Медіа можуть долучатися до співрегулювання, подавати запити на навчання, консультуватися безплатно щодо питань інформаційної безпеки.
15–16 липня у Києві відбувся воркшоп «[RE]Inforce: Посилення регіональних медіа в умовах війни», який об’єднав регіональних журналістів навколо питань медійної та інформаційної грамотності. Більшість учасників — випускники вечірньої школи [RE]Inforce, яку проводив Український інститут медіа та комунікації за підтримки ЮНЕСКО та уряду Японії (більше про це можна прочитати тут).
У межах воркшопу пройшли дві сесії, під час яких обговорили:
- можливості Національної ради з питань телебачення та радіомовлення у протидії дезінформації;
- способи взаємодії медіа з Центром протидії дезінформації при РНБО та Центром стратегічних комунікацій й інформаційної безпеки при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.
Обидві сесії модерувала Діана Дуцик, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації.
Також під час воркшопу представники громадських та міжнародних організацій презентували корисні ініціативи та продукти для медійників.
Коротко про все згадане розповідаємо далі.
Можливості Закону «Про медіа» у сфері протидії дезінформації
За словами члена Нацради Олександра Бурмагіна, Україна увійшла в лютий 2022-го з дуже ліберальним, мирним інформаційним законодавством, яке не містило ефективних запобіжників поширенню дезінформації. Щоб закрити ті ж проросійські «канали Медведчука» — до речі, незадовго до вторгнення, наголошує Олександр — довелося застосувати санкційний механізм. Однак його критикують через недостатню прозорість: мовляв, незрозуміло, хто, за якими критеріями та чому потрапляє до цих санкційних списків.
Після повномасштабного вторгнення у законодавстві додали механізми протидії дезінформації, каже Олександр. У Кримінальному кодексі України з’явилося багато статей, які стосуються інформаційних проявів. Також у березні 2023-го набув чинності Закон України «Про медіа», який дав змогу Нацраді регулювати не лише класичне телебачення та радіо, а й онлайн-медіа та пресу. «Згідно з Законом “Про медіа”, до сфери контролю Нацради входить реагування на дискримінаційні висловлювання, мову ворожнечі, адже окупанти використовують ті чи інші наші внутрішні конфліктні теми для сіяння зневіри. Мова ворожнечі вважається грубим порушенням (передбачено штраф у розмірі від 10 до 15 мінімальних заробітних плат, тобто щонайменше 80 тисяч гривень), дискримінація — значним (штраф у розмірі від 5 до 10 розмірів мінімальних заробітних плат). Загалом ці штрафні санкції мають накопичувальний ефект: якщо медіа впродовж року двічі вчиняє грубе порушення, йому можуть скасувати реєстрацію або анулювати ліцензію», — розповідає Олександр.
Він відзначає, що українські медіа не є системним джерелом поширення дезінформації, хоча подекуди в гонитві за хайпом і клікбейтами стають інструментом поширення російської пропаганди. У цілому медіа після повномасштабного вторгнення проявили свідому громадянську позицію, вважає Бурмагін: «Наприклад, “Русское радио Украина” переформувалося у “Радіо Байрактар” через два тижні після вторгнення. І загалом наші мовні моніторинги показують, що мовники транслюють практично стовідсотково україномовний контент, тобто більше, ніж вимагається».
За словами Олександра, основний інформаційний виклик надходить все ж від соцмереж. У ЄС інфраструктура їхнього регулювання тільки розбудовується, а оскільки Україна не входить до ЄС, то не може користуватися навіть наявними механізмами. «Відповідно до Закону “Про медіа”, Нацрада може вкладати певні договори і меморандуми з платформами й повідомляти їм про контент, який порушує наше законодавство. Однак платформи не реагують на це практично. Деякі прямо кажуть: “Меморандуми ми не укладатимемо. Користуйтеся, будь ласка, нашими загальними політиками”. На деякі наші скарги, можливо, реагують, деякий контент блокують. Системно платформи не хочуть реагувати на заклики щось нормувати, аби, як на мене, не створювати прецедент з національних спеціальних регулювань. Адже платформи всесвітні, і їм для кожної країни виписувати якісь політики — це велике адміністративне і фінансове навантаження», — каже Олександр.
Питання про те, що Україну та інші країни, які ще не є членами ЄС, варто залучити до цифрових регуляторних механізмів ЄС, голова Нацради Ольга Герасим’юк порушила на нещодавньому засіданні Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI) у Страсбурзі. «Це непростий процес — змусити великі платформи на нас також звертати увагу, хоча якраз ми сьогодні перші під ударом [російської дезінформації]. І це все треба повторювати щоразу на всіх наших міжнародних зустрічах, аби воно запрацювало. Це дуже непросто щось так проштовхнути на цьому європейському шляху: треба обдумати й обговорити процедури, правила», — каже Ольга.
Як медіа може співпрацювати з Нацрадою, Центрами протидії дезінформації та стратегічних комунікацій
Брати участь у співрегулюванні. Співрегулювання передбачене Законом «Про медіа». Зокрема, Олександр Бурмагін наводить 36-ту статтю «Обмеження щодо змісту інформації», яка дає змогу Нацраді та органу спільного регулювання від медіа розробляти та затверджувати критерії, за якими інформацію можна вважати такою, що порушує вимоги пунктів, прописаних у першій частині цієї статті.
«Зареєстровано чотири органи співрегулювання за видами медіа: преса, онлайн-медіа, телебачення і радіо. Працює фактично тільки орган співрегулювання від телебачення, але жодного акту досі немає відповідного. Онлайн-медіа і преса поки що “лежать” в тому напрямку — можна це так охарактеризувати. На системному рівні я за це переживаю, бо я сподівався, що спільне регулювання стане кроком до розвитку саморегулювання в медіасфері. Якщо нічого не зміниться, все повернеться до державного регулювання і Нацраді всі ці повноваження потім все одно перепишуть. Тож закликаю медіа бути більш активними в спільному регулюванні», — зазначає Олександр.
Якщо потрібно верифікувати або спростовувати певну інформацію в офіційному джерелі, наприклад, в ДСНС, МВС, СБУ, то можна звернутися із цим запитом до Центру протидії дезінформації. Так медіа може значно швидше отримати відповідь і опублікувати актуальну інформацію, каже Іван Сличко, керівник Департаменту медіаграмотності Центру. «Ви можете писати нам як офіційні запити, так і в фейсбуці. Ми завжди все бачимо, але не завжди на все реагуємо, на жаль, тому що дуже багато запитів», — каже Іван.
Надіслати запит на навчання до Центру стратегічних комунікацій. «У нас є багато програм і онлайн, і офлайн. Ми, зокрема, їздимо по регіонах з тренінгами зі стратегічних та кризових комунікацій, протидії дезінформації. У нас є відповідні сертифіковані програми. Наша цільова аудиторія — держслужбовці, однак ми готові приймати на навчання і журналістів. У нас на сайті можна відправити запит на тренінг. Ми завжди відкриті, Якщо у нас є час, ресурс, ми це робимо безплатно. Якщо є якийсь відкритий тренінг, то ви можете індивідуально долучатись», — розповідає Вікторія Мерлич, експертка Центру стратегічних комунікацій.
Проєкти від держструктур, міжнародних і громадських організацій, корисні для медійників
Від ЮНЕСКО
Онлайн-курс для журналістів та творців контенту «Як стати голосом, якому довіряють». За словами Самріти Менон, програмної спеціалістки відділу медіа та інформаційної грамотності ЮНЕСКО, запустити цей курс підштовхнули результати торішнього онлайн-опитування серед 500 творців контенту з 45 країн: «Побачили не дуже втішні цифри: 62% респондентів не перевіряють ретельно інформацію перед її поширенням. Більшість творців контенту покладається на особистий досвід, а не на джерела, яким можна довіряти. І насправді дуже мало хто використовує офіційні джерела, наприклад, інформацію від органів державної влади. Це може стати проблемою у кризові часи і призвести до поширення дезінформації. Ми зрозуміли, що треба більше уваги приділяти медійній та інформаційній грамотності не лише читачів та споживачів, а й творців цифрового контенту. До того ж під час опитування ми зрозуміли, що більшість із них хотіла б співпрацювати з представниками традиційних медіа та покращувати свої компетенції з медіаграмотності». Самріта відзначає, що курс корисний і для журналістів, оскільки ті зараз активно освоюють нові майданчики та платформи.
За словами представниці ЮНЕСКО, курс пройшли понад десять тисяч людей з різних куточків світу, зокрема представники провідних медіа, як-от CNN, The Guardian. «Співпраця між медіа та творцями цифрового контенту є дуже потужною, адже обидві групи мають певний досвід, певний фах. Вигравати від їхньої співпраці будуть всі, якщо говорити про доступ до надійної інформації онлайн», — відзначає Самріта.
Курс доступний англійською, французькою, іспанською та португальською мовами.
Від Нацради
- «Компетентні медіа — демократичне і толерантне суспільство». За словами Маріни Ткачук, директорки департаменту контролю, аналізу, стратегічного та регіонального розвитку Нацради, проєкт передбачає круглі столи, під час яких медійники, науковці та експерти обговорюють, як говорити на ту чи іншу тему/ писати про ту чи іншу групу населення, як-от про національні меншини, ветеранів та ветеранок, ЛГБТІК-спільноту, без мови ворожнечі та дискримінаційних висловлювань. За результатами цих заходів створюються відповідні рекомендації для медіа.
- Опитування медійників щодо медіаграмотності та знання професійних стандартів. Для цього була створена робоча група, до якої залучили експертів від провідних громадських організацій, у тому числі й від Українського інституту медіа та комунікації. Результати опитування засвідчили: рівень медіаграмотності та застосування професійних стандартів у медійників вище середнього — від 50 % до 75 % правильно наданих відповідей.
- Цикл тренінгів з медіаграмотності для медійників у межах масштабного проєкту #MediaFit_Reloaded, який реалізує DW Akademie за підтримки ЄС. Під час занять журналісти, редактори та керівники медіа вдосконалювали навички у боротьбі з дезінформацією, розбиралися в когнітивних викривленнях та опановували нові цифрові інструменти. Серію тренінгів вже пройшли медійники у Вінниці, Житомирі та Києві. Незабаром до занять зможуть долучитися медіа північних та західних регіонів.
Від Центру демократії та верховенства права
Практичний збірник «Журналістська діяльність в умовах війни: виклики, дилеми та рішення українських редакцій», який підказує можливі розв’язання професійних дилем. Праця ґрунтується на вдалому та не дуже досвіді українських загальнонаціональних та регіональних медіа, а також на рекомендаціях фактчекер(ок)ів, експерт(ок)ів із чутливої журналістики, юрист(ок)ів та правозахисни(ць)ків. На сайті JTA є, до речі, відгук на цей збірник. З проєктом учасників воркшопу знайомила Ірина Субота, менеджерка проєктів Центру демократії та верховенства права.
Від ГО «Жінки в медіа»
Інтерактивна карта онлайн-атак, яка допомагає відстежувати та аналізувати випадки онлайн-насильства, спрямованого проти українських журналісток через їхню професійну діяльність. Така візуалізація дає змогу розкрити масштаби проблеми та сприяти її подоланню. Проєкт під час воркшопу презентувала Олександра Горчинська, журналістка, координаторка проєктів ГО «Жінки в медіа».
Від ініціативи eQualitie
Nadiyno. Це безплатний сервіс, фахівці якого консультують стосовно особистої й корпоративної безпеки в інтернеті. Наприклад, підкажуть, що робити, якщо ваш месенджер зламали або ви постраждали від онлайн-шахрайства. Звернутися до фахівців можна через форму на сайті, бот в телеграмі або вайбері. Nadiyno створено eQualitie Canada у співпраці з Міністерством закордонних справ Канади та Міністерством цифрової трансформації України. Презентував проєкт під час воркшопу Павло Бєлоусов, експерт із питань цифрової безпеки в Nadiyno.
Воркшоп організовує ГО «Український інститут медіа та комунікації» у партнерстві із ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки безпеки журналістів і свободи слова в Україні.
Фото: Світлана Шкурай