У пандемічному 2020 році 60 мільйонів користувачів почали вчитись онлайн. Половина з них — на сайті Coursera. Під час опитування студентів вищих навчальних закладів у США 41% респондентівзаявили, що вважають онлайн-пари ефективнішими за ті, що проходять у стінах їхнього навчального закладу..
Авторка цього тексту 4 роки провела на бакалавраті з журналістики і не написала в рамках освітньої програми жодної статті. Не тому, що погано вчилась, а тому що такого завдання просто не було. З огляду на це, будь-який практичний онлайн-курс, де вимагають писати, мені видається ефективнішим за ті кілька років, витрачених на запам’ятовування фактів про Біблію Гутенберга чи визначення різниці між пасквілем і памфлетом.
«Академія викладачів журналістики» пропонує огляд тематичних курсів із журналістики на Coursera — на випадок, якщо вам захочеться черпати звідти ідеї чи привчати своїх студентів до lifelong learning.
Ми обирали курси для огляду за рейтингом —перевірені не одним десятком тисяч студентів. Але це не означає, що уроки з малою кількістю відгуків — погані. Вони можуть бути новішими і просто ще не встигли набрати таку ж кількість позитивних відгуків. У будь-якому разі, цястаття може надихнути на проходження онлайн-курсів та допомогти зрозуміти, які техніки використовують викладачі університетів світу.
Не дивно, що всі дотичні до журналістики майстер-класи застарівають швидше, ніж тренди «Тіктока», які танцюють першокурсники. Але ж є якісь базове розуміння журналістської роботи й етики. Структурно сучасні лекції будуть схожі на ті, що велися в стінах факультету 10 років тому. Звичайно, додається гендерна тематика, cancel culture та інші виклики сьогодення, проте баланс думок і захист джерел ніхто не скасовував (поки що).
Усі курси, про які тут йдеться — англомовні, але в них доступні субтитри російською. Також усі з них можна пройти безкоштовно, навіть не потрібно прив’язувати картку, якщо вам не потрібен сертифікат про його проходження.
Отже, відкриваємо огляд темою, з якої починають навчання на всіх факультетах журналістики, а саме — з новин.
Новини
Cпеціалізація Мічиганського університету «Станьте журналістом: розповідайте новини!» складається з 5 курсів (кожен можна обрати окремо). Наприклад, базовий курс «Що таке новини?» буде цікавий викладачам першокурсників . Там є і про точність, справедливість та збалансованість новин, про журналістську етику в цілому, етику в фотожурналістиці та публіцистику.
На курсі є приклади квізів для студентів на тему «Що таке плагіат?», «Як відрізнити журналістику від пропаганди», теми для дискусій про те, як чинити у випадку конфлікту інтересів і виправляти помилки, які вже були опубліковані, а також чи контролює влада медіа в вашій країні.
Відповіді квізів (тут та в інших курсах) недоступні для звичайних слухачів курсу, для них треба підключити безкоштовну пробну версію на 7 днів (прив’язати картку), або ж купити повну версію. Але це, як-то кажуть, не rocket science, в багатьох курсах викладачеві й студентам цілком можна обійтися і без пробної версії.
На Coursera проходження спеціалізацій платне (це потрібно тим, хто прагне отримати сертифікат про закінчення спеціалізації). Але є лайфхак! Якщо прокрутити вниз сторінку спеціалізації і подивитися, які курси до неї входять, то окремо записатися на ті курси можна безкоштовно.
Курс «Збирання та розвиток новин» є гармонійним продовженням попереднього, і містить поради про те, як підготуватися до ефективного інтерв’ю, збирати коментарі на вулиці, інтерв’ювати людей з травмою, використовувати краудсорс та соцмережі для пошуку інформації.
Тут підіймаються дискусії про захист джерел у журналістиці та використання анонімних джерел. Можна почитати відповіді інструкторів, інших студентів, проголосувати за них чи подискутувати з ними.
Схожі курси, які можуть зацікавити:
«Розуміння новин: Уроки грамотності новин для цифрових громадян» (спільний проєкт Гонконзького і Нью-Йоркського університетів) — про фейки, достовірні джерела інформації, як розвивати критичне мислення і як не бути упередженим журналістом.
Візуалізація даних та інфографіка
Спеціалізація «Візуалізація даних за допомогою “„Tableau”“» Каліфорнійського університету у Девісі — це 5 окремих курсів, які глибоко вчать роботі з цією програмою. Пам’ятаю, на магістратурі Могилянської школи журналістики в рамках дисципліни з інфографіки ми кілька годин присвятили Tableau, але, зрозуміло: щоб працювати в ній якісно та професійно, потрібно витратити набагато більше часу на теорію та практику.
Курс «Основи візуалізації за допомогою Tableau» з цього набору курсів містить відео-уроки про те, як працювати на робочому аркуші програми, як створити гістограму, лінійну діаграму, розгалужену карту. В дискусіях студенти не лише обговорюють теорію, а й діляться своїми готовими продуктами. Можна побачити, якого рівня вони досягають упродовж курсу.
Студентам, які люблять подкасти, пропонують у рамках курсу послухати інтерв’ю з відомим вченим Беном Шнайдерменом, якого вважають одним із основоположників сучасної практики візуалізації даних.
Схожі курси, які варті уваги:
Курс «Візуалізація для журналістики даних» Іллінойського університету — автори обіцяють навчити робити графіку як в The New York Times і Vox. Курс передбачає розуміння основних навичок кодування, тож на початку курсу є коротке введення до основ Python.
«Дизайн та створення інфографіки» Мічиганського університету спрямований на створення власного проєкту за допомогою Adobe Illustrator.
Англійська для журналістів
«Англійська для медіаграмотності» Пенсильванського університету спеціально розроблена для не англомовних студентів. Курс містить багато текстів та відео про журналістику разом із квізами на розуміння сенсів у них. На першому тижні курсу навіть є стаття про Україну, а саме про витік даних журналістів, акредитованих у так званій «ДНР» (інформацію свого часу опублікував сайт «Миротворець»).
Тут є і відео про порівняльні прикметники, про порядок прикметників, урок про модальні дієслова та квізи на перевірку знань. Також на курсі розповідають про принципи таргетування аудиторії, гендерні стереотипи та перевіряють розуміння статті про сексизм у висвітленні Олімпійських Ігор.
Курс зовсім не схожий на англійську, яку я вивчала на бакалавраті — здається, наша англійська взагалі мало була пов’язана з медіа (хоча я закінчила факультет журналістики). Його точно можна радити студентам, які прагнуть працювати в англомовних редакціях.
Схожі курси, які варті уваги:
«Письмо рівня Advanced» зосереджене на написанні аргументованих есе, навчанні аналізувати статті, ефективно використовувати джерела інформації.
«Граматика та пунктуація» — назва говорить сама за себе. Викладачі зазначають, що після закінчення курсу студент вмітиме визначити правильні дієслівні часи для вживання, доцільно використовувати коми, і писатиме набагато ефективніше англійською мовою.
Обидва ці курси — частина спеціалізації з академічної англійської Університету Каліфорнії в Ірвайні. Серед відомих випускників цього закладу — авторка бестселера «Милі кості» Еліс Сіболд, а також лауреати Пулітцерівської премії – Майкл Шебон, Річард Форд, Юсеф Комуньяка та інші.
Також за оцінками не можна не помітити спеціалізацію з 5 курсів від Мічиганського університету під назвою «На „ти“ зі словами. Написання та редагування». Викладачі поставили собі за мету об’єднати тренування навичок з письма, редактури і переконливої аргументації словами.
Фотографія та відео
Спеціалізація «Основи фотографії та не тільки: від смартфона до “дзеркалки”» Мічиганського університету охоплює широкий спектр основних принципів у фотографії. І так, коли писали цей курс, ще не було 12-го айфону, але знання про контроль над експозицією чи принципи композиції новачкам точно знадобляться. А враховуючи, які роботи студенти виставляють на обговорення — можна зрозуміти, що там вчаться не лише новачки.
Один з курсів цієї спеціалізації «Принципи композиції фотографій та постпродакшн» розкриває професійне розуміння елементів дизайну, правильну побудову композиції, обробку зображень після зйомки програмами Adobe і Lightroom (останню точно використовують усі улюблені блогери ваших студентів).
Схожі курси, які варті уваги:
«Основи цифрової обробки зображень та відео» Північно-Західного університету в Іллінойсі надає практичні приклади, як покращити якість розмитого зображення, як стиснути зображення без втрати якості тощо.
«Фільм, зображення та історична інтерпретація у ХХ столітті: Камера ніколи не бреше» Лондонського університету — більше про історію, широкий контекст, але з індивідуальними конкретними прикладами. Тут і про Сталінські фальсифікації, і про Гітлера, і про силу Твіттера..
«Обробка зображень та відео: від Марса до Голлівуду із зупинкою у лікарні» Дюкського університету — цей курс, здається, виграє конкурс із неймінгу. Виклад матеріалу розпочинається з лекції про те, як працює зорова система людини. Далі слухачі курсу вивчають цифрові спецефекти з фільмів, техніку, математику та інформатику, які змушують цифрові зображення працювати, а також алгоритми редагування зображень.
Сторітелінг та сценаристика
«Трансмедійний сторітелінг. Наративні світи, нові технології та глобальна аудиторія»
Університету Нового Південного Уельсу інтригує своїм описом: автори ставлять собі за мету пояснити, як сценаристи розробляють такі масштабні всесвіти, як «Марвел» чи «Зоряні війни». Це лекції про креативні техніки, приклади, як розвивати історію, нанизуючи на неї нові елементи, про планування та тестування сюжету. Спікери порушуютьпитання про те, чому людям потрібно більше одних і тих самих сюжетів (на прикладі екранізації «Гордості і упередження», яка називається «Гордість, упередження та зомбі»). Перлина курсу, як на мене — це збірка на 6-му тижні відеопорад людей, які працюють в індустрії: ілюстраторів, дизайнерів ігор, сценаристів, кріейторів.
Одне з перших креативних завдань на курсі — написати історію з 6 слів. Впродовж навчання студенти мають змогу її розширити та довести до завершеного вигляду. Приклади розповіді з 6 слів можна почитати на сайті Піта Берга.
Схожі курси, які варті уваги:
«Напиши свій перший роман» того самого Мічиганського університету входить у топ-30 найкращих онлайн-курсів за 2020 рік . У нього є трейлер , в якому автор Девід Вілер говорить, що єдиний шлях стати райтером — писати, писати і писати.
У Вілера є інший курс «Написання сценарію: пишемо пілотний епізод для ТБ-шоу чи серіалу», він передбачає плідну 30-годинну роботу над проєктом, результатом якої має стати реальний закінчений продукт. Не пам’ятаю, щоб ми робили щось подібне на журфаці.
«Креативне письмо: Ремесло сюжету» Весліанського університету (приватний заклад, заснований у 1831 році) відповідає на запитання, що змушує сюжет рухатися, як сценарій маніпулює нашими почуттями і очікуваннями, як окреслити та структурувати сюжет, сформувати його лінійність, темп та оберти.
Це лише мала частина того, що можна знайти на просторах Coursera, але тепер ви знаєте, де і приблизно що можна шукати. Сподіваюся, дана підбірка мотивуватиме українські університети на залучення досвіду іноземних викладачів, а можливо — навіть на створення власного курсу. Приміром, на платформі Prometheus, про досвід якої в авторській колонці для нашого сайту нещодавно розповідав її засновник Іван Примаченко.
Зображення на головній: Pixabay/kreatikar