічної інформації: що потрібно знати під час війни

Відкриті державні реєстри та законодавство про доступ до публічної інформації є важливим інструментом в роботі медіа. Однак, повномасштабне вторгнення Росії змінило його застосування, адже оприлюднення конфіденційної інформації в умовах війни може становити небезпеку для держави. Як з 24 лютого змінився доступ до публічної інформації –під час тренінгу Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) розповіли експертки Тетяна Олексіюк та Оксана Ващук-Огданська. Публікуємо нотатки з їхнього тренінгу, що можуть стати в нагоді журналістам, викладачам журналістики та студентам, які користуються можливостями законодавства про доступ до публічної інформації під час підготовки журналістських матеріалів у редакціях та під час навчального процесу.

Оприлюднення конфіденційної інформації в умовах війни може створити небезпеку для державних інтересів та територіальної цілісності країни. Саме тому 24 лютого закрилися державні реєстри та почастішали випадки відмови у наданні інформації на запити. Разом з тим, попри воєнний стан, громадськість має право на доступ до суспільно важливої інформації, адже тільки знаючи правду люди можуть приймати доленосні для них рішення.

Складнощі в доступі до публічної інформації під час війни

Під час повномасштабного вторгнення стався великий крок назад в оприлюдненні публічної інформації державними установами. Поступово цей процес відновлюється, але дискусії у суспільстві з приводу публічної інформації з обмеженим доступом набули особливої гостроти.

Інформація з обмеженим доступом визначається конкретними документами. Одним із них є Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів, у якій описані принципи, за якими відбувається обмеження інформації:

Обмеження у наданні інформації мають бути чітко встановлені законом, на який розпорядник посилатиметься при відмові
Встановлені обмеження мають бути необхідними у демократичному суспільстві
Вони мають бути пропорційними цілям захисту, описаним у Конвенції

Аналогічні принципи визначення інформації з обмеженим доступом є у рішенні Конституційного суду України, що було ухвалене в 2020 році. У ньому наголошується: «Обмеження [на доступ до публічної інформації] мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Таким чином, відмова від надання інформації за запитом без вказання конкретної причини, через яку її поширення є небезпечним, а також посилання на конкретний закон – не є правомірною під час війни. При виникненні дискусії з розпорядником можна посилатися на два наведені вище документи.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини пояснив, що під час воєнного стану немає змін у порядку розгляду запитів на інформацію: «Законом України про правовий режим воєнного стану не передбачено прямої можливості встановлювати заборони чи обмеження щодо виконання розпорядниками Закону Про доступ до публічної інформації, обов’язків розгляду запитів чи оприлюднення публічної інформації».

Строки надання відповіді

Державним органам інколи непросто вчасно надати запитувану інформацію під час війни. Однак, строки надання відповіді на інформаційний запит не змінилися. Протягом 5 робочих днів розпорядник має надати відповідь про обробку запиту. Якщо за цей час він не встигає надіслати запитувану інформацію, то має повідомити про продовження розгляду до 20 днів або ж рішення про відстрочку.

У такому рішенні повинна бути вказана причина, у зв’язку з якою запит не може бути задоволений вчасно, термін, у який інформацію буде надано, а також повне імʼя та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту та підпис. Відповідь на кшталт «Під час воєнного стану інформацію не надамо, приходьте після війни» не є відстрочкою. Розпорядник має пояснити, чому саме не може надати інформацію.

Якщо запитувана інформація потрібна, щоб захистити життя та здоров’я людини, стану довкілля, катастроф та інших надзвичайних подій, що загрожують життю та здоров’ю громадян, вона має бути надана протягом 48 годин. У самому запиті необхідно вказати, що запитувана інформація належить до такого типу, тому її потрібно надати протягом двох діб.

Інформація з обмеженим доступом

Обмежується на підставі закону та інформація, яка може заподіювати шкоду інтересам держави та населення. Якщо ж суспільний інтерес від отримання такої інформації переважає шкоду від її оприлюднення, то вона має бути надана запитувачу.

Для того, щоб визначити, чи належить запитувана інформація до інформації з обмеженим доступом, необхідно поставити собі декілька питань. Вони передбачені ст. 6 Закону Про доступ до публічної інформації і називаються «Трискладовий тест».

Трискладовий тест застосовується до різних частин запитуваної інформації. Якщо якась із частин не пройшла його і має обмежуватись, то розпорядник мусить надати необхідний документ без конфіденційного фрагмента. Якщо запитувана інформація уже була оприлюднена раніше, розпорядник навіть під час війни не має права відмовити у її наданні.

Якщо розпорядник обмежує доступ до інформації, він має вказати, яким саме суспільним інтересам загрожує її оприлюднення. Без рішення із вказанням причини обмеження інформації відповідь на запит не є законною. Наприклад, якщо обмежується доступ до адрес об’єктів критичної інфраструктури, має бути вказано, що це робиться задля захисту інтересів національної безпеки. Також у відповіді розпорядник має уточнити, до якого виду інформація належить: конфіденційної, службової чи таємної.

На другому етапі перевірки трискладовим тестом потрібно зважати на ймовірність небезпеки. Приміром, надання даних щодо прифронтових зон є більш ризикованим, аніж оприлюднення інформації в регіонах, де не було обстрілів.

Що таке суспільний інтерес?

Якщо інформація з обмеженим доступом є суспільно необхідною і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, то вона є предметом суспільного інтересу і має бути надана. Такою може бути, наприклад, інформація про оборонні закупівлі. Тоді при складанні запиту необхідно вказати, для чого саме ці дані потрібні.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка:

свідчить про загрозу державному суверенітету та територіальній цілісності України;
забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків;
свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману;
свідчить про шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Щоб визначити, чи суспільний інтерес переважає шкоду він надання інформації, Європейський суд з прав людини рекомендує зважати на особу запитувача. Тому, якщо звернення подає журналіст, шансів отримати інформацію з обмеженим доступом набагато більше, адже ця людина поширюватиме інформацію для великої аудиторії. Якщо тема уже була висвітлена та спровокувала дискусію у суспільстві, це варто вказати у запиті. Суспільний інтерес точно переважатиме, якщо інформація стосується держслужбовців або відомих суспільних діячів.

Судова практика

Під час повномасштабної війни суди продовжують виносити рішення щодо неправомірних відмов у наданні інформації. Для оскарження відмови потрібно протягом 6 місяців звернутися до адміністративного суду. Відстрочку у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації теж можна оскаржити.

Для створення позову щодо оскарження юристи ЦЕДЕМ зробили зручний онлайн-конструктор. Необхідно ввести інформацію про обставини справи і позовна заява сама згенерується за декілька секунд.

Квапитися з позовом юристи не рекомендують. Варто переконатися, що розпорядник справді не надіслав відповідь після по завершенню строку. Якщо на шостий день після подання запиту відповіді немає, можна зателефонувати та дізнатися, чи він дійшов до адресата.

Як ще можна оскаржити відмову

Для оскарження відмови можна звернутися до вищого органу розпорядника або до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Звертатися до омбудсмена – безкоштовно та швидко.

Для цього радять роздрукувати текст скарги, підписати його, відсканувати і, об’єднавши з усіма додатками, надіслати на пошту hotline@ombudsman.gov.ua. На наступний день можна уточнити на гарячій лінії за номером 0800-50-17-20, чи скарга була отримана і зареєстрована.

Скаргу слід надсилати одразу після того, як ви дізналися про порушення свого права. Після цього на підставі скарги буде передано матеріали до суду.

Корисні ресурси:

Зображення: Pixabay/rupixen