У «Цукрі» журналіст може відмовитися від теми, яку пропонує головна редакторка, водночас від нього чекають ініціативності та готовності нести відповідальність за свій матеріал.
На початку 2019-го кілька людей, втомившись від засилля новин про аварії та вбивства у Сумах, заснували локальний онлайн-журнал «Цукр», аби розповідати щось хороше про місто. Владислава Кудєльник почала співпрацювати з медіа у 2022-му. За ці три роки тут вона пройшла шлях від фрилансерки до головної редакторки. На запрошення JTA вона розповідає, як в «Цукрі» планують контент, розвивають спільноту читачів й підтримують команду в умовах війни.
Як розподіляється робота
Зараз команда складається з 18 людей. У редакції працюють семеро: двоє журналістів, які пишуть лише великі тексти (репортажі, інтерв’ю, експлейнери), та редакторка цих форматів, двоє новинарів, заступниця головної редакторки і я. Є менторка, яка працює з фрилансерами, вона ж журналістка.
Раніше ми були slow media, писали переважно довгі тексти, людські історії. Та коли проходили консалтинг, отримали рекомендацію змінити формат. Розробили нову стратегію роботи у 2023-му, втілювати взялися в наступному році. Зокрема, почали працювати з напрямком новин, оскільки це один зі способів покращення трафіку й привертання ширшої аудиторії. Стратегія дає результати: якщо раніше в середньому мали приблизно 30 000 унікальних читачів на місяць, то зараз близько сотні. Ми наростили й кількість великих текстів, активно співпрацюємо з авторами-фрилансерами. Ввели оцінювання за KPI-показниками.
На мені частина операційних завдань. Щомісяця зі всіма членами редакції проводжу one and one зустрічі. На них обговорюємо поточний статус, що робила людина протягом попереднього місяця, визначаємо ключове, над чим вона працюватиме наступного. Також намагаюся зрозуміти температуру по палаті, наприклад, як відбувалась комунікація між колегами, чи були якісь проблеми, що потрібно пофіксити, де потрібна допомога, наприклад, якесь навчання для спеціаліста. Якщо певне завдання була проговорено чи поставлено неправильно, обговорюємо, як це змінити.
Ще створюю контент-план відповідно до нашої редакційної стратегії. Ми визначаємо тексти на тиждень, місяць, квартал. Періодично оновлюємо план.
Маю представницькі функції: наприклад, поїхати на конференцію, дискусію, захід, де є донори. Також працюю зі статистикою, організовую навчання, воркшопи.
Долучаюсь до редагування текстів, бо їх забагато для наявної кількості редакторів. Заступниця теж редагує тексти, може писати власні. Ще вона займається комунікаціями між відділами, наприклад, між редакцією та контент-мейкерами. Якщо заступниця знає, що журналіст поїде на зйомку, вона збирає запит і прописує детальне ТЗ для фотографа чи відеографа, який супроводжуватиме колегу.
Заступниця теж може організовувати навчання для колег, якщо бачить якусь комплексну проблему. Соцмережами у нас займається відділ із п’ятьох людей: вони перепаковують новини й тексти із сайту, наприклад, у формат відеоексплейнерів, створюють ексклюзивний контент з міста, фоторепортажі, aesthetic videos.
Ми беремо студентів на практику. Зараз у нас дівчина проходить практику на новинах, оскільки їй треба якнайбільше матеріалів набрати за короткий проміжок часу. Вона б не встигла багато текстів написати.
Як створюється контент
Раніше ми приносили на планірку теми. Там і визначали, хто за що береться. Коли я стала головною редакторкою, трошки змінила цей підхід: журналісти самі шукають теми, прописують їх, звіряючи з редакційною стратегією.
Наша редакційна стратегія ділиться на сезони й, відповідно, раз на сезон ми проводимо брейншторми, аби визначити потенційні теми для матеріалів. Звичайно, це не рамкування, але ми можемо спиратися на перелік, який наштормили. Якщо немає тем, то повертатися до нього. Якщо є щось більш актуальне, якісь події в місті, то підхоплювати.
Наші журналісти автономні, мабуть, на 100 %. Ми заохочуємо ініціативу, ухвалення власних рішень, починаючи з вибору тем. Коли є тема, яку, на мою думку, треба висвітлити в «Цукрі», я запитаю, чи журналісту це цікаво. Якщо ні, піду до іншого.
Щоп’ятниці зранку проводжу планірки в офісі, одна редакторка приєднується через Google Meet, оскільки вона живе в іншій області. Оглядаємо статистику по сайту та соціальних мережах, аналізуємо, що заходило з контенту. Також синхронізуємося по темах: автори перелічують, над чим зараз працюють, аби всі в редакції були в контексті. Можемо обговорювати якісь поточні питання, які не вирішили в особистому листуванні або залишили на загальне обговорення, наприклад, формати роботи над якимось текстом або моральні, етичні проблеми, з якими стикнулись автори.
У нас багаторівнева система планування. Користуємося Trello, працюємо там щодня з картками. Наприклад, новинарі заносять погоджені теми новин, і кожен в редакції та відділі комунікацій може бачити, які новини вийдуть сьогодні на «Цукрі». Там же передаємо посилання для редакторів, комунікаційників, що треба глянути в документі.
Для себе використовую звичайний Google-календар, де можу бачити загальну картинку на тиждень. Знаю, коли які тексти будуть віддані на редагування, планую тиждень, щоб був збалансований контент. Календар доступний всім, комунікаційникам в тому числі. Тож вони беруть на себе відповідальність за той чи інший текст, можуть планувати ексклюзивний контент, який створюють самостійно. Це вони визначають на своїй планірці.
У «Цукру» є сторінки у фейсбуці, інстаграмі, вайбері, тіктоці, телеграмі. Вже мали пробні подкасти та відеоформати. Зараз створюємо ютуб-шортси, працюємо над запуском великих проєктів. Найактивніше взаємодіємо з аудиторією в телеграм-каналі. Він з усіх наших сторінок у соцмережах найбільше відображає наш сайт: намагаємося дати там якнайбільше контенту, випускаємо щоденні та тижневі дайджести. Ще в телеграмі у нас доволі активний чат, де ми, редакція, відповідаємо в коментарях. Отримуємо зворотний зв’язок, реагуємо на це й за потреби виправляємо якусь помилку.
У нас кожен автор несе відповідальність за свій матеріал, також редактор зобов’язаний перевіряти достовірність фактів. Якщо ми припускаємось помилок, то, згідно з нашою політикою, ми змінюємо інформацію на сайті, фіксуючи це плашкою «оновлено». Якщо подано неправильний факт чи похибка змінює зміст і сенс матеріалу, то потім додатково в соцмережах повідомляємо про це.
Як справляються з ризиками
Обставини в регіоні, звісно, впливають на роботу. Говорю з вами, коли в нас уже багато годин немає світла, доволі холодно в офісі. Однак редакція за роки війни навчилася підлаштовуватися під нові обставини. Знаємо, що робити в несприятливих ситуаціях, спланували собі додаткові квартири, безпечні укриття, плани евакуації за потребою.
У нас немає страхування, але є різні плюшки. Наприклад, ми покриваємо 50 % вартості заняття англійської. Команда може вчитися де завгодно: хоч у репетиторів, хоч в якихось школах. Ще покриваємо 75 % вартості сесії у психолога. Психотерапію проходила майже вся команда в той чи інший час, а от попит на англійську дещо менший. Ми живемо на дуже небезпечній території та й професія у нас доволі виснажувальна, тому пропонували працівникам різні варіанти з ретритами, вивозили всю команду кілька разів на відпочинок у безпечне місце.
Одна з наших цінностей — це розвиток. Зазвичай наші працівники самі шукають, де повчитися, розвинути навички, в яких відчувають просідання. Якщо це нова людина, не дуже орієнтується в медіаринку, можемо порадити щось. Навчання — це вимога часу й бажання інвестувати в себе і колег. Наприклад, після аудиту сайту у консультанта з SEO ми зрозуміли: треба, щоб колеги більше розумілися на цьому. І я домовилася про кілька воркшопів, на яких консультант всій редакції розповів, як працювати з SEO.
Як працюють зі спільнотою та донорами
Спільноту ми почали будувати у 2019-му, бо вже тоді прагнули не залежати від донорів і не працювати лише на них. Зараз у ній вже орієнтовно 800 людей. Ми активно працюємо з ними, проводимо для них заходи, даємо їм переваги. До нас приєднуються, бо розуміють, що це не просто абстрактне медіа, а інвестиція в розвиток міста. Загалом наше медіа створене, щоб робити місто кращим. У нашій спільності обговорюють, яку петицію підписати, як розв’язати якусь проблему міста, між собою кооперуються, пишуть заяви, виходять на мітинги, на захист НАБУ і САП в тому числі.
Були місяці, коли спільнота закривала наші зарплати.
Одночасно ми працювали й з донорами. Однак йшлося про інституційні партнерства на нашу офіційну діяльність, а не гранти на конкретні проєкти або теми. Також ми залучали партнерів, підприємців, які могли оплачувати якусь частинку нашої діяльності без додаткових дій з нашого боку, без матеріалів, без реклами. Просто люди розуміють нашу цінність для розвитку міста.
У 2022-му ми запустили власну крамничку. Наш мерч не тільки про «Цукр», він більше про Суми, я жартую завжди, що ми сумоцентричні. Спершу в крамниці пропонували футболки, потім з’явились шопери, худі. А далі ми зрозуміли, що в наші цінності дуже лягає підтримка місцевих підприємців, тож почали давати їм майданчик. Тепер у нас є фізичний простір, де ми продаємо вироби місцевих майстрів.
Друковані журнали з’явилися на другий рік існування «Цукру». Ми почали наші топові тексти збирати в певні добірки для друку. Подумали, що було б класно, щоб в кав’ярнях люди заходили й бачили, що про їхнє місто хтось написав. Це має гарний вигляд, можна подарувати другу з іншого міста і сказати: «От мої Суми, тут про них цікаво розказали». Це один із поінтів, які допомагають взаємодіяти з аудиторією, бо люди можуть вперше побачити нас в кав’ярні, купити журнал і дізнатися, що є такий сайт і спільнота.
Всі фото, окрім останнього, надані Владиславою Кудєльник